Постанова № 31073847, 19.04.2013, Кіровоградський окружний адміністративний суд

Україна КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 квітня 2013 року Справа № 811/841/13-а

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої - судді Нагібіної Г.П.

при секретарі - Дигас В.М.

за участю:

представників позивача - Стеценка О.О., Дудки А.Л., Гончар Т.І.

представника відповідача - Івашкіна О.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою приватного акціонерного товариства «Кіровоградобленерго» до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування рішення, визнання неправомірними дій, бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИЛА:

ПАТ «Кіровоградобленерго» звернулось до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом, з урахуванням ухвали суду від 19.04.2013 р. про закриття провадження в частині позовних вимог, про:

- визнання протиправним та скасування наказу Кіровоградської ОДПІ Кіровоградської області ДПС № 323 від 15.02.2013 року «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки»;

- зобов'язання Кіровоградську ОДПІ Кіровоградської області ДПС внести зміни до картки особового рахунку ПАТ «Кіровоградобленерго» шляхом виключення податкового боргу з податку на додану вартість в сумі 4895343,10 грн.;

- визнання протиправною бездіяльність Кіровоградської ОДПІ Кіровоградської області ДПС щодо неприйняття податкового повідомлення - рішення протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення ПАТ «Кіровоградобленерго» акту від 18.02.2013 року № 18/22-5/23226362 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки публічного акціонерного товариства «Кіровоградобленерго» (23226362) з питань дотримання вимог податкового законодавства у податковій декларації з податку на додану вартість за травень 2011 р.»;

- визнання протиправними дії Кіровоградської ОДПІ Кіровоградської області ДПС по внесенню до картки особового рахунка ПАТ «Кіровоградобленерго» податкового боргу з податку на додану вартість у розмірі 4895343,10 грн.

В обґрунтування позовних вимог ПП «Кіровоградобленерго» зазначає, що у Кіровоградської ОДПІ Кіровоградської області ДПС не було законних підстав для винесення наказу про проведення позапланової перевріки, оскільки товариство надало відповідь на обов'язковий запит податкового органу протягом десяти днів. Крім того, товариство зазначає, що податковий орган не направив наказ про проведення переірки завчасно, що позбавило товариство можливості бути присутнім під час проведення перевірки, що на думку товариства є підтсавою для визнання наказу про проведення перевірки протиправним.

За наслідками проведеної перевірки до облікової картки з ПДВ товариства податковим органом внесено дані щодо наяності недоїмки, якої, як зазначає товариство не існує. Оскільки до облікової картки товариство внесено протиправно інформацію щодо наяності податкового боргу, а тому такі дані повиненні бути виключені.

ПАТ "Кіровоградобленерго" зазначає, що податковй орган був зобов'язаний за наслідками перевірки винести податкове повдіомлення - рішення, а тому не винесення ППР є протиправною бездіяльністю.

Представники позивача у судовому засіданні підтримали вимоги адміністративного позову у повному обсязі, надавши пояснення згідно адміністративного позову. Крім того, представники позивача надали додаткові письмові пояснення щодо наявності порушеного права протиправними діями відповідача, в яких зазначено про те, що порушене право товариство полягає в тому, що суму податку на додану вартість за відповідний звітний період податковим органом було зараховано в суму недоїмки.

Представники позивача зазначили, що в зв'язку з визначенням відповідачем суми недоїмки, поточні платежі з ПДВ були зараховані в рахунок сплати "неїснуючої" недоїмки, що таягне за собою нарахування пені.

Представники відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечували, обґрунтовуючи свою позицію тим, що податковим органом була проведена позапланова невиїзна документальна перевірка з підстав, в порядку та спосіб, передбачений Податковим кодексом України.

Стосовно висновків перевірки представник відповідача зазначив, що товариство не мало підстав для зменшення суми податку за квітень 2011 р., за рахунок від'ємного значення податкової декларації за травень 2011 р., оскільки станом на 1 травня у товариства не було визначено суми податкового боргу.

На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України від 06.07.2005 р. N 2747-IV (далі - КАС України) у судовому засіданні 19.04.2013 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено у строк до 24.04.2013 р., про що повідомлено сторонам після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог частини четвертої статті 167 КАС України.

Дослідивши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Кіровоградський окружний адміністративний суд,

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Кіровоградобленерго" (далі - позивач) зареєстроване як юридична особа, що підтверджується випискою з ЄДРЮОФОП Серія ААВ №137104 та згідно довідки АА №561692 з ЄДРПОУ дані стосовно позивача внесено до ЄДРПОУ (а.с.56, 57).

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Кіровоградська ОДПІ Кіровоградської області ДПС (далі відповідач), в розумінні пункту 7 частини 1 статті 3 КАС України, є суб'єктом владних повноважень, рішення, дії та бездіяльність, якого оскаржені.

Податковим органом на адресу позивача направлено запит про надання письмових пояснень та їх документального підтвердження від 25.01.2013 р. №2317/10/22-5 , в якому податковий орган зазначив про те, що в разі неподання протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту копій відповідних документів та пояснень - буде вирішуватись питання про проведення документальної позапланової перевірки (а.с. 12).

Зазначений лист відповідачем отримано 31.01.2013 р., що підтверджується штамп реєстрації вхідної кореспонденції вх.№355/02 (а.с.12).

Позивачем до податкового органу надано відповідь на інформаційний запит від 01.02.2013 р. №881/06, який зареєстровано в податковому органі 04.02.2013 р. (а.с.122).

Відповідачем прийнято наказ №323 від 15.02.2013 р. «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки», який, разом з повідомленням від 15.02.2013 р. №4389 направлено позивачеві та отримано ним 19.02.2013 р. (далі оскаржуваний наказ, а.с.16).

На підставі зазначеного наказу посадовою особою Кіровоградської ОДПІ проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ПАТ «Кіровоградобленерго», про що складений акт № 18/22-5/23226362 від 18.02.2013 р. «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки приватного акціонерного товариства "Кіровоградобленерго" (23226362) з питань дотримання вимог податкового законодавства у податковій декларації з ПДВ за травень 2011 р." (а.с.18-31, далі - акт перевірки). Даним актом встановлено порушення п.200.3 ст.200 Податкового Кодексу України, п.4.6.3 пункту 4 Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість №1492 від 25.11.2011 р., в результаті чого зменшено суму від'ємного значення зарахованого у зменшення суми податкового боргу з податку на додану вартість в сумі 4931761 та збільшено суму зарахування від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту до складу податкового кредиту наступного звітного періоду у сумі 4931761 грн.

На підставі вищезазначеного акту перевірки 20.02.2013 р. відповідачем внесено до облікової картки товарства з ПДВ зміни, а саме: операційна дія, якою зменшено суму від'ємногозначення на погашення боргу з ПДВ, зменшено переплату на суму 30236,06 грн., зменшено переплату на суму 500000 грн., зменшено переплату на 500000 грн. та збільшено недоїмку "невизначений документ" на суму 4401524,87 грн.

Стосовно позовної вимоги про визнання незаконним та скасування наказу, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 20.1.6 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року N 2755-VI (далі ПК України), органи державної податкової служби мають право для здійснення функцій, визначених податковим законодавством, отримувати безоплатно від платників податків, у тому числі благодійних та інших неприбуткових організацій, у порядку, визначеному цим Кодексом, інформацію, довідки, копії документів (засвідчені підписом платника податків або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності) про фінансово-господарську діяльність, отримувані доходи, видатки платників податків та іншу інформацію, пов'язану з обчисленням та сплатою податків, дотриманням вимог іншого законодавства, здійснення контролю за яким покладено на органи державної податкової служби, а також фінансову та статистичну звітність, в порядку та на підставах, визначених цим Кодексом.

В зв'язку з реалізацією вищезазначених повноважень відповідач направив запит від 17.06.2011 р. № 20332/10/23-6 позивачу (а.с.29). Відповідь на зазначений запит надійшла до Кіровоградської ОДПІ з додатками на 78 арк. 08.07.2011 р. (а.с.39).

Як зазначив представник відповідача в судовому засіданні, підставою для винесення оскаржуваного наказу став факт неповної, як на думку відповідача, відповіді на запит.

Представники позивача наполягали на тому, що оскаржуваний наказ є протиправним з огляду на те, ща відповідач надав свій запит з порушенням вимог пункту 16.1 статті 16 ПК України, оскільки запитувана інформація не є податковою інформацією, а вдітак позивач взагалі був звільнений від обов'язку надавати відповідь на такий запит.

Крім того, позивач зазначає про порушення п.79.2 ст.79 ПК України, оскільки позапланову перевірку було проведено без підтвердження інформації щодо отримання позивачем наказу про проведення перевірки, що позбавило позивача права бути присутнім під час проведення перевірки.

Посилання позивача щодо протиправності оскаржуваного наказу судом не приймаються до уваги, з огляду на наступне.

Як вбачається з аналізу запиту та відповіді на нього, позивач не надав інформації щодо номеру на дати наказу про призначення на посаду директора і головного бухгалтера, номера та дати свідоцтва про державну реєстрації товариства та не було подано інформації щодо факту виникнення та дати виникнення податкового боргу з ПДВ, що зазначено в рядку 20.1 "зарахування від'ємного значення різниці поточного звітного пуріоду у зменшення суми податкового боргу з ПДВ".

Відповідно до підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 ПК України, документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин: виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту.

В зазначеній нормі не міститься зазначення про те, що податковий орган запитує податкову інфрмацію, атому посилання позивача на те, що запит не відповідає вимогам Податкового Кодекс України є безпідставними. Більш того, суд вважає за необхідне зазначити про те, що у відповіді на запит податкового органу позивач не зазначав про його протиправність чи то необгрунтованість.

Оскільки позивачем не надано всієї запитуваної інформації, тому відповідач мав право на винесення оскаржувнаого наказу.

Приписами пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України визначено, що документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Вищезазначена нормама регламентує підстави проведення позапланової перевірки, шо відбувається в часовому просторі вже після винесення наказу про проведення перевірки та його направлення (вручення) платнику податків.

Недотримання даної норми не може бути підставою для визнання наказу протиправним, оскільки знаходиться поза межами перевірки відповідності вимогам частини 2 статті 3 КАС України, оскільки правомірність дій щодо проведення перевірки не є предметом даного розгляду.

Крім того, встановлення факту порушеного права кореспондується з обов'язком відновленнями судом такого права, що в даному випадку неможливо здійснити, оскільки позапланова перевірка вже була проведена.

Правова конструкція норми 79.2 ПК УКраїни не визначає обов'язку перевіряючої особи пересвідчуватись чи отримав платник податків наказ про проведення перевірки, оскільки тлумачення словосполучення "надіслання наказу рекомендованим листом із повідомленням про вручення" не тотожним "отримання інформації про вручення наказу про проведення перевірки".

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що оскаржуваний наказ винесений відповідачем у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому в задоволенні позову в позовній вимозі щодо визнання протиправним та скасування наказу про проведення перевірки належить відмовити.

Стосовно позовних вимог про визнання протиправною бездіяльність щодо неприйняття податкового повідомлення - рішення, суд зазначає наступне.

За приписами частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Як вбачається зі змісту позову, позивач зазначає, що відповідач був зобов'язаний винести за наслідками проведеної перевірки податкове повідомлення - рішення, а відсутність такого рішення є протиправною бездіяльністю відпоідача.

Термін "бездіяльність" в теорії права - це утримання від активної фізичної поведінки суб'єкта владних повноважень або його посадової особи, тобто утримання від вчинення дій які виражені у фізичному виразі певної фізичної особи.

Суд звертає увагу на те, що згідно з вищевказаними нормами права, та, виходячи із специфіки завдання адміністративного судочинства, особа має право звернутись за судовим захистом до адміністративного суду з позовом у разі, якщо вона вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб'єкта владних повноважень) порушено її права чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів має довести належними та допустимими доказами саме позивач. Задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права чи інтереси особи в сфері публічно-правових відносин. В розумінні Кодексу адміністративного судочинства України захист прав, свобод та інтересів осіб завжди є наступним, тобто передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.

Таким чином, право на судовий захист має лише та особа, яка є субєктом (носієм) порушених прав чи інтересів. Тож для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право чи інтерес, і це право чи інтерес порушені відповідачем.

Факт невинесення податкового повідомлення - рішення жодним чином не порушує будь-яких прав чи то інтересів позивача, а тому в задоволення даної позовної вимоги також належить відмовити Більш того, зобов'язання податкового органу винести податкове повідомлення - рішення чи то визнання бездіяльності щодо невинесення податкового повідолмення - рішення, було б порушення права позивача саме з боку суду, а дане є неприпустимим.

Стосовно вимог позивача про визнання протиправними дій по внесенню до картки особового рахунка та зобов'язання внести зміни до картки особового рахунку, суд зазначає наступне.

Згідно р.25 податкової декларації з ПДВ за квітень 2011 р. позивачем задекларовано 2685151 грн. - податку на додану вартість, який підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточногозвітного (податкового) періоду (а.с.36-42).

В зв'язку з помилковим віднесенням до складу податкового кредиту за квітень 2011 р. суми ПДВ по податковій накладній від 30.04.2011 р. №189 в розмірі 7293599,99 грн., яка не була зареєстрована в єдиному реєстрі податкових накладних, позивачем до податкового органу 20.06.2011 р. подано уточнюючий розрахунок податкових зобовязань з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок, яким позивач зменшив суму податкового кредиту на 7293599,99 грн. (а.с.43-46). В зв'язку із зазначеним позивач визначив самостійно суму штрафу в розмірі 1 грн.

Правомірність визначення штрафу в розмірі 1 грн. перевірена судом. Так, постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 2 вересня 2011 р., залишено без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2012 р., визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення, яким визначено суму штрафних санкцій в розмірі 364679 грн. Зазначеними судовими рішеннями встановлено правомірність визначення позивачем самостійно штрафної санкції в розмірі 1 грн.

В зв'язку зі зменшенням суми податкового кредиту відбулось збільшення суми податку на додану вартість, який підлягає сплаті до бюджету з 2685151 грн. до 9978751 грн.

Як вбчається зі зворотнього боку облікової картки рахунку з ПДВ позивача з урахування частково сплаченої суми податку, наявності переплати по ПДВ та в зв'язку з поданням уточнюючого розрахунку податкових зобовязань з ПДВ за квітень 2011 р., сума податкового боргу позивача за результатом господарської діяльності товариства за квітень 2011 р. складала 4931760,93 грн. = 9978751(сума податку з урахуванням уточненння) - 2685151(сума сплаченого податку по декларації за квітень 2011 р. до уточнення) - 2361039,07(переплата по податку) (а.с.133-151).

Позивач подав до податкового органу податкову декларацію з ПДВ за травень 2011 р. 20 червня 2011 р., в р. 19 "від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду" позивач зазначив суму 5257126, яку також відніс на зарахування суми податкового боргу з ПДВ в р.20 декларації (а.с.4947-55).

Саме в рахунок погашення податкового боргу в розмірі 4931760,93 грн. в рядку 20 податкової декларації з ПДВ за травень 2011 р. позивач зазначив про зменшення суми відємного значення за травень 2011 р. Як вбачається зі зворотнього боку облікової картки рахунку позивача з ПДВ, 21.06.2011 р. у позивача по картці рахунку з ПДВ після зарахування суми від'ємного значення в рахунок погашення податкового боргу, рахується переплата в сумі 325365,07 (4931760,93 - 5257126).

Отже, позивач, жодного порушення норм податкового законодавства під час складання податкової звітності за травень 2011 р. не допускав.

В акті перевірки, відповідач дійшов висновку, що позивач допустив порушення п.200.3 ст.200 ПК України та пп.4.6.3 п.4.6 п.4 Порядку заповнення і подання податкової звітності з ПДВ №1492 від 25.11.2011 р. щодо зменшення суму від'ємного значення в рахунок погашення суми податкового боргу.

Такі висновки суд оцінює критично, з огляду на наступне.

Перш за все, суд вважає за необхідне зазначити про помилковість посилання відповідача в акті перевірки на порушення пп.4.6.3 п.4.6 п.4 Порядку заповнення і подання податкової звітності з ПДВ №1492 від 25.11.2011 р., оскільки даний Порядок, затверджено наказом Мінфіном від 25.11.2011 р. та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20 грудня 2011 р. за №1490/20228, введено в дію лише 10.01.2012 р. Тобто, посилання відповідача на правовий акт, який на час виникнення правовідносин ще не був діючим є помилковим.

Представник відповідача в судовому засіданні зазначив про помилковість зазначення в акті перевірки реквізитів Порядку. При цьому, зазначив про те, що при проведенні перевірки керувались Порядком заповнення і подання податкової звітності, затвердженого Наказ Державної податкової адміністрації України 25.01.2011 N 4 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16 лютого 2011 р. за N 197/18935, який був чинним на час виникнення правовідносин.

Пунктом 200.3 статті 200 ПК України визначено, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Абзацом 4.6.3 підпункту 4.6 пункту 4 Порядку заповнення і подання податкової звітності, затвердженого Наказ Державної податкової адміністрації України 25.01.2011 N 4 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16 лютого 2011 р. за N 197/18935 (далі Порядок, в редакції чинній на час виникнення правовідносин), якщо за результатами поточного звітного (податкового) періоду платником податку визначено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту (заповнено рядок 19 декларації), така сума враховується у зменшення суми податкового боргу за попередні звітні (податкові) періоди з податку на додану вартість, у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до Кодексу (що значиться на особовому рахунку платника на перше число звітного (податкового) періоду (відображається у рядку 20.1 декларації)), а решта зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (відображається у рядку 20.2 декларації поточного звітного (податкового) періоду та переноситься до рядка 21.1 декларації наступного звітного (податкового) періоду).

Представник відповідача пояснював в судовому засіданні, що оскільки у позивача станом 1 травня 2011 р. не було податкового боргу, а відтак останній був позбавлений права зараховувати суму від'ємного значення за травень 2011 р. в рахунок зменшення податкового боргу за квітень 2011 р.

Такі пояснення представника відповідача судом не приймають до уваги, окільки вони є довільним тлумачення норм права, які регулюють дані правовідносини. Ні в пункті 200.3 статті 200 ПК України ні в нормах Порядку не визначено посилань на 1 число календарної дати звітного періоду.

Оскільки поточним звітним періодом був травень 2011 р. в якому задекларовано від'ємне значення в розмірі 5257126, а попереднім звітним періодом - квітень 2011 р., з урахуванням уточнення до податкової декларації за квітень 2011 р. результатом господарської діяльності позивача за квітень 2011 р. є позитивне значення, яке підлягає сплаті до Державного бюджету сума 9978751. Сума 4931760,93 грн. станом на день подачі податкової декларації за травень 2011 р., була податковим боргом позивача.

Враховуючи вищезазначене, суд зазначає, про помилковість висновків відповдіача щодо неправомірності зменшення суми від'ємного значення р.19 податкової звітності з ПДВ за травень 2011 р., що є підставою для висновку про неправомірність відображення в обліковій картці з ПДВ суму недоїмки в розмірі 4931761.

Більш того, суд звертає увагу, що у висновку акту перевірки зазначено, як про зменшення від'ємного значення, зарахованого у зменшення суми податкового боргу з ПДВ "-4931761" так і про збільшення суми, що підлягає зарахуванню до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду - "4931761". Проте, до картки-рахунку позивача з ПДВ відповідач вніс лише частково дані перевірки, а саме лише наявність недоїмки в розмірі 4931761, а про зменшення даної суми на -4931761, відповідач в картці-рахунку позивача не відобразив.

В разі відображення в рахунку позивача з ПДВ висновку відповідача в повному обсязі, як то про збільшення суми так і про зменшення суми від'ємного значення по картці - рахунку не було б недоїмки, оскільки вийшли б на "0" (4931761 - 4931761).

Інструкцією про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України, затвердженої наказом ДПА України від 18.07.2005 р. №276 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 2 серпня 2005 р. №843/11123 (далі Інструкція) встановлюється порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку податків і зборів (обов'язкових платежів), надходження яких контролюється органами державної податкової служби і які передбачені бюджетною класифікацією України за доходами до Державного бюджету України, місцевих бюджетів та державних цільових фондів, надходжень на погашення простроченої заборгованості за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, та бюджетними позичками, а також сум штрафних (фінансових) санкцій та пені, що застосовуються до платників податків відповідно до чинного законодавства (далі - платежі до бюджету).

Підпунктом 1.7 розділу 1 Інструкції визначено, що облікові операції з коригування даних у картках особових рахунків платників податків проводяться підрозділами адміністрування облікових показників та звітності на підставі відповідних документів, датою їх надходження, з візою керівника (заступника керівника) органу державної податкової служби "До обліку".

Відповідно до пункту 4.1 розділу 4 Інструкції, нарахуванню в особових рахунках платників підлягають: податкові зобов'язання, штрафні санкції та пеня, самостійно визначені платником; податкові зобов'язання, штрафні санкції та пеня, нараховані органом державної податкової служби та узгоджені платником відповідно до чинного законодавства; пеня за порушення встановлених строків погашення узгодженого податкового зобов'язання; відсотки за користування розстроченням (відстроченням) податкових зобов'язань; непогашені суми векселя, що видається суб'єктом господарювання при здійсненні операцій з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах.

Підпунктом 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Порядок нарахування в картках особових рахунків визначено пунктом 4.2 розділу 4 Інструкції.

Суд зазначає, що фактично в обліковій картці з ПДВ відповідач провів облікові операц (п'ять облікових операцій), що мали місце 20 лютого 2013 р., якими визначив суму недоїмки в розмірі 4401524,87 (а.с.153 зв.). Проте, як вбачається з матеріалів справи, відповідач жодного податкового повідомлення - рішення не виносив, а операційні операції щодо визначення суми недоїмки відбулись лише на підставі акту перевірки, що на думку суду є помилковим. Оскільки, згідно підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК УКраїни податковий борг (недоїмка) - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Тобто, визначальним фактором встановлення недоїмки є її узгодженість, що в даному випадку не відбулось, оскільки жодної суми податкового зобов'язання позивачу не нараховував податковий орган.

Як вбачається зі змісту довідки від 10.04.2013 р. №10967/10/20-2-73 відповідач довів до відома позивача про те, що згідно даних картки особовсого рахунку податку на додану вартість 20.02.2013 р. проведено акт перевірки на зменшення від'ємного значення в погашення боргу з ПДВ, внаслідок чого виник податковий борг у сумі 4401524,87 грн. Податковий борг по акту був погашений за рахунок сплачених коштів платіжними дорученнями (а.с.108).

Дослідивши матеріали справи та зміст облікової картки рахунку з ПДВ позивача, суд зазначає про відутність податкового боргу у позивача в розмірі 2201524,87 грн. станом на 20.02.2013 р.

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку про обгрунтованість позовної заяви в частині визнання протиправними дій відповідача по по внесенню до картки особового рахунка ПАТ «Кіровоградобленерго» податкового боргу з податку на додану вартість у розмірі 4895343,10 грн. та зобов'язання внести зміни до картки особового рахунку ПАТ «Кіровоградобленерго» шляхом виключення податкового боргу з податку на додану вартість в сумі 4895343,10 грн. Проте, суд вважає за необхідне зазначити про інший спосіб захисту в зв'язку з наявністю порушення законного інтересу позивача, а не порушеного права.

Частиною 2 статті 11 КАС України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Суд підкреслює, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. Так, при розгляді справи було б неприйнятно враховувати право на ефективний засіб захисту, а саме, запобігання порушенню або припиненню порушення з боку суб'єкта владних повноважень, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права, без його практичного застосування.

Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Судовому захисту підлягає не лише порушене право, а й порушений інтерес, при цьому інтересом юридичної особи у сфері публічно-правових відносин слід розуміти не будь який інтерес, а правовий, тобто такий, що може бути об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення потреб юридичних особи, які не суперечать Конституції та законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності ті іншим загальноправовим засадам.

Згідно рішення Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 р., поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України ( 1501-06 ) та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції ( 254к/96-ВР ) і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Поняття "охоронюваний законом інтерес", означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб'єктивного права; б) є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції ( 254к/96-ВР ) і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб'єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

Відповідно до частини 2 статті 17 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Суд зазначає, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. Так, при розгляді справи було б неприйнятно враховувати право на ефективний засіб захисту, а саме, запобігання порушенню або припиненню порушення з боку суб'єкта владних повноважень, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права, без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

З урахуванням цього Держава Україна несе обов'язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний судом спосіб захисту має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

Суд зазначає, що відповдіач допустив порушення законного інтересу позивача на справедливе та реальне відображення в рахунку з ПДВ даних його господарської діяльності та сплати до Державного бюджету України податку на додану вартість, а відтак так суд вважає за необхідне зазначити про необхідність відновнення в рахунку з ПДВ позивача даних, які були внесені на підставі помилкових висновків акту перевірки.

Оскільки відповідачем внесено в карці-рахунку 20 лютого 2013 р. п'ять облікових операцій, а відтак всі п'ять облікових операцій мають бути скасовані.

Згідно підпкту 4.2.4 пункту 4.2 розділу 4 Інструкції, облікові операції скасування зазначених податкових зобов'язань, штрафних санкцій та пені здійснюються на підставі рішення керівника (заступника керівника) податкового органу датою прийняття такого рішення.

Проте, оскільки спір перебуває вже в площині судового розгляду, а відтак суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, оскільки дане необхідне для ефективного механізму захисту інтересів позивача.

Відповідно до частини третьої статті 94 КАС України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, а також наявнітсь квитанцій про сплату судового збору в сумі 137,64 грн. (а.с.2, 67) сума, яка підлягає поверненню з Державного бюджету України складає 68,82 грн.

Керуючись статтями 2,17, 71, 86, 94, 158 - 163 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов публічного акціонерного товариства "Кіровоградобленерго" до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування рішення, визнання неправомірними дій, бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби по внесенню облікових операцій в картку особового рахунку публічного акціонерного товариства "Кіровоградобленерго" 20 лютого 2013 року.

Зобов'язати Кіровоградську об'єднану державну податкову інспекцію Кіровоградської області Державної податкової служби внести зміни до картки особового рахунку публічного акціонерного товариства "Кіровоградобленерго" шляхом виключення облікових операцій, які відбулися 20 лютого 2013 р.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь публічного акціонерного товариства "Кіровоградобленерго" судовий збір у розмірі 68,82 грн.

Постанова суду набирає законної сили в порядку, передбаченому статтею 254 КАС України.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі, протягом десяти днів з дня проголошення постанови суду, апеляційної скарги через Кіровоградській окружний адміністративний суд, з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 24 квітня 2013 року.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду Г.П. Нагібіна