Ухвала суду № 31070133, 07.05.2013, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Твердохліб Р.С.

Суддя-доповідач - Попов В.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2013 року справа №812/273/13-а приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Попова В.В.,

суддів Лях О.П., Шальєвої В.А.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м.Сєвєродонецьку Луганської області Державної податкової служби на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 20 березня 2013 р. у справі № 812/273/13-а за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції в м.Сєвєродонецьку Луганської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 10 серпня 2012 року № 0000681702,-

В С Т А Н О В И В :

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 21 лютого 2013 р. у справі № 805/529/13-а адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Луганської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 10 серпня 2012 року № 0000681702 - задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 10 серпня 2012 року № 0000681702 про збільшення суми грошового зобов'язання фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у розмірі 39892,29 грн., з яких за основним платежем у розмірі 39248,77 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 643,52 грн.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2, місце проживання: АДРЕСА_1) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 398,93 грн. (триста дев'яносто вісім гривень дев'яносто три копійки).

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Державна податкова інспекція в м.Сєвєродонецьку Луганської області Державної податкової служби подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вищевказану постанову та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог.

Мотивами апеляційної скарги особа, яка її подала, зазначає порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також невідповідність висновків суду обставинам справи та неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 зареєстрована як фізична особа-підприємець виконавчим комітетом Сєвєродонецької міської ради Луганської області 09 вересня 1994 року № 23830010001003079 та перебуває на податковому обліку в державній податковій інспекції у м. Сєвєродонецьку Луганської області ДПС з 14 вересня 1994 року за № 69, про що свідчить довідка про взяття на облік платника податків від 01 квітня 2009 року № 165 (т.1 а.с. 154-155). Відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 70560810 фізична особа-підприємець ОСОБА_2 є платником податку на додану вартість і їй присвоєно індивідуальний податковий номер НОМЕР_2 (т.1 а.с. 156).

Відповідно до повідомлення від 25 червня 2012 року № 30701-87, наказу від 25 червня 2012 року № 13-у державною податковою інспекцією у м. Сєвєродонецьку Луганської області ДПС була проведена документальна планова перевірка фінансово-господарської діяльності з питань дотримання платником податків ОСОБА_2 вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2010 року по 31 грудня 2011 року.

Результати перевірки оформлені актом від 25 липня 2012 року № 800/17-2420700063 , з гідно якого встановлені порушення ст.13 Розділу IV ДКМУ "Про прибутковий податок з громадян" від 30 квітня 1993 року № 43-93, п.п.5.5.1 п.5.5 ст.5 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств", п.п.9.12.1 п.9.12 ст.9 Закону України від 22 травня 2003 року № 889-IV "Про податок з доходів фізичних осіб", абз. "а" ст.13 наказу ГДПІ України від 12 квітня 1993 року № 12 "Про затвердження Інструкції "Про прибутковий податок з громадян"", у результаті чого фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 завищено валові витрати за рахунок здійснення правочинів, що не є дійсними з ТОВ "Метал Трейд СВ" та ПП "Завозінвест" на суму 244497,99 грн. за 2010 рік та чистий оподаткований дохід на суму 244497,99 грн., внаслідок чого донарахований податок з доходів за 2010 рік складає 36674,70 грн.; п.138.1, п.138.2 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139, п.2 ст.177 Податкового кодексу України фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 завищено валові витрати за рахунок здійснення правочинів, що не є дійсними з ПП "Завозінвест" на суму 15141,60 грн. за 2011 рік та чистий оподаткований дохід на суму 15141,60 грн., внаслідок чого донарахований податок з доходів за 2011 рік складає 2574,07 грн.

На підставі акта від 25 липня 2012 року за № 800/17-2420700063 державною податковою інспекцією у м. Сєвєродонецьку Луганської області Державної податкової служби винесено податкове повідомлення - рішення від 10 серпня 2012 року № 0000681702, яким збільшено суму грошового зобов'язання фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у розмірі 39892,29 грн., з яких за основним платежем у розмірі 39248,77 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 643,52 грн. (т. 1 а.с. 30).

Вивчивши матеріали справи, колегія суддів дійшла до висновку, що суд першої інстанції вірно встановив, що податкове повідомлення-рішення № 0000681702 є протиправним та підлягає скасуванню з огляду на нижчевикладене.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено під час судового розгляду, що між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 та ТОВ "Метал Трейд СВ" були укладені усні договори на поставку товарно-матеріальних цінностей, а саме метанолу.

На виконання умов цих договорів ТОВ "Метал Трейд СВ" видало фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 податкові накладні від 29 січня 2010 року № 290111 на суму 52825,50 грн., у тому числі податок на додану вартість 8804,25 грн., від 01 лютого 2010 року № 010212 на суму 109012,82 грн., у тому числі податок на додану вартість 18168,80 грн., від 07 липня 2010 року № 729 на суму 20333,16 грн., у тому числі податок на додану вартість 3388,86 грн., від 19 липня 2010 року № 769 на суму 5716,44 грн., у тому числі податок на додану вартість 952,74 грн. (т. а.с. 44, 48, 61, 69), які включені позивачем до реєстру отриманих та виданих податкових накладних за січень 2010 року, за лютий 2010 року, за липень 2010 року (т.2 а.с. 10, 11, 17).

Факт оплати ФОП ОСОБА_2 отриманих товарно-матеріальних цінностей придбаних у ТОВ "Метал Трейд СВ" підтверджується виписками з банку від 01 лютого 2010 року № 12, від 03 лютого 2010 року № 14, від 08 лютого 2010 року № 16, від 19 липня 2010 року № 93 (т. 1 а.с. 46, 50, 51, 63, 71).

Здійснення господарсько-правових відносин за усним договором поставки продукції підтверджується видатковими накладним та рахунками-фактурами (т. 1 а.с. 43, 45, 47, 49, 52, 60, 62, 68, 70).

Перевезення товарно-матеріальних цінностей,а саме метанолу, придбаного ФОП ОСОБА_3 у ТОВ "Метал Трейд СВ" підтверджується товарно-транспортними накладним (т.1 а.с. 162, 163, 166, 167).

Згідно податкових декларацій з податку на додану вартість до складу податкового кредиту січня, лютого, липня 2010 року згідно додатку 5 "Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" позивачем включено по господарським операціям з ТОВ "Метал Трейд СВ" податок на додану вартість в сумі 8804,25 грн., 18168,80 грн., 4341.60 грн. відповідно (т. 1 а.с. 178, 181, 197).

Крім того, між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 та ПП "Завозінвест" були укладені усні договори на поставку товарно-матеріальних цінностей, а саме стиролу та розчиннику.

На виконання умов цих договорів ПП "Завозінвест" видало фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4 від 11 червня 2010 року № 649 на суму 16321,44 грн., у тому числі податок на додану вартість 2720,24 грн., від 29 червня 2010 року № 659 на суму 17049,60 грн., у тому числі податок на додану вартість 2844,60 грн., від 19 липня 2010 року № 736 на суму 16872,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 2812,00 грн., від 03 серпня 2010 року № 760 на суму 18864,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 3144,00 грн., від 29 вересня 2010 року № 990 на суму 17241,98 грн., у тому числі податок на додану вартість 2873,66 грн., від 14 жовтня 2010 року № 1050 на суму 19160,64 грн., у тому числі податок на додану вартість 3193,44 грн., від 16 січня 2011 року № 7 на суму 18169,92 грн., у тому числі податок на додану вартість 3028,32 грн. (т. а.с. 77, 86, 95, 104, 113, 122, 131), які включені позивачем до реєстру отриманих та виданих податкових накладних за червень 2010 року, за липень 2010 року, за серпень 2010 року, за вересень 2010 року, за жовтень 2010 року, за січень 2011 року (т.2 а.с. 15-16, 17, 18, 19, 20, 23).

Факт оплати ФОП ОСОБА_2 отриманих товарно-матеріальних цінностей придбаних у ПП "Завозінвест" підтверджується виписками з банку від 14 червня 2010 року № 74, від 01 липня 2010 року № 84, від 19 липня 2010 року № 93, від 05 серпня 2010 року № 100, від 30 вересня 2010 року № 122, від 19 жовтня 2010 року № 131, від 19 січня 2011 року № 7 (т. 1 а.с. 79, 88, 97, 106, 115, 124, 133).

Здійснення господарсько-правових відносин за усним договором поставки продукції підтверджується видатковими накладним та рахунками-фактурами (т. 1 а.с. 78, 85, 87, 94, 96, 103, 105, 112, 114, 121, 123, 130, 132).

Перевезення товарно-матеріальних цінностей, а саме стиролу, придбаного ФОП ОСОБА_3 у ПП "Завозінвест" підтверджується товарно-транспортними накладним (т.1 а.с. 168-174).

Згідно податкових декларацій з податку на додану вартість до складу податкового кредиту червня, липня, серпня, вересня, жовтня 2010 року та січня 2011 року згідно додатку 5 "Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" позивачем включено по господарським операціям з ПП "Завозінвест" податок на додану вартість в сумі 5561,84 грн., 2812,00 грн., 3144,00 грн., 2873,66 грн., 3193,44 грн., 3028,32 грн. відповідно (т. 1 а.с. 194, 197, 200, 203, 206, 216).

Використання у подальшому товарно-матеріальних цінностей, придбаних у ТОВ "Метал Трейд СВ" та ПП "Завозінвест" підтверджується податковими накладними, виданими ФОП ОСОБА_2 покупцям цих товарно-матеріальних цінностей, видатковими накладними, довіреностями, виписками з банку, рахунками-фактурами (т.1 а.с. 53-59, 64-67, 72-75, 80-83, 89-93, 98-101, 107-111, 116-120, 125-129, 134-139).

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що на момент перевірки реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами підтверджено первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності. Зобов'язання за договорами між позивачем та його контрагентами виконуються сторонами договору у повному обсязі, що підтверджується відповідними документами первинного бухгалтерського обліку, якими відображено господарську операцію.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" (якій діяв на момент виникнення спірних правовідносин) податок з доходів фізичних осіб - плата фізичної особи за послуги, які надаються їй територіальною громадою, на території якої така фізична особа має податкову адресу або розташовано особу, що утримує цей податок згідно з цим Законом; податковий агент - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

Статтею 8 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" встановлено, що податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону. Податок підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом.

Особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, у відповідності із статтею 17 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" є працедавець (самозайнята особа), який виплачує такі доходи на користь платника податку (такої самозайнятої особи).

Податковий розрахунок подається окремо за кожний квартал (податковий період) протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного кварталу, про що зазначено у пункті 2.1 статті 2 Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платника податку, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 29 вересня 2003 року № 451 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 жовтня 2003 року за № 960/8281.

Відповідно до пункту 19.2 статті 19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" особи, які відповідно до цього Закону мають статус податкових агентів, зобов'язані:

а) своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, який виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати та за її рахунок;

б) надавати у строки, встановлені законом для податкового кварталу, якщо інше не визначено нормами цього Закону, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також сум утриманого з них податку податковому органу за місцем свого розташування. У разі коли зазначена особа протягом звітного кварталу не виплачує такі доходи або виплачує доходи не всім платникам податку, зазначена звітність не подається або подається стосовно платників податку, які фактично отримали такі доходи. Запровадження інших форм звітності із зазначених питань не припускається;

в) надавати платнику податку на його вимогу відомості про суму виплаченого на його користь доходу, суму застосованих соціальних податкових пільг та суму утриманого податку;

г) надавати податковому органу інші відомості з питань оподаткування доходів окремого платника податку в обсягах та за процедурою, визначеною цим Законом та Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Відповідно до п.п.9.12.1 п.9.12 ст.9 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" Оподаткування доходів, отриманих фізичною особою від продажу нею товарів (надання послуг, виконання робіт) у межах її підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також фізичною особою, яка сплачує ринковий збір, здійснюється за правилами, встановленими спеціальним законодавством з цих питань, з урахуванням норм цього пункту.

Згідно із пунктом 1.32 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

У відповідності із пунктом 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За змістом підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) у відповідності із підпунктом 11.2.1 статті 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

З системного аналізу вищезазначених норм Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" вбачається, що по своєму змісту наведені норми Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" як підставу для не включення в валові витрати відповідних сум розглядають лише у випадку відсутності будь-яких розрахункових, платіжних і інших документів, оскільки неможливо включити до складу валових витрат підприємства суми, що не підтверджуються документами взагалі.

Документальним підтвердженням витрат, здійснюваних як оплата вартості товарно-матеріальних цінностей, які придбавались позивачем для їх подальшого використання у власній господарській діяльності, є податкові та видаткові накладні, виписки з банку, розрахунки-фактури, тощо (податкова накладна у відповідності із підпунктом 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом).

З 01 січня 2011 року відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Відповідно до п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України (тут і надалі в редакції від 01 січня 2011 року), витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг (п.138.4 Податкового кодексу України);

Інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені, з урахуванням наступного: датою здійснення витрат, нарахованих платником податку у вигляді сум податків та зборів, вважається останній день звітного податкового періоду, за який проводиться нарахування податкового зобов'язання з податку та збору; датою збільшення витрат платника податку від здійснення кредитно-депозитних операцій, у тому числі субординованого боргу, є дата визнання процентів (комісійних та інших платежів, пов'язаних зі створенням або придбанням кредитів, вкладів (депозитів)), визначена згідно з правилами бухгалтерського обліку; витрати, понесені платником податку, у вигляді благодійних чи інших внесків та/або вартості товарів (робіт, послуг) до неприбуткових організацій, які згідно з нормами цього розділу враховуються для визначення об'єкта оподаткування платника податку, включаються до складу витрат за датою фактичного перерахування таких внесків та/або вартості товарів (робіт, послуг) (п.138.5 ст.138 Податкового кодексу України).

Згідно з п 138.6.ст.138 Податкового кодексу України собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Відповідно до п.139.1. ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Пунктом 177.2. статті 177 Податкового кодексу України встановлено, що об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, не включаються до витрат і доходу суми податку на додану вартість, що входять до ціни придбаних або проданих товарів (робіт, послуг) (п.177.3 ст.177 Податкового кодексу України).

До переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат виробництва (обігу) згідно з розділом III цього Кодексу (ст.177.4 ст.177 Податкового кодексу України).

Таким чином у судовому засіданні встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ФОП ОСОБА_2 по взаємовідносинам з ТОВ "Метал Трейд СВ" та ПП "Завозінвест" включено до складу валових витрат суми, що підтверджуються документально.

Посилання відповідача на нікчемність правочинів з підстав, визначених в статті 228 Цивільного кодексу України, суперечать положенням вказаної статті, оскільки зазначений в ній перелік нікчемних правочинів є вичерпним.

З роз'яснень, викладених в пункті 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", нікчемними правочинами в сенсі статті 228 Цивільного кодексу України є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Правочини між позивачем та ТОВ "Метал Трейд СВ" ПП "Завозінвест" не підпадають під вищезазначені категорії і вимоги частин 1 та 2 статті 228 Цивільного кодексу України на них розповсюджуватись не можуть, оскільки вони є звичайними правочинами, а не такими, що спрямовані на порушення публічного порядку.

02 грудня 2010 року прийнятий Закон України № 2756-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України", який набув чинності з 1 січня 2011 року.

Відповідно до цього Закону до статті 228 Цивільного кодексу України внесені зміни, безпосередньо частина третя статті визначена в такій редакції: "У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави".

Виходячи з обставин справи, правового змісту частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України, вбачається наявність оспорюваних з боку податкового органу господарських відносин між певними суб'єктами господарювання. Виходячи з акта перевірки, податковий орган на підставі зазначених ним в акті перевірки обставин, вважає, що в даному випадку відсутнє виконання укладеного договору між позивачем та його контрагентом. Тобто, має місце оспорюваність самого договору та відповідно до чого податковий орган з порушення договірних (цивільних, господарських) відносин між суб'єктами господарювання, що регулюється відповідними законодавчими актами, переходить в площину, тобто до взаємовідносин, у сфері податкового законодавства та робить відповідні висновки.

Податковий орган роблячи висновки про наявну відсутність між суб'єктами господарювання певних господарських відносин, вказує тим самим на наявну фіктивність договірних відносин, які вчинено без наміру створення правових наслідків.

Укладання такого виду договору та його невиконання, на чому наполягає податковий орган через відсутність будь-яких подій, відсутність господарської операції із-за їх не проведення, неможливості проведення з тих чи інших причин, не можуть створювати будь-яких наслідків.

Надаючи таку оцінку господарським правовідносинам, податковий орган тим самим виходить за межі своєї компетенції щодо недійсності (нікчемності) таких правочинів. Податковий орган із стадії визначення такого правочину недійсним переходить у надання правової оцінки щодо його нікчемності, що за своєю правовою природою мають різне правове навантаження.

Наводячи позицію про нікчемність правочину (відсутність господарських операцій, економічна необґрунтованість) податковий орган доводить свою позицію з урахуванням того, що такі договірні відносини направлені на порушення публічного порядку, спрямованого на незаконне заволодіння майном держави, безпосередньо шляхом ухилення від сплати до державного бюджету обов'язкових платежів, що складають систему наповнення такого бюджету.

Але за змістом статті 228 Цивільного кодексу України нікчемний правочин - це той правочин, який безпосередньо суперечить вимогам закону, тобто повинно мати місце абсолютне порушення відповідного закону, яке може не визнаватися в судовому порядку нікчемним.

Виходячи з правового змісту частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України, після 01 січня 2011 року правочини, що мають ознаки оспорюваності, визнаються недійсними в судовому порядку та за рішенням суду, крім того, у даному випадку настають відповідні юридичні наслідки.

В даному випадку податковий орган, без обов'язкового виконання вимог законодавства, без визнання такого правочину недійсним в судовому порядку, робить висновки про його недійсність та переходить до іншої стадії, визнаючи такий правочин нікчемним, що також суперечить вимогам законодавства.

Будь-яких судових рішень з приводу визнання недійсним правочину між позивачем та його контрагентами або встановлених судовим рішенням наявності нікчемності правочинів, з застосуванням відповідних правових наслідків, положень статей 207 та 208, 250 Господарського кодексу України, статті 203, 228 Цивільного кодексу України, які б вказували на такі правочини, як на недійсні або вчинені з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, порушує публічний порядок, та надавали б право податковому органу приймати відповідне рішення відсутні.

Жодних порушень правил бухгалтерського та фінансового обліку відповідач не довів. Відсутність доведення факту правопорушення та неналежна оцінка міжгосподарських відносин призвела до невідповідності висновків контролюючого органу фактичним обставинам справи.

Що стосується доводів відповідача щодо відсутності у контрагентів позивача, а саме у ТОВ "Метал Трейд СВ" та ПП "Завозінвест" необхідних умов для ведення господарської діяльності, суд зазначає, що на час укладення договорів ТОВ "Метал Трейд СВ" та ПП "Завозінвест" були зареєстровані у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, про що свідчать довідки з ЄДРЮО та ФОП від 30 липня 2013 року № 14365751, № 14365855 (т.1 а.с. 32-42), крім того, листом Ленінської МДПІ у м. Луганську Луганської області ДПС підтверджується, що реєстрація платника податку на додану вартість ТОВ "Метал Трейд СВ" анульована тільки 05 вересня 2011 року, тобто станом на момент укладення договорів ФОП ОСОБА_2 з ТОВ "Метал Трейд СВ" останнє було платником податку на додану вартість (т.2 а.с. 72).

З огляду на те, що відповідач не довів наявність порушень з боку контрагентів позивача, а ті припущення, які маються в акті перевірки від 25 липня 2012 року № 800/17-2420700063 суд відхиляє через те, що порушення норм податкового законодавства контрагентом позивача породжує негативні наслідки безпосередньо для контрагента позивача і не може впливати на право позивача на включення сплачених сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Жодних порушень правил бухгалтерського та фінансового обліку зі сторони позивача відповідач не довів. Відсутність доведення факту правопорушення та неналежна оцінка міжгосподарських відносин призвела до невідповідності висновків контролюючого органу фактичним обставинам справи.

Стосовно доводів відповідача щодо відсутності доказів транспортування товарно-матеріальних цінностей, а саме товарно-транспортних накладних, суд не бере їх до уваги оскільки, в матеріалах справи наявні товарно-транспортні накладні, а крім того відповідно п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Товарно-транспортна накладна за своєю суттю є підтвердженням придбання автотранспортних послуг і єдиною підставою для включення до складу валових витрат сплачених сум за автотранспортні послуги. Відсутність товарно-транспортної накладної свідчить про відсутність підстав для віднесення до складу валових витрат, витрат за автотранспортні послуги, а не витрат з придбання товарів. Тобто товарно-транспортні накладні не є обов'язковими документами, відповідно до яких платник податків має право на нарахування податкового кредиту.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів зазначає, що позивачем правомірно нараховані валові витрати та чистий оподаткований дохід, а у податкового органу відсутні підстави для збільшення ФОП ОСОБА_2 суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, а тому податкове повідомлення-рішення від 10 серпня 2012 року № 0000681702, є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Зважаючи на наведене, судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановив обставини справи, та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються, підстави для скасування постановленого по справі судового рішення відсутні.

Керуючись ст.ст. 185, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м.Сєвєродонецьку Луганської області Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 20 березня 2013 р. у справі № 812/273/13-а - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь в справі, та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Колегія суддів : В.В. Попов

О.П. Лях

В.А.Шальєва