Постанова № 31065993, 07.05.2013, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/2911/13-к

П О С Т А Н О В А

07 травня 2013 року Печерський районний суд м. Києва

у складі:

головуючий - суддя Кицюк В.П.,

при секретарі - Заліській Г.Г.,

за участю прокурора - Коцюбко І.В.,

захисників - ОСОБА_1, ОСОБА_2,

потерпілого - ОСОБА_3,

представників потерпілих - ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, розглядаючи у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, та ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянки України, у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 1 ст. 366 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_9 органом досудового розслідування обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 366, ч. 4 ст. 190 КК України, ОСОБА_8 - у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.

Захисник ОСОБА_1 в інтересах підсудного ОСОБА_8 та захисник ОСОБА_2 в інтересах підсудної ОСОБА_9, кожний окремо, 30.04.2013 подали через канцелярію суду письмові клопотання про повернення справи на додаткове розслідування, посилаючись на неповноту та неправильність досудового слідства, що не може бути усунута в судовому засіданні.

Захисник ОСОБА_1, посилаючись на позитивні дані про особу підсудного ОСОБА_8, незадовільний стан його здоров'я та тривалість його утримання під вартою, також просить змінити підсудному ОСОБА_8 запобіжний захід на непов'язаний з ізоляцією від суспільства, зокрема, на підписку про невиїзд, про що він зазначив в судовому засіданні.

Заслухавши думку учасників судового розгляду по суті заявлених клопотань, приходжу до наступного висновку.

У відповідності до положень ст. 281 КПК України, повернення справи на додаткове розслідування з мотивів неповноти або неправильності досудового слідства може мати місце лише тоді, коли ця неповнота або неправильність не може бути усунута в судовому засіданні.

При цьому, Пленум Верховного Суду України у п. 9 постанови № 2 від 11.02.2005 «Про практику застосування судами України законодавства, що регулює повернення кримінальних справ на додаткове розслідування» зазначив, що, якщо суд має змогу усунути виявлені недоліки досудового слідства під час судового розгляду справи шляхом більш ретельного допиту свідків, проведення додаткових чи повторних експертиз, витребування документів, надання судових доручень у порядку, передбаченому ст. 315-1 КПК України, вчинення інших процесуальних дій, а також шляхом поновлення порушених під час розслідування справи процесуальних прав учасників процесу, направлення справи на додаткове розслідування є неприпустимим. За необхідності суд може відкласти її розгляд для витребування додаткових доказів.

Клопотання про направлення справи на додаткове розслідування заявлено захисниками на стадії, коли не усі свідки допитані, письмові докази судом ще не дослідженні, у зв'язку з чим стверджувати про неповноту досудового слідства на зазначеній стадії кримінального судочинства не надається можливим.

Окрім того, в клопотаннях захисниками не наведено жодних обставин, з'ясування яких можливо лише шляхом проведенням додаткових слідчих дій у справі; під час розгляду справи по суті суд за наявності відповідного клопотання вправі вирішити питання про виклик додаткових свідків, про призначення у справі експертизи, або надати доручення органу досудового слідства провести ті чи інші слідчі або процесуальні дії, направлені на уточнення фактичних даних судового слідства.

Твердження захисника ОСОБА_2 про пред'явлення ОСОБА_9 неконкретного обвинувачення судом до уваги не приймається. Під час попереднього судового засідання сторона захисту не заявляла клопотання про повернення справи на додаткове розслідування з цих підстав, сама ОСОБА_9 після оголошення прокурором обвинувального висновку пояснила, що суть пред'явленого обвинувачення їй зрозуміла. Окрім того, в ході судового слідства прокурор не позбавлений можливості змінити або уточнити обвинувачення у відповідності до положень ст. 277 КПК України.

Зважаючи на викладене, суд не вбачає підстав для повернення справи на додаткове розслідування.

Статтею 274 КПК України передбачено, що під час розгляду справи суд, при наявності до того підстав, може змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо підсудного.

Згідно вимог статті 148 КПК України, запобіжні заходи застосовуються до підозрюваного, обвинуваченого, підсудного з метою запобігти спробам ухилитися від дізнання, слідства або суду, перешкодити встановленню істини у кримінальній справі або продовжити злочинну діяльність, а також для забезпечення виконання процесуальних рішень. Запобіжні заходи застосовуються за наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений, підсудний, засуджений буде намагатися ухилитися від слідства і суду або від виконання процесуальних рішень, перешкоджати встановленню істини у справі або продовжувати злочинну діяльність.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.

Міра запобіжного заходу у вигляді утримання під вартою на стадії досудового слідства була обрана ОСОБА_8 з урахуванням тяжкості інкримінованого злочину та даних про особу, у тому числі тих, на які посилається захисник ОСОБА_1 в обґрунтування клопотання про зміну запобіжного заходу.

Клопотання захисника не містить та судом не встановлено обставин, які би свідчили про наявність підстав для зміни підсудному ОСОБА_8 запобіжного заходу.

ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, за який встановлено покарання у виді позбавлення волі на строк до 12 років з конфіскацією майна, до затримання мав зв'язку з посадовими особами найвищих органів державної влади, з інтенсивною періодичністю перетинав державний кордон України та може мати нерухомість за кордоном.

Не вирішуючи питання про доведеність вини та правильність кваліфікації дії, а виходячи лише з характеру пред'явленого обвинувачення, суд також враховує значний розмір шкоди, заявленої потерпілими до відшкодування.

Об'єктивних даних, які би свідчили про неможливість знаходження підсудного ОСОБА_8 в умовах слідчого ізолятора, суду не представлено.

Зважаючи на викладене, суд вважає, що з метою забезпечення належної процесуальної поведінки підсудного та об'єктивного розгляду справи, в якості запобіжного заходу ОСОБА_8 слід утримувати під вартою в Київському слідчому ізоляторі, відтак не вбачає підстав для задоволення клопотання захисника про зміну ОСОБА_8 запобіжного заходу на підписку про невиїзд з постійного місця проживання.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 273, 274, 281 КПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні клопотань захисників ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про повернення кримінальної справи на додаткове розслідування, а також в задоволенні клопотання захисника ОСОБА_1 про зміну підсудному ОСОБА_8 запобіжного заходу на підписку про невиїзд - відмовити.

Постанова оскарженню не підлягає.

Суддя В.П. Кицюк