Постанова № 31070120, 02.04.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" квітня 2013 р. справа № 2а/421/52/12(421/1905/12)

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Туркіної Л.П.

суддів: Проценко О.А. Шлай А.В.

за участю секретаря судового засідання: Кязимовій Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційні скарги Управління Пенсійного фонду України в Криничанському районі Дніпропетровської області та ОСОБА_1

на постанову : Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 08.11.2012 р.

у справі № 2а/421/52/12(421/1905/12)

за позовом: ОСОБА_1

до: Управління Пенсійного фонду України в Криничанському районі Дніпропетровської області

про перерахунок розміру довічного грошового утримання судді у відставці та виплату недоплаченої суми,-

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2012 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України у Криничанському районі Дніпропетровській області, в якому просив визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не проведення перерахунку розміру призначеного щомісячного грошового утримання у зв'язку з підвищенням заробітної плати працюючим суддям, зобов'язати провести відповідний перерахунок, виплатити недоплачені суми грошового утримання за вересень 2012 року у розмірі 5928, 21 грн. та жовтень -6126, 81 грн, всього 12053, 02 грн та проводити відповідний перерахунок в подальшому.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 30.08.2012 року він звернувся до відповідача з заявою про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання, яке позивач отримує як суддя у відставці, у зв'язку з підвищенням заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді, однак, управління Пенсійного Фонду України відмовило у перерахунку довічного грошового утримання, що позивач вважає неправомірним.

Постановою Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 08.11.2012 р. позов задоволено частково. Визнано неправомірною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Криничанському районі Дніпропетровської області щодо не проведення перерахунку розміру призначеного позивачу щомісячного довічного грошового утримання у зв'язку з підвищенням заробітної плати працюючим суддям. Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Криничанському районі Дніпропетровської області провести перерахунок та виплату призначеного ОСОБА_1 довічного грошового утримання у зв'язку з підвищенням заобітної плати працюючим суддям за вересень та жовтень 2012 року. У задоволені решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із постановою суду першої інстанції, позивач та відповідач звернулись із апеляційними скаргами.

Так, відповідач просить скасувати постанову Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 08.11.2012 р. Прийняти нову постанову у справі, якою відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог повністю.

Відповідач вважає, що вимоги позивача та рішення суду не відповідають нормам матеріального права, оскільки відповідно до ст.138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено можливість здійснення перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання лише суддів Конституційного Суду України. Іншого чинним законодавством України не передбачено, тому позивач не має права на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді.

Позивач у апеляційній скарзі зазначає, що суд необґрунтовано не звернув уваги на його право стосовно перерахунку довічного утримання в межах шестимісячного строку, оскільки порушення права відбувалось саме в цей період. Просить суд апеляційної інстанції частково скасувати постанову Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 08.11.2012 р. та задовольнити його вимоги щодо виплати різниці між нарахованими та виплаченими сумами в межах шестимісячного строку звернення до суду.

Позивач та представник відповідача до суду не прибули. Про день, місце та час розгляду справи сторони повідомлені належним чином, про що в матеріалах справи є належні докази, що дає суду підстави для застосування положень частини 4 статті 196 КАС України.

У зв'язку з неявкою сторін фіксування судового засідання не здійснювалось, відповідно ч.1 ст. 41 КАС України.

Перевіривши матеріали справи, вивчивши доводи апеляційних скарг, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційні скарги не підлягать задоволенню з наступних підстав

З матеріалів справи вбачається, що позивач, згідно постанови Верховної Ради України від 12 січня 2006 року №3332-1V та наказу голови Апеляційного суду Дніпропетровської області від 31 січня 2006 року № 16, був звільнений з посади судді Апеляційного суду Дніпропетровської області у відставку, отримує довічне грошове утримання як суддя у відставці.

30 серпня 2012 року позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок грошового утримання, однак, відповідач відмовив йому, обґрунтовуючи відмову тим, що відповідно до ст.138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» можливість здійснення перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання передбачено лише для суддів Конституційного Суду України.

Зазначені факти сторонами не спростовуються. Спірним є питання про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання позивача як судді у відставці у зв'язку з підвищенням заробітної плати судді, працюючого на відповідній посаді.

Здійснивши аналіз діючого законодавства, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно правомірності вимог щодо здійснення перерахунку, виходячи з наступного.

Згідно з п. п, 1, 2 ч. З ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах, повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою повноваження надано.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Однією з гарантій забезпечення незалежності суддів, закріплених у частині першій статті 126 Конституції України, є надання їм за рахунок держави матеріального і соціального захисту, а саме: заробітної плати, пенсії, щомісячного довічного грошового утримання тощо, надання їм у майбутньому статусу судді у відставці, право якого на пенсійне та щомісячне довічне грошове утримання є гарантією незалежності працюючих суддів.

Умови призначення і порядок виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на момент призначення його позивачу встановлювались законом України «Про статус суддів» та Постановою Верховної Ради України «Про порядок введення в дію Закону України «Про статус суддів» від 15.12.1992 року N 2863-ХІІ.

Пункт 4 ст. 43 закону України «Про статус суддів», зокрема, передбачав:

«Судді у відставці, який має стаж роботи на посаді судді не менше 20 років, виплачується за його вибором пенсія або звільнене від сплати податку щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді. За кожний повний рік роботи понад 20 років на посаді судді розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж до 90 відсотків заробітку судді без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання...».

Абзацом 3 пункту 1 вищезазначеної Постанови Верховної Ради України (в редакції до 01 січня 2008 року) було встановлено, що в разі зміни заробітної плати суддів розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці обчислюється, виходячи з нового розміру заробітної плати судді, який працює на відповідній посаді.

Відповідно до п.63 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» абзац 3 п.1 зазначеної Постанови Верховної Ради України був виключений.

Однак, Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 визнані неконституційними, серед іншого, положення п. 63 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», яким виключений абзац 3 п.1 Постанови Верховної Ради України «Про порядок введення в дію Закону України «Про статус суддів». У рішенні Конституційного Суду України, зокрема, зазначено, що виключення Законом абзацу 3 п.1 зазначеної Постанови Верховної Ради України та скасування на 2008 рік існуючого порядку призначення і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям звужує зміст і обсяг права судді, яке він мав, та обмежує його конституційні гарантії незалежності. Тому в цій частині положення п. 63 розділу II Закону не узгоджується зі ст. 22, ч.І ст.126 Конституції України.

Згідно з положеннями статті 58 Конституції України, яка, зокрема, передбачає, що «закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом 'якшують або скасовують відповідальність особи, слід дійти висновку, що норми ст.138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», на які посилається відповідач, не можуть регулювати порядок перебування у відставці та обмежувати права особи, яка отримала право на відставку та названі права у 2006 році.

Оскільки Конституція України, як зазначено в її статті 8, має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають застосовувати Конституцію як акт прямої дії.

Таким чином, виходячи з норм ст.58 Конституції України та висновків, викладених у рішенні Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 , слід дійти висновку, що матеріальні та соціальні гарантії судді у відставці, які були встановлені на день виходу позивача у відставку (тобто станом на січень 2006 р.) не можуть бути обмежені або скасовані ані новими законами, ані внесенням змін до чинних законів.

Оскільки на день виходу позивача у відставку (31.01.2006 р.) умови і порядок призначення, виплати та перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці були визначені статтею 43 Закону України «Про статус суддів» та Постановою Верховної Ради України «Про порядок введення в дію Закону України «Про статус суддів», вимоги позивача стосовно перерахунку щомісячного довічного грошового утримання, виходячи із 90% нового розміру заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді, є законними та обґрунтованими.

Крім того, слід зазначити наступне.

Пунктом 1 статті 2 розділу І Закону від 8 липня 2011 року № 3668-УІ «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» (далі - Закон № 3668), зокрема, передбачено, що максимальний розмір пенсії або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів», не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

При цьому, згідно до абзацу першого пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 3668 обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.

Виходячи з аналізу вищевикладених норм Закону № 3668 та правових позицій Конституційного Суду України, є підстави стверджувати, що обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не може бути поширене на позивача як пенсіонера (суддю у відставці), оскільки:

1) виплата щомісячного довічного грошового утримання призначалася позивачу відповідно до Закону «Про статус суддів» від 15 грудня 1992 року, а не відповідно до Закону «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року, на який йде посилання у пункті 1 статті 2 розділу І Закону № 3668.

2) щомісячне довічне грошове утримання призначено позивачу до набрання чинності Законом № 3668.

Отже, рішення суду першої інстанції в частині визнання права позивача на перерахунок є законним та обґрунтованим.

Доводи відповідача щодо протиправності вимог про здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці спростовуються зазначеним вище, що виключає підстави для задоволення апеляційної скарги Управління Пенсійного фонду України у Криничанському районі Дніпропетровської області.

Апеляційна скарга позивача, у якій йдеться про те, що суд безпідставно не зобов'язав Управління Пенсійного фонду України у Криничанському районі Дніпропетровської області здійснити перерахунок щомісячного грошового утримання, яке отримує позивач, протягом 6 місяців, що передують зверненню до суду, також не підлягає задоволенню, виходячи з принципу диспозитивності, викладеного у ст.11КАС, відповідно до якого суд розглядає адміністративні справи в межах позовних вимог.

Як свідчать матеріали справи, позивач просив здійснити перерахунок, починаючи з вересня 2012р., при чому посилався на заяву, подану до Управління Пенсійного фонду 30.08.2012р. з приводу проведення перерахунку з 01.09.2012р. Отже, предметом судового дослідження, в межах якого збиралась доказова база,є період з 01.09.2012р.

В той же час, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначитьи наступне.

Згідно ст.195 КАС суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Відповідно до Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України N 8 від 19.12.2011 «Про судову практику вирішення адміністративними судами спорів, що виникають у зв'язку із застосуванням статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" зазначено,що пенсія є періодичним платежем, виплата якої, за загальним правилом, не обмежена у часі. Отже, вирішуючи питання про зобов'язання нарахувати та виплатити відповідні періодичні платежі , суди, у разі відсутності спору про право особи на отримання підвищення до пенсії або встановлення такого права в судовому порядку, не мають підстав обмежувати орган, відповідальний за здійснення їх нарахування і виплати, певним часовим проміжком, якщо не відбулося змін у законодавстві.

Задовольняючи позовні вимоги позивача , суд не врахував зазначене више роз'яснення, у зв'язку з чим суд апеляційної інстанції вважає за необхідне постанову суду першої інстанції змінити, виклавши абзац третій резолютивної частини судового рішення у наступній редакції: «Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у Криничанському районі Дніпропетровської області здійснити перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці, призначеного ОСОБА_1, виходячи з 90% заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді, виплату якого здійснювати з 01.09.2012р. з урахуванням раніше виплачених сум».

В решті залишити постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 201, 205, 207

КАС України, суд апеляційної інстанції,-

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційні скарги Управління Пенсійного фонду України в Криничанському районі Дніпропетровської області та ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 08.11.2012 р. змінити, виклавши абзац третій резолютивної частини судового рішення у наступній редакції: «Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у Криничанському районі Дніпропетровської області здійснити перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці, призначеного ОСОБА_1, виходячи з 90% заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді, виплату якого здійснювати з 01.09.2012р. з урахуванням раніше виплачених сум».

В решті залишити постанову суду першої інстанції без змін.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України.

Постанова може бути оскаржена відповідно дост.212 КАС України.

Головуючий: Л.П. Туркіна

Суддя: О.А. Проценко

Суддя: А.В. Шлай