Постанова № 31057482, 29.03.2013, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2013 року м. ПолтаваСправа № 816/607/13-а

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Шевякова І.С.,

при секретарі - Лебідь Т.М.,

за участю:

представника позивача - Смольський Ю.С. ,

представника відповідача - Щурик О.О., Тур Н.І. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Відкритого акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

08 лютого 2013 року Відкрите акціонерне товариство "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат"( надалі - ВАТ "Полтавський ГЗК", позивач) звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби ( надалі - Кременчуцька ОДПІ, відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення.

Позивач просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення №0000221555/231 від 15.11.2012 року, №0000241555/20 від 15.11.2012 року, №0000231555/232 від 15.11.2012 року в частині відмови у наданні бюджетного відшкодування суми в розмірі 9 443 460 грн. Просив скасувати рішення ДПС в Полтавській області про результати розгляду скарги від 28.01.2013 року №223/10/10.2-07 в частині залишення без змін податкового повідомлення - рішення Кременчуцької ОДПІ №№0000231555/232 від 15.11.2012 року.

14 березня 2013 року ВАТ "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" подано заяву про уточнення позовних вимог, у прохальній частині якої останнє просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення №0000221555/231 від 15.11.2012 року, №0000241555/20 від 15.11.2012 року та № 0000051555/21 від 12.02.2013 року, за яким позивачу відмовлено у наданні бюджетного відшкодування за листопад 2010 року в сумі 9 443 460 грн.

Свої вимоги позивач обгрунтовував незгодою з Актом документальної позапланової виїзної перевірки Відкритого акціонерного товариства "Полтавський гірничо - збагачувальний комбінат" з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок у банку за листопад 2010р., яке виникло за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось у жовтні 2010р.від 25.10.2012р. № 4411 /15-507/00191282 , (далі - Акт перевірки).

При цьому вказував на відсутність у податкового органу компетенції встановлювати нікчемність правочинів, а також стверджував про реальність та легальність господарських операцій, які відповідач вважав нікчемними; неможливість покладення на платника відповідальності за можливу протиправну поведінку його контрагентів, а тому неправомірність заперечень обґрунтованості податкового кредиту, засновану на розбіжностях у податковій звітності. Також стверджував про правомірність проведення ВАТ «Полтавський ГЗК» коригування податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «Феррострой».

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги, надав пояснення по суті справи, аналогічне обґрунтуванню позову.

Відповідач проти позову заперечував, як і представники відповідача у судовому засіданні. Надав письмові заперечення по суті справи.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

ВАТ "Полтавський ГЗК" (код суб'єкта господарювання за ЄДРПОУ 00191282) зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Комсомольської міської ради Полтавської області 05.01.1995 року та перебуває на податковому обліку в Комсомольському відділенні Кременчуцької ОДПІ 05.01.1995 року.

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 28.06.1997 року №23517488 , виданого Комсомольським відділенням Кременчуцької ОДПІ, ВАТ "Полтавський ГЗК" є платником ПДВ.

У період з 05.10.2012 року по 11.10.2012 року Кременчуцькою ОДПІ проведено позапланову виїзну перевірку ВАТ "Полтавський ГЗК" з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок у банку за листопад 2010 року, яке виникло за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось у жовтні 2010 року.

За результатами вказаної перевірки було складено акт №4411/15-507/00191282 від 25.10.2012 року, у висновках якого було встановлено порушення позивачем

- п.п.7.2.1, 7.2.3 п. 7.2 ,п.п.7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" , п.1,2 ст.215 ,203, 216, ст.228 Цивільного кодексу України , в результаті чого завищено суму бюджетного відшкодування за листопад 2010 року у розмірі 66 527 грн., та завищено суму від'ємного значення за листопад 2010 року у розмірі 345 233 грн.;

- п.п. 7.7.1, 7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого завищено суму бюджетного відшкодування за листопад 2010 року у розмірі 9 443 460 грн.;

- враховуючи ст. 50.1 та п.200.1, 200.4, 200.6 ст.200 Податкового кодексу України , завищено суму бюджетного відшкодування з ПДВ за листопад 2010 року в розмірі 122 589 269 грн.

Позивачем було подано заперечення до Акту позапланової виїзної податкової перевірки №4411/15-507/00191282 від 25.10.2012 року, яке листом відповідача від 12.11.2012 року №35457/10/15-522 залишено без задоволення , а висновки Акту - без змін.

На підставі вказаного Акту податковим органом прийнято:

- податкове повідомлення - рішення №0000221555/231 від 15.11.2012 року , яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 66 527 грн. та застосовано штрафні (фінансові ) санкції в сумі 16 631,75 грн.;

- податкове повідомлення - рішення №0000241555/20 від 15.11.2012 року, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за листопад 2010 року у розмірі 345 233 грн.;

- податкове повідомлення - рішення №0000231555/232 від 15.11.2012 року, яким відмовлено у наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 122 522 742 грн.

ВАТ "Полтавський ГЗК" в порядку адміністративного оскарження означених рішень було подано скаргу до ДПС у Полтавській області, яка зареєстрована від 28.11.2012 року.

Рішенням про результати розгляду скарги № 223/10/10.2-07 ДПС у Полтавській області залишено без змін податкові повідомлення - рішення №0000221555/231 від 15.11.2012 року, №0000241555/20 від 15.11.2012 року, скасовано податкове повідомлення - рішення №0000231555/232 від 15.11.2012 року в частині відмовленої суми бюджетного відшкодування з ДПВ в розмірі 113 079 282 грн.

Кременчуцькою ОДПІ було прийнято податкове повідомлення - рішення №0000051555/21 від 12.02.2013 року, яким ВАТ "Полтавський ГЗК" відмовлено у наданні бюджетного відшкодування за листопад 2010 року в сумі 9 443 460 грн.

Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями - рішеннями позивач звернувся до суду із позовом про визнання їх протиправними та скасування.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи правову оцінку оскаржуваним податковим повідомленням - рішенням та перевіряючи їх на предмет відповідності вищезазначеним критеріям, суд приходить до висновку про їх необґрунтованість, а відповідно -протиправність, виходячи з наступного.

Приймаючи оскаржувані рішення, відповідач посилався як на правову підставу їх винесення встановлені ним у Акті перевірки порушення позивачем п.п.7.2.1, 7.2.3 п. 7.2, п.п.7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" , п.1,2 ст.215 ,203, 216, ст.228 Цивільного кодексу України, п.п. 7.7.1, 7.7.2 п.7.7 ст.7 вказаного Закону та ст. 50.1 та п.200.1, 200.4, 200.6 ст.200 Податкового кодексу України. Вказані норми законодавства викладені наступним чином.

Згідно п.п. 7.2.1., 7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

У відповідності до п.п.7.4.1. п.7.4 ст.7 вказаного Закону, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Згідно 7.4.5. п.7.4 ст.7 вказаного Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Пунктом 7.5.1 ст.7 встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг);

Посилаючись на порушення позивачем вказаних норм , податковий орган дійшов висновку про завищення ВАТ "Полтавський ГЗК" суми бюджетного відшкодування за листопад 2010 року у розмірі 66 527 грн., та завищення суми від'ємного значення за листопад 2010 року у розмірі 345 233 грн.

Крім того, згідно п.п. 7.7.1, 7.7.2 п.7.7 ст.7 вказаного Закону, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту кожного наступного податкового періоду лише в частині суми податку фактично сплаченої отримувачем постачальникам товарів (послуг) та при імпорті і включається до розрахунку бюджетного відшкодування наступного звітного періоду;

залишок від'ємного значення, за яким не проведено розрахунків з постачальниками відображається в податковій декларації з податку на додану вартість окремим рядком для визначення суми податку, яка може підлягати відшкодуванню в частині сплачених сум податку в наступних звітних періодах;

залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування відображається у декларації з податку на додану вартість окремим рядком та включається до складу податкового кредиту починаючи з першого звітного періоду 2011 року.

З огляду на порушення означених положень, податковий орган фактично стверджує, що позивачем завищено суму бюджетного відшкодування за листопад 2010 року у розмірі 9 443 460 грн.

Відповідно до пункту 1.1 статті 1 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до п.50.1. ст.50 вказаного Кодексу, у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.

Платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті:

а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку;

б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку.

Якщо після подачі декларації за звітний період платник податків подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період, то штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються.

Стаття 200 Податкового кодексу України визначає порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків.

Відповідно до п. 200.1. вказаної статті, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.4. ст.200 цього Кодексу передбачено, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно 200.6. ст.200 цього Кодексу, платник податку може прийняти самостійно рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, за наявності умов, передбачених пунктом 200.4 цієї статті. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за результатами звітного (податкового) періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. У разі прийняття такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних звітних (податкових) періодів.

Посилаючись на вищевикладені норми, відповідачем було відмовлено ВАТ "Полтавський ГЗК" у наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 9 443 460 грн.

Суд знаходить помилковими висновки податкового органу про порушення позивачем вказаних норм чинного законодавства, з огляду на наступне.

У ході перевірки Кременчуцькою ОДПІ встановлено, згідно з даними поданої ВАТ «Полтавський ГЗК» до Комсомольського відділення Кременчуцької ОДПІ податкової декларації за листопад 2010 року та уточнюючих розрахунків з ПДВ за листопад 2010 року:

- від'ємне значенні різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту складає 120 731 790 грн.;

- сума бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку, яку сформовано з урахуванням залишку від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за попередні періоди, а саме за жовтень 2010 року, складає 122 589 269 грн.

У ході перевірки було встановлено, що у жовтні - листопаді 2010 року податковий кредит позивачем було частково сформовано за рахунок сум ПДВ з вартості придбаних товарно - матеріальних цінностей від ТОВ «Лавид», ТОВ «Акрон», ТОВ «Олива - Будсервіс», ТОВ «Компанія «Ремелектросервіс» в жовтні 2010 року в сумі 48 958,56 грн. , в листопаді 2010 року в сумі 45 654,75 грн.

Перевіряючи правомірність формування податкового кредиту в цій частині, податковий орган дійшов висновку про його безпідставність, з огляду на те, що перевірками вказаних контрагентів встановлено нікчемність укладених договорів з позивачем.

Зокрема, встановлено, що господарська діяльність контрагентів ТОВ «Лавид» має ознаки фіктивності, відтак укладені останніми договори є нікчемними. Таким чином відповідач ставить під сумнів оподатковані господарські операції у відповідному звітному періоді щодо виконання ТОВ «Лавид» будівельних робіт по реконструкції приміщень 4-го поверху ОПК та приміщень будівлі МСЧ на замовлення позивача.

Кременчуцькою ОДПІ ставиться під сумнів реальність взаємовідносин ВАТ «Полтавський ГЗК» з ТОВ «Акрон» у жовтні - листопаді 2010 року щодо виконання ремонтних робіт на замовлення позивача із залученням субпідрядника ТОВ «Креміньтрансбіт», в силу відсутності у останнього необхідних умов для здійснення своєї господарської діяльності ( основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів), і тому, на думку відповідача, суми ПДВ в цій частині відносин до податкового кредиту віднесені безпідставно.

Безпідставність віднесених сум ПДВ до податкового кредиту за рахунок операцій з ТОВ «Олива - Будсервіс» податковий орган мотивує тим, що перевіркою останнього встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів та визнано нікчемними правочини за період жовтень - грудень 2010 року, січень 2011 року по ланцюгу реалізації.

Кременчуцька ОДПІ стверджує про нікчемність правочинів з ТОВ «Компанія Ремелектросервіс», та відповідно, про безпідставність віднесених сум ПДВ до податкового кредиту у відповідних звітних періодах від операцій з означеним контрагентом. Такі висновки мотивує тим, що укладені ТОВ «Компанія Ремелектросервіс» у період з 2009 року по 2012 рік є фіктивними, такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами. Перевіркою даного контрагента встановлено відсутність об'єкта оподаткування, оскільки не підтверджено факт передачі товарів та послуг від ТОВ «Компанія Ремелектросервіс» до підприємств - покупців. Зокрема, передачі позивачу придбаних конденсаторів та мікросхем.

Суд знаходить такі висновки податкового органу щодо нікчемності правочинів позивача з вказаними підприємствами необґрунтованими та безпідставними.

В обґрунтування свої позовних вимог та на підтвердження реальності господарських операцій, за рахунок яких частково сформовано податковий кредит у відповідних звітних періодах, ВАТ «Полтавський ГЗК» було надано відповідні договори поставки та договори надання послуг.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

На підтвердження дійсності укладення та реального виконання даних угод представником позивача надано суду податкові накладні, платіжні доручення на підтвердження оплати купленого товару та отриманих послуг, рахунки - фактури, акти виконаних робіт, товарно - транспортні накладні .

Під час дослідження зазначених документів судом не встановлено жодних порушень щодо їх оформлення, крім того належне оформлення податкових накладних не заперечувалось і самим податковим органом. Відтак, в силу приписів норм Податкового кодексу України, наявність належним чином оформлених податкових надає позивачу право на формування податкового кредиту у відповідному звітному періоді.

При цьому суд відкидає доводи відповідача, зазначені в Акті перевірки, з приводу нікчемності угод, укладених між позивачем та ТОВ «Лавид», ТОВ «Акрон», ТОВ «Олива - Будсервіс», ТОВ «Компанія «Ремелектросервіс».

Викладені в акті перевірки висновки щодо порушення контрагентами позивача вимог ст.ст. 203, 215, 228 Цивільного кодексу України зроблені відповідачем з перевищенням компетенції органів державної податкової служби, оскільки Податковий кодекс України та Закон України "Про державну податкову службу в Україні" не надають податковим органам повноважень на встановлення фактів порушення платниками податків норм цивільного або господарського законодавства. За загальним визначенням компетенцією є сукупність повноважень, прав та обов'язків державного органу, установи або посадової особи, які вони зобов'язані використовувати для виконання своїх функціональних завдань.

Порядок дій органів державної податкової служби під час реалізації владної управлінської функції контролю за правильністю та повнотою справляння податкових зобов'язань, у тому числі щодо спірних зобов'язань визначається Законом України "Про державну податкову службу в Україні" та Податковим кодексом України. Зазначені нормативно-правові акти не містили і не містять норм, які б наділяли відповідача повноваженнями на визнання правочинів нікчемними або такими, що не відповідають вимогам законодавства, та повноваженнями на оцінку відповідності будь-якого правочину вимогам ст.ст. 203, 215, 228 Цивільного кодексу України.

Суд наголошує, що у матеріалах справи відсутні докази звернення Кременчуцької ОДПІ до суду з позовами про визнання таких правочинів недійсними, що є в межах повноважень податкового органу, наданих Законом України "Про державну податкову службу в Україні". Відсутні також рішення суду про визнання спірних правочинів нікчемними.

Як припущення суд розцінює висновки відповідача про відсутність у контрагентів позивача необхідних умов для результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів. Такі висновки не враховують нічим не обмеженого права підприємства укладати цивільно-правові угоди оренди приміщень, устаткування та автотранспорту і використання залучених за такими цивільно-правовими угодами трудових та інших ресурсів у власній господарській діяльності. Крім того, факт відсутності вказаних ресурсів у підприємства податковим органом не перевірявся, а такий висновок зроблений на підставі податкової звітності, яка не містить достатньої інформації, на підставі якої можливо обґрунтувати такі висновки.

Суд не приймає до уваги доводи відповідача про неправомірність включення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ лише з тих підстав, що господарська діяльність контрагентів позивача має ознаки фіктивності, оскільки підприємство не має необхідних умов для здійснення господарської діяльності та взятих на себе договірних зобов'язань, а в ході перевірки встановлено порушення даним платником податкового та валютного законодавства.

Крім того, у ході перевірки було встановлено , що згідно результатів опрацювання Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, платником віднесено до податкового кредиту суми ПДВ у жовтні 2010 року в сумі 17 568,76 грн. та в листопаді 2010 року в розмірі 180 016,03 грн. за рахунок операцій з постачальниками , стан яких відмінний від « 0» ( основний платник), а саме: стан « 8» (До ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням). Отже, податкові накладні, виписані такими підприємствами, оформлені з порушенням чинного законодавства та не можуть слугувати підставою формування податкового кредиту. З огляду на викладене, виключно на цих підставах, податковий орган дійшов висновку про неправомірність віднесення позивачем відповідних сум до податкового кредиту.

Суд знаходить такі висновки помилковими, з урахуванням наступного.

Перевіркою встановлено факт взаємовідносин у відповідному звітному періоді позивача з ПП «Глобус», ТОВ «Енергопромприбор», ТОВ «Світ Бакалії», ТОВ «ТК Інтех», ТОВ «Комтехдеталь , МПП «Автомиг», ТОВ «НВФ «Елон - ТТ» по придбанню ВАТ «Полтавський ГЗК» товарно - матеріальних цінностей. Суд звертає увагу на те, що, згідно даних акту перевірки, реальність означених оподаткованих господарських операцій відповідачем під сумнів не ставилась. У ході перевірки були досліджені первинні документи, якими зафіксовано поставку , отримання та використання купленого у даних контрагентів товару (послуг) у відповідному звітному періоді. Разом з тим, Кременчуцька ОДПІ вважає суми ПДВ безпідставно включеними в силу наявності внесення відповідних записів до ЄДР.

У ході розгляду справи судом було досліджено витяги з ЄДР щодо реєстрації ПП «Глобус», ТОВ «Енергопромприбор», ТОВ «Світ Бакалії», ТОВ «ТК Інтех», ТОВ «Комтехдеталь, МПП «Автомиг», ТОВ «НВФ «Елон - ТТ», з яких вбачається, що записи про відсутність означених контрагентів за їх місцезнаходженням були внесені після проведення спірних господарських операцій, за рахунок яких позивачем частково сформовано податковий кредит.

Крім того, суд бере до уваги, що представником позивача на підтвердження реальності оподаткованих господарських операцій було надано відповідні первинні документи бухгалтерського обліку.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем спірний податковий кредит у жовтні 2010 року, а відповідно і від'ємне значення ПДВ у листопаді 2010 року, сформовані за участі контрагентів, які на час господарських операцій мали необхідну дієздатність, перебували на обліку в органах податкової служби та були платниками ПДВ, що надає ВАТ «Полтавський ГЗК» право на їх формування у відповідному звітному періоді.

При проведенні перевірки результатами опрацювання Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість, встановлено наявність розбіжностей (перевищення суми податкового кредиту над сумою податкового зобов'язання за перевірений період по взаємовідносинам з ПТ «Дніпроважпапірмаш ім.. Артема» на 112 690 грн. за листопад 2010 року та ТОВ «Контроль -ресурс» на суму 6 872,60 грн. за листопад 2010 року. Податковий орган стверджує, що причиною означених відхилень є невключення відповідних сум ПДВ підприємствами - постачальниками до своїх податкових зобов'язань у звітних періодах, що на думку відповідача, позбавляє позивача права на формування податкового кредиту за рахунок операцій з ПТ «Дніпроважпапірмаш ім.. Артема» та ТОВ «Контроль -ресурс».

Суд звертає увагу, що податковим органом не ставилась під сумнів реальність оподаткованих господарських операцій зі вказаними контрагентами, оскільки відповідні первинні документи бухгалтерського, що оформлені належним чином, були досліджені у ході перевірки. Крім того, такі докази були долучені представником позивача до матеріалів справи .

Як на підставу винесення спірних рішень, податковий орган посилається на те, що ПТ «Дніпроважпапірмаш ім. Артема» та ТОВ «Контроль -ресурс» не задекларувало свої податкові зобов'язання від операцій з ВАТ «Полтавський ГЗК» у відповідному звітному періоді.

Добросовісний платник податків, який в силу покладеного на нього законами обов'язку щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків, якщо інше прямо не встановлено законом. У разі якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сплачених ним у ціні товару відповідних сум ПДВ до податкового кредиту або бюджетного відшкодування, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Чинне законодавство не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання.

Судом встановлено, що суми ПДВ були сплачені позивачем у складі ціни за отримані (товари) послуги своїм контрагентам у повному обсязі, що підтверджується матеріалами справи. Дані господарські операції мали реальний характер.

Позивач виконав усі передбачені законом умови щодо віднесення сплачених ним у ціні товару відповідних сум ПДВ до податкового кредиту та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту на підставі оформлених належним чином податкових накладних.

Відтак, висновки акту перевірки, на підставі яких винесено оскаржувані податкові повідомлення - рішення ґрунтуються на безпідставних та непідтверджених даних податкового органу.

Як на правову підставу відмови ВАТ «Полтавський ГЗК» у наданні бюджетного відшкодування за листопад 2010 року в сумі 9 443 460 грн. податковий орган посилається на те, що вказана сума сформована за рахунок господарських операцій з ТОВ «Феррострой». Податковий орган стверджує про те, що за результатами проведеного співставлення сум ПДВ по платіжних дорученнях оплати отриманих від вказаного контрагента товарів, та сум ПДВ , віднесених позивачем до складу податкового кредиту 2010 року в розмірі 122 589 269 грн., встановлено, що сума ПДВ, яка може бути віднесена до складу бюджетного відшкодування за листопад 2010 року складає 120 401 628,05 грн. Тому, за непідтвердженістю суми різниці, відповідачем було відмовлено позивачу у наданні бюджетного відшкодування.

Крім того, Кременчуцька ОДПІ стверджує, що позивачем безпідставно при формуванні від'ємного значення за листопад 2010 року віднесено суму ПДВ в розмірі 7 255 819 грн. від операцій з ТОВ «Феррострой» , оскільки податкові накладні, на підставі яких включено означено суму, не були включені до суми від'ємного значення ПДВ за жовтень 2010 року.

Суд вважає такі висновки податкового органу безпідставними та необґрунтованими, з огляду на наступне.

У ході перевірки було встановлено факт взаємовідносин ВАТ «Полтавський ГЗК» з ТОВ «Феррострой». Оподатковані господарські операції між вказаними підприємствами полягали у закупівлі будівельних сумішей (концентру залізорудного). Реальність господарських операцій податковим органом як у ході перевірки так і на час розгляду справи не ставилась під сумнів. Крім того, відповідні первинні документи були надані і суду, зокрема податкові накладні, рахунки-фактури, накладні, оформлені залізницею, платіжні доручення.

З приводу твердження податкового органу про безпідставне віднесення суми ПДВ в розмірі 7 255 819 грн. від операцій з ТОВ «Феррострой» до відповідного показника декларації при формуванні від'ємного значення за листопад 2010, з огляду на те, що податкові накладні, на підставі яких включено означено суму, не були включені до суми від'ємного значення ПДВ за жовтень 2010 року, суд зазначає таке.

Пунктом 4.5 статті 4 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що у разі коли після продажу товарів (робіт, послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації за продаж товарів (робіт, послуг), включаючи перерахунок у випадках повернення проданих товарів чи права власності на такі товари продавцю, а також у зв'язку з визнанням боргу покупця безнадійним у порядку, визначеному законодавством України, податок, нарахований у зв'язку з таким продажем, перераховується відповідно до змін бази оподаткування. При цьому продавець зменшує суму податкового зобов'язання на суму надмірно нарахованого податку, а покупець відповідно збільшує суму податкового зобов'язання на таку ж суму в період, протягом якого була зменшена сума компенсацій продавцю. У зворотному порядку відбувається перегляд сум податкових зобов'язань при збільшенні суми компенсації продавцю.

Відповідно до п. 4.5 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.97 р. № 168/97-ВР , якщо після поставки товарів (послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за поставкою перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів особі, яка їх надала, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.

А згідно п.п.4.5.1 цієї ж статті, якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то:

а) постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов'язань за наслідками податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок відкоригованого значення податку;

б) отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за наслідками такого податкового періоду у разі, якщо він є зареєстрованим як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв'язку з отриманням таких товарів (послуг).

Таким чином, якщо повернення грошових коштів за повернений товар покупцеві-неплатникові ПДВ відбувається впродовж не одного податкового періоду, то зменшити податкові зобов'язання постачальник зможе лише в тому податковому періоді, в якому зробив повний грошовий розрахунок з покупцем за повернений товар.

Повернення товару кінцевими споживачами в роздрібній торгівлі відбуваються одночасно із здійсненням грошової компенсації, тобто поверненням раніше сплачених грошових коштів. Тому коригування податкових зобов'язань по ПДВ може бути здійснене безпосередньо у момент (у день) здійснення такої компенсації.

Закон про ПДВ не містить норм, які б обмежували у часі обов'язок продавця відкоригувати податкові зобов'язання з ПДВ у разі зміни вартості товарів (робіт, послуг). Тому висновки перевіряючих є необґрунтованими та безпідставними.

Відповідно до частини 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно із статтею 86 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку відповідач не довів правомірність прийнятого ним податкового повідомлення - рішення та не надав доказів в спростування вищевикладеного, на відміну від позивача, який довів обґрунтованість вимог, заявлених у позові.

Таким чином, суд перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 4 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені витрати з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Податкові повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ № 0000221555/231 від 15.11.2012 року, № 0000241555/230 від 15.11.2012 року, № 0000051555/21 від 12.02.2013 року - визнати протиправним та скасувати.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ВАТ "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 294,0 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 03 квітня 2013 року.

Суддя І.С. Шевяков