Ухвала суду № 31072795, 29.04.2013, Апеляційний суд Івано-Франківської області

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2013 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

Головуючої Пнівчук О.В.,

Суддів: Беркій О.Ю., Томин О.О.,

Секретаря Лисак І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на ухвалу Тисменицького районного суду від 08 лютого 2013 року,-

в с т а н о в и л а:

Ухвалою Тисменицького районного суду від 08 лютого 2013 року задоволено заяву представника ОСОБА_1 про забезпечення позову.

Накладено арешт на все рухоме і нерухоме майно, грошові кошти, кошти на рахунках, де б воно не знаходилося, що належать ОСОБА_2, в межах суми позовних вимог, яка складає 66 634,52 грн.

Накладено арешт на все рухоме і нерухоме майно, грошові кошти, кошти на рахунках, де б воно не знаходилося, що належать ОСОБА_3, в межах суми позовних вимог, яка складає 66 634,52 грн.

На дану ухвалу ОСОБА_3, ОСОБА_2 подали апеляційну скаргу, в якій посилаються на порушення судом норм процесуального права.

Апелянти зазначили, що згідно ст.152 ЦПК України позов забезпечується шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві. Види забезпечення мають бути співмірними із заявленими позовними вимогами. Однак, в порушення цих процесуальних вимог, суд першої інстанції наклав арешт і на майно, і на грошові кошти.

Крім того, оскаржувана ухвала не обґрунтована, оскільки не містить доказів, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду в майбутньому.

З цих підстав апелянти просили скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову про відмову в задоволенні заяви представника позивача про забезпечення позову.

В судовому засіданні апеляційного суду апелянт ОСОБА_2 доводи апеляційної скарги підтримав з наведених у ній мотивів.

Апелянт ОСОБА_3 та позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення апелянта ОСОБА_2, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст. 151,152,153 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі може вжити заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. При цьому позов майнового характеру забезпечується накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам, про що зазначено в абзаці 1 п. 4 Пленуму Верховного Суду України N 9 від 22.12.2006 року "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову".

Відповідно до ч.2,3 ст.152 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову

Судом встановлено, що між сторонами виник спір майнового характеру, що стосується стягнення боргу за договором позики. Накладаючи арешт на все рухоме і нерухоме майно, грошові кошти та кошти на рахунках, що належать відповідачам, суд обмежив заходи забезпечення сумою позовних вимог (66 634,52 грн.), що спростовує посилання апелянтів на неспівмірність заходів забезпечення позову із заявленими позовними вимогами.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції постановлена з дотриманням вимог норм процесуального права, а тому підстав для її скасування з мотивів, наведених у скарзі, не встановлено.

Керуючись ст.ст. 307, 312, 313-315, 317, ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відхилити.

Ухвалу Тисменицького районного суду від 08 лютого 2013 року залишити без зміни.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий: О.В. Пнівчук

Судді: О.Ю. Беркій

О.О. Томин