Ухвала суду № 31067119, 07.05.2013, Апеляційний суд Сумської області

Справа №1814/245/2012 Головуючий у суді у 1 інстанції - Толстой Олег ОлексійовичНомер провадження 11/788/224/13 Суддя-доповідач - Литовченко Н. О. Категорія - Шахрайство

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2013 року колегія суддів з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Литовченко Н. О.,

суддів - Крамаренка В. І., Борсая В. М.,

з участю прокурора - Паливоди Л.В.

адвокатів - ОСОБА_3, ОСОБА_4,

засудженого ОСОБА_5,

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Суми кримінальну справу за апеляціями прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції та потерпілого ОСОБА_6 на вирок Путивльського районного суду Сумської області від 05 березня 2013 року, за яким

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканець м. Глухів Сумської області, раніше не судимий,

засуджений за ч.2 ст.15, ч.1 ст.190 КК України до покарання у вигляді 240 годин громадських робіт.

За обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.27, ч.4 ст.369 КК України, виправданий за недоведеністю його участі у вчиненні цього злочину.

Постановлено стягнути з ОСОБА_5 на користь держави судові витрати за проведення експертиз на загальну суму 15182,40 грн., -

ВСТАНОВИЛА:

За вироком суду ОСОБА_5 визнаний винним і засуджений за те, що шляхом обману та зловживання довірою, 17.10.2011р. в АДРЕСА_1, отримав від потерпілого ОСОБА_6 грошові кошти у сумі 1000 доларів США за вирішення питання про не притягнення підлеглих ОСОБА_6 працівників митного поста «Бачівськ» до адміністративної чи кримінальної відповідальності, не маючи при цьому наміру і можливості виконати таке зобов'язання. Проте, отриманими коштами ОСОБА_5 заволодіти не зміг, оскільки відразу був затриманий працівниками ВВБ в Сумській області, тобто не довів цей злочин до кінця з причин, що не залежали від його волі.

Окрім того, ОСОБА_5 обвинувачувався органами досудового слідства у тому, що вводячи в оману ОСОБА_6, викликав у останнього бажання і переконаність у необхідності передачі через ОСОБА_5 працівникам УБОЗ УМВС України в Сумській області у якості хабара 1000 доларів США за вирішення питання про не притягнення підлеглих ОСОБА_6 працівників до адміністративної чи кримінальної відповідальності за начебто порушення ними митних правил, чим підбурив останнього до замаху на давання хабара службовим особам, які займають відповідальне становище. За цим обвинуваченням ОСОБА_5 виправданий за недоведеністю його участі у вчиненні цього злочину.

В поданій апеляції прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, просить вирок суду скасувати у зв'язку з невідповідністю висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи та неправильним застосуванням кримінального закону, а справу повернути на новий судовий розгляд в суд першої інстанції в іншому складі суду, оскільки суд першої інстанції дійшов неправильного висновку про недоведеність участі ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.27, ч.4 ст.369 КК України, а тому безпідставно виправдав його в цій частині.

Потерпілий ОСОБА_6 не погодився з вироком суду в частині виправдання ОСОБА_5 за ч.4 ст.15, ст.27, ч.4 ст. 369 КК України та в поданій апеляції просить вирок суду скасувати та направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Вислухавши доповідь судді, прокурора, який повністю підтримав свою апеляцію та просив скасувати вирок суду, а справу повернути на новий судовий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі суду, думку захисників та засудженого ОСОБА_5 про залишення вироку суду без зміни, а апеляції прокурора та потерпілого без задоволення, провівши судові дебати та вислухавши останнє слово засудженого, перевіривши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи поданої апеляції, колегія суддів вважає, що апеляції прокурора та потерпілого задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_5 у скоєні злочину, передбаченого ч.2 ст.15, ч.1 ст.190 КК України за який він засуджений, за обставин встановлених судом, відповідають фактичним обставинам справи і підтверджується доказами, дослідженими в судовому засіданні та викладеними у вироку, яким дано належний аналіз, та в апеляціях прокурора та потерпілого під сумнів не ставляться.

Що стосується обвинувачення досудовим слідством ОСОБА_5 у підбурюванні до давання хабара службовій особі, яка займає відповідальне становище, колегія суддів прийшла до наступного.

Як вірно встановлено судом та підтверджується матеріалами кримінальної справи, 17.10.2011р. ОСОБА_6 звернувся до ВВБ в Сумській області із заявою про вимагання грошових коштів в сумі 1000 доларів США ОСОБА_5 для передачі слідчому за не притягнення підлеглих працівників заявника до відповідальності за матеріалами Глухівського УБОЗу. Також вказав, що ОСОБА_5 є посередником у вимаганні хабара працівниками міліції (т. 1 а.с.14).

Суд першої інстанції дав вірну оцінку зазначеній заяві як надуманій, оскільки дії підсудного не загрожували його законним інтересам, позаяк потерпілий намагався захистити їх у незаконний спосіб, що цілком усвідомлював, виходячи з його показань як на досудовому слідстві так і в судовому засіданні.

Як встановлено судом, сам ОСОБА_5 на досудовому слідстві і в суді вину у цьому злочині повністю заперечував та стверджував, що лише бажав заволодіти грошима потерпілого, для чого ввів його в оману та скористався його довірою, але до дачі хабара працівникам правоохоронних органів його не підбурював.

При цьому ОСОБА_6, будучи неодноразово допитаним на досудовому слідстві, а також під час очної ставки з ОСОБА_5, давав свідчення про те, що кошти в сумі 1000 доларів США підсудний вимагав з нього за вирішення з працівниками Глухівського УБОЗ питання не притягнення підлеглих ОСОБА_6 працівників до кримінальної відповідальності за порушення митних правил, при цьому зазначав, що вже передав працівникам Глухівського УБОЗу і слідчому 1000 доларів США, тобто «закрив» питання своїми грошима, а тому ОСОБА_6 повинен віддати їх йому (т. 1 а.с.15-17, т. 3 а.с.5-6, 172-179).

Також в судовому засіданні при додатковому допиті, уточнюючи зміст домовленості з підсудним, ОСОБА_6 показав, що за змістом їхньої домовленості з ОСОБА_5, яка була досягнута ними на зустрічі 24.09.2011р., останній повинен був вирішити «проблему» з правоохоронними органами своїми грошима, передавши працівникам УБОЗ УМВС України в Сумській області 1 тис. доларів США, тобто це питання було «закрите» в той же день, а він (ОСОБА_6) повинен був повернути цю суму підсудному через два тижні, на що погодився.

Таким чином, суд першої інстанції, проаналізувавши наведені покази в сукупності та логічному зв'язку з точки зору вольової направленості дій потерпілого під впливом обману, зробив правильний висновок про те, що грошові кошти надавались ОСОБА_6 не для передачі іншим особам в якості хабара, а призначались самому підсудному за вирішену «проблему» з правоохоронними органами.

Такий висновок суду підтверджується також тим, що у справі не встановлено фактичних даних, які б свідчили про затримання 24.09.2011р. співробітниками УБОЗ мікроавтобусу під керуванням громадянина РФ та проведення ними дослідчої перевірки відносно працівників митного поста «Бачівськ» з приводу правильності митного оформлення цього автомобіля при в'їзді на територію України, а тому працівники УБОЗ УМВС України в Сумській області ніяким чином не могли виконати дії на користь потерпілого або ж вплинути на прийняття рішення в його інтересах.

Отже, доводи апеляцій прокурора та потерпілого про те, що ОСОБА_6 передавав кошти ОСОБА_5 саме для давання хабара службовим особам, спростовуються перевіреними в судовому засіданні та проаналізованими у вироку суду першої інстанції доказами.

З огляду на рішення Конституційного Суду України від 20.10.2011 року № 12-рп/2011 «У справі за конституційним поданням Служби безпеки України щодо офіційного тлумачення положення частини третьої статті 62 Конституції України», не заслуговують на увагу також доводи апеляції потерпілого про безпідставне відхилення судом першої інстанції як доказів протоколу виїмки у нього звукозаписуючого пристрою, з якого зроблено стенограму аудіо записів з файлів, та висновок судової експертизи відео звукозапису.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність в діях ОСОБА_5 ознак злочину, передбаченого ч.4 ст.15, ст.27, ч.4 ст. 369 КК України і прийняв вірне рішення про його виправдання у зв'язку з недоведеністю його участі у вказаному злочині.

Керуючись ст.ст.362, 365, 366 і 377 КПК України (1960 р.); п.п.11 і 15 розділу XI «Перехідні положення» КПК України (2012 р.), колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Вирок Путивльського районного суду Сумської області від 05 березня 2013 року щодо ОСОБА_5 залишити без зміни, а апеляції прокурора та потерпілого на цей вирок - без задоволення.

СУДДІ:

Литовченко Н. О. Крамаренко В. І. Борсай В. М.