Постанова № 31070269, 23.04.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-9083/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Погрібніченко І.М.

Суддя-доповідач: Степанюк А.Г.

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 квітня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Степанюка А.Г.,

суддів - Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі - Ліневській В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Енергостройінвест» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 вересня 2012 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Енергостройінвест» до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 25.06.2012 року №0001952260, -

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2012 року товариство з обмеженою відповідальністю «Енергостройінвест» (далі - Позивач, ТОВ «Енергостройінвест») звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби (далі - Відповідач, ДПІ у Святошинському районі) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0001952260 від 25.06.2012 року; визнання протиправним та скасування акту №174/22-609/34834367 від 07.06.2012 року про результати документальної позапланової перевірки.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.07.2012 року відмовлено у відкритті провадження в частині позовних вимог про скасування акту перевірки.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.09.2012 року у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що належним чином оформлені документи, що підписані неуповноваженою або невідомою особою, не можуть бути підставою для нарахування податкового кредиту за умови наявності фактів, що ставлять під сумнів реальність господарської операції.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю. При цьому посилається на те, що суд першої інстанції виніс оскаржуване рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права. Наголошує на тому, що судом першої інстанції не були належним чином досліджені всі наявні у матеріалах справи докази, що призвело до прийняття неправильного рішення.

У судовому засіданні повноважний представник Апелянта доводи апеляційної скарги підтримав та просив суд вимог останньої задовольнити повністю.

Повноважний представник Відповідача наполягав на залишенні апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, повно та всебічно дослідивши обставини справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, а постанову суду першої інстанції - змінити, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема, змінити постанову суду.

Вирішуючи вказану справу, суд першої інстанції встановив, що у червні 2012 року працівниками ДПІ у Святошинському районі було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Енергостройінвест» з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту декларації з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «ТК «Поділля-Інвест» за період з 01.02.2011 року по 28.02.2011 року. У ході перевірки податковим органом було виявлено порушення Позивачем: п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п.п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п.п. 200,1, 200.2, 200.3 ст. 200, п.п. 201.1, 201.6, 201.10 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за лютий 2011 року на загальну суму 84 520,00 грн. Результати перевірки зафіксовані в акті від 07.06.2012 року №174/22-609/34834367. На підставі викладених в акті перевірки висновків Відповідачем 25.06.2012 року винесено податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0001952260, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 84 521,00 грн., у тому числі за основним платежем - 84 520,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 1грн.

На підставі викладених в акті перевірки висновків податкового органу щодо нікчемності укладеного між ТОВ «Енергостройінвест» та ТОВ «ТК «Поділля-Інвест» правочину, а також на підставі того, що податкові та видаткові накладні були виписані не уповноваженою особою ТОВ «ТК «Поділля-Інвест», а наявні у матеріалах справи докази не свідчать про реальність здійснення господарських операцій з ТОВ «ПК «Поділля-Інвест» та поставки товару саме цим контрагентом, суд першої інстанції прийшов до висновку про відсутність факту виконання сторонами господарських зобов'язань. З огляду на вищевикладене Окружний адміністративний суд м. Києва з огляду на положення ст. ст. 198, 200, 201 ПК України, ст. ст. 3, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.п. 2, 4, 5 затвердженого наказом ДПА України від 21.12.2010 року №969 Порядку заповнення податкової накладної прийшов до висновку, що формування підприємством податкового кредиту відбувалося за нікчемним правочином, а тому у задоволенні позову необхідно відмовити повністю.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може повністю погодитися з огляду на наступне.

Вирішуючи питання про реальність укладеного між Позивачем та ТОВ «ТК «Поділля-Інвест» договору, суд першої інстанції встановив, що між ТОВ «ТК «Поділля-Інвест» (Постачальник) та ТОВ «Енергостройінвест» (Покупець) було 01.01.2011 року укладено договір поставки товару №01/11 (далі - Договір №01/11).

Згідно з пп. 1.1 Договору №01/11 постачальник зобов'язується передати у власність покупця товар відповідно до накладних, які є невід'ємною частиною Договору, а покупець прийняти товар та оплатити його на умовах і в порядку, визначених Договором. Загальна сума поставленої партії товару складається з сум вартості товару, вказаних в накладних, що в свою чергу складають невід'ємну частину Договору (п. 4.1).

Виконання вказаного договору підтверджується наявними у матеріалах справи видатковими накладними (а.с. 83-85), частковою оплатою товару на суму 133 211,70 грн., що підтверджується банківською випискою (а.с. 86), договором про відступлення права вимоги №04/11 від 01.04.2011 року в сумі 373 908,30 грн. (а.с. 149-150), картками рахунку 281 (а.с. 151-154), податковими накладними (а.с. 80-83).

Як вбачається з матеріалів справи, підтвердженням безтоварності господарських операцій, на думку суду першої інстанції, є підписання податкових та видаткових накладних не уповноваженою особою ТОВ «ТК «Поділля-Інвест» - ОСОБА_2 замість ОСОБА_3, який згідно Спеціального витягу №14665088 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців є директором останнього. Разом з тим, судом апеляційної інстанції на підставі наявної у матеріалах справи відповіді на запит Позивача від 28.09.2012 року №б/н Головного управління регіональної статистики Державної служби статистики України від 01.10.2012 року №23-07/3252 встановлено, що з 05.06.2010 року по 10.04.2011 року керівником ТОВ «ТК «Поділля-Інвест» був ОСОБА_2, а з 11.04.2011 року - ОСОБА_3. Тобто, суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку щодо особи керівника ТОВ «ТК «Поділля-Інвест», а тому колегія суддів необґрунтованим посилання суду першої інстанції на неможливість підписання податкових на видаткових накладних ОСОБА_2

Разом з тим, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору.

Згідно п. 201.2 ст. 201 Податкового кодексу форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби.

На виконання положень зазначеного вище пункту ст. 201 ПК України наказом ДПА України від 21.12.2010 року №969 затверджено Порядок заповнення податкової накладної, пунктом 16 якої передбачено, що всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати постачання товарів/послуг, та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця. Податкова накладна не підписується покупцем товарів/послуг і не скріплюється його печаткою.

У ході дослідження наявних у матеріалах справи податкових накладних, виписаних ТОВ «ТК «Поділля-Інвест» Позивачу, судом першої інстанції не було встановлено, що останні не відповідають приписам п. 16 Порядку заповнення податкового накладної, а саме - не містять прізвища особи, яка складала податкову накладну.

Крім того, у ході дослідження наявних у матеріалах справи первинних документів, наданих Позивач, суд першої інстанції не звернув увагу на те, що останні не відповідають вимогам чинного законодавства.

Так, приписами ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч. 1 ст. 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Однак, всупереч зазначеним вище вимогам закону, видаткові накладні, надані Позивачем на підтвердження реальності здійснення господарських операцій, не містять відомостей про посади особи, відповідальної за здійснення господарської операції з боку ТОВ «Енергостройінвест».

Крім іншого, судом першої інстанції не було враховано, що відповідно до п. 1 затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 12.06.1996 року №293/1318 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери (надалі - цінності) відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.

Згідно з п. 5 вказаної Інструкції довіреність на одержання цінностей від постачальника за нарядом, рахунком, договором, замовленням, угодою або іншим документом, що їх замінює, видається довіреній особі під розписку і реєструється в журналі реєстрації довіреностей.

Приписи п. 9 Інструкції визначають, що особа, якій видана довіреність, зобов'язана не пізніше наступного дня після кожного випадку доставки на підприємство одержаних за довіреністю цінностей, незалежно від того, одержані цінності за довіреністю повністю або частково, подати працівнику підприємства, який здійснює виписування та реєстрацію довіреностей, документ про одержання нею цінностей та їх здачу на склад (комору) або матеріально відповідальній особі.

Водночас Позивачем не було надано доказів виписування довіреностей на отримання товару, не зазначено відомостей про особу, яка отримувала від ТОВ «ТК «Поділля-Інвест» товару, а також не підтверджено документально рух отриманого від контрагента ТОВ «Енергостройінвест» товару. З огляду на викладене судова колегія критично оцінює наявні у матеріалах справи докази продажу Позивачем аналогічних придбаним у ТОВ «ТК «Поділля-Інвест» товарів з огляду на те, що відсутність належним чином оформлених документів на отримання товару не дає можливість встановити що саме придбаний у ТОВ «ТК «Поділля-Інвест» товар був в подальшому реалізований Позивачем третім особам.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку про відсутність реальності виконання господарських зобов'язань контрагентами за Договором.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Враховуючи, що Позивачем не було доведено реальності здійснення господарської операції та руху товарно-матеріальних цінностей, а також встановлену невідповідність виписаних ТОВ «ТК «Поділля-Інвест» податкових накладних вимогам чинного законодавства, колегія суддів приходить до висновку про відсутність у ТОВ «Енергостройінвест» правових підстав для формування податкового кредиту за наслідкам відносин з ТОВ «ТК «Поділля-Інвест».

При цьому колегією суддів враховується, що встановлення факту нереальності вчинення господарської операції не потребує з'ясування змісту умислу учасників такої операції. Відсутність реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів за змістом пункту 44.1 Податкового кодексу України не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податку - учасників відповідної операції.

Таким чином, враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про обґрунтованість висновків суду першої інстанції щодо необхідності відмови у задоволенні позовних вимог. Разом з тим, обґрунтовуючи вказаний висновок суд першої інстанції помилково застосував норми матеріального права, що є підставою для зміни судового рішення.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 201 КАС України підставами для зміни постанови суду першої інстанції є правильне по суті вирішення справи, але із помилковим застосуванням норм матеріального права.

Колегія суддів із наведеними висновками суду першої інстанції погодилась, оскільки вони знайшли своє підтвердження в ході апеляційного розгляду справи, однак судом не було прийнято рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу - задовольнити частково, а постанову суду - змінити.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 198, 201, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Енергостройінвест» - задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 вересня 2012 року - змінити, зазначивши, що підставами для відмови у задоволенні задоволення адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «Енергостройінвест» є обставини, викладені в мотивувальній частині даної постанови.

У решті постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 вересня 2012 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Енергостройінвест» до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 25.06.2012 року №0001952260 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо її було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі. Касаційна скарга на судові рішення подається у порядку та строки, визначені ст.ст. 211, 212 КАС України.

Головуючий суддя Степанюк А.Г.

Судді: Кузьменко В. В.

Шурко О.І.