Постанова № 31058505, 25.04.2013, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 квітня 2013 року № 813/570/13-а

15 год. 56 хв.

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Качур Р.П.,

за участю секретаря судового засідання - Чернявської О.Д.

представника позивача Московича А.Я., представника відповідача Гейвича М.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Екотеп» до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

В С Т А Н О В И В:

23 січня 2013 року на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «Екотеп» до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення № 0002502321 від 11.12.2012 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення прийнято з порушенням норм законодавства, оскільки право позивача на податковий кредит підтверджується усіма необхідними первинними документами, а висновки відповідача стосовно нікчемності правочинів позивача з контрагентом ТзОВ «Біг Стоун» є необґрунтованими та не підтвердженими доказами. До початку проведення податкової перевірки позивачем повідомлено відповідача про часткову втрату архівною установою первинних документів, які підтверджують господарські операції із зазначеним контрагентом. Відповідачем протиправно проігноровано вимоги п. 44.5. ст. 44 Податкового кодексу України, не надано позивачу часу для відновлення втрачених документів та проведено податкову перевірку. Відтак позивач вважає оскаржуване податкове повідомлення - рішення передчасним та незаконним, прийнятим без дослідження первинних документів, які було втрачено не з вини позивача, та таким, що підлягає скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, просив задовольнити в повному обсязі.

Позиція відповідача викладена у запереченні на позовну заяву, поданому представником відповідача у судовому засіданні 26.03.2013 року, де вказано, що під час проведення перевірки позивачем не доведена реальність операцій з контрагентом ТзОВ «Біг Стоун», відсутні первинні документи на підтвердження здійснення господарських операцій із вказаним контрагентом, відтак позивачем занижено податок на додану вартість всього у сумі 419754,52 грн., у тому числі за жовтень 2009 року 190575,55 грн., за листопад 2009 року 229178,97 грн. Стосовно податкового кредиту, наявність у позивача лише отриманої податкової накладної без фактичного здійснення господарської операції не може бути підставою для включення визначених у такій накладній сум податку на додану вартість до податкового кредиту. Відповідач вважає, що при формуванні даних податкового обліку не повинні враховуватись первинні документи, які вказують на проведення господарських операцій із контрагентом ТзОВ «Біг Стоун». Крім того зазначає, що правочини позивача та контрагента ТзОВ «Біг Стоун» вчинені без мети настання реальних наслідків, а тому є нікчемними та не створюють юридичних наслідків крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Дослідивши надані суду докази в межах заявлених вимог, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Екотеп» зареєстровано Виконавчим комітетом Львівської міської ради 15.05.1993 року відповідно до Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи Серія А00 № 382669, взято на облік в органах ДПС 01.07.2002 року за № 10184 відповідно до довідки № 28-1/4947 від 24.07.2002 року.

У період з 14.11.2012 року по 15.11.2012 року Державною податковою інспекцією у Галицькому районі м. Львова Львівської області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Екотеп», про що складено Акт № 1561/22-20/19332414 від 19.11.2012 року про результати документальної позапланової невиїзної перевірки з питань дотримання податкового законодавства по взаєморозрахунках з ТзОВ «Біг Стоун» за період жовтень, листопад 2009 року. Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п. п. 7.4.1., п. п. 7.4.5. п. 7.4., п. п. 7.5.1. п. 7.5., п. п. 7.7.1. п. 7.1. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість всього у сумі 419754,52 грн., у тому числі за жовтень 2009 року 190575,55 грн., за листопад 2009 року 229178,97 грн.

11.12.2012 року відповідачем на підставі акта перевірки № 1561/22-20/19332414 від 19.11.2012 року прийнято податкове повідомлення - рішення форми «Р» № 0002502321, яким відповідно до вимог п. п. 7.4.1., п. п. 7.4.5. п. 7.4., п. п. 7.5.1. п. 7.5., п. п. 7.7.1. п. 7.1. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 343768,46 грн., у тому числі основний платіж 229178,97 грн., штрафні (фінансові) санкції (штрафи) 114589,49 грн.

Приймаючи рішення суд виходив з наступного.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, добросовісно.

Згідно з п. 1.3. ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Згідно з п. 1.7. ст. 1 цього ж Закону, податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з п. 1.8. ст. 1 цього ж Закону бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Згідно з п. п. 7.2.3. п. 7.2. ст. 7 цього ж Закону податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

Згідно з п. п. 7.2.4. п. 7.2. ст. 7 цього ж Закону право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Згідно з п. п. 7.2.6. п. 7.2. ст. 7 цього ж Закону податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно з п. п. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 цього ж Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. п. 7.4.4. п. 7.4. ст. 7 цього ж Закону якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Згідно з п. п. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 цього ж Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Згідно з п. п. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 цього ж Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з п. п. 7.7.1. п. 7.7. ст. 7 цього ж Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Якщо документи, визначені у пункті 44.1 цієї статті, пов'язані з предметом перевірки, проведенням процедури адміністративного оскарження прийнятого за її результатами податкового повідомлення-рішення або судового розгляду, такі документи повинні зберігатися до закінчення перевірки та передбаченого законом строку оскарження прийнятих за її результатами рішень та/або вирішення справи судом, але не менше строків, передбачених пунктом 44.3 цієї статті.

У разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, зазначених в пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, платник податків зобов'язаний у п'ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити орган державної податкової служби за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності, та митний орган, яким було здійснено митне оформлення відповідної митної декларації.

Платник податків зобов'язаний відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до органу державної податкової служби, митного органу.

У разі неможливості проведення перевірки платника податків у випадках, передбачених цим підпунктом, терміни проведення таких перевірок переносяться до дати відновлення та надання документів до перевірки в межах визначених цим підпунктом строків.

Стосовно твердження позивача про те, що до початку проведення податкової перевірки він повідомив відповідача про часткову втрату архівною установою первинних документів, які підтверджують господарські операції із контрагентом ТзОВ «Біг Стоун», судом встановлено наступне.

Відповідно до Акта передачі документації № 2 від 28.06.2012 року по Договору № 95-2/12 від 04.04.2012 року ТзОВ «Екотеп» (замовник) передав, а ПП «Вольта» (виконавець) прийняв на тимчасове архівне зберігання наступну документацію замовника за 2009-30.06.2010 р. р. включно: касові документи; банківські документи; накладні прихідні; акти виконаних робіт; накладні розхідні; авансові звіти; журнали реєстрації доручень; документи про відрядження; податкові накладні з додатками; штатні розписи зі змінами до них; касові книги; товаросупровідні документи митного контролю включно ВМД; шляхові листи і наряди до машини; головна книга.

01.10.2012 року відповідач звернувся до позивача з листом № 10199/22-10 про надання інформації та її документального підтвердження, у якому просив надати документальне підтвердження щодо проведених взаєморозрахунків з ТзОВ «Біг Стоун» за період з 01.10.2009 року по 30.09.2012 року.

12.10.2012 року позивачем надіслано ПП «Вольта» запит про надання документації, переданої на тимчасове архівне зберігання за Актом передачі документації № 02 від 28.06.2012 року по Договору № 95-2/12 від 04.04.2012 року.

Позивач листом від 12.10.2012 року повідомив відповідача, що у листопаді-грудні 2010 року ДПІ у Галицькому районі м. Львова проводилась планова виїзна перевірка ТзОВ «Екотеп» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 року по 30.06.2010 року. Будь-яких невідповідностей, недостовірних даних, що містяться в податкових деклараціях, порушень порядку, правильності нарахування та своєчасності сплати податків та зборів по взаємовідносинах та взаєморозрахунках з ТзОВ «Біг Стоун» перевіркою встановлено не було. З огляду на наведене позивачем у відповідності до Закону України «Про Національний архівний фонд та архівні установи» первинні бухгалтерські документи, що підтверджують господарські операції з ТзОВ «Біг Стоун», були передані на зберігання до архівної установи (відповідно до договору № 95-2/12 від 04.04.2012 року). З метою надання відповіді податковому органу на інформаційний запит позивачем направлено запит у відповідну архівну установу для отримання первинних документів бухгалтерського та податкового обліку. Про отримання відповіді на такий запит позивач зобов'язався додатково поінформувати відповідача.

22.10.2012 року ПП «Вольта» листом № 269-02/12 повідомило позивача, що повернути перелічені у запиті від 12.10.2012 року документи архівна установа не може, оскільки частина документів короткотривалого терміну зберігання за 2009 рік (10 справ), переданих за Договором № 95-2/12 від 04.04.2012 року по акту передачі № 02 від 28.06.2012 року, втрачена при технологічній заміні місця зберігання. Зазначений лист отримано позивачем 05.11.2012 року, що підтверджено реєстром отриманої кореспонденції (т. 1, а. с. 28).

Позивач листом від 05.11.2012 року повідомив відповідача, що частина документів короткострокового терміну зберігання за 2009 рік, які було передано ПП «Вольта» за Договором № 95-2/12 від 04.04.2012 року по акту передачі № 02 від 28.06.2012 року, була втрачена при технологічній заміні місця зберігання. Позивачем у відповідності до п. 44.5. ст. 44 Податкового кодексу України будуть вживатись заходи для поновлення втрачених документів, з'ясування причин втрати документів та їх переліку. Зазначений лист отримано відповідачем 08.11.2012 року відповідно до копії повідомлення про вручення поштового відправлення (т. 1, а. с. 30).

12.11.2012 року відповідачем винесено наказ № 649 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТзОВ «Екотеп» з питань дотримання податкового законодавства по взаєморозрахунках з ТзОВ «Біг Стоун» за період жовтень, листопад 2009 року.

Судом встановлено, що позивачем у повній мірі виконано вимоги п. 44.5. ст. 44 Податкового кодексу України, у встановлений законом строк повідомлено податковий орган про втрату первинних документів та про вжиття заходів щодо їх відновлення. З огляду на наведене суд дійшов висновку, що відповідач в порушення вимог ст. 44 Податкового кодексу України протиправно не переніс термін проведення перевірки до дати відновлення та надання документів до перевірки в межах 90 календарних днів, видав наказ № 649 від 12.11.2012 року про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТзОВ «Екотеп» та у період з 14.11.2012 року по 15.11.2012 року провів податкову перевірку позивача без дослідження втрачених первинних документів.

Станом на 14.01.2013 року позивачем відновлено втрачені первинні документи та долучено їх копії до матеріалів справи. Оскільки в Акті податкової перевірки відповідачем встановлено безтоварність господарських операцій позивача із контрагентом ТзОВ «Біг Стоун», а також нікчемність договорів позивача із вказаним контрагентом, суд вважає за необхідне для повного та всебічного з'ясування обставин справи дослідити подані позивачем копії первинних документів на підтвердження господарських операцій із контрагентом ТзОВ «Біг Стоун».

На підтвердження дотримання вимог п. п. 7.4.1., п. п. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» стосовно господарських відносин з контрагентом ТзОВ «Біг Стоун» позивачем надано копії:

- договору поставки № 0810/01 від 08.10.2009 року, укладеного між ТзОВ «Біг Стоун» (постачальник) та ТзОВ «Екотеп» (замовник) про поставку товару - поліграфічних матеріалів друкарського призначення;

- податкових накладних № 0702 від 02.11.2009 року на суму 263316 грн., № 0802 від 02.11.2009 року на суму 177180,96 грн., № 0902 від 02.11.2009 року на суму 236223,55 грн., № 1002 від 02.11.2009 року на суму 132098,13 грн., № 1102 від 02.11.2009 року на суму 160645,58 грн., № 1202 від 02.11.2009 року на суму 405609,60 грн.;

- видаткових накладних № 07021109 від 02.11.2009 року на суму 263316 грн., № 08021109 від 02.11.2009 року на суму 177180,96 грн., № 09021109 від 02.11.2009 року на суму 236223,55 грн., № 10021109 від 02.11.2009 року на суму 132098,13 грн., № 11021109 від 02.11.2009 року на суму 160645,58 грн., № 12021109 від 02.11.2009 року на суму 405609,60 грн.;

- журналу реєстрації довіреностей за 02.11.2009 року (т. 1, а. с. 75);

- платіжних доручень № 94 від 21.01.2010 року на суму 50468 грн., № 97 від 22.01.2010 року на суму 85000 грн., № 102 від 22.01.2010 року на суму 87000 грн., № 108 від 25.01.2010 року на суму 89200 грн., № 121 від 26.01.2010 року на суму 78300 грн., № 129 від 26.01.2010 року на суму 82900 грн., № 133 від 27.01.2010 року на суму 21000 грн., № 142 від 28.01.2010 року на суму 9300,65 грн., № 156 від 29.01.2010 року на суму 48000 грн.;

- угоди про вексельний платіж № 1 від 29.01.2010 року між ТзОВ «Екотеп» та ТзОВ «Біг Стоун» (т. 1, а. с. 91);

- Акта прийому-передачі векселів від 02.02.2010 року у кількості 10 штук на загальну суму 2130642,07 грн.;

- Актів прийому-передачі бланків векселів (повернення бланків погашених Векселів) та Актів про виконання умов договору-доручення про виконання функцій доміциліата від 27.12.2010 року (т. 1, а. с. 93-100);

- платіжних доручень за вересень-грудень 2012 року про оплату векселів з іменним індосаментом відповідно до договору-доручення від 27.12.2010 року (т. 1, а. с. 101-130);

- додатка № 5 до податкової декларації з податку на додану вартість за листопад 2009 року.

Надані докази вказують на відсутність порушень позивачем п. п. 7.4.1., п. п. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Позивачем представлено Суду всі відповідні розрахункові, платіжні та інші документи, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та які вказують на товарність господарських операцій, їх відповідність основній меті господарської діяльності контрагентів.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У ст. 203 ЦК України наведено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину:

1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Законом закріплено презумпцію правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК). З наведеного випливає, що правочин (договір) є правомірним, а отже й дійсним. Неправомірність (недійсність) правочину повинна бути прямо передбачена законом або встановлена рішенням суду, що набрало законної сили.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. У цій же статті розмежовується два види недійсних правочинів: нікчемні та оспорювані. Нікчемним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом. У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Оспорюваним є правочин, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом. Такий правочин може бути визнаний недійсним судом.

У Постанові Пленуму від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» Верховний Суд України розтлумачив, що нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду (п. 4 Постанови). Виконання чи невиконання сторонами зобов'язань, які виникли з правочину, має значення лише для визначення наслідків його недійсності, а не для визнання правочину недійсним. У разі якщо правочин ще не виконаний, він є таким, що не створює жодних юридичних наслідків (ч. 1 ст. 216 ЦК України ) (п. 7 Постанови).

Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений ст. 228 ЦК України:

1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;

2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст. 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо (п. 18 Постанови Пленуму від 06.11.2009 р. № 9).

Висновки податкового органу про нікчемність правочинів між ТзОВ «Екотеп» і ТзОВ «Біг Стоун» ґрунтуються на тому, що під час їх вчинення не було дотримано ч. 5 ст. 203 ЦК України і ці правочини не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними.

Такий висновок є помилковим. Відповідно до ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Саме таку кваліфікацію правочинів було надано податковим органом в акті перевірки від 19.11.2012 року.

У п. 24 Постанови Пленуму від 06.11.2009 р. № 9 Верховний Суд України відзначив, що для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. Судам необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.

Під час перевірки податковий орган не встановив обставин, які б свідчили про умисел ТзОВ «Екотеп» на укладення договору з ТзОВ «Біг Стоун» без наміру створити наслідки, які передбачені цим договором. Не надано цих доказів і під час судового розгляду справи. Навпаки, документально доведено виконання зобов'язань щодо поставки товарів. Це підтверджується не лише документами, але й реальними діями ТзОВ «Екотеп» щодо подальшого використання отриманого товару у власній господарській діяльності. Відтак, протиправного умислу сторін, зокрема ТзОВ «Екотеп», на укладення фіктивного правочину не встановлено, що виключає його кваліфікацію як недійсного. З огляду на відсутність доказів умислу сторін, вищезгадані правочини не можуть вважатися нікчемними як такі, що порушують публічний порядок за ст. 228 ЦК України.

Суд звертає увагу також і на те, що відповідно до ч. 2 ст. 234 ЦК України фіктивний правочин визнається судом недійсним. Отже, цей вид недійсних правочинів належить до оспорюваних правочинів. З огляду на цю норму, жоден інший орган, окрім суду, не може робити висновок про недійсність фіктивного правочину.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Окремо Суд бере до уваги, що викладені в акті перевірки судження суб'єкта владних повноважень про порушення позивачем вимог ст. ст. 203, 215, 216, 228 ЦК України зроблені з перевищенням компетенції органів державної податкової служби України та не підтверджуються дослідженими судом доказами.

Проаналізувавши положення Податкового кодексу України та Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 року (з наступними змінами і доповненнями), Суд доходить висновку, що податкові органи не наділені законодавцем компетенцією на встановлення фактів порушення платниками податків норм актів цивільного або господарського законодавства та не мають повноважень визнавати правочини нікчемними або такими, що не відповідають закону.

Так, відповідно до п. 11 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані спеціалізовані державні податкові інспекції виконують, зокрема, такі функції: подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна; звертаються до суду в інших випадках, передбачених законом.

Відтак, встановивши правочин, який має ознаки фіктивного, податковий орган, діючи в межах своїх повноважень, повинен звернутися до суду з позовом про визнання цього правочину недійсним. До набрання рішенням суду законної сили правочин вважається дійсним, оскільки саме це є змістом презумпції, яка наведена у ст. 204 ЦК України. До цього часу податковий орган не може застосовувати наслідки недійсності правочину, зокрема й корегувати податкові зобов'язання, навіть якщо б у нього і були відповідні переконання. Здійснення таких дій не відповідає повноваженням податкового органу та способу їх реалізації, свідчить про перевищення компетенції та безпідставне втручання в приватні правовідносини, порушує принцип офіційності.

З огляду на приписи наведених вище норм права, Суд доходить висновку, що до набуття законної сили рішенням суду про визнання недійсним правочину, за яким платником податків було сформовано податковий кредит та податкове зобов'язання з податку на додану вартість, податковий орган не має правових підстав для відображення в акті перевірки судження про вчинення таким платником порушення податкового законодавства щодо правильності та повноти справляння податків за цим правочином.

Підстави нікчемності правочину встановлюються законом, а не актами податкових перевірок. Вказані в актах перевірки недоліки, допущені суб'єктом господарювання при укладенні та виконанні договорів, не є підставою для визнання правочинів нікчемними, оскільки законодавство не встановлює таких підстав нікчемності правочину. Аналогічне тлумачення повноважень органів державної податкової служби наведене в листі Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 16.09.2011 року.

Суд дійшов висновку, що твердження відповідача про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та його контрагентом ТзОВ «Біг Стоун», а також висновки про заниження податку на додану вартість в сумі 419754,52 грн. не обґрунтовані належними та допустимими доказами.

Заслуговує на увагу і та обставина, що поставлені позивачу товари були використані у його господарській діяльності та реалізовані іншим контрагентам, що підтверджується відповідними первинними документами (т. 1, а. с. 133-250, т. 2, а. с. 1-156). Крім того, до матеріалів справи долучено договори оренди нерухомого майна з додатками та актами прийому-передачі (т. 1, а. с. 49-62), а також довідку (т. 1, а. с. 63) про наявність на балансі позивача станом на листопад 2009 року 3 вантажних та 1 легкового транспортного засобу на підтвердження наявності у позивача фактичної можливості здійснення господарських операцій.

Вказані вище письмові докази свідчать про використання ТзОВ «Екотеп» в оподатковуваних операціях у межах своєї господарської діяльності товарів, придбаних у контрагента ТзОВ «Біг Стоун» та спростовують твердження відповідача про безтоварність господарських операцій із вказаним контрагентом.

Суд вважає необґрунтованим покликання відповідача на обставини, встановлені у Акті від 19.04.2012 року № 936/22-5/36591327 про неможливість проведення зустрічної звірки ТзОВ «Біг Стоун» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.09.2009 року по 31.03.2012 року, складеному посадовими особами ДПІ у Печерському районі м. Києва, стосовно та відсутності у ТзОВ «Біг Стоун» трудових ресурсів, виробничого обладнання, складських приміщень, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства, здійснення господарської діяльності поза межами правового поля, вчинення фіктивних правочинів без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами. Згідно з п. 110.1 ст. 110 Податкового кодексу України платники податків, податкові агенти та/або їх посадові особи несуть відповідальність у разі вчинення порушень, визначених законами з питань оподаткування та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Із наведеного випливає, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування чи податкового кредиту. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це спричиняє відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платни ка податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Обставини, викладені в Акті перевірки № 1561/22-20/19332414 від 19.11.2012 року стосовно порушення позивачем п. п. 7.4.1., п. п. 7.4.5. п. 7.4., п. п. 7.5.1. п. 7.5., п. п. 7.7.1. п. 7.1. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» відповідачем належними та допустимими доказами підтверджені не були.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Докази подані позивачем переконують у підставності позовних вимог.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно ст. 49, 70 КАС України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, а відтак зобов'язані обґрунтовувати належність та допустимість доказів для підтвердження своїх вимог або заперечень, що відповідачем зроблено не було.

Таким чином, з врахуванням змісту ст. 162 КАС України, податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби № 0002502321 від 11.12.2012 року є протиправним і підлягає скасуванню, оскільки судом встановлено відсутність порушень позивачем вимог п. п. 7.4.1., п. п. 7.4.5. п. 7.4., п. п. 7.5.1. п. 7.5., п. п. 7.7.1. п. 7.1. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Суд присуджує з Державного бюджету України, у відповідності до вимог ч. 1 ст. 94 КАС України, всі здійснені стороною, яка не є суб'єктом владних повноважень, та документально підтверджені судові витрати, на користь якої ухвалене судове рішення.

Керуючись ст.ст. 17-19, 94, 160-163, 167 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби № 0002502321 від 11.12.2012 року.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Екотеп» (ЄДРПОУ 19332414, м. Львів, вул. Архітекторська, буд. 5, кв. 7) 2294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) грн. 00 коп. сплаченого судового збору.

Постанова суду набирає законної сили у порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

Постанова може бути оскаржена в порядку і строки, встановлені ст. 186 КАС України.

Повний текст постанови складено та підписано 30 квітня 2013 року.

Суддя Качур Р.П.