Ухвала суду № 3106311, 05.06.2008, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

Справа № К-30810/06

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2008 року                                                                                м. Київ

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Амєліна С.Є. –  головуючий,

Заїки М.М.,

Кобилянського М.Г.,

Мойсюка М.І.,

Юрченка В.В.,

при секретарі Замезі Ю.І.,

з участю представника позивача Архіпової Лариси Георгіївни,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у місті Сімферополі на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 15 червня 2006 року та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 19 серпня 2006 року в справі за позовом Кримського республіканського управління відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в інтересах відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до Державної податкової інспекції у місті Сімферополі про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и л а :

У квітні 2006 року Кримське республіканське управління відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в інтересах відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» звернулося в суд з вказаним адміністративним позовом.

Просило визнати нечинним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Сімферополі від 09 лютого 2006 року №0017442301/1.

Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим від 15 червня 2006 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 19 серпня 2006 року, позов задоволено.

В касаційній скарзі, посилаючись напорушення судами норм матеріального та процесуального права,відповідач ставить питання про скасування судових рішень. Просить направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідно до договорів про надання банківських послуг з розрахункового обслуговування рахунків з використанням програмно-технічного комплексу «Клієнт-Банк» Кримське республіканське управління ВАТ «Державний ощадний банк України» здійснювало установку системи «Клієнт-Банк» на робочих місцях клієнтів банку, та супроводження комплексу, в тому числі передачу генерації секретних ключів системи захисту «Клієнт-Банк».

За супроводження комплексу, в тому числі системи електронного підпису та кодування банком була встановлена оплата послуг: оплата секретного ключа системи захисту «Клієнт-Банк» - 82 грн., щомісячна абонентська плата за користування системою «Клієнт-Банк» - 50 грн.

За результатами планової документальної перевірки з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства Кримським республіканським управлінням ВАТ «Державний ощадний банк України» за період з 01 січня 2003 року по 30 червня 2005 року, яка проводилася ДПІ у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим, складено акт від 29 листопада 2005 року №22/22-012/09324508, в якому вказувалося на порушення вимог підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме заниження суми податкових зобов’язань з податку на додану вартість на 196 грн., у тому числі по періодах: за березень 2003 року - на 33 грн., за квітень 2003 року - на 16 грн., за жовтень 2004 року - на 49 грн., за листопад 2004 року - на 16 грн., за грудень 2004 року - на 33 грн., за 1 квартал 2005 року - на 49 грн..

На підставі акту податковим повідомленням-рішенням від 16 грудня 2005 року №0017442301/0 визначено податкове зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 366 грн., в тому числі: основний платіж - 196 грн. та штрафні санкції - 170грн.

Скарга в порядку попереднього апеляційного узгодження залишена без задоволення і прийнято податкове повідомлення-рішення від 09 лютого 2006 року №0017442301/1.

Вирішуючи спір суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивач правомірно не включав в податкове зобов’язання з податку на додану вартість послуги по передачі генерації секретних ключів системи захисту «Клієнт – Банк», оскільки вони відносяться до операцій з розрахунково-касового обслуговування і доход від супроводження програмного забезпечення не оподатковуються податком на додану вартість.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального й процесуального права, правової оцінки обставин у справі колегія суддів приходить до висновку про те, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до підпункту 3.2.5. пункту 3.2. статті 3 Закону України «Про податок на додану вартість» не є об'єктом оподаткування операції з надання послуг з інкасації, розрахунково-касового обслуговування, залучення, розміщення та повернення коштів за договорами позики, депозиту, вкладу (у тому числі пенсійного), управління коштами та цінними паперами (корпоративними правами та деривативами), доручення, надання, управління і переуступки фінансових кредитів, кредитних гарантій і банківських поручительств особою, що надала такі кредити, гарантії або поручительства.

Перелік операцій з розрахунково-касового обслуговування, що здійснюються установами банків в Україні і вартість яких, відповідно до пункту 3.2.5 Закону України «Про податок на додану вартість» не включається до об'єкту оподаткування податком на додану вартість затверджені заступником Голови Державної податкової адміністрації України 09 червня 1998 року за №6137/11/16-1101 та заступником Голови Правління Національного банку України червня 1998 року №12-116/770-4061.

 До вказаного Переліку віднесена й операція з розрахунково-касового обслуговування через систему «банк-клієнт».

Кримське республіканське управління ВАТ «Державний ощадний банк України» здійснювало розрахункове обслуговування клієнтів через систему «банк-клієнт», яке не підлягало оподаткуванню.

Визначаючи податкове зобов’язання з податку на додану вартість суб’єкт владних повноважень не врахував наведені вимоги законодавства.

Суди правомірно поновили порушені права відповідача.

Посилання в касаційній скарзі на підпункт 3.1.1. пункту 3.1. статті 3 Закону України «Про податок на додану вартість», відповідно до якого об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу (орендарю), не може бути прийнято судом касаційної інстанції, оскільки відповідач не здійснював операції з поставки послуг, а виконував розрахункове обслуговування клієнтів через систему «банк-клієнт», що відповідно до вказаного Переліку відноситься до операцій з розрахунково-касового обслуговування, що здійснюються установами банків в Україні і вартість яких, не включається до об'єкту оподаткування податком на додану вартість.

Судові рішення ухвалені з додержанням норм процесуального та матеріального права, тому передбачених статтею 227 Кодексу адміністративного судочинства України підстав для їх скасування і направлення справи на новий судовий розгляд не вбачається.

Керуючись статтями 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Сімферополі залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 15 червня 2006 року та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 19 серпня 2006 року– без змін.

Ухваланабирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня їх відкриття.

Судді:С.Є. Амєлін

М.М. Заїка

М.Г. Кобилянський

М.І. Мойсюк

В.В. Юрченко