Постанова № 31071631, 30.04.2013, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" квітня 2013 р. Справа № 907/274/13

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії

головуючого-судді Михалюк О.В.

суддів Новосад Д.Ф.

Галушко Н.А.

розглянув апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Транскарпатбуд»

на ухвалу господарського суду Закарпатської області від 29.03.2013р.

у справі № 907/274/13

за заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Транскарпатбуд», с.Ляхівці Ужгородського району Закарпатської області

до ПАТ «Готельно-туристичний комплекс «Інтурист-Закарпаття», м.Ужгород

про визнання банкрутом,

з участю представників :

від скаржника - Філінова К.С. - представник

від боржника - Ганчак В.І. - представник

В ході судового засідання сторонам права і обов"язки, передбачені ст.22 ГПК України роз"яснені, заперечень щодо складу суду не поступало.

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Ухвалою господарського суду Закарпатської області від 29.03.2013р. у справі № 907/274/13 (суддя Йосипчук О.С.) відмовлено товариству з обмеженою відповідальністю «Транскарпатбуд», с.Ляхівці Ужгородського району Закарпатської області у порушенні провадження у справі про банкрутство ПАТ «Готельно-туристичний комплекс «Інтурист-Закарпаття», м.Ужгород.

Не погоджуючись з даною ухвалою заявник - товариство з обмеженою відповідальністю «Транскарпатбуд» подав до Львівського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати згадану ухвалу, посилаючись, зокрема, на те, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у порушенні провадження у справі про банкрутство, оскільки до заяви було додано усі необхідні докази, що підтверджують неплатоспроможність боржника та можливість застосування вимог Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (надалі - Закон). Зокрема, кредитором на підтвердження безспірності заявлених грошових вимог надано судові рішення господарського суду про стягнення з боржника сум заборгованості та накази на їх примусове виконання, а також копії постанов про відкриття виконавчих проваджень. Крім того, як зазначає скаржник, відповідно до ч.8 ст.19 Закону правові наслідки дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не застосовується, якщо провадження у справі припинено на підставі п.11 ч.1 ст.83 Закону. Отже, зважаючи на наявну в матеріалах справи постанову Львівського апеляційного господарського суду від 21.03.2013р. у справі № 5008/977/2012, судом першої інстанції помилково застосовані правові наслідки введення мораторію і як наслідок суд дійшов помилкового висновку про суб»єктивні причини непогашення заборгованості перед ініціюючим кредитором.

Наводить скаржник і інші доводи, що є на його думку підставою для скасування оскаржуваної ухвали.

Колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Транскарпатбуд», с.Ляхівці Ужгородського району Закарпатської області звернулось до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство ПАТ «Готельно-туристичний комплекс «Інтурист-Закарпаття», м.Ужгород з огляду на те, що останній не в змозі погасити борг у сумі 937691,85 грн. протягом трьох місяців після встановленого для її погашення строку. У підтвердження підставності банкрутства боржника позивач надав суду копії рішень господарського суду про стягнення боргових сум та постанови про відкриття виконавчого провадження.

Боржник проти заяви про банкрутство заперечував з підстав викладених у відзиві на заяву про банкрутство. Зокрема, посилаючись на ст.ст.15, 19 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника, або визнання його банкрутом", вказував на відсутність ознак безспірності факту невиконання грошових зобов'язань перед кредитором з огляду на те, що виконанню грошових зобов'язань перешкодило введення мораторію на вимоги кредитора, які є конкурсними у справі №5008/977/2012 (ч.2 п.3 ст.19 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника, або визнання його банкрутом").

Відповідно до п.3 ст.10 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника, або визнання його банкрутом", справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно становлять не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом. При цьому, безспірні вимоги кредиторів це грошові вимоги кредиторів, підтверджені судовим рішенням, що набрало законної сили, і постановою про відкриття виконавчого провадження, згідно з яким відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника (ч.2 п.3 ст.10 Закону).

У доказ неплатоспроможності боржника заявником надано копії рішень господарського суду від 07.07.2012р. по справі №5008/437/2012, від 26.06.2012р. по справі №5008/433/2012, від 24.09.2012р. по справі №5008/421/2012, від 13.08.2012р. по справі №5008/488/2012, від 12.07.2012р. по справі №5008/520/2012 (набрало чинності 03.10.2012р.), від 27.06.2012р. по справі №5008/425/2012 (набрало чинності 06.08.2012р.) та постанови про відкриття виконавчого провадження по виконанню даних рішень від 22.10.2012р., 22.11.2012р., 05.12.2012р.

Зважаючи на таке, встановлений законодавством перебіг тримісячного строку погашення вимог кредитора починається з дати прийняття постанов про відкриття виконавчого провадження (05.12.2012р.), а висновок про неплатоспроможність приймається у випадку неспроможності погасити борг не інакше як через відновлення платоспроможності.

Разом з тим слід зауважити, що заперечення боржника, які стосуються об'єктивних причин невиконання боргових зобов'язань перед ТОВ "Транскарпатбуд" заслуговують на увагу суду, зважаючи на положення п.3 ст.19 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника, або визнання його банкрутом", згідно з яким протягом дії мораторію забороняється стягнення на підставі виконавчих та інших документів, що містять майнові вимоги, у тому числі на предмет застави, за якими стягнення здійснюється в судовому або в позасудовому порядку відповідно до законодавства, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від продажу майна боржника), перебування майна на стадії продажу з моменту оприлюднення інформації про продаж, а також у разі звернення стягнення на заставлене майно та виконання рішень у немайнових спорах. Цією нормою права також забороняється, власне боржником, виконання грошових вимог, на які поширюється мораторій.

Таким чином, зважаючи на те, що термін виконання зобов'язань боржника (ПАТ „Готельно-туристичний комплекс „Інтурист-Закарпаття") перед кредитором (ТОВ „Транскарпатбуд") настав до введення мораторію (ухвала суду від 30.10.2012р.), у зобов'язальних відносинах між заявником та боржником правомірно були застосовані правила п.3 ст.19 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника, або визнання його банкрутом" із усіма правовими наслідками.

Як вбачається із матеріалів справи, ухвалою господарського суду Закарпатської області від 30.10.2012р. було прийнято заяву кредитора та порушено провадження у справі про банкрутство ПАТ „Готельно-туристичний комплекс „Інтурист-Закарпаття". Пунктом 6 даної ухвали суду на вимоги кредиторів було накладено мораторій та зупинено виконання боржником грошових та податкових зобов'язань за заходів стягнення, що застосовану до прийняття рішення про введення мораторію.

За таких обставин, внаслідок накладення мораторію, виконавчі провадження по стягнення заборгованості перед ТОВ „Транскарпатбуд" були зупинені постановами про зупинення виконавчого провадження від 23.11.2012р. та від 02.11.2012р., а боржник - позбавлений правомочності здійснити погашення боргу перед ТОВ „Транскарпатбуд" самостійно.

Відповідно до ст.1 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника, або визнання його банкрутом" під неплатоспроможністю розуміється неспроможність суб'єкта підприємницької діяльності виконати після настання встановленого строку грошові зобов'язання перед кредиторами не інакше, як через відновлення його платоспроможності, в той час, як грошові зобов'язання ПАТ „Готельно-туристичний комплекс „Інтурист-Закарпаття" перед ТОВ „Транскарпатбуд" не могли бути виконані боржником не в силу ознак неплатоспроможності, а в силу дії мораторію; тобто через обставини, усунути які у тримісячний строк після відкриття виконавчих проваджень, боржник був не в змозі об'єктивно.

Правилами ст.16 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника, або визнання його банкрутом" передбачено можливість відмови у порушенні провадження у справі про банкрутство, якщо відсутня хоча б одна з підстав, передбачених ч.3 ст.10 цього ж Закону.

Приписи наведеного вище п.3 ст.10 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника, або визнання його банкрутом" передбачає виключно суб'єктивні фактори неплатоспроможності. Тому дію суб'єктивних обставин невиконання боргових зобов'язань не може бути сприйнято судом, як юридичний факт, правовим наслідком якого є визнання суб'єкта господарювання таким, який неспроможний відновити свою платоспроможність самостійно, без допомоги процедур санації та мирової угоди і погасити встановлені у порядку, визначеному цим Законом, грошові вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури.

З огляду на викладене вище, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що заява про порушення провадження у справі про банкрутство ПАТ „Готельно-туристичний комплекс „Інтурист-Закарпаття" задоволенню не підлягає.

За таких обставин, доводи скаржника зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст.104 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваної ухвали.

На підставі наведеного та відповідно до вимог ст.ст. 91,101-106 ГПК України,-

Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Ухвалу господарського суду Закарпатської області від 29.03.2013р. у справі № 907/274/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Судові витрати покласти на скаржника.

Повний текст постанови складено « 30» квітня 2013р.

Головуючий суддя Михалюк О.В.

суддя Новосад Д.Ф.

суддя Галушко Н.А.