Постанова № 3106163, 28.01.2009, Донецький апеляційний адміністративний суд

           Суддя першої інстанції – Стиран В.В.

           Суддя-доповідач - Гаврищук Т.Г.

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

 28 січня  2009 року                                                                            справа № 2-а-2594/08/0570

зал судового засідання у приміщенні суду за адресою:  м. Донецьк, бульвар Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Гаврищук Т.Г.

суддів:                       Сухарька М.Г.

                                    Білак С.В.

при секретарі судового засідання

Безруковій В.М.за участю представників: від позивача:Тесля І.В. – довіреність від 12.01.09р.

Половна Т.М. – довіреність від 12.01.09р.від відповідача:

Батлук О.Т. – довіреність від 21.01.09р.

Логінов Д.В. – довіреність від 09.01.09р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Макіївської об’єднаної державної податкової інспекціїна постанову Донецького окружного адміністративного суду

від

по адміністративній справі15 серпня 2008 року

№ 2-а-2594/08 (суддя Стиран В.В.)за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Південенерго»до

Макіївської об’єднаної державної податкової інспекціїпро

визнання недійсними податкових повідомлень рішень,-

ВСТАНОВИЛА:

 Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 15 серпня 2008 рокупо справі № 2-а-2594/08задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Південенерго» до Макіївської об’єднаної державної податкової інспекції, внаслідок чого визнані недійсними податкові повідомлення-рішення Центрально-Міської міжрайонної державної податкової інспекції м. Макіївки № 0001042340/4 від 26.09.05р., № 0000072340/4 від 26.09.05р. № 0000082340/4 від 26.09.05р.

В апеляційній скарзі та під час апеляційного розгляду справи Макіївська об’єднана державна податкова інспекція просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі.

Позивач під час апеляційного розгляду справи проти доводів апеляційної скарги заперечував, вважає, що постанова суду є законною та обґрунтованою, ухвалена судом відповідно до норм матеріального та процесуального права на підставі повного і всебічного з’ясування обставин в адміністративній справі.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, заперечення на скаргу, встановила наступне.

           Відповідачем була проведена документальна планова перевірка позивача з питання дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.04.02р. по 01.04.2004р., за результатами якої складений акт від 08.12.2004р. № 1660/23-211/24951326 та прийняті податкові повідомлення-рішення від 12.01.05р. № 0000082340/0, № 000072340/0,               № 0000062340/0.

           За результатами розгляду скарг позивача в адміністративному порядку відповідачем були складені податкові повідомлення-рішення № 0001042340/4 від 26.09.05р.,                                    № 0000072340/4 від 26.09.05р. № 0000082340/4 від 26.09.05р.    

          Податковим повідомлення-рішенням № 000062340/4 від 26.09.05р. позивачеві згідно підпункту “б” п.п.4.2.2. п.4.2 ст.4 Закону України “Про порядок погашення зобов‘язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” було визначено суму податкового зобов’язання з податку на прибуток в розмірі 144000грн., у тому числі основний платіж 96000,00грн., штрафні (фінансові) санкції – 48000,00грн. Штрафні (фінансові) санкції нараховані згідно  п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України “Про порядок погашення зобов‘язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

Як вбачається з акту перевірки, підставою для прийняття наведеного рішення  послужив висновок податкового органу про порушення позивачем  п.п. 4.1.1, п.п.4.1.6 п.4.1 ст. 4, п.п.5.2.1, п.5.2.1, п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5, п. 6.1 ст. 6, п.п.11.2. п. 11.2, п.п.11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997р. № 283/97-ВР, в результаті чого занижено податок на прибуток підприємств у 2002році на 96,00тис.грн., у тому числі:  3квартал 2002р. – 68,1тис.грн., 4квартал 2002р. – 27,9грн.

 Наведені порушення позивачем не оспорюються.

Актом перевірки також було встановлено позивачем в порушення п. 6.1 ст. 6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.97р. № 283/97-ВР у 4 кварталі 2002р. безпідставно до рядку 38 (від’ємне значення об’єкту оподаткування, отримане за результатами попереднього звітного кварталу і перенесеного на наступні податкові квартали) декларації з податку на прибуток підприємств включена сума в розмірі 473,4тис. грн.

Наведений висновок податкового органу позивач вважає безпідставним. Позивач зазначив, що у відповідності з Протоколом зборів учасників № 26 від 30.08.2002р до ТОВ "Південенерго" (головного підприємства) було приєднано його дочірнє підприємство "Енергетичний комплекс "Сокіл" ТОВ "Південенерго". На виконання наведеного рішення учасників ТОВ "Південенерго" було складено та підписано акт прийому-передачі залишків по рахунках головної книги станом на  01.10.2002р., передавальний баланс ДП "Енергетичний комплекс "Сокіл" станом на 01.10.2002р., згідно яких об'єднанні особові рахунки в ДПІ, «бухгалтерський та податковий облік ТОВ "Південенерго" та ДП "Енергетичний комплекс "Сокіл".

Враховуючи, що передавальний баланс при приєднанні дочірнього підприємства був підписаний 01.10.2002р., позивач  вважає, що ним правомірно було зменшено об’єкт оподаткування на суму балансових збитків дочірнього підприємства "Енергетичний комплекс "Сокіл", оскільки згідно до вимог ч.2 ст.37 Цивільного кодексу України при приєднанні юридичної особи до другої юридичної особи її майно (права та обов’язки) переходять до останньої в момент підписання передавального балансу.

Наведений висновок позивача колегія суддів вважає безпідставним, виходячи з наступного.

Порядок перенесення балансових збитків на наступні податкові періоди визначений статтею 6  Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», згідно до п. 6.1 якого якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами звітного (податкового) кварталу має від'ємне значення (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), дозволяється відповідне зменшення об'єкта оподаткування наступного звітного (податкового) кварталу, а також кожного з наступних двадцяти звітних (податкових) кварталів до повного погашення такого від'ємного значення  об'єкта  оподаткування. 

Згідно протоколу № 26 збору учасників ТОВ «Південенерго» від 30.08.02р. ДП «Енергетичний комплекс» «Сокіл» ТОВ «Південенерго» реорганізовано шляхом приєднання до ТОВ «Південенерго». Між позивачем та Дочірнім підприємством "Енергетичний комплекс "Сокіл"був складений передавальний баланс станом на 01.10.2002р.

Згідно довідки Головного управління статистики у Херсонській області від 15.10.04р.                     № 26.1019 Дочірнє підприємство "Енергетичний комплекс "Сокіл"ліквідовано 12.08.2004р. та вилучено з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України. З податкового обліку Дочірнє підприємство "Енергетичний комплекс "Сокіл"було знято 20.01.2003р. Наведені обставини сторонами не оспорюються.

З викладеного вбачається, що у 4 кварталі 2002р. Дочірнє підприємство "Енергетичний комплекс "Сокіл"було самостійною юридичною особою та платником податку на прибуток. За таких обставин, віднесення  від'ємного значення об’єкту оподаткування, отриманого за результатами попередніх періодів цього підприємства у рахунок зменшення об'єкта оподаткування наступного звітного (податкового) кварталу зовсім  іншого платника податку, колегія суддів вважає безпідставним.

Посилання позивача на ст.37 Цивільного кодексу України колегією суддів не прийнято до уваги, оскільки згідно до п.2 ст.1 цього Кодексу до податкових відносин цивільне законодавство не застосовується.

Згідно до п.п. 17.1.3 Закону України “Про порядок погашення зобов‘язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі п'яти відсотків від суми недоплати за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше двадцяти п'яти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що податковим органом правомірно було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000062340/4 від 26.05.05р., тому у задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити.

            Податковим повідомлення-рішенням №0000072340/4 від 26.09.05р.позивачеві згідно підпункту “б” п.п.4.2.2. п.4.2 ст.4 Закону України “Про порядок погашення зобов‘язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” було визначено суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 22024,5грн., у тому числі основний платіж 14683,00грн., штрафні (фінансові) санкції – 7341,5грн. Штрафні (фінансові) санкції нараховані згідно п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України “Про порядок погашення зобов‘язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

            Податковим повідомлення-рішенням №0001042340/4 від 26.09.05р.позивачеві згідно підпункту “б” п.п.4.2.2. п.4.2 ст.4 Закону України “Про порядок погашення зобов‘язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” було визначено суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 2932,5грн., у тому числі основний платіж 1955грн., штрафні (фінансові) санкції – 977,5грн. Штрафні (фінансові) санкції нараховані згідно  п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України “Про порядок погашення зобов‘язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

            Із змісту акту перевірки вбачається, що підставою для визначення суми податкового зобов‘язання послужив висновок податкового органу про те, що позивачем в порушення п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” віднесено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість за податковими накладними, виписаними  з порушеннями п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 цього Закону.

            Підставою для прийняття податкового-повідомлення рішення № 0000072340/4 від 26.09.2005р. послужив також висновок податкового органу про порушення позивачем п. 4.5 ст. 4 закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.04р. № 168/97-ВР, а саме у вересні 2002р. не нарахований податок на додану вартість по кредиторській заборгованості, по якій минув строк позовної давності по ПП «Радліс». Внаслідок зазначеного порушення позивачеві було донараховано податок на додану вартість в розмірі 160 грн. та застосовані штрафні санкції в сумі 80 грн.

            Пунктом 4.5 ст.4 Закону України “Про податок на додану вартість” (в редакції, чинній у спірний період) встановлено, що у  разі  коли  після  продажу  товарів  (робіт,  послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації за продаж товарів (робіт, послуг), включаючи перерахунок у випадках повернення проданих товарів чи права власності на такі товари продавцю, а також у зв'язку з визнанням боргу покупця безнадійним у порядку, визначеному законодавством України, податок, нарахований у зв'язку з  таким продажем, перераховується відповідно до змін бази оподаткування. При цьому продавець зменшує суму податкового зобов'язання на суму надмірно нарахованого податку, а покупець відповідно збільшує суму податкового зобов'язання на таку ж суму в період, протягом якого була зменшена сума компенсацій продавцю. У зворотному порядку відбувається перегляд сум податкових зобов'язань при збільшенні суми компенсації продавцю.

            Як вбачається з п.1.25 ст.1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” безнадійна   заборгованість це у тому числі  заборгованість по зобов'язаннях, за якою минув строк позовної давності.

            За таких обставин, донарахування позивачеві податку на додану вартість в сумі 160грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 80грн. колегія суддів вважає правомірним.

            Позивач не надав жодного доказу, що спростовують висновок податкового органу з цього питання.

            Відповідно до пп.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України №168/97-ВР від 03.04.1997р. “Про податок на додану вартість” податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов’язань продавця. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 наведеного Закону платник податку зобов’язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити інформацію, зазначену окремими рядками: а)порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування  податкової накладної; в) назву юридичної особи або прізвище, ім’я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця) ; д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об’єм); є) повну назву отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и)загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до п.2 Порядку заповнення податкової накладної, який затверджено наказом ДПА України від 30 травня 1997р. №165, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997р. за №233/2037, податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний  податковий номер платника податку на додану вартість. Згідно з п.5 вищезазначеного порядку податкова накладна вважається недійсною у випадках її заповнення іншою особою ніж вказано у п. 2 цього порядку.

            За вимогами п.п.7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

            Підпунктом 7.4.5. п.7.4. ст.7 цього Закону забороняється  включення  до  податкового  кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

            Витрати по сплаті податку, що зазначені в акті перевірки, підтверджені наданими позивачем відповідними податковими накладними, які містять в собі всі обов’язкові реквізити, а тому колегія суддів вважає, що позивачем правомірно було сформованого податковий кредит за цими накладними.

            Колегія суддів також зазначає, що навіть відсутність у податкових  накладних таких реквізитів, як місце розташування покупця, номер свідоцтва платника податку не робить ці накладні недійсними, не свідчить про їх неналежність і не позбавляє права платника податку на включення податку на додану вартість за цими накладними до складу податкового кредиту за першою із подій. 

            Колегія суддів також зазначає, що податковим повідомлення-рішенням від 26.09.2005р. №0001042340\4, прийнятого за результатами розгляду скарги позивача в адміністративному порядку, було визначено суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість, в той час коли з матеріалів справи вбачається, що було зменшено суму бюджетного відшкодування . 

            На підставі вищенаведеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції постанова прийнята з порушенням норм матеріального права, що є підставою для скасування постанови та прийняття нової постанови. 

            Керуючись статтями 24, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

            Апеляційну скаргу Макіївської об’єднаної державної податкової інспекціїна постанову Донецького окружного адміністративного суду від 15 серпня 2008 року по справі № 2-а-2594/08– задовольнити частково.

            Скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 15 серпня 2008 року по справі № 2-а-2594/08.

            Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Південенерго»до Макіївської об’єднаної державної податкової інспекції про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень Центрально-Міської міжрайонної державної податкової інспекції                         м. Макіївки № 0001042340/4 від 26.09.05р., № 0000072340/4 від 26.09.05р., № 0000062340/4 від 26.09.05р. задовольнити частково.

            Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення  Центрально-Міської міжрайонної державної податкової інспекції  м. Макіївки № 0001042340/4 від 26.09.05р.

            Визнати частково недійсним повідомлення-рішення  Центрально-Міської міжрайонної державної податкової інспекції  м. Макіївки № 0000072340/4 від 26.09.05р. в частині визначення суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 21784,50грн., в тому числі: основний платіж в сумі 14523грн., штрафні (фінансові) санкції в сумі 7261,50грн.

            В іншій частині позовних вимог – відмовити.

            Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Південенерго» судовий збір в розмірі 0,52грн.

            Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 28 січня 2009 року. Постанова  у повному обсязі складена у нарадчій кімнаті  30 січня 2009 року.

            Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

            Постанова може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України   протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий:                                                                                                      Гаврищук Т.Г.

Судді:                                                                                                                   Сухарьок М.Г.

                                                                                                                              Білак С.В.