Ухвала суду № 31070141, 07.05.2013, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Ушенко С.В.

Суддя-доповідач - Попов В.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2013 року справа №805/802/13-а приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Попова В.В.,

суддів Лях О.П., Шальєвої В.А.

секретар Гонтаренко М.Е.,

за участю сторін : представника Державного підприємства "Орджонікідзевугілля" Костенко Н.І., Єнакіївської об'єднаної Державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби Телятнікової І.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Єнакіївської об'єднаної Державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 14 березня 2013 р. у справі № 805/802/13-а за позовом Державного підприємства "Орджонікідзевугілля" до Єнакіївської об'єднаної Державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення від 21.12.2012 № 0000652200,-

В С Т А Н О В И В :

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 14 березня 2013 р. у справі № 805/802/13-а адміністративний позов Державного підприємства «Орджонікідзевугілля» до Єнакієвської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення від 21.12.2012 року № 0000652200 - задоволено в повному обсязі.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 21.12.2012 року №0000652200, винесене Єнакієвською об'єднаною державною податковою інспекцією Донецької області Державної податкової служби, про зменшення Державному підприємству «Орджонікідзевугілля» суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 420981,00 грн.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Державного підприємства «Орджонікідзевугілля» здійснені судові витрати в розмірі 2 294,00 грн.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, представником Єнакіївської об'єднаної Державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби подана апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вищевказану постанову та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог у повному обсязі.

Мотивами апеляційної скарги особа, яка її подала, зазначає порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також невідповідність висновків суду обставинам справи та неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, Державне підприємство «Орджонікідзевугілля» ( позивач) , зареєстровано як юридична особа виконавчим комітетом Єнакієвської міської ради Донецької області 03.03.2003 року за № 1 268 120 0000 00052.

Перебуває на обліку у Єнакієвській ОДПІ з 14.03.2003 року за № 1869 , як основний платник ДП «Орджонікідзевугілля» та є платником податку на додану вартість.

Єнакієвською об'єднаною державною податковою інспекцією Донецької області Державної податкової служби проведено документальну позапланову виїзну перевірку Державного підприємства «Орджонікідзевугілля» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платниками податків ТОВ «Белпліт» за період з 01.03.2010 року по 31.03.2010 року.

За наслідками перевірки складено акт від 07.12.2012 року № 2854/22/32276912.

Перевіркою встановлені наступні порушення:

- п. 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого ДП «Орджонікідзевугілля» завищено валові витрати за 1 квартал 2010 року на суму 420981,00 грн. внаслідок включення до складу валових витрат операцій по придбанню дизельного палива від ТОВ «Белпліт», які є безтоварними;

- п. 7.4.1 п. 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого ДП «Орджонікідзевугілля» занижено податок на додану вартість на суму 84196,20 грн. за березень 2010 року внаслідок включення до складу податкового кредиту за відповідний податковий період сум ПДВ по придбаним ТМЦ (дизельного палива), операції з придбання яких є безтоварними.

Крім того, в ході проведення перевірки ТОВ «Белпліт» по ланцюгу постачання податковими органами встановлено, що ТОВ «Белпліт», у якого позивач придбав паливо, придбало ТМЦ (паливо) у ПП «Пінгвін 2007», а ПП «Пінгвін 2007» у свою чергу у ТОВ «БРФ».

Також встановлено, що ТОВ «БРФ» має стан - припинено, але не знято з обліку. Декларації з податку на прибуток підприємства з дати реєстрації підприємства по теперішній час до ДПІ у Київському районі м.Донецька ТОВ «БРФ» не надавалися, відомості про наявність основних фондів на підприємстві відсутні. Саме з цього зроблені висновки про безтоварність усіх вказаних угод.

За результатами вказаної перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000652200 від 21.12.2012, яким позивачеві зменшено суму від'ємного значення з податку на прибуток у розмірі 420981,00 грн. за 1 квартал 2010 року.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «Белпліт» був укладений договір від 18 січня 2010 року про закупівлю № 01-10/94ГПт за результатами відкритих торгів, які відбулись 05.01.2010р., згідно з яким постачальник (ТОВ «Белпліт») зобов'язується передати у власність товар (бензин А-80 ДСТУ 4063-2001, дизельне паливо ДСТУ 3868-99), а покупець (позивач) прийняти та оплатити товар. Відповідно до пункту 9.1 договору, строк його дії встановлено до 31.12.2010р., а по зобов'язанням сторін по договору - до повного і належного їх виконання.

Виконання умов укладеного між позивачем та ТОВ «Белпліт» договору знайшло своє відображення в податковому та бухгалтерському обліку позивача, а саме: платіжних дорученнях, видаткових, товарно - транспортних та податкових накладних, копії яких наявні в матеріалах справи.

На підтвердження транспортування товару позивачем до суду надані товарно-транспортні накладні, в яких вказано вантажовідправником ТОВ «Белпліт», а вантажоодержувачем ДП «Орджонікідзевугілля» СП «Управління матеріально-технічного постачання».

Позивач використовував паливо у власній господарській діяльності. В подальшому паливо, що придбавалось за договором від 18 січня 2010 року Структурним підрозділом «Управління матеріально-технічного постачання» ДП «Орджонікідзевугілля» передавалось іншим структурним підрозділам, а саме: Структурному підрозділу «Автобаза» та Структурному підрозділу «Ремонтно-механічний завод» ДП «Орджонікідзевугілля», ПТУ.

Вказане підтверджується податковою накладною, видатковими накладними, наказами на відпуск палива та довіреностями, виданими уповноваженим особам на відпуск палива, копії яких наявні в матеріалах справи.

До складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать документально підтверджені витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно з Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідно до підпункту 2.1.1. пункту 2.1. статті 2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», платниками податку з числа резидентів є суб'єкти господарської діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи та організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку як на території України, так і за її межами.

Об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного пунктом 4.3. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» на суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону та суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Згідно пункту 16.1., платники податку самостійно визначають суми податку, що підлягають сплаті. Податок на прибуток нараховується за ставкою, визначеною статтею 10 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», від прибутку, що підлягає оподаткуванню, розрахованого згідно з пунктом 3.1. цього Закону, з урахуванням положень пунктів 7.12., 7.13., 7.14., 14.1., 16.9. та статей 6 та 13 цього Закону.

Платники податку у строки, визначені законом, подають до податкового органу податкову декларацію про прибуток за звітний період, розраховану наростаючим підсумком з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових періодів у разі його наявності відповідно до пункту 6.1. статті 6 цього Закону. При цьому, за звітні квартал, півріччя та три квартали платники податку надають спрощену декларацію, а за результатами звітного року - повну.

Колегія суддів зазначає, що наявними в матеріалах справи документами підтверджено надання позивачем до податкової інспекції податкової звітності з податку на прибуток за 1-й квартал 2010 року та відповідність даних, що міститься в наданій податковій звітності, даним первинного бухгалтерського обліку. Будь-яких зауважень щодо невідповідності даних бухгалтерського обліку та даних податкового обліку з податку на прибуток відповідач не зазначив.

Згідно з пунктом 5.1. статті 5 цього Закону, валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За змістом підпункту 5.2.1. пункту 5.2. цієї ж статті Закону, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3. - 5.7. цієї статті.

Крім того, у п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» наведений вичерпний перелік операцій, за якими витрати платника податків не включаються до складу валових витрат, оскільки у п. 5.10. наведеної статті зазначено, що встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Як встановлено в судовому засіданні, позивачем були сформовані валові витрати за фактом отримання товарно-матеріальних цінностей в порядку, визначеному Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Згідно пункту 1.32. статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Згідно зі статтею 3 цього ж Закону, метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Частина 2 даної статті передбачає, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 цього Закону встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Судом були досліджені первинні документи, що містять відомості про обставини, які є предметом доказування у цій справі, та пов'язані з рухом активів, виконанням зобов'язань, останні відповідають змісту, відображеному в укладеному позивачем договорі, та підтверджують обґрунтованість формування валових витрат за досліджуваною господарською операцією.

Крім того, реальність господарської операції, визначеної у договорі від 18.01.2010 року про закупівлю № 01-10/94ГПт підтверджується подальшим використанням придбаних нафтопродуктів на основі даних бухгалтерського обліку та відповідними внутрішніми накладними про переміщення товарно-матеріальних цінностей на підприємстві позивача.

Судом встановлено, що контрагент позивача - ТОВ «Белпліт» на момент вчинення спірних фінансово-господарських операцій був юридичною особою, зареєстрованою у встановленому законом порядку, знаходився на податковому обліку в органах податкової служби та був платником податку на додану вартість.

Отже, при здійсненні господарських операцій по купівлі товарів у ТОВ «Белпліт» та подальшому їх використанні у своїй господарській діяльності в діях позивача була наявна господарська мета, відтак, суд дійшов висновку, що у відповідача не було підстав вважати договір про закупівлю нафтопродуктів №01-10/94ГПт від 18.01.2010 року нікчемним.

Відповідно до частини 1 статті 55 Господарського кодексу України, суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 55 Господарського кодексу України, суб'єктами господарювання є господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку.

Таким чином, постачальник позивача ТОВ «Белпліт» на час здійснення господарських операцій мав статус юридичної особи, та як наслідок мав право здійснювати господарську діяльність шляхом укладення договорів та був наділений правом видачі податкових накладних, що обумовлює спеціальну податкову правосуб'єктність.

Представником відповідача в судовому засіданні надано до матеріалів справи копію акту перевірки від 12.06.2012 р. № 444/22-2/21994341 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Белпліт» з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість при здійснені фінансово-господарських взаємовідносин з ПП «Пінгвін 2007» за період з 01.03.2010р. по 31.03.2010р., які були використані Єнакієвською ОДПІ Донецької області ДПС при проведенні перевірки і на які відповідач робить посилання при встановленні порушень податкового законодавства з боку позивача.

Як вбачається із зазначеного акту перевірки, первинні документи по взаємовідносинам з ДП «Орджонікідзевугілля» щодо здійснення фінансово-господарської діяльності із зазначеним вище контрагентом податковим органом не досліджувались, висновки щодо нікчемності правочинів зроблені на підставі аналізу лише податкової звітності ТОВ «Белпліт», ПП «Пінгвін 2007» і є припущеннями, на яких вони не можуть ґрунтуватись.

Таким чином, з урахуванням вищенаведених обставин, суд приходить до висновку про безпідставність посилань відповідача в акті № 2854/22/32276912 від 07.12.2012 року про результати документальної позапланової виїзної перевірки Державного підприємства «Орджонікідзевугілля» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платниками податків ТОВ «Белпліт» за період з 01.03.2010 року по 31.03.2010 року.

В свою чергу, обставина реального здійснення господарських операцій та правильність їх відображення в податковому обліку доведена в цій адміністративній справі на підставі досліджених доказів.

Стосовно доводів відповідача, що правочини, укладені між позивачем та ТОВ «Белпліт», є нікчемним, суд зазначає наступне.

Статтею 204 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до частини 2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Згідно ст.203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно з частиною 1 статті 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Суд бере до уваги, що умовою для кваліфікації правочину як нікчемного через те, що він порушує публічний порядок, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому, визначальне значення має встановлення персоналій посадових осіб, у яких виник умисел на вчинення протиправного правочину, зміст їх умислу, обставини, за яких такий умисел виник.

З аналізу Акту перевірки та заперечень відповідача проти позову вбачаються обставини, які на думку відповідача свідчать про нікчемність вказаного договору, а саме:

- розбіжність в співставлених даних у розрізі контрагентів;

- відсутність у контрагента ТОВ «Белпліт» по ланцюгу постачання ТОВ «БРФ» достатніх виробничих потужностей для здійснення діяльності.

Що стосується відсутності основних засобів та потужностей у контрагента ТОВ «Белпліт» по ланцюгу постачання суд зазначає, що в судовому засіданні відповідачем не було надано документів, які б підтвердили, що у договорах, укладених між контрагентами позивача було передбачено, що товар (паливо) мав бути виготовлений або зберігатися саме на виробничих потужностях цього підприємства.

Відповідачем не доведено, що продаж вказаного товару вимагав від контрагента позивача наявності виробничих потужностей та певних основних засобів саме у власності.

Суд не бере до уваги розбіжності, виявлені у даних інших контрагентів позивача при їх співставленні, оскільки в даному випадку будь-яке порушення спричиняє відповідальність та негативні наслідки лише для особи - порушника. Підприємство не може відповідати за будь-які неправомірні дії своїх контрагентів.

В процесі розгляду справи відповідачем доказів, крім тих, що містяться у матеріалах справи, до суду не надано, відомостей про наявність інших доказів, які могли б бути витребувані судом, відповідачем не надано.

Водночас позивачем з посиланням на належні докази, що долучені до матеріалів справи, доведено обставину реального здійснення господарських операцій.

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 70 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Суд приходить до висновку, що первинні документи, які наявні в матеріалах справи, є належними доказами в розумінні частини 4 ст. 70 КАС України при підтвердженні обставини реальності правочину, укладеного з ТОВ «Белпліт» та правильності його відображення в податковому обліку позивача.

З огляду на викладене, судом встановлено, що ані у відношенні позивача, ані у відношенні керівника ТОВ «Белпліт» не було порушено кримінальної справи та не виносився вирок щодо встановлення вини вказаних осіб. Правочини з ТОВ «Белпліт» спричинили зміну майнового стану позивача, тобто є реальними, спірні суми податкового кредиту та валових витрат сформовані на підставі достовірних первинних документів, які підтверджують рух активів у процесі здійснення господарської операції позивача.

Таким чином, відповідачем не було доведено, що сторони, укладаючи господарські зобов'язання, мали умисел на укладення угод з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Зважаючи на наведене, судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановив обставини справи, та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються, підстави для скасування постановленого по справі судового рішення відсутні.

Керуючись ст.ст. 185, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Єнакіївської об'єднаної Державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 14 березня 2013 р. у справі № 805/802/13-а - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Ухвала в повному обсязі складена та підписана колегією суддів 07.05.2013 р.

Колегія суддів : В.В. Попов

О.П. Лях

В.А.Шальєва