Ухвала суду № 31065423, 25.04.2013, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 1328/2-302/11 Головуючий у 1 інстанції: Луців-Шумська Н.Л.

Провадження № 22-ц/783/394/13 Доповідач в 2-й інстанції: Курій Н. М.

Категорія: 27

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі: головуючого - судді Курій Н.М.,

суддів: Крайник Н.П., Каблака П.І.,

за секретаря Данилик І.І.,

з участю представника ПАТ «Фольксбанк» - Федорюк І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Фольксбанк» на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 21 травня 2012 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Фольксбанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 21 травня 2012 року вищезазначений позов задоволено частково.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_4 в користь Публічного акціонерного товариства «Фольксбанк» заборгованість за Кредитним договором №КF 45275 від 26.10.2007 року в розмірі 11804 долари США заборгованості за кредитом, 16 887 доларів США, 36 центів заборгованості по відсотках, 3 691 долар США, 71 цент пені.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Не погодившись із рішенням суду, Публічне акціонерне товариство «Фольксбанк» подало на нього апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Апелянт стверджує, що судом першої інстанції не враховано той факт, що банк неодноразово направляв листи, в яких зазначалася сума простроченого боргу та попереджалося про те, що у випадку непогашення боргу Банком буде вжито заходи щодо примусового стягнення суми боргу.

Апелянт зазначає, що 23 грудня 2009 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було направлено листи-вимоги, в яких чітко зазначалось, що у випадку непогашення простроченої заборгованості протягом 30 днів з моменту отримання даної вимоги, банк буде вимагати дострокового повернення суми кредиту, що залишилась.

Апелянт стверджує, що протягом встановленого у вимозі строку відповідачами не було повернуто всієї простроченої заборгованості за кредитом, а тому банк скористався правом на дострокове повернення кредиту, процентів та штрафних санкцій.

Апелянт також стверджує, що при винесенні рішення суд не дослідив той факт, що на день ухвалення рішення розмір простроченої заборгованості за кредитним договором є значно більшим, адже позивачем подавався розрахунок боргу станом на 03 червня 2010 року.

Апелянт просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове про задоволення позовних вимог.

В суді апеляційної інстанції представник апелянта Федорюк І.І. доводи апеляційної скарги підтримала.

Відповідачі в судове засідання не з'явились, хоча про час і місце розгляду справи були повідомлені у відповідності до вимог ст.74 ЦПК України (а.с.157,159). ОСОБА_3 подала клопотання про розгляд справи без її участі та без участі її представника.

За наведених обставин, відповідно до ч. 2 ст. 305 ЦПК України, розгляд справи здійснюється колегією суддів за відсутності осіб, які беруть участь у справі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши відповідно до ст. 303 ЦПК України законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів доходить висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення залишити без змін з таких підстав.

Статтями 10, 60 ЦПК України встановлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін і, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст.212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом встановлено, що 26.10.2007 року між ПАТ «Фольксбанк» (правонаступник ВАТ "Електрон Банк") та ОСОБА_3 укладено Кредитний договір № КF 45275, згідно з яким останній надано грошові кошти в сумі 218 000 доларів США строком на 20 років з кінцевим терміном погашення не пізніше 16 жовтня 2027 року. Вказаний кредит надавався для рефінансування іпотечного кредиту та ремонту житлового будинку.

Згідно з п.1.2. Кредитного договору, позичальник зобов'язується повернути Банку основну суму кредиту частинами відповідно до графіку платежів за кредитом, що містить в додатку № 1 до кредитного договору і є його невід'ємною частиною.

Згідно з п.1.3 Кредитного договору процент за користування кредитом встановлюється в розмірі 11,5 % річних. У випадку виникнення простроченої заборгованості за кредитом або частиною кредиту та/або процентами, процент за користування кредитом встановлюється в розмірі 14,5 % річних.

Відповідно до ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Банк свої обов'язки по кредитуванню перед позичальником виконав, надавши відповідачу ОСОБА_3 грошові кошти в розмірі 218000,00 доларів США.

Відповідачка ОСОБА_3 свої договірні зобов'язання належним чином не виконувала.

Судом встановлено, що 22.12.2008р., 20.01.2009р., 23.12.2009р. на адресу позичальника ОСОБА_3 апелянтом рекомендованим листом були надіслані повідомлення - вимоги про належне виконання умов Кредитного договору, збільшення процентної ставки до 14,5% та про ліквідацію простроченої заборгованості.

В якості забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором № КF 45275 від 26.10.2007 року з відповідачем ОСОБА_4 був укладений договір поруки від 26.10.2007 року за № РО 91402, згідно з умовами якого ОСОБА_4 є поручителем по зобов'язаннях позичальника.

Згідно з п.1.3. Договору поруки № РО 91402 від 26.10.2007 року, у випадку порушення боржником своїх зобов'язань перед кредитором за кредитним договором № КF 45275 від 26.10.2007 року боржник і поручитель відповідно до цього Договору відповідають перед кредитором, як солідарні боржники.

За ст.ст. 553,554 ЦК України, договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором, як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно зі ст.ст.526,530 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Судом встановлено, що з листа-вимоги від 23.12.2009р. вбачається, що станом на 23.12.2009р. прострочена заборгованість відповідача становила 6196,85 доларів США по основній сумі кредиту та 6356,00 доларів США по відсотках. Аналогічний лист-вимога 23.12.2009р. був направлений банком на адресу поручителя ОСОБА_4

Відповідно до п.5.2.9. вищезазначеного Кредитного договору №КF45275 від 26.10.2007 року, позичальник зобов'язаний повністю повернути кредит та сплатити нараховані проценти, можливі пеню та штрафні санкції незалежно від строку зобов'язання у випадку затримання сплати частини кредиту та/або відсотків щонайменше на один календарний місяць; перевищення сумою заборгованості суми кредиту більш, як на десять відсотків; утворення в позичальника простроченої заборгованості за кредитом та/або процентами та в інших випадках.

Згідно з п. 5.3.1. договору, у разі невиконання або неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором списати з рахунків позичальника суми боргу на підставі свого наказу про примусову сплату боргового зобов'язання, звернути стягнення на предмет застави, інше забезпечення виконання зобов'язання позичальника за кредитним договором, звернутися до суду з позовом.

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений Договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

Суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції, що при розгляді справи слід враховувати, що кредит видавався строком на 20 років, терміном до 26.10.2027 року, а тому суд першої інстанції підставно керувався висновками Конституційного Суду України, зробленими у рішенні від 10.11.2011р. по справі №1-26/2011.

Так, Конституційний Суд України вважає, що держава, встановлюючи законами України засади створення і функціонування грошового та кредитного ринків, має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і охоронюваними законом правами та інтересами споживачів їх кредитних послуг.

Держава, як зазначається у цьому рішенні, забезпечує особливий захист більш слабкого суб'єкта економічних відносин (споживача), а також фактичну, а не формальну рівність сторін у цивільно-правових відносинах шляхом визначення особливостей Договірних правовідносин у сфері споживчого кредитування та обмеження дії принципу свободи цивільного договору.

Також, Конституційний Суд України у своєму рішенні зазначив, що споживач за договором споживчого кредиту має право не бути примушеним достроково повернути суму споживчого кредиту у разі незначних порушень.

При вирішенні позову суд першої інстанції правильно врахував диспозицію норм права ч.2 п.10 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», якою передбачено обов'язок кредитодавця письмово повідомити споживача про свою вимогу дострокового повернення споживчого кредиту.

Районний суд правильно встановив, що даної норми позивачем дотримано не було, оскільки перед зверненням до суду з цим позовом банк не направляв відповідачам письмові вимоги про повернення всієї суми кредиту (в тому числі частини кредиту, строк виплати якого ще не настав) та нарахованих відсотків.

Судом першої інстанції достовірно встановлено, що надіслані апелянтом письмові вимоги стосувалися лише простроченої заборгованості по кредиту та відсотках, про що в них чітко зазначалося з вказівкою суми. У них позивач роз'яснював боржникам своє право, передбачене ч.2. ст. 1050 ЦК України вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася. Однак, цим правом апелянт не скористався і такої письмової вимоги на адресу відповідачів не надсилав.

За таких обставин, суд першої інстанції правильно встановив та не вважав обґрунтованими позовні вимоги про дострокове стягнення з відповідачів всієї суми кредиту, що залишилася за Кредитним договором від 26.10.2007 року в розмірі 201 656,0 доларів США.

Відповідно до розрахунку загальної заборгованості по Кредитному договору №КF45275 від 26.10.2007 року станом на 03.06.2010 року заборгованість відповідача ОСОБА_3 перед ПАТ «Фольксбанк» складає 222 235,07 доларів США, зокрема, з них 11804,00 доларів США - заборгованість за кредитом, 201 656,00 доларів США - заборгованість по залишку кредиту у зв'язку з рішенням про припинення кредитування, 16887,36 доларів США - заборгованість по процентах, 3691,71 доларів США - пеня.

Доводи апеляційної скарги спростовуються висновками суду та, крім того, пунктом 1.2. додатку № 1 від 26 жовтня 2007 р. до кредитного договору, в якому зазначено, що сторони погодили та передбачили, що у випадку недотримання Позивачем даного графіку, Банк має право достроково розірвати кредитний договір, але, як встановлено судом, відповідних вимог про розірвання кредитного договору банк не заявляв та своїм правом на дострокове розірвання кредитного договору не скористався.

Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення, відтак, з відповідачів солідарно в користь ПАТ «Фольксбанк» стягнув прострочену заборгованість за Кредитним договором № КF 45275 від 26.10.2007 року в розмірі 11804,00 доларів США кредиту, 16887,36 доларів США - заборгованості по відсотках та 3691,71 доларів США заборгованості по пені.

За наведених вище обставин, колегія доходить висновку, що суд першої інстанції дав належну оцінку всім обставинам і доказам по справі в їх сукупності та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстави для його скасування чи зміни відсутні й апеляційну скаргу на оскаржуване рішення слід залишити без задоволення.

Керуючись ст. 303, п.1 ч.1 ст. 307, ст. 308, п.1 ч.1 ст. 314, ст. 315 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Фольксбанк» відхилити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 21 травня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.

Головуючий:

Судді: