Постанова № 3105850, 30.10.2008, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня2008року                                                                           м. Київ

Колегія  суддів  Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого:  судді    Харченка В.В.

Суддів:                           Бим М.Є.

                                    Васильченко Н.В.

                                    Гончар Л.Я.

                                    Шкляр Л.Т.

при секретарі:             Подолянко Р.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві справу за  касаційною скаргою Східної регіональної митниці (Донецької митниці) на постанову господарського суду Донецької області від 25 жовтня 2006 року та ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 22 січня 2007 року у справі за позовом акціонерного товариства «Норд» до Східної регіональної митниці (Донецької митниці) про визнання недійсними талонів відмови в пропуску на митну територію України товару, -

                                              в с т а н о в и л а :

  У січні2006року акціонерне товариство «Норд» звернулося до суду з позовом до Східної регіональної митниці(Донецької митниці) про визнання недійсними талонів відмови в пропуску на митну територію України товару.

Постановою  господарського суду Донецької області від 25 жовтня 2006 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 22 січня 2007 року позовні вимоги акціонерного товариства «Норд» задоволено частково.

На судові рішення судів першої та  апеляційної інстанцій надійшла касаційна скарга Східної регіональної митниці(Донецької митниці), в якій ставиться питання про їх скасуваннята прийняття нового рішення про  відмову в задоволенні позову,посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального  права.

 Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, перевіривши  матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга  підлягає  задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги суди виходили з того, що2220,0 Евро, є тією ціною, яка була фактично сплачена позивачем на користь фірми ChemicalInternationalInc, США за вказані хімічні компоненти, а отже є їх митною вартістю, яка правомірно визначена за методом визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), заявлена декларантом у митній декларації базується на об’єктивних, документально підтверджених даних, що підлягають обчисленню.

Проте, з такими висновками судів першої та апеляційної інстанції неможливо погодитися виходячи з наступного.

Загальні положення визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, методи її визначення передбачені ст. 259 - 273 Митного кодексу України (далі МКУ), ст. 16 Закону України "Про Єдиний митний тариф", Умови та форми декларування митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України, встановлені «Порядком декларування митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 28.08.2003 року № 1375 (далі -Порядок №1375).

Статтею 259 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.

Статтею 260 Митного кодексу України передбачено, що митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до положень цього Кодексу.

Порядок визначення митної вартості товарів поширюється на товари, які переміщуються через митний кордон України.

Митна вартість товарів визначається на момент перетину митного кордону України.

Відповідно до вантажних митних декларацій режим „Імпорт 74" від 16.09.05 року № 100000007/5/261821, від 27.09.05 року № 100000007/5/261871, від 30.09.05 року 00000007/5/261894, від 21.10.05 року № 100000007/5/261984, від 21.10.05 року 0000007/5/261985 вантаж перетнув митний кордон України в період з 16.09. по 21.10.05 року, що підтверджується відбитками штампів під митним контролем на примірниках ВМД (Порядок прийняття ВМД до оформлення встановлений Постановою КМУ від 09.06.97 року № 574 „Положення про вантажну митну декларацію").

Таким чином, вантаж був задекларований до режиму „Імпорт 74"-митний склад, тобто:

Ст. 1 п.16 Митного кодексу України «митний режим - сукупність норм, встановлених законами України з питань митної справи, що залежно від заявленої мети переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України визначають порядок такого переміщення та обсяг митних процедур, які при цьому здійснюються».

Ст. 212 Митного кодексу України  «митний склад - митний режим, відповідно до якого ввезені з-за меж митної території України товари зберігаються під митним контролем без справляння податків і зборів і без застосування до них заходів нетарифного регулювання та інших обмежень у період зберігання...»

Ст. 6 Митного кодексу України «Межі митної території України є митним кордоном України».

Отже, якщо товар був задекларований до режиму «митного складу», це означає, що він перетнув митний кордон України і знаходився на митнійтериторії України під митним контролем без будь-яких змін і не використовується в комерційних цілях. На момент перетину митного кордону України вантаж декларувався по 2250 євро за тону і це підтверджується задекларованою вартістю вантажу та інформацією в Графі 44 ВМД (подані документи) де зазначені за кодом «4 4040», відповідно до класифікатора, що є і додатком до наказу ДМСУ від 09.07.97 року № 307 «Інструкція про порядок заповнення вантажної митної декларації», зареєстрованого в Мін'юсті від 24.09.97 року за № 443/2247, додаткові угоди по контракту № 0203 від 07.07.02 року за вересень і жовтень 2005 року, а в період з липня по жовтень 2005 року вартість в додаткових угодах становила 2250,0 євро за тону. Додаткова угода № 45 від 28.11.05 року якою встановлена вартість 2220,0 євро за тону була підписана значно пізніше, коли вантаж вже фактично перетнув митний кордон України і знаходився на митній території України, а дотримуючись вимог Митного кодексу України митна вартість визначається на момент перетину товарами митного кордону України.

Крім того, судом невірно встановлено, що для митного оформлення позивачем були подані всі необхідні документи.

Оскільки, як стверджується самим позивачем, до митного оформлення було надано лише: 1) ВМД; 2) контракт № 0203 від 07.06.02 року та додаткові угоди до нього; 3) інвойси.

П. п. 14, 15 Порядку № 1375 передбачено чіткий перелік документів, що подаються митному органу для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів:

«п. 14. Для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів, що переміщуються підприємствами через митний кордон України, декларант подає:

-угоду (договір, контракт), на підставі якої здійснюється поставка товарів, і додатки до неї;

-рахунок-фактуру (інвойс) і банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено) або рахунок-проформу для умовно-вартісних угод (договорів, контрактів), а також інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару;

-угоду (договір, контракт) про перевезення, транспортні та страхові документи;

-рахунок про сплату наданих транспортно-експедиційних послуг або офіційно завірену керівником і головним бухгалтером підприємства калькуляцію транспортних витрат у разі, коли транспортні витрати не були включені до рахунка-фактури (інвойсу);

-пакувальні листи;

-ліцензію на ввезення (вивезення) товарів, імпорт (експорт) яких підлягає ліцензуванню;

-сертифікат про походження товару, сертифікат якості, безпеки тощо;

п.15. Для підтвердження заявленої декларантом митної вартості товарів у разі потреби на вимогу митного органу можуть додатково подаватися такі документи:

- установчі документи підприємства, що переміщує товари;

-угода з третіми особами, що пов'язана з угодою (контрактом) поставки товарів,

митна вартість яких визначається;

-рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця;

-рахунки про сплату комісійних, брокерських послуг, пов'язаних з виконанням

умов угоди щодо товарів, митна вартість яких визначається;

-відповідна бухгалтерська документація;

-ліцензійні чи авторські угоди;

-замовлення на поставку товарів;

-каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) фірми-виробника;

-калькуляція фірми-виробника на товари, митна вартість яких визначається;

-інші документи, що можуть бути використані для підтвердження відомостей,

заявлених у декларації митної вартості».

Крім того, відповідно до Рекомендацій президії Вищого господарського суду України від 14.07.2005р. № 04-5/218 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства України з питань митної справи»:

«Господарським судам потрібно враховувати, що для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, декларантом подаються документи, передбачені пунктом 14, 15 Порядку № 1375, які підтверджують витрати, визначені у ст. 267 Митного кодексу України.

Господарським судам потрібно мати на увазі, що перелік, зазначений у вказаних пунктах, не є вичерпним, а отже митниця має право вимагати, а імпортер має право надати і інші докази, які підтверджують митну вартість товару».

Відповідно до ст. 264 МКУ «Заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

У разі потреби у підтвердженні заявленої митної вартості товарів декларант зобов'язаний подати митному органу необхідні для цього відомості та забезпечити    можливість   їх    перевірки    відповідно    до    порядку,    що встановлюється Кабінетом Міністрів України».

Відповідно до ст. 265 Митного кодексу України та Порядку № 1375 митний орган під час митного оформлення товарів здійснює контроль за правильністю визначення їх митної вартості, у тому числі за правильністю обрання та застосування методу такого визначення, повнотою (комплектністю) поданих документів та їх відповідністю вимогам, установленим законодавством.

У разі коли декларант не може документально підтвердити заявлену ним митну вартість товарів або коли виникають обґрунтовані сумніви щодо достовірності поданих декларантом відомостей, митний орган може вимагати подання декларації митної вартості та самостійно визначити митну вартість товарів, що декларуються, послідовно застосовуючи методи, передбачені   Митним    кодексом    України,    на   підставі    наявних   у    ньоговідомостей, у тому числі цінової інформації щодо ідентичних чи подібних (аналогічних) товарів з коригуванням, що здійснюється згідно із Кодексом.

У  разі  здійснення  коригування  митної  вартості  товарів,  що переміщуються через митний кордон України, та відповідно податків і зборів (обов'язкових платежів), що підлягають справлянню, усі розрахунки проводяться відповідно до законодавства, чинного на день прийняття митним органом документів для митного оформлення товарів».

При визначенні митної вартості товару у випадках, передбачених ч. 2 ст. 16 Закону України «Про Єдиний митний тариф», а саме, у випадку явної невідповідності заявленої митної вартості товарів або у разі неможливості перевірки її обчислення, митні органи України визначають митну вартість послідовно на основі ціни на ідентичні товари та інші предмети, на подібні товари та інші предмети, що діють у провідних країнах - експортерах зазначених товарів та інших предметів.

Пунктом 2.3 Порядку роботи відділу контролю митної вартості регіональної митниці, відділу контролю митної вартості та номенклатури митниці при вирішенні питань визначення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України, затвердженого наказом ДМСУ від 13.10.03 року № 685 (зареєстрований в Мін'юсті України 24.10.2003 року за № 969/8290, зазначено, що неможливість перевірки обчислення митної вартості виникає у випадках:

відсутності рахунку-фактури;

відсутності інших документів, потрібних для здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості;

якщо буде доведено, що заявлені в рахунку-фактурі чи інших документах відомості не відповідають дійсності;

якщо декларант не може документально підтвердити заявлену ним митну вартість;

якщо декларант відмовляється від надання необхідних додаткових відомостей.

На письмовий запит митного органу про необхідність надання додаткових документів для підтвердження митної вартості (калькуляцію фірми-виробника на товари, вантажні митні декларації, за якими здійснювалось митне оформлення товару в країні експорту (експортні ВМД) такі документи надані не були.

За таких умов, відсутність документального підтвердження заявленої митної вартості унеможливлювала застосування методу оцінки за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються.

Таким чином, митним органом було проведено коригування митної вартості відповідно до цінової бази ДМСУ. З визначеною митною вартістю позивач погодився й здійснив митне оформлення товарів.

Ст. 80 Митного кодексу України передбачено право митного органу відмовити в митному оформленні та пропуску на митну територію України товарів та транспортних засобів з видачею заінтересованим особам письмового повідомлення із зазначенням причин відмови та вичерпним роз'ясненням вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення та пропуску цих товарів і транспортних засобів через митний кордон України.

Відповідно до п.6.6. «Порядку здійснення митного контролю й оформлення товарів із застосуванням вантажної митної декларації»,  затвердженого наказом ДМСУ від 20.04.05 року № 314, зареєстрованого в Мін'юсті від 27.04.05 року за № 439/10719, «за наявності достатніх підстав, установлених законодавством України, посадова особа митного органу може відмовити в прийнятті ВМД, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України з оформленням Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України в порядку, установленому законодавством України».

На момент виникнення спірних правовідносин діяв «Порядок заповнення й використання Картки відмови у пропуску на митну територію України чи митному оформленні товарів та інших предметів», затверджений наказом ДМСУ від 24.04.99 року № 239 зареєстрований в Мін'юсті України 11.04.99 року за №300/3593 (далі - Порядок).

Твердження про відсутність посилання в талонах відмови в митному оформленні на нормативно-правовий акт, норми якого порушено, спростовується їх змістом: «...відмовлено в митному оформленні з таких причин: порушення вимог ст. 267 Митного кодексу України, ПКМУ від 28.03.03 року № 1375, недостатньо документів, що підтверджують митну вартість».

При цьому, відповідно до п.2 Порядку, Картка й Талон заповнюються саме посадовою особою митного органу, яка прийняла рішення про неможливість пропуску на митну територію України чи митного оформлення задекларованого митному органу вантажу, спричинену наявними обставинами (забороною до переміщення через митний кордон, заявленим режимом, поданими документами, несплатою належних митних та інших платежів тощо).

Вказівка в позовній заяві про необхідність підпису талону посадовою особою на рівні заступника начальника митниці не відповідає вимогам п. 3 Порядку, оскільки така вимога встановлена лише у разі прийняття рішення про відмову у пропуску на митну територію України товару, який підлягає експортному контролю. Товар, що пред'являвся до митного оформлення позивачем, не підлягає експортному контролю.

Отже, ДМ талони відмови в пропуску на митну територію України товару за контрактом № 02/03 від 07.06.02 року, № 26 від 06.12.05 року, № 27 від 06.12.05 року, № 28 від 07.12.05 року, № 3О від 08.12.05 року, № 31 від 08.12.05 року були видані виключно на підставі законодавчих та нормативно-правових актів.

Таким чином, оскільки судами першої та апеляційної інстанцій неправильно застосовано норми матеріального права тому відповідно до ст. 229 КАС України ухвалені судові рішення підлягають скасуванню з постановленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 210, 221, 229, 230, 231  Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а :

Касаційну скаргу Східної регіональної митниці (Донецької митниці) задовольнити.

Постанову господарського суду Донецької області від 25 жовтня 2006 року та ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 22 січня 2007 року скасувати.

У позові акціонерному товариству   «Норд» до Східної регіональної митниці (Донецької митниці) про визнання недійсними талонів відмови в пропуску на митну територію України товару відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.

З оригіналом згідно

 Судді(підписи)

Суддя Вищого адміністративного суду

України                                                                                            В.В. Харченко