Рішення № 31060429, 23.04.2013, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/277/13- ц

Категорія 26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(ЗАОЧНЕ)

23 квітня 2013 року Печерський районний суд м. Києва

в складі: головуючого судді - Вовк С.В.,

при секретарі - Горова Н. Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та кредит" про визнання правочину недійсним, -

В С Т А Н О В И В :

У січні 2013 р. позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із наступними вимогами до відповідача ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» про визнання недійсним кредитного договору № 51-07-Идт/02 від 25.09.2007 р. та додаткової угоди від 01.09.2008 р. до кредитного договору.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 25.01.2013 р. позовну заяву повернуто позивачу для подання до належного суду.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 13.03.2013 р. ухвалу від 25.01.2013 р. скасовано та передано питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Позов ОСОБА_1 мотивує тим, що з ним банк не провів переддоговірну роботу та не надав інформацію про умови кредитування, умови кредитного договору суперечать Закону України "Про захист прав споживачів", а саме він містить несправедливі умови, в ньому прописано, що банк може збільшувати розмір відсоткової ставки в односторонньому порядку.

Також позивач посилається на те, що в кредитному договорі містяться умови, які вказують на неправомірне обмеження конкуренції; у договорі неправомірно встановлені платежі, які банк вказує сплачувати позичальнику; спірний договір не має суттєвої умови - відповідальності банку, договір має суттєвий дисбаланс прав і обов'язків на шкоду споживача, порушуючи рівність договірних відносин, банк у порушення закону не повідомив позичальника про назву та адресу бюро, до якого передаватиме інформацію для формування кредитної історії.

У судовому засіданні позивач та його представник підтримали позовні вимоги, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві, просили задовольнити.

Представник відповідача ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» у судове засідання не з'явився, юридична особа про час, місце судового засідання була належним чином повідомлена, незалежно від причин, суд розглядає справу за наявністю у справі доказів у відсутність відповідача. Зі згоди позивача та його представника суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.

Суд, вислухавши пояснення позивача, представника позивача, оголосивши та дослідивши матеріали справи, прийшов до наступного.

Судом встановлено, що 25.09.2007 р. між позивачем ОСОБА_1 та ВАТ "Банк «Фінанси та Кредит", правонаступником якого є ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», було укладено кредитний договір № 51-07-Идт/02, відповідно до якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 144500,00 доларів США на умовах, що передбачені кредитним договором (а. с. 97-101).

Додатковою угодою № 1 до кредитного договору 01.09.2008 р. були викладені пункти 3.2., 4.3., 4.7 в іншій редакції (а. с. 102).

Як вбачається з матеріалів справи, 25.09.2007 р. ОСОБА_1 був ознайомлений та отримав інформацію про умови кредитування (а. с. 103).

За правилом ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Укладений кредитний договір та додаткова угода № 1 до кредитного договору є двосторонніми правочинами і вони укладені на загальних умовах, додержання яких є необхідним для чинності правочину, що відповідає ч. ч. 1- 6 ст. 203 ЦК України.

Згідно ст. 203 ЦК України, загальними вимогами, додержання яких є необхідним для чинності правочину:

1. зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства;

2. особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;

3. волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;

4. правочин має вчинятися у формі, встановленій законом;

5. правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним;

6. правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

За правилом, передбаченим ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Суд не може погодитись з доводами позивача, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Судом встановлено, що кредитний договір № 51-07-Идт/02 від 25.09.2007 р. та додаткова угода № 1 від 01.09.2008 р. були підписані обома сторонами, тобто за правилом ч. 1 ст. 638 ЦК України є укладеними, оскільки сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

На виконання вимог ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» позивачу при підписанні правочину надавалась інформація про умови кредитування.

У інформації про умови кредитування зазначалися наступне: відомості про особу та місце знаходження кредитодавця, та кредитні умови.

Щодо умов кредитного договору щодо підвищення процентної ставки, то відповідно до п. 4.6. кредитного договору, у випадку зміни облікової ставки Національного банку України, вартості кредитних ресурсів на ринку позичкового кредиту та інших показників, що характеризують кон'юнктуру фінансових ринків, процентні ставки за користування кредитними ресурсами, встановлені п. 4.1. цього договору, підлягають зміні на вимогу банку. У зазначених випадках банк вправі змінити розміри процентних ставок, попередивши про це письмово позичальника не пізніше ніж за 5 днів.

Постанова Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30.03.2012 р. "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, виникають із кредитних правовідносин" передбачає, що при вирішенні спорів щодо правомірності підвищення процентної ставки згідно зі статтею 1056-1 ЦК у зв'язку з прийняттям Закону України від 12.12.2008 р. № 661-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку", яким передбачено, що встановлений кредитним договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшений банком в односторонньому порядку, а також, що умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною, суди мають виходити з того, що цей закон набрав чинності з 10.01.2009 р.

При вирішенні питання щодо правомірності підвищення банком чи іншою фінансовою установою процентної ставки суди також повинні розрізняти умови кредитного договору, які встановлюють односторонню зміну умов договору, від умов договору, що встановлюють погоджену сторонами процедуру зміни договору шляхом прийняття позичальником пропозиції кредитора про зміну умов договору відповідно до вимог статей 641- 642 ЦК або в порядку, визначеному частиною шостою статті 1056-1 ЦК.

Кредитний договір був укладений 25.09.2007 р.

Додаткова угода № 1 до кредитного договору була укладена 01.09.2008 р.

З огляду на умови кредитного договору, додаткової угоди № 1 до кредитного договору та положення цивільного законодавства України, у суду відсутні підстави, щоб визнати даний договір недійсним з правових підстав, зазначених позивачем.

На підставі ст. ст. 3, 4, 10, 11, 60, 209, 212-215, 224-226 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» (код ЄДРПОУ 25745867) про визнання правочину недійсним - залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Апеляційна скарга подається Апеляційному суду м. Києва через Печерський районний суд м. Києва.

Суддя С. В. Вовк