Рішення № 31064007, 19.04.2013, Апеляційний суд Закарпатської області

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

19 квітня 2013 року м. Ужгород

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Закарпатської області в складі

головуючого судді КОНДОРА Р.Ю.

суддів КУШТАНА Б.П., ЛЕСКА В.В.

при секретарі ПУДАК О.П.

за участю сторін розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «ПриватБанк» про витребування майна із чужого незаконного володіння, за апеляційною скаргою ПАТ «ПриватБанк» на рішення Хустського районного суду від 22 грудня 2011 р., -

в с т а н о в и л а :

У лютому 2011 р. ОСОБА_2 звернувся до суду із зазначеним позовом до ПАТ «ПриватБанк» і мотивував його наступним. 19.07.2007 р. позивач отримав у банку кредит строком до 19.07.2012 р. для придбання автомобіля марки «Fiat Doblo», 2002 року випуску, д/н НОМЕР_1, на що було витрачено 9550,00 дол. США. Позивач належно виконував зобов'язання за договором, однак, у січні 2010 р. виїхав за кордон на заробітки, а коли повернувся, то дізнався, що через тримісячну заборгованість за кредитом працівники банку незаконно вилучили автомобіль прямо з його двору, у дружини позивача було відібрано і свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу. Після погашення заборгованості позивач вимагав повернути йому заставне майно, але - безрезультатно. Станом на 22.02.2011 р. заборгованість за кредитом рахується тільки за лютий 2011 р. Посилаючись на ці обставини, на ст. 41 Конституції України, ст.ст. 317, 321, 387 ЦК України щодо захисту права власності, позивач просив витребувати у відповідача автомобіль марки «Fiat Doblo», 2002 року випуску, кузов № НОМЕР_2, д/н НОМЕР_1.

Рішенням Хустського районного суду від 22.12.2011 р. позов задоволено: зобов'язано ПАТ «ПриватБанк» повернути ОСОБА_2 автомобіль марки «Fiat Doblo», 2002 року випуску, кузов № НОМЕР_2, д/н НОМЕР_1, що вилучений у ОСОБА_2 Хустським відділенням банку. Додатковим рішенням цього ж суду від 16 травня 2012 р. стягнуто з ПАТ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_2 судові витрати в сумі 881,15 грн.

Відповідач порушує в апеляції питання про скасування рішення суду від 22.12.2011 р. із ухваленням нового - про відмову в позові. На думку апелянта, банк, вилучивши автомобіль на підставі договору застави внаслідок виникнення у позичальника заборгованості за кредитним договором, діяв правомірно, згідно із умовами укладених сторонами договорів.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників відповідача Олексика В.В. і Гринихи Т.Ю., які апеляцію підтримали, позивача ОСОБА_2 та його представника адвоката ОСОБА_5, які апеляцію не визнали, обговоривши доводи сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в сукупності, суд приходить до такого.

Встановлено, що 19.07.2007 р. ПАТ «ПриватБанк» уклало із ОСОБА_2 договір № MKGWAE00000037, за яким строком по 19.07.2012 р. надало йому у кредит 9550,00 дол. США для купівлі автомобіля «Fiat Doblo» (а.с. 116-120). Виконання зобов'язань позичальника було 19.07.2007 р. забезпечено договором застави рухомого майна № MKGWAE00000037, а саме - автомобіля «Fiat Doblo», 2002 року випуску, д/н НОМЕР_1. (а.с. 121-125). Автомобіль зареєстровано за ОСОБА_2 (а.с. 126).

Як убачається з оригіналів «Акту прийому автомобіля позичальника, що допустив прострочення кредиту» від 15.03.2010 р. (а.с. 180), «Акта передачи залогового имущества» від 15.03.2010 р.» (а.с. 181), з позовної заяви, пояснень сторін та з інших матеріалів справи, 15.03.2010 р. працівник банку на прізвище ОСОБА_6 вилучив указаний автомобіль з двору будинку позивача по АДРЕСА_1 і склав вищевказані документи. При цьому: місцем складення документів указано м. Хуст; акти містять вказівки на добровільну передачу заставного майна ОСОБА_2 представнику банку та на доручення власника продати автомобіль із направленням виручених грошей на погашення заборгованості за кредитним договором; разом з автомобілем було вилучено і Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу; у актах зазначено прізвище та ініціали ОСОБА_2, акти містять підписи, виконані від його імені.

У суді першої інстанції позивач пояснював, що на момент вилучення автомобіля перебував на заробітках за межами України, вилучення відбулося у присутності його дружини, обманним шляхом, під приводом огляду предмету застави, ніяких документів щодо вилучення автомобіля працівник банку дружині не залишив. Позивач підтвердив це в апеляційному суді, його пояснення відповідають фактам, установленим під час апеляційного розгляду справи.

Так, висновком судово-почеркознавчої експертизи від 28.03.2012 р. № 15/174, виконаним експертом НДЕКЦ при УМВС України в Закарпатській області Шкрюбою С.М., установлено, що підписи від імені ОСОБА_2 в «Акті прийому автомобіля позичальника, що допустив прострочення кредиту» від 15.03.2010 р. і в «Акте передачи залогового имущества» від 15.03.2010 р. виконані не ним; підписи від імені ОСОБА_2 у цих документах виконані однією особою (а.с. 225-231).

З відповіді Головного центру обробки інформації Держприкордонслужби України на запит адвоката ОСОБА_5 від 22.01.2013 р. № 2/13 випливає, що ОСОБА_2 перетинав державний кордон України у пункті пропуску «Дольськ» на виїзд з України 16.12.2009 р., на в'їзд - 18.07.2010 р., іншої інформації немає (а.с. 220).

Ці факти та доводи, якими обґрунтовувався позов щодо незаконних дій банку із вилучення майна позивача, не спростовані.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного по суті висновку про порушення права власності позивача незаконними діями працівників банку, про необхідність захисту цього права та повернення майна з чужого незаконного володіння. Суд правильно застосував до спірних правовідносин норми ст. 41 Конституції України, ст.ст. 316-319, 321, 386, 387 ЦК України, якими вони регулюються.

Твердження відповідача у суді першої інстанції та доводи апеляції про те, що працівники банку діяли правомірно, на підставі договору застави і мали право вилучити предмет застави, передати його в заклад, звернути стягнення на предмет застави у погашення боргу тощо не ґрунтуються ні на законі, ні на договорі. Право кредитора вимагати за наявності для того підстав повернення боргу, в т.ч., вимагати звернення стягнення на предмет застави не підлягає сумніву як таке. Однак, кредитор для реалізації свого права зобов'язаний дотримати відповідних процедур, що передбачені законом та/або договором.

Ні норми Закону України «Про заставу» (зокрема, ст.ст. 12, 17, 19-21, 44-46), ні положення договору застави (зокрема, п.п. 7., 10.3., 15.7., 15.9., 15.11.,17.10., 17.12., 34.8.) не дають права кредитору і заставодержателю діяти без відому заставодавця, у односторонній спосіб, без дотримання установленої процедури щодо повідомлення про борг і стягнення такого, процедури передачі предмету застави в заклад і т.ін. У будь-якому разі, закон і договір не дають права заставодержателю вилучити майно з місця проживання власника у його відсутність або у відсутність його уповноваженого представника і, до того ж, скласти документи про вилучення у відсутність власника від його імені та з буцімто його підписом, який, крім іншого, свідчить про згоду на продаж майна. Наявність чи відсутність боргу за кредитним договором у цьому контексті значення не має і незаконних дій представника банку - не виправдовує.

Таким чином, майно вилучено у позивача без належних правових підстав, дії відповідача неправомірні, тоді як закон зобов'язує діяти його у межах, наданих договором або актами цивільного законодавства, утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати їм шкоди, не допускати зловживання правом, у разі недодержання особою при здійсненні своїх прав цих вимог закону суд може зобов'язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом (ст.ст. 12, 13 ЦК України).

Суд розглядає цивільну справу в межах заявлених позивачем вимог, особа на власний розсуд розпоряджається своїми правами щодо предмета спору, апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції (ст. 11 ч.ч. 1, 2, ст. 303 ч. 1 ЦПК України).

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (ст. 387 ЦК України), позивач просив витребувати майно з чужого незаконного володіння і послався на указану правову норму, тобто, просив захистити його право у конкретний спосіб, передбачений законом, що відповідає положенням ст. 16 ч. 2 ЦК України. Суд першої інстанції при вірній правовій позиції по суті спору вийшов за межі позовних вимог і постановив рішення про зобов'язання відповідача повернути позивачу майно, тоді як про зобов'язання відповідача вчинити дії позивач вимогу не пред'являв. Це є неправильним у процесуальному розумінні вирішенням справи. Зазначена процесуальна помилка не є підставою для скасування рішення суду, однак тягне необхідність зміни рішення суду із приведенням його до меж позову.

Відтак, на підставі ст. 309 ч. 1 п. 4 ЦПК України апеляцію слід задовольнити частково, рішення суду першої інстанції від 22.12.2011 р. змінити, виклавши його резолютивну частину у відповідній редакції. Оскільки судова експертиза була виконана без її оплати, відповідні кошти належить стягнути з відповідача на користь експертної установи за указаними нею реквізитами (а.с. 224, 232). У порядку ст. 138 ЦПК України на прохання Управління кадрового забезпечення УМВС України в Закарпатській області (а.с. 196) оригінали наданих з особової справи ОСОБА_2 документів слід повернути УМВС України в Закарпатській області із залишенням у справі копій цих документів.

Керуючись ст. 307 ч. 1 п. 3, ст. 309 ч. 1 п. 4, ст.ст. 314, 316 ЦПК України, колегія суддів -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «ПриватБанк» задовольнити частково, рішення Хустського районного суду від 22 грудня 2011 р. - змінити, виклавши його резолютивну частину у такій редакції:

«позов ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «ПриватБанк» про витребування майна із чужого незаконного володіння задовольнити, витребувати від ПАТ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_2 із незаконного володіння автомобіль марки «Fiat Doblo», 2002 року випуску, кузов № НОМЕР_2, д/н НОМЕР_1, вилучений на підставі «Акту прийому автомобіля позичальника, що допустив прострочення кредиту» від 15.03.2010 р. і «Акта передачи залогового имущества» від 15.03.2010 р.»

Стягнути з ПАТ «ПриватБанк» на користь Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при УМВС України в Закарпатській області на рахунок 31256272210434 в УДК в Закарпатській області МФО 812016, код ЄДРПОУ 25575144, ІПН 255751407015, КЕКД 25010100 на відшкодування вартості виконання судово-почеркознавчої експертизи 900,48 грн.

Повернути Управлінню МВС України в Закарпатській області оригінали рапорту ОСОБА_2 від 25.08.1998 р. (а.с. 197) і зобов'язання від 20.12.1981 р. (а.с. 198) із залишенням у справі копій цих документів.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двадцяти днів може бути оскар жене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді