Постанова № 31058071, 30.04.2013, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" квітня 2013 р. Справа № 922/047/13

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Могилєвкін Ю.О., суддя Пушай В.І., суддя Плужник О.В.

при секретарі Казаковій О.В.

за участю представників сторін:

позивача - Карпінська Г.Л.

відповідача - Прокопченко К.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. №907 Х/3-9 ) на рішення господарського суду Харківської області від 27.02.13 у справі № 922/047/13

за позовом ТОВ "ПК Індустрія", м. Харків

до ТОВ "Машгідропривод", м. Харків

про стягнення коштів у розмірі 253 559,98 грн

ВСТАНОВИЛА:

У січні 2013р. позивач ТОВ "ПК Індустрія", м. Харків звернулось до господарського суду Харківської області із позовом до ТОВ "Машгідропривод", м. Харків про стягнення 253559,98 грн. за договором поставки №2202/1 від 22.02.2011 року, що складається з 219754,30 грн. основного боргу, 26 441,66 грн. пені та 7 364,02 грн. 3% річних та просив покласти на відповідача судові витрати, що складаються з 5071,20 грн. судового збору та 4000,00 грн. витрат на послуги адвоката, з посиланням на невиконання умов договору в частині оплати отриманого товару.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на відсутність правових підстав для проведення розрахунків через невиставляння рахунків на оплату.

Рішенням господарського суду Харківської області від 27.02.2013 р. по справі №922/047/13-г ( суддя Прохоров С.А. ) в позові відмовлено, з посиланням на те,що право вимоги оплати товару у позивача і відповідний обов'язок по його оплаті у відповідача згідно обов'язкових для сторін п.п.2.1 та 4.1. договору виникають після отримання рахунку відповідачем, за відсутності доказів отримання відповідачем рахунків на оплату поставленого товару, суд робить висновок про неотримання таких рахунків відповідачем означає відсутність у позивача на час звернення з позовною заявою права вимоги і відповідно, порушення його прав відповідачем.

Позивач з рішенням господарського суду не погоджується, вважає його прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права, надав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі.

У апеляційній скарзі зазначив,що документи передбачені умовами договору передавались відповідачу разом з податковими накладними, у видаткових накладних, на підставі яких був отриманий товар, вказано: «Підписанням цієї накладної покупець підтверджує факт отримання всіх супроводжуючих документів на товар, в т.ч. рахунку-фактури», відповідач не заперечує факт отримання податкових накладних.

Позивач вважає, що судом не враховано, що відповідач частково оплачував товар,посилаючись на рахунки - фактури,акти звірки розрахунків підтверджують наявність заборгованості, та відповідачу направлялась претензія про оплату боргу.

Відповідач вважає рішення суду законним та обґрунтованим, прийнятим відповідно до норм чинного законодавства, надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

У відзиві зазначив, що згідно з умовами договору поставки єдиною підставою для оплати товару є наданий продавцем та отриманий покупцем рахунок(рахунок - фактура), останній не може бути замінений будь - якими іншими документами,в зв'язку з чим строк виконання зобов'язання з оплати товару у розмірі 219754,3 грн. не настав.

В судовому засіданні 15.03.2013р. оголошена перерва до 29.04.2013р.об 10час.30 хв.

Судова колегія, повторно розглянувши справу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення встановила, що між сторонами укладений договір постачання №2202/1 від 22 лютого 2011 року , згідно п.1.1 якого продавець - ТОВ "ПК Індустрія" зобов'язується поставити, а покупець - ТОВ "Машгідропривод" прийняти та оплатити товар партіями, в асортименті, кількості і за цінами, вказаними в узгоджених рахунках.

Пунктом 3.1 договору передбачено, що товар поставляється партіями. Асортимент і кількість виробів у партії узгоджується між продавцем і покупцем у видаткових накладних.

У п. п. 3.4, 4.1 договору зазначено, що при передачі товару покупцю, продавець зобов'язаний надати покупцю разом з товаром всю необхідну документацію, в тому числі рахунок-фактуру, видаткову накладну, податкову накладну; покупець здійснює оплату кожної партії товару по відповідному рахунку шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

На виконання умов договору позивач по видатковим накладним поставив відповідачу товар на загальну суму 1162072,34 грн., який оплачений відповідачем частково на суму 942318,04 грн., заборгованість складає 219754,30 грн.

В договорі сторони не передбачили форми та складу рахунків - фактур, строків та порядку їх направлення, яка інформація провинна міститись у рахунках - фактурах.

Як свідчать матеріали справи у видаткових накладних, так і в довіреностях підписаних головним бухгалтером та директором, завірених печаткою покупця зазначені найменування та кількість отриманого товару, та є посилання на договор і рахунки - фактури, крім того в видаткових накладних, підписаних уповноваженим представником відповідача та завірених печаткою зазначена ціна товару та сума к оплаті.

У видаткових накладних, на підставі яких отриманий товар, вказано: «Підписанням цієї накладної покупець підтверджує факт отримання всіх супроводжуючих документів на товар, в т.ч. рахунку-фактури».

В платіжних дорученнях на оплату отриманого товару, в призначенні платежу, відповідач зазначав в якості підстави, номер та дату договору постачання № 2202/1 від « 22» лютого 2011р., та отриманих рахунків-фактур, що підтверджується банківськими виписками ПАТ «УКРСОЦБАНК» за період з 15.04.2011р. по 31.12.2012р.

Крім того, позивач направив відповідачу претензію № 20/12-1 від 20.12.2012р. з вимогою здійснити оплату заборгованості та штрафних санкцій у сумі 253289,88 грн., що підтверджується фіскальним чеком та описом вкладення до цінного листа від 20.12.2012р. Претензія залишена без відповіді та задоволення.

Суд першої інстанції не досліджував зазначених документів та зробив помилковий висновок, що позивач не надав доказів направлення рахунків-фактур відповідачу та отримання його останнім, тому у нього не виникло право на оплату отриманого товару.

При цьому судом першої інстанції не враховані вимоги норм діючого законодавства, зокрема відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Як свідчать матеріали справи договором не встановлений строк оплати, відповідач отримав продукцію за видатковими накладними та довіреностями, зауважень щодо неприйняття продукції від відповідача не надходило, здійснив часткову оплату отриманої продукцію та підписав акти звірки взаємних розрахунків від 14.12.2011р. та від 5.10.2012р.визнаючи наявність заборгованості.

Суд першої інстанції не досліджував зазначених обставин справи не надав оцінки правовій природі рахунку(рахунку - фактури) та безпідставно вважав надання зазначеного рахунку - фактури обов'язковим для здійснення оплати.

У листі Міністерства фінансів України від 09.07.2007 р. №31-34000-20/23-4579/480023-4618 зазначено, що відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій та повинні бути складені під час здійснення цієї операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву підприємства, установи, від імені яких складено документ, назву документа (форми), дату і місце складання, зміст, обсяг та одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Порядок створення, прийняття і відображення підприємствамиу бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів встановлено Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88.

Кожною стороною (підприємством), що брала участь у здійсненні господарської операції, мають бути отримані первинні документи для записів у регістрах бухгалтерського обліку, інформація в яких ідентично засвідчує зміст господарської операції. Первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Міністерством статистики України, а також на бланках спеціалізованих форм, затверджених міністерствами і відомствами України. Якщо законодавством не встановлені типові форми первинних документів, оформлення господарських операцій може здійснюватись з використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні обов'язково містити реквізити, визначені зазначеними Законом України та Положенням. Рахунок (рахунок-фактура) за своїм призначенням не відповідає ознакам первинного документа, оскільки ним не фіксується будь-яка господарська операція, розпорядження або дозвіл на проведення господарської операції, а носить лише інформаційний характер. Форма рахунку (рахунку-фактури) не відносяться до типових форм, які затверджуються Державним комітетом статистики України, застосування її нормативно-правовими актами не передбачено, тому при його складанні слід керуватися нормами зазначеного Закону України.

Отже, форма рахунку/рахунку - фактури/ не затверджена в установленому законом порядку, рахунок(рахунок - фактура) не є первинним документом, а носить лише інформаційний характер та не може бути підставою для оплати.

В зв'язку з чим сторони в договорі повинні були передбачити форму та склад рахунку - фактури, строки та порядок їх направлення, яка інформація провинна міститись у рахунках( рахунках - фактурах.), що ними не виконано.

Суд першої інстанції не врахував те, що первинним документом є видаткові накладні, в яких зазначена наступна інформація найменування товару, кількість, ціна, сума, тобто всі дані необхідні для проведення оплати.

Отже, обов'язок відповідача оплатити отриманий товар виник після його прийняття, а не після отримання рахунку( рахунку - фактури),який носить інформаційний характер та не є первинним документом, як помилково вважав суд першої інстанції.

В зв'язку з чим рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, а позовні вимоги в частині стягнення заборгованості у сумі 219754,30 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Пунктом 7.1 договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань добросовісна сторона має право стягнення упущеної вигоди, пені(штрафної неустойки) у розмірі 0,1% від суми невиконаних зобов'язань, за кожний день прострочення виконання зобов'язань.

Як свідчать матеріали справи зазначений розмір пені відповідає вимогам діючого законодавства та не перевищує подвійної облікової ставки Національного банку України/ 7,75%/

В зв'язку з простроченням оплати отриманого товару позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені у сумі 26441,66 гр. підлягають задоволенню.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В зв'язку з простроченням оплати отриманого товару є підстави для стягнення з відповідача річних у сумі 7364,02 грн.

Як свідчать матеріали справи договір №83 від 28.11.2012р. про надання адвокатських послуг підписаний директором ТОВ «Правовий центр «Альфа-Омега» Корецькою Л.В., яка має свідоцтво адвоката тобто, юридичне представництво інтересів однієї сторони, що виступає проти іншої сторони в судах здійснювалось під керівництвом адвоката, договір надання адвокатських послуг невизнаний недійсним, адвокатські послуги сплачені позивачем пл. дор. № 763 від 29.11.2012р.сумі 4000грн., тому адвокатські послуги у сумі 4000 грн. підлягають стягненню з відповідача.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень, що відповідачем не виконано.

Таким чином, висновки викладені в рішенні господарського суду не відповідають нормам матеріального та процесуального права та фактичним обставинам справи, а мотиви позивача можуть бути підставою для його скасування, керуючись ст.ст. 526, 610, 611, 692 ЦК України, ст.ст. 101-105 ГПК України колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 27.02.2013 р. по справі № 922/047/13-г скасувати та прийняти нове рішення.

Позов задовольнити.

Стягнути з ТОВ "Машгідропривод" ( 61035, м. Харків вул. Каштанова, 14 код ЄДРПОУ 34953135 ) на користь ТОВ "ПК Індустрія" ( 61052, м. Харків провулок Сімферопольський, б.№6, літера "Д-1", код ЄДРПОУ 37363627) 219754,30 грн. основного боргу, 7364,02 грн. річних, 26 441,66 грн. пені, 5071,20 грн. судового збору, 4000 грн. послуг адвоката, 2535,6 грн. судового збору по апеляційній скарзі.

Наказ доручити надати господарському суду Харківської області.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції: Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови підписаний 30.04.2013р.

Головуючий суддя Могилєвкін Ю.О.

Суддя Пушай В.І.

Суддя Плужник О.В.