Постанова № 31071871, 07.05.2013, Тернопільський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 819/1133/13-a

"07" травня 2013 р. м. Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Чепенюк О.В.,

при секретарі судового засідання Мельник Ю.С.,

за участю представника позивача Буняка Я.В.,

представників відповідача Марківа В.П., Турчина Р.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі адміністративну справу за позовом Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до публічного акціонерного товариства «Скалатська фабрика «Лотос» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,

ВСТАНОВИВ:

Тернопільське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до суду з адміністративним позовом до публічного акціонерного товариства «Скалатська фабрика «Лотос» (далі - ПАТ «Скалатська фабрика «Лотос», відповідач) про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені в розмірі 10719 грн. 98 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач у 2012 році не виконав норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів, чим порушив вимоги статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні». За даними звіту ПАТ «Скалатська фабрика «Лотос» про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2012 рік, поданого до Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу у відповідача становить 21 особу, тому норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2012 році для ПАТ «Скалатська фабрика «Лотос» склав одну особу. Проте такий норматив не виконаний, що є підставою для сплати підприємством адміністративно-господарських санкцій згідно із статтею 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» у розмірі середньорічної заробітної плати, яка складає на підприємстві 10705 грн. 00 коп. Відповідачем самостійно до 15.04.2013 року не сплачено адміністративно-господарські санкції, а тому за порушення строків їх сплати позивачем нараховано пеню, виходячи із розміру 120 відсотків річної облікової ставки Національного банку України, в сумі 14 грн. 98 коп. Крім цього, відповідач не інформував відповідний центр зайнятості про наявність вакансій для працевлаштування інвалідів. Позивач просить стягнути з відповідача в користь Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції у розмірі 10705 грн. 00 коп. та пеню у розмірі 14 грн. 98 коп.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, зазначених у адміністративному позові, позовні вимоги просив задовольнити.

Представники відповідача, кожен зокрема, у судовому засіданні позовні вимоги визнали повністю та надали пояснення такого змісту. У 2010 році у ПАТ «Скалатська фабрика «Лотос» працювало 3 інваліди, в 2011 році - 2 інваліди, у 2012 році інваліди, що працювали на підприємстві розрахувались за власним бажанням. На даний час фабрика перебуває у скрутному фінансовому становищі, у зв'язку з чи не має можливості сплатити адміністративно-господарські санкції. Також зазначили, що протягом 2012 року до Підволочиського районного центру зайнятості Тернопільської області відповідні звіти про наявність вакансій для інвалідів відповідачем не подавалися, лише з 2013 року проводилось інформування центру зайнятості про наявність вакансій для працевлаштування інвалідів, проте за чотири місяці 2013 року жодного інваліда до них не було направлено для працевлаштування. Представники відповідача просили зменшити розмір адміністративно-господарських санкцій.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що адміністративний позов слід задовольнити повністю з наступних підстав.

Судом встановлено, що ПАТ «Скалатська фабрика «Лотос» є юридичною особою, правовий статус якої підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру підприємств, організацій України станом на 21.03.2013 року, виданим Головним управлінням статистики у Тернопільській області № 05/3-9/112 від 21.03.2013 року (а. с. 7). Відповідач у встановленому законом порядку зареєстрований у Тернопільському обласному відділенні Фонду соціального захисту інвалідів як роботодавець - юридична особа, що використовує найману працю, в якій за основним місцем роботи працює вісім і більше осіб.

27.02.2013 року відповідачем подано до Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2012 рік (а. с. 8). За даними звіту середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу за рік у відповідача становила 21 особу. Таким чином, кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», складає одну особу. У 2012 році інваліди на підприємстві не працювали. Середньорічна заробітна плата штатного працівника у 2012 році склала 10705 грн. 00 коп.

Відповідно до розрахунку заборгованості ПАТ «Скалатська фабрика «Лотос» перед Тернопільським обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів сума адміністративно-господарських санкцій становить 10705 грн. 00 коп., за період з 16.04.2013 року по 22.04.2013 року за порушення строків сплати адміністративно-господарських санкцій нараховано пеню, виходячи із розміру 120 відсотків річної облікової ставки Національного банку України, у сумі 14 грн. 98 коп. (а. с. 5), станом на 07.05.2013 року сума санкцій та пені відповідачем не сплачена.

Крім того, судом встановлено, що ПАТ «Скалатська фабрика «Лотос» у 2012 році не інформувало Підволочиський районний центр зайнятості Тернопільської області про наявність вакансій для працевлаштування інвалідів (форма № 3-ПН «Звіт про наявність вакансій»), а тому особи з обмеженими фізичними можливостями на дане підприємство не направлялись, що підтверджується листом Підволочиського районного центру зайнятості Тернопільської області від 04.04.2013 року № 03/428 (а. с. 6).

Згідно зі статтею 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991 року, № 875-XII з змінами і доповненнями (далі - Закон № 875-XII) для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, в яких за основним місцем роботи працює 8 і більше осіб, реєструються у відповідних відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів за своїм місцезнаходженням і щороку подають цим відділенням звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів. Керівники підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, у разі незабезпечення виконання нормативів робочих місць для працевлаштування інвалідів, неподання Фонду соціального захисту інвалідів звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів несуть відповідальність у встановленому законом порядку.

Відповідно до статті 20 Закону № 875-XII підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

Положеннями статті 18 Закону № 875-XII передбачено, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості. Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України «Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»» від 31.01.2007 року № 70 (далі - постанова КМ України № 70) інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Частина четверта статті 20 Закону України «Про зайнятість населення» від 01.03.1991 року № 803-XII передбачає, що підприємства, установи і організації незалежно від форми власності реєструються у місцевих центрах зайнятості за їх місцезнаходженням як платники збору до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, щомісяця подають цим центрам адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів.

Форма звітності та інструкції щодо їх заповнення, затверджені наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19.12.2005 року № 420, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 21.12.2005 року за № 1534/11814. Відповідно до загальних положень Інструкції щодо заповнення форми звітності № 3-ПН «Звіт про наявність вакансій» підприємства, установи й організації, їх структурні підрозділи та філії незалежно від форми власності та господарювання повинні за наявності вакансій у повному обсязі подавати інформацію про наявність вільних робочих місць (вакансій) центрам зайнятості за місцем їх реєстрації як платника страхових внесків.

З аналізу наведених положень нормативно-правових актів слід прийти до висновку, що на суб'єктів господарювання покладено обов'язок виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів і надавати щомісяця державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів. Обов'язок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком самостійно підбирати інвалідів на створені робочі місця. А тому законодавець зобов'язує підприємства надавати державній службі зайнятості щомісяця відповідну звітність щодо наявності вакантних місць, створених для працевлаштування інвалідів, для організації працевлаштування інвалідів.

Як вбачається з обставин справи, відповідач у 2012 році за нормативом робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів повинен був створити одне робоче місце для інваліда та повідомити Підволочиський районний центр зайнятості Тернопільської області про наявність такого вакантного місця для працевлаштування інваліда. У ПАТ «Скалатська фабрика «Лотос» протягом 2012 року інваліди не працювали, протягом 2012 року відповідач жодного разу не повідомляв місцевий центр зайнятості за формою звіту № 3-ПН «Звіт про наявність вакансій» про наявність вільних робочих місць для працевлаштування інвалідів, тобто останній не виконав покладений на нього чинним законодавством обов'язок по створенню одного робочого місця для працевлаштування інваліда та інформування відповідних органів, які займаються працевлаштуванням інвалідів, що позбавило можливості відповідні органи прийняти міри по направленню для працевлаштування інвалідів на підприємство.

Суд враховує, що застосування адміністративно-господарських санкцій, передбачених Законом № 875-XII, за своєю правовою природою є господарсько-правовою відповідальністю в розумінні статті 216 Господарського кодексу України від 16.01.2003 року, № 436-IV з змінами і доповненнями (далі - ГК України).

Елементами правопорушення є вина та наявність причинного зв'язку між самим порушенням та його наслідками. Вважається, що застосування принципу вини як умови відповідальності пов'язане з необхідністю доведення порушення зобов'язання.

Підставою для застосування відповідальності учасника господарських відносин відповідно до статті 218 ГК України є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання; учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Матеріалами справи підтверджено, що в даному випадку відповідач не вжив жодних заходів, передбачених Законом № 875-ХІІ, для працевлаштування інвалідів, тобто має місце склад правопорушення, відтак, суб'єкт господарювання повинен нести відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до частини п'ятої статті 20 Закону № 875-XII у разі несплати адміністративно-господарських санкцій або пені чи неможливості їх сплати за рішенням суду їх стягнення в примусовому порядку може бути звернено на майно підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, в порядку, передбаченому законом.

Статтею 11 КАС України встановлено принцип змагальності сторін, відповідно до якого розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідач адміністративний позов визнав, проте не надав доказів про сплату адміністративно-господарських санкцій та пені, а позивач в межах повноважень, обґрунтовано звернувся до суду про стягнення з відповідача несплачених у добровільному порядку адміністративно-господарських санкцій у розмірі 10705 грн. 00 коп. та пені на суму 14 грн. 98 коп., а всього 10719 грн. 98 коп., тому суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі.

При цьому суд не бере до уваги пояснення представників відповідача про відсутність фінансових можливостей для сплати адміністративно-господарських санкцій, оскільки розмір та сплата таких санкцій не залежить від фінансового стану суб'єкта господарювання.

Керуючись статтями 11, 86, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з публічного акціонерного товариства «Скалатська фабрика «Лотос» в користь Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції у розмірі 10705 (десять тисяч сімсот п'ять) гривень 00 (нуль) копійок та пеню у розмірі 14 (чотирнадцять) гривень 98 (дев'яносто вісім) копійок, а всього 10719 (десять тисяч сімсот дев'ятнадцять) гривень 98 (дев'яносто вісім) копійок на р/р № 31211230700002 в Головному управлінні Державної казначейської служби України в Тернопільській області, МФО 838012, код одержувача 37977726.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України (оголошення вступної та резолютивної частини постанови), а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 8 травня 2013 року.

Головуючий суддя Чепенюк О.В.

копія вірна

Суддя Чепенюк О.В.