Рішення № 31066987, 26.04.2013, Краснопільський районний суд Сумської області

Краснопільський районний суд Сумської області

вул.Вокзальна, 18 смт.Краснопілля Краснопільський район Сумська область Україна 42400

Справа № 1808/569/2012

провадження № 2/578/2/13

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2013 року Краснопільський районний суд Сумської області в складі головуючого судді Косар А.І.

за участю

секретарів судового засідання Литвин А.В., Авраменко О.Є.

прокурорів Явтушенко Ю.О., Бречка В.Д.

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представників третьої особи ОСОБА_3, ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Краснопілля цивільну справу позовного провадження

за позовною заявою ОСОБА_1 в інтересах малолітньої ОСОБА_5

до ОСОБА_6

третя особа: Служба у справах дітей Краснопільської районної державної адміністрації Сумської області

про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на дитину,-

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2012 року ОСОБА_1 звернулася до суду в інтересах малолітньої ОСОБА_5 з позовом до ОСОБА_5 /ОСОБА_7/ ОСОБА_8 про позбавлення її батьківських прав відносно малолітньої дитини ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, та стягнення аліментів на дитину у твердій грошовій сумі 600 грн. до досягнення нею повноліття.

В обґрунтування позову позивач вказувала, що на її вихованні знаходиться малолітня онука, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, батьками якої відповідно до свідоцтва про народження є ОСОБА_9, який помер у 2009 році, та її донька ОСОБА_6. Дівчинка з шести місяців від народження проживає в сімї ОСОБА_1, лише на кілька місяців батьки забирали дівчину до себе в м. Севастополь, де її вихованням займався батько, а мати про дитину не піклувалась, вела антисоціальний спосіб життя, по декілька днів не зявлялась вдома. Після раптової смерті батька дитини, 20 листопада 2009 року, мати дівчинки написала нотаріально завірену заяву, якою відмовилась від своїх батьківських прав відносно малолітньої ОСОБА_5 та не заперечувала проти оформлення позивачем опікунства над дитиною. З цього часу дівчинка постійно проживає в її родині, відповідач фактично самоусунулася від виконання своїх батьківських обовязків, не піклується про фізичний та духовний розвиток дитини, з дитиною не спілкується, не цікавиться станом здоровя, не забезпечує належного харчування, пенсію по втраті годувальника використовує на власні потреби. Крім того, дитина категорично відмовляється спілкуватися з матірю, відчуває до неї почуття страху та зневаги, адже добре памятає той період часу, коли їй довелося жити з мамою та татом і чути її образи як на свою адресу, так і на адресу батька, якого вона дуже любила.

У судовому засіданні позивач позов підтримала, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві. Суду ствердила, що онука ОСОБА_5 постійно проживає у її сімї після трагічної загибелі 11 листопада 2009 року батька дитини, відповідач фактично до початку розгляду даного позову в суді життям дитини не цікавилася, іноді телефонувала, але жодного разу не приїздила до доньки на її день народження, і на теперішній час між ними склалися такі відносини, що дитина хвилюється як бачить маму, боїться її. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, позивач розцінює як ухилення матері ОСОБА_6 від виховання дитини з її винної поведінки, свідомого нехтування нею своїми обовязками.

Представник позивача ОСОБА_2 у суді позов підтримала та зазначила, що відповідач отримує пенсію по втраті годувальника на утримання доньки, але використовує на власний розсуд і на дитину їх не виділяє, не цікавиться її життям та здоровям. Фактично малолітня ОСОБА_5 утримується за рахунок позивача. Крім того, у 2009 році відповідач написала заяву у нотаріуса про відмову від дитини, і про її скасування інформація не надходила. Пославшись на ст. 61 ЦПК ствердила, що наданий органом опіки та піклування письмовий висновок щодо розвязаня спору був предметом оскарження в адміністративних судах, є чинним, тому обставини, встановлені судовим рішенням у адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких бере участь особа, щодо якої встановлені ці обставини.

Відповідач у судовому засіданні 06 серпня 2012 р. проти позову заперечила, ствердила, що хоче залишатися матірю доньки ОСОБА_5, має намір забрати дитину та проживати разом з нею, приймати участь у її вихованні, вона любить свою доньку та не бажає втрачати з нею родинний звязок, матеріально допомагала дитині шляхом відправлення грошових переказів через фінансові установи, але позивач чинить їй перешкоди у спілкуванні з дитиною та налаштовує проти неї.

Відповідно до ст. 203 ЦПК України Ухвалою суду від 01 жовтня 2012 року провадження у справі було зупинено до набрання законної сили судового рішення / відповідач ОСОБА_6 позивалася до Служби у справах дітей Краснопільскьої районної державної адміністрації про скасування рішення, визнання незаконним та скасування висновку, від якого залежить вирішення справи /т.1, ас. 199/, та відновлено ухвалою суду від 25 січня 2013 року /т.1, ас. 236/.

Після відновлення провадження у справі відповідач в судові засідання, що призначалися на 13 лютого, 04 та 13 березня, 15 та 26 квітня 2013року не зявлялася, була належним чином повідомлена, на адресу суду надсилала телеграми, за змістом яких вона просила суд відкласти розгляд справи на різний термін, а саме 1, 2, 3 та 4 місяці, кожного разу посилаючись на такі обставини: за станом здоровя знаходиться на амбулаторному лікуванні; перебуває на лікуванні у звязку з пологами; знаходиться в лікарні з новонародженою дитиною та не має можливості далеких подорожей /т. 1, ас. 245, т. 2: ас. 27, 43, 69, 78/.

Суд визнав не явку відповідача в судові засідання неповажною, оскільки до суду вчасно не було надано доказів поважності неявки в судове засідання.

Представник відповідача ОСОБА_10 /т.1, ас. 105-109/ в судове засідання також не зявилась, поштовий конверт повертався «.. по закінченню терміну зберігання» /т.2, ас. 13-15/, і його неявка не є перешкодою для розгляду справи.

Представник третьої особи у судовому засіданні підтримала позов та просила його задовольнити.

Прокурор Явтушенко Ю.О., який брав участь у розгляді справи, висловив думку про обґрунтованість позовних вимог, оскільки відповідач з дитиною не спілкується, не цікавиться про її фізичний та духовний розвиток, контакту із дитиною нею не встановлено, тому є всі підстави для позбавлення відповідача батьківських прав відносно доньки ОСОБА_5.

Допитані за клопотанням сторін свідки показали про наступне.

Так, свідок ОСОБА_11, яка є бабусею малолітньої ОСОБА_5, показала, що проживає в м. Севастополі, після загибелі сина, батька ОСОБА_12, має з онукою нечасті зустрічі, але постійно спілкується по телефону, пересилає кошти, зі свахою ОСОБА_1 продовжує підтримувати родинні відносини. Онука з 2009 року прописана в її квартирі в м. Севастополі. За життя її син багато часу приділяв вихованню доньки, що не може сказати про матір ОСОБА_13, невістка вживала спиртні напої, вела розпустне життя, дуже жорстоко виховувала доньку, дитина її боялася та більше звикла до батька.Ствердила, що такій матері не можна залишати дитину на виховання.

Свідок ОСОБА_14, класний керівник, суду показала, що ОСОБА_5 до першого класу школи привела бабуся дівчинки, яка і в подальшому контролює її навчання, відвідує батьківські збори. Останнім часом відповідач почала телефонувати до неї мобільним звязком, цікавитися життям та успіхами доньки, при цьому допускала в образливій формі висловлюватися на адресу бабусі та дідуся ОСОБА_1. Також просила надати слухавку доньці. ОСОБА_12 після розмов з мамою плакала, тому вона перестала давати дівчинці слухавку. Ствердила, що кожного разу розмова між свідком та відповідачем закінчувалася певним невдоволенням з боку відповідача, остання постійно створювала конфліктну ситуацію. Дівчинка завжди охайна, навчається добре, займається співом і приймає активну участь у житті школи.

Свідок ОСОБА_15, голова Покровської сільської ради, суду показав, що йому відомо, що неповнолітня ОСОБА_5 виховується в родині позивача, яка має достаток, користується повагою серед односельців. Проте йому не відомо чому дитина проживає без матері, зі слів односельців знає, що відповідач написала заяву про відмову від доньки. Відповідач зверталася до сільради з приводу того, що ОСОБА_16 відмовила їй у зустрічі з донькою і не прийняла подарунки. Це було у той період, коли спір щодо дитини вже перебував на розгляді у суді.

Свідок ОСОБА_17 суду показала, що протягом 28 років проживає з ОСОБА_1 в будинку на два входи. Проживаючи по сусідству, їй відомо, що ОСОБА_5 було 6 місяців коли батьки привезли її до бабусі, і залишили проживати в с. Покровка, де дівчинка спочатку відвідувала дитсадочок, а зараз навчається у школі, завжди охайна, матеріально забезпечена. За весь час проживання дитини один раз бачила як відповідач гуляла з донькою по вулиці, але це було коли дівчинка ще не ходила до школи.

Свідок ОСОБА_18 суду показала, що проживає по сусідству з ОСОБА_1 і їй відомо, що дівчинка ОСОБА_5 проживає у дідуся та бабусі майже з народження. Дитина часто згадує про батька, у неї в памяті залишились його любов та батьківська турбота про неї. З матірю не бажає спілкуватися, бабуся їй і за маму, і за бабусю, дівчинка росте в любові і достатку. Фактично ОСОБА_6 самоусунулась від виховання доньки.

Свідок ОСОБА_19, сектретар Покровської сільської ради, суду показала, що неповнолітня ОСОБА_5 проживає на території сільської ради майже з народження. Ще коли ОСОБА_5 ходила до дитячого садочку, позивач говорила, що перед школою потрібно дівчинці звикати більше до батьків, бо онука і розмовляє мовою з діалектом, який притаманний даній місцевості. Після загибелі батька дитини позивач та відповідач звернулися до сільради за довідкою, що ОСОБА_6 проживає в с. Покровка разом зі своєю донькою та матірю ОСОБА_1 без реєстрації, яка була необхідна для оформлення документів на отримання допомоги по втраті годувальника. 02.12.2009 р. така довідка була надана, а малолітню ОСОБА_5 записано в погосподарську книгу. Вперше ОСОБА_6 звернулася до неї в телефонному режимі 30 листопада 2011 року та повідомила, що приїхала до доньки, але ОСОБА_1 забороняє їм бачитися. ОСОБА_14 нічим не змогла допомогти і лише розяснила, що з даного питання може звернутися до органу опіки та піклування. 01 грудня 2011 р. ОСОБА_6 звернулася до Служби у правах дітей Краснопільської РДА та в школі в присутності психолога розмовляла з ОСОБА_5. Більше відповідач до неї не зверталася. У послідуючому двічі приймала участь у обстеженні умов проживання дитини в сімї ОСОБА_1 В присутності бабусі та дідуся спілкувалася з ОСОБА_5, яка говорила про те, що одяг та інші речі їй купує бабуся, мама до неї приїздить рідко, але ласощів не привозить, дитина за нею не сумує.

Свідки ОСОБА_20 та ОСОБА_21 на підставі ст. 63 Конституції України відмовилися від дачі показань і така відмова прийнята судом.

Окрім цього, відповідно до статті 171 СК України, статті 6 Європейської конвенції про здійснення прав дітей суд у присутності психолога ОСОБА_22 вислухав дитину ОСОБА_5, яка на день розгляду справи у суді досягла девяти років, і висловила думку про бажання і надалі жити однією сімєю з бабусею та дідусем ОСОБА_1, мати не проявляє до неї материнського піклування, їй відомо що у суді слухається справа про позбавлення батьківських прав її матері. Вказала, що позбавлення ОСОБА_6 батьківських прав відносно неї буде відповідати її інтересам.

Стаття 224 ЦПК України визначає, що у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.

Суд, заслухавши пояснення учасників судового розгляду, покази свідків, розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до наступного.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

В судовому засіданні суду першої інстанції встановлено та не заперечується сторонами, і підтверджується наявними у справі доказами, що позивач є бабусею малолітньої ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1/т.1, ас. 6/.

З даних свідоцтва про народження / т.1, ас. 5 / вбачається, що відповідач є матір'ю дитини .

Батько дитини ОСОБА_9 помер 11 листопада 2009 року / т.1, ас. 14/.

Копією довідки про склад сумї, виданої Покровською сільською радою 10.02.2012 р. № 23 /т.1, ас. 11/, підтверджується, що малолітня ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, проживає разом із дідусем, бабусею, тіткою та братом.

Відповідно до акту обстеження житлово побутових умов проживання сімї ОСОБА_1 від 10 лютого 2012 року, дівчинка проживає в сімї своїх дідуся та бабусі, родина забезпечена всім необхідним, умови проживання дитини добрі /т.1, ас. 16/.

Згідно з характеристикою Покровського дошкільного навчального закладу від 19.01.12 р., ОСОБА_5 відвідувала вказаний заклад з 14.02.2007 року по 31.10.2008 року та з 01.03.2009 р. по 11.06.2010 року., в цей час проживала в сімї своїх дідуся та бабусі, які належним чином піклувалися про дитину /т.1, ас. 19/.

Згідно з характеристикою учениці ІНФОРМАЦІЯ_4, вона навчається у вказаній школі з 2010 року, має охайний зовнішній вигляд, дідусь та бабуся приділяють належну увагу її вихованню, часто відвідують школу, постійно присутні на батьківських зборах / т.1, ас. 17,18 /.

Відповідач ОСОБА_6 проживає в м. Севастополь АРК, працювала технологом ТОВ «Фірма Лінарт», але Постановою господарського суду м. Севастополь від 17 жовтня 2012 року ТОВ «Фірма Лінарт» визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру строком на 12 місяців і згідно інформації ліквідатора ТОВ «Фірма Лінарт» працівники ТОВ звільнені відповідно до законодавства України про працю/ т.1, ас. 58-59, 85, 219-222/

Відповідно до копії нотаріально посвідченої заяви ОСОБА_6 від 20 листопада 2009 р., остання відмовилася від своїх батьківських прав відносно доньки ОСОБА_5, та не заперечувала проти оформлення опікунства над дитиною ОСОБА_1 /т.1, ас. 13/.

25 травня 2012 року ОСОБА_6 зареєструвала шлюб з ОСОБА_7, та після реєстрації шлюбу змінила прізвище на «Ветошкіна», що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії І-АС № 032441 виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану Леннінського районного управління юстиції м. Севастополі від 25 травня 2012 року. / т.1, ас. 57/.

Згідно висновку № 55 від 27 лютого 2012 року Служби у справах дітей Краснопільської районної державної адміністрації Сумської області, позбавлення батьківських прав ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_5 відносно доньки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3 є доцільним та таким, що відповідає інтересам дитини /т.1, ас. 10/.

Згідно висновку № 757/02-21 від 23 березня 2012 року Краснопільської районної державної адміністрації Сумської області як органу опіки та піклування, районна державна адміністрація вважає доцільним позбавлення батьківських прав ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_5, відносно доньки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, та таким, що відповідає інтересам дитини /т.1, ас. 7-8/.

Комісією з питань захисту прав дитини Краснопільської районної державної адміністрації 22 березня 2012 року прийнято рішення № 2/5, яким вирішено надати жительці с. Покровка, вул. 40 років Перемоги, буд. 32 ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_6 висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_5 відносно її доньки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3 / т.1, ас. 9/.

ОСОБА_12 рішення комісії 22 серпня 2012 року відповідач оскаржила до Окружного адміністративного суду Сумської області /т. 1, ас. 167-169/, і за результати розгляду позову постановою цього суду від 26 вересня 2012 року в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_6 до Краснопільської РДА Сумської області про скасування рішення, визнання незаконним та скасування висновку відмовлено. Зі змісту судового рішення вбачається, що рішення № 2/5 від 22 березня 2012 року про надання висновку ОСОБА_1 про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_6 відносно доньки ОСОБА_5 та висновок від 23 березня 2012 р. з цих питань прийняті в межах компетенції, в інтересах малолітньої дитини та відповідають вимогам закону /т. 1, ас. 239-240/.

У свою чергу, ОСОБА_6, не погодившись з вищевказаною постановою суду, подала апеляційну скаргу до Харківського апеляційного адміністративного суду, за результатами розгляду якої було ухвалено Ухвалу від 05 грудня 2012 р. про залишення апеляційної скарги без задоволення /т.1, ас. 241-242/.

Відповідно до ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Підсумовуючи викладене, суд приходить до висновку про те, що правовідносини що склалися між сторонами, виникли із сімейних правовідносин, врегульовані нормами статей 150, 164, 165, 166, 181-184 СК України.

Згідно ч. 3 ст. 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Як зазначено в Декларації ООН прав дитини (1959р.), «дитина для повного і гармонійного розвитку її особи потребує любові і розуміння. ОСОБА_14 повинна, якщо це можливо, зростати під опікою і відповідальністю своїх батьків і, в усякому разі, в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості».

Закон України «Про охорону дитинства» від 26.04.2001р. передбачає, що кожна дитина має право на достатній життєвий рівень. При цьому, виховання в сімї є першоосновою розвитку особистості дитини.

Відповідно до роз'яснень, які містяться в п.п.15, 16 постанови № 3 Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» - позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків. Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.

Згідно ст.ст. 10- 11, 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

При постановлені законного та справедливого рішення суд враховує положення Європейської Конвенції "Про права дитини", в ч.2 ст.6 якої говориться, що держави учасниці забезпечують у максимально можливій мірі виживання і здоровий розвиток дитини, а в ч.1 ст. 19 зазначено, що держава вживає всіх необхідних заходів з метою захисту дитини від усіх форм фізичного та психологічного насильства, образи чи зловживань по відношенню до дитини.

На підставі п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України, а саме справедливості, добросовісності та розумності, ст. 6 Європейської конвенції про здійснення прав дітей (Страсбург, 25 січня 1996р.), з урахуванням вище викладеного та виходячи з інтересів дитини, суд вважає позов що позовна вимога про позбавлення батьківських прав підлягає до задоволення, оскільки в судовому засіданні доведено факт ухилення відповідача від виконання своїх обовязків по вихованню неповнолітньої ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, що мало місце у відсутності піклування про її фізичний і духовний розвиток, у відсутності спілкування з дитиною в обсязі, необхідному для її морального самоусвідомлення, не виявленні інтересу до її внутрішнього світу, не здійснення медичного догляду.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, розцінюється судом як ухилення відповідача як матері від виховання дитини з її винної поведінки, свідомого нехтування своїми обовязками.

При цьому суд погоджується з висновком органу опіки та піклування, оскільки він є обґрунтованим і відповідає інтересам дитини.

У суду немає підстав ставити під сумнів показання свідків і таких доказів суду не надано.

Також суд вважає за можливе покласти думку дитини в основу судового рішення, що відповідає вимогам ст. 171 СК України та інтересам самої неповнолітньої.

Пояснення відповідача в обґрунтування заперечення проти позову стосовно перешкод з боку позивача у побаченнях з донькою, суд не може взяти до уваги, оскільки остання не надала належних доказів на підтвердження своєї позиції у справі, чим не виконала вимоги ст.ст.10, 58, 59 ЦПК України. Судом таких доказів не встановлено і при розгляді справи. Підстави для звільнення від доказування відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про прожитковий мінімум» прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.

Згідно із ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2013 рік», прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня 1210 гривень, з 1 грудня 1286 гривень.

Оскільки дитина проживає разом з позивачем і потребує коштів на утримання, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути аліменти на утримання дитини у твердій грошовій сумі 600 грн. щомісяця до досягнення нею повноліття.

Таким чином, позов підлягає до задоволення у повному обсязі.

Відповідно до ст. 367 ЦПК суд допускає негайне виконання рішення у межах платежу за один місяць.

Питання про судові витрати суд вважає за необхідне вирішити в порядку передбаченому ст. 88 ЦПК України відповідно до Закону України «Про судовий збір». При цьому, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог. Тому, суд стягує з відповідача на користь позивача документально підтверджений судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 107 грн. 30 коп. та 229 грн. 40 коп. в дохід держави.

Керуючись ст.ст. 3, 10, 11, 28 - 61, 79, 88, 209, 212, 214 215, 217- 218, 224-226, 294, 367 ЦПК України, суд , -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 в інтересах малолітньої ОСОБА_5 до ОСОБА_6, третя особа: Служба у справах дітей Краснопільської районної державної адміністрації Сумської області про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на дитину задовольнити.

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_7, уродженку ІНФОРМАЦІЯ_8, місце паспортної реєстрації м. Севастополь, вулиця Вишнякова, будинок 19, ідентифікаційний номер фізичної особи - платника податків НОМЕР_1, працездатної, позбавити батьківських прав відносно малолітньої доньки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, місце народження м. Севастополь, зареєстрованої відділом реєстрації актів цивільного стану Балаклавського районного управління юстиції м. Севастополя, актовий запис за № 10 від 20 січня 2004 року, залишивши малолітню ОСОБА_5 на вихованні ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_9.

Відповідно до ч. 5 ст. 164 СК України надіслати копію рішення суду про позбавлення батьківських прав після набрання ним законної сили до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем реєстрації народження дитини.

Стягувати на користь ОСОБА_1 з ОСОБА_6 аліменти на доньку ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, в твердій грошовій сумі 600 (шістсот) гривень щомісяця, починаючи стягнення з 05 квітня 2012 року до досягнення нею повноліття.

В силу ст. 367 ЦПК України допустити негайне виконання рішення у межах платежу за один місяць у сумі 600,00 гривень.

Стягнути на користь ОСОБА_1 з ОСОБА_6 107 (сто сім) гривень 30 копійок судового збору.

Стягнути з ОСОБА_6 229 (двісті двадцять девять) гривень 40 копійок судового збору, який зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України в УДКСУ у Краснопільському районі Сумської області, код одержувача за ЄДРПОУ 37938125, ГУ ДКСУ в Сумській області, МФО 837013, рахунок одержувача 31217206700172, код класифікації доходів бюджету 22030001, у графі призначення платежу вказати Судовий збір за позовом ОСОБА_1, Краснопільський районний суд Сумської області, код ЄДРПОУ 02886373.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, а саме: апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Скарга подається до Апеляційного суду Сумської області через Краснопільський районний суд Сумської області.

СуддяА. І . Косар

Повний текст рішення виготовлено 03 травня 2013 року о 12 год. 00 хв.