Постанова № 31069912, 09.04.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" квітня 2013 р.

справа № 2а-0870/416/11

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Семененка Я.В.

суддів: Бишевської Н.А. Добродняк І.Ю

за участю секретаря судового засідання: Новоженіна І.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційні скарги Державної податкової інспекції у Комунарському районі м.Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби та товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Промислово-технологічна компанія»

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 03 грудня 2012 року у справі №2а-0870/416/11 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Промислово-технологічна компанія» до Державної податкової інспекції у Комунарському районі м.Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

в с т а н о в и В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма «Промислово-технологічна компанія» звернулося до суду з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 11.06.2010 №0000322305/0, яким визначені податкові зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 692 898 грн., у тому числі за основним платежем - 461 932 грн. та штрафними санкціями 230 966 грн. В обґрунтуванні заявлених вимог позивач посилався на неправомірні висновки перевіряючих осіб щодо порушення підприємством вимог Закону України «Про податок на додану вартість», в частині підстав та порядку формування платником податкового кредиту

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 03 грудня 2012 року адміністративний позов задоволено частково, а саме: визнано протиправним та скасовано прийняте Державною податковою інспекцією у Комунарському районі м. Запоріжжя податкове повідомлення-рішення від 11.06.2010 № 0000322305/0 в частини визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 297934 (двісті дев'яносто сім тисяч дев'ятсот тридцять чотири) грн. та штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 148967 (сто сорок вісім тисяч дев'ятсот шістдесят сім) грн. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, Державна податкова інспекція у Комунарському районі м.Запоріжжя та Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Промислово-технологічна компанія» подали апеляційні скарги, в яких посилаючись на порушення судом норм матеріального права, позивач просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог у повному обсязі, відповідач просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову.

Перевіривши, в межах доводів апеляційних скарг, законність та обґрунтованість судового рішення, оцінивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга ДПІ у Комунарському районі м.Запоріжжя не підлягає задоволенню, а апеляційна скарга ТОВ «Фірма «Промислово-технологічна компанія» підлягає задоволенню виходячи із наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ДПІ у Комунарському районі м. Запоріжжя проведено планову виїзну перевірку ТОВ Фірма «Промислово - технологічна компанія» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2009 р. по 31.12.2009 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 р. по 31.12.2009 р., за результатами якої

складено акт №1577/2305/23286565 від 28.05.2010р.

В акті перевірки вказано на порушення ТОВ Фірма «Промислово - технологічна компанія» вимог: пп.7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.5.1, п.п. 7.5.3 п. 7.5, п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997 та п. 19 ст. 2 Бюджетного кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 461 932 грн..

Таких висновків податковий орган дійшов з тих підстав, що по-перше, позивачем завищено суми податку на додану вартість на загальну суму 297934 грн.., в т.ч. за січень 2009 року - 3957грн.; за лютий 2009 року - 29 455 грн.; за березень 2009 року - 204 085 грн.; за квітень 2009 року - 9191грн.; за травень 2009 року - 51 246 грн., внаслідок включення до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість по податковим накладним, що виписані постачальниками у попередніх податкових періодах. По-друге: позивачем безпідставно віднесено до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість у розмірі 92 978 грн. по взаємовідносинам з ТОВ «ЗНТК» та суму податку на додану вартість у розмірі 71 020 грн. по взаємовідносинам з ТОВ «ТСЦ ЮГ», з огляду на нікчемність укладених правочинів.

На підставі даного акту перевірки податковим органом 11.06.2010 року прийняте податкове повідомлення-рішення №0000322305/0, яким ТОВ Фірма «Промислово - технологічна компанія» визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 692 898 грн., з якої 461 932 грн. основний платіж та 230 966 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Вирішуючи спірні правовідносини між сторонами та частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що несвоєчасне отримання позивачем податкових накладних не може бути підставою для позбавлення його права на формування податкового кредиту, тобто, позивачем правомірно включено до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість за податковими накладними, які виписані у попередніх податкових періодах. Постанова суду, в частині відмови у задоволенні позову, мотивована не наданням позивачем доказів, які б свідчили про реальність господарських операцій з ТОВ «ЗНТК», ТОВ «ТСЦ ЮГ».

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності у податкової служби правових підстав для донарахування позивачу податкових зобов’язань, з огляду на включення до складу податкового кредиту сум ПДВ на підставі податкових накладних, що виписані постачальниками у попередніх податкових періодах.

Так, відповідно з пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», №168/97-ВР, який був чинним на час виникнення спірних правовідносин між сторонами, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв’язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно із підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону № 168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР визначено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

З системного аналізу положень Закону № 168/97-ВР вбачається, що законодавцем передбачено лише один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв’язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження таких сум податковими накладними чи митними деклараціями.

Крім того, Закон № 168/97-ВР не встановлює обов’язку платника податку формувати податковий кредит за певний звітний період на підставі податкових накладних, складених виключно за такий звітний період. А тому, суми податку на додану вартість згідно податкових накладних, що отримані із запізненням, включаються до податкового кредиту того звітного періоду, в якому вони фактично отримані.

Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про неправомірність спірного податкового повідомлення-рішення в цій частині.

Обґрунтованість висновків суду першої інстанції доводами апеляційної скарги ДПІ не спростовується. В апеляційній скарзі відповідач посилається лише на ті обставини, які встановлено перевіркою та які стали підставою для прийняття ППР, натомість вказаним обставинам, як зазначено вище, судом першої інстанції надано належну правову оцінку.

З огляду на викладені обставини, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги ДПІ у Комунарському районі м.Запоріжжя.

В той же час, суд апеляційної інстанції не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо правомірності податкового повідомлення-рішення, в частині визначення позивачу податкових зобов’язань по взаємовідносинам з ТОВ «ЗНТК», ТОВ «ТСЦ ЮГ».

Як вбачається з Акту перевірки, який став підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, безпідставність віднесення позивачем сум ПДВ до складу податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «ЗНТК», ТОВ «ТСЦ ЮГ, податкова служба пов’язує з нікчемністю укладених правочинів позивача з вказаними контрагентами.

Проведеною перевіркою встановлено, що ТОВ «Фірма «Промислово-технологічна компанія» мало взаємовідносини з ТОВ «ЗНТК». Згідно наданих до перевірки документів ТОВ «ЗНТК» виконало послуги та відвантажило продукцію в адресу ТОВ «Фірма «Промислово-технологічна компанія» на загальну суму 557 866,93грн, у т.ч. ПДВ 92977,82грн. Крім цього, перевіркою встановлено те, що згідно наданих до перевірки документів ТОВ «ТСЦ ЮГ», протягом перевіреного періоду, виконало послуги та відвантажило продукцію в адресу ТОВ «Фірма «Промислово-технологічна компанія» на загальну суму 426 120,40грн., у т.ч. ПДВ 71 020,07грн.

Висновків про нікчемність укладених правочинів ДПІ дійшла з огляду на аналіз фінансово-господарської діяльності постачальників – ТОВ «ЗНТК», ТОВ «ТСЦ ЮГ». Так, згідно з відповіддю, яка надійшла від ДПІ у Жовтневому районі м.Запоріжжя, ТОВ «ЗНТК» за місцем реєстрації не знаходиться, актом анулювання реєстрації платника ПДВ від 26.11.2009р. анульована реєстрація платника ПДВ, відповідно до декларації з податку на прибуток підприємства основні засоби відсутні, загальна чисельність працюючих на ТОВ «ЗНТК» становить 2 особи. Враховуючи те, що згідно даних податкової звітності та інформації з інших джерел, які свідчать про відсутність у ТОВ «ЗНТК» власних виробничих та складських приміщень, обладнання, транспортних засобів та інших основних засобів; відсутність у видах діяльності, які мало право здійснювати ТОВ «ЗНТК», робіт з металообробки, а також достатньої кількості штатних працівників на підприємстві, ДПІ вказує на те, що фактично операції з виконання робіт по реалізації продукції не відбувалося (стор.25 Акту перевірки).

Згідно відповіді ДПІ у Жовтневому районі м.Запоріжжя ТОВ «ТСЦ ЮГ» за місцем реєстрації не знаходиться, актом про анулювання платника ПДВ від 26.11.2009р. анульовано реєстрацію платника ПДВ, у підприємства відсутні основні фонди, загальна чисельність працівників складала 2 особи. Враховуючи те, що згідно даних податкової звітності та інформації з інших джерел, які свідчать про відсутність у ТОВ «ТСЦ ЮГ» власних виробничих та складських приміщень, обладнання, транспортних засобів та інших основних засобів; відсутність у видах діяльності, які мало право здійснювати ТОВ «ЗНТК», робіт з металообробки, а також достатньої кількості штатних працівників на підприємстві, ДПІ вказує на те, що фактично операції з виконання робіт по реалізації продукції не відбувалося (стор.33 Акту перевірки).

З цих підстав, посилаючись на ст..ст.203, 215, 216, 228 ЦПК України, ДПІ вказує на те, що угоди між позивачем та ТОВ «ЗНТК», ТОВ «ТСЦ ЮГ» є нікчемними, укладені без мети настання реальних наслідків, які передбачені цими правочинами. У зв’язку з цим ДПІ вказує на те, що укладені правочини суперечать моральним засадам суспільства, а також порушують публічний порядок, спрямовані на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету. Нікчемним правочин є недійсним в силу закону, такий нікчемний правочин не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю.

Зазначеними вище нормами Закону України «Про податок на додану вартість» визначено підстави для формування платником податкового кредиту і до таких підстав віднесено: наявність господарської операції, наслідком якої є поставка товарів (робіт, послуг), сплата (нарахування) ПДВ, у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними, використання придбаних товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Як вбачається з Акту перевірки, який став підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, висновків про заниження податкових зобов’язань з ПДВ ДПІ зроблено не з огляду на вищенаведені норми матеріального права, а з огляду на фінансово-господарську діяльність контрагентів позивача, яка, на думку податкової служби, свідчить про нікчемність укладених правочинів.

Між тим, зробивши висновки про нікчемність укладеного правочину, з якими фактично погодився суд першої інстанції, податковий орган не врахував наступного.

Відповідно до ст..228 ЦК України, в редакції яка діяла на час укладення та виконання спірних правочинів, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Отже, вказаною нормою права визначено об’єктивну сторону нікчемного правочину, тобто визначено ознаки, за наявності яких укладений правочин можливо кваліфікувати як нікчемний. Податковим органом, в акті перевірки не наведено, визначених нормою права, ознак, які б свідчили про нікчемність укладеного позивачем правочину. Відсутність контрагентів позивача за місце реєстрації, відсутність у них складських приміщень та виробничих потужностей, що на думку ДПІ, унеможливлює здійснення господарської діяльності, не є тими ознаками, які характеризують правочин нікчемним.

Крім цього, для кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України та застосування відповідних наслідків, необхідною та обов’язковою умовою є наявність умислу у формі вини, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін.

Відповідачем, на якого відповідно до ч.2 ст.71 КАС України покладено обов’язок щодо доказування правомірності прийнятого рішення, не доведено того, що сторонами укладено угоду не з метою реального настання правових наслідків, а з метою порушення публічного порядку.

Як вбачається з Акту перевірки, обґрунтовуючи нікчемність правочину, податковий орган посилався на ч.1 ст.203 ЦК України, відповідно до якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Натомість, у якій частині зміст правочини, які укладено між сторонами, суперечить Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, податковий орган не зазначає.

Таким чином, акт перевірки не свідчить про порушення позивачем вимог Закону України «Про податок на додану вартість», що могло б стати підставою для прийняття рішення про визначення податкових зобов’язань з ПДВ, з огляду на неправомірність формування позивачем податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «ЗНТК», ТОВ «ТСЦ ЮГ».

В той же час, в акті перевірки, який став підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, відображено первинні документи, які свідчать про господарські операції між позивачем та ТОВ «ЗНТК», ТОВ «ТСЦ ЮГ». Так, по взаємовідносинам з ТОВ «ЗНТК» позивачем надано до перевірки податкові накладні, акти виконаних робіт, видаткові накладні, перелік яких наведено на стор.22 Акту перевірки. Розрахунки між сторонами здійснювалось у безготівковій формі, що також відображено в акті перевірки з посиланням на відповідні платіжні доручення. Операції з придбання послуг та продукції у ТОВ «ЗНТК» відображено позивачем у бухгалтерському обліку (стор.22 Акту перевірки). По взаємовідносинам з ТОВ «ТСЦ ЮГ» позивачем надано до перевірки податкові накладні, акти виконаних робіт, видаткові накладні, перелік яких наведено на стор.30 Акту перевірки. Розрахунки між сторонами здійснювалось у безготівковій формі, що також відображено в акті перевірки з посиланням на відповідні платіжні доручення. Операції з придбання послуг та продукції у ТОВ «ЗНТК» відображено позивачем у бухгалтерському обліку (стор.30-31 Акту перевірки). При цьому, будь-яких зауважень до оформлення зазначених первинних документів перевіряючими особами висловлено не було.

Отже, відомості, які викладено в акті перевірки, свідчать про наявність господарських операцій між позивачем та ТОВ «ЗНТК», ТОВ «ТСЦ ЮГ». Господарські операції між позивачем та ТОВ «ЗНТК», ТОВ «ТСЦ ЮГ» здійснювались до дати прийняття рішень про анулювання реєстрації свідоцтва платників ПДВ, що не заперечувалось ДПІ та підтверджується актом перевірки.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що ДПІ в акті перевірки, який став підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, не наведено тих обставин, які б свідчили про порушення позивачем вимог Закону України «Про податок на додану вартість», яким визначено підстави за яких платник податків має право на віднесення сплачених сум ПДВ, у вартості товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту підприємства.

Крім цього, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на непослідовність висновків ДПІ що нікчемності укладених правочинів між позивачем та ТОВ «ЗНТК», ТОВ «ТСЦ ЮГ». Так, за перевірений період, в якому встановлено взаємовідносини між позивачем та ТОВ «ЗНТК», ТОВ «ТСЦ ЮГ», ДПІ не встановлює завищення валових витрат по цим взаємовідносинам (стор.9 Акту перевірки), тобто під час визначення питання щодо правомірності формування позивачем валових витрат виробництва, ДПІ не вказує на нікчемність укладених правочинів між позивачем та ТОВ «ЗНТК», ТОВ «ТСЦ ЮГ». Хоча під час перевірки було встановлено, що суми витрат з придбання послуг та продукції від ТОВ «ЗНТК» позивачем включено до складу валових витрат (стор.24 Акту перевірки), суми витрат по взаємовідносинам ТОВ «ТСЦ ЮГ» включено до складу валових витрат (стор.31 Акту перевірки).

З огляду на викладені обставини, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов необґрунтованого висновку щодо правомірності податкового повідомлення-рішення, в частині визначення позивачу податкових зобов’язань по взаємовідносинам з ТОВ «ЗНТК», ТОВ «ТСЦ ЮГ», і вказані обставини є підставою для скасування постанови суду та прийняття нової постанови про задоволення позову у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись п.3 ч.1 ст. 198, ст. 202, 205, 206 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Комунарському районі м.Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби – залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Промислово-технологічна компанія» - задовольнити.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 03 грудня 2012 року у справі №2а-0870/416/11 – скасувати та прийняти нову постанову про задоволення позову.

Податкове повідомлення-рішення від 11.06.2010 № 0000322305/0, прийняте Державною податковою інспекцією у Комунарському районі м. Запоріжжя – визнати протиправним та скасувати.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

(Повний текст постанови виготовлено 10.04.2013 р.)

Головуючий: Я.В. Семененко

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: І.Ю. Добродняк