Постанова № 31057462, 24.04.2013, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2013 року м. ПолтаваСправа № 816/741/13-а

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Шевякова І.С.,

при секретарі - Лебідь Т.М.,

за участю:

представника позивача - Салівон В.І., Діброва О.В.,

представника відповідача - Близнюк В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Автокразбанк" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

В С Т А Н О В И В:

19 лютого 2013 року Публічне акціонерне товариство "Автокразбанк" звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби (надалі - Кременчуцька ОДПІ, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень.

Позивач просив визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення - рішення № 0000201555/1422 від 19.09.2012 року, яким йому зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 512 610,0 грн., та № 0000521555/2021 від 10.12.2012 року, яким ПАТ «Автокразбанк» збільшено грошове зобов'язання з ПДВ в сумі 42 984,0 грн.

Мотивуючи свої позовні вимоги, посилався на необґрунтованість та протиправність висновків відповідача щодо порушення ПАТ «Автокразбанк» п.п.198.1,198.2, 198.6 ст.198, ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого по деклараціям за червень - серпень 2011 року завищено податковий кредит та занижено суми від'ємного значення ПДВ. Наголошував на тому, що оскаржувані рішення відповідачем винесені безпідставно та протиправно, суперечать чинному законодавству та підлягають скасуванню. Таку позицію обґрунтовував тим, що включаючи у відповідні податкові періоди до складу податкового кредиту суми, отримані за наслідками реалізації заставного майна, банк діяв у повній відповідності до норм податкового законодавства. Зокрема, суми податкового кредиту включалися до звітності у відповідності та у період, встановлені законом, при цьому належним чином оформлялися документи, необхідні при відсутності податкових накладних, які боржник банку не надав. Вказував на те, що за цими ж фактами Кременчуцькою ОДПІ раніше аналогічним чином проводилися донарахування податкових зобов'язань, які однак скасовувалися податковим органом вищого рівня при надходженні відповідних скарг платника. Стверджував про порушення з боку відповідача процедури проведення перевірки, не оскаржуючи при цьому відповідних дій, але вказуючи на неврахування необхідних документів та неможливість платника необхідні документи подати через несвоєчасне повідомлення про проведення перевірки й надходження запиту про надання документів.

Представники позивача у судовому засіданні підтримали вимоги позову й просили його задовольнити, надавши пояснення, ідентичне змісту позову.

Відповідач проти позову заперечував, як і його представники в судовому засіданні. Надав письмове заперечення, долучене до справи, що за змістом в цілому відповідало висновкам Актів перевірок, що на їх підставі приймалися оскаржувані рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, з огляду на таке.

ПАТ «Автокразбанк» зареєстроване 07.07.1993 року на підставі рішення Кременчуцької міської ради народних депутатів, взяте на податковий облік Кременчуцької ОДПІ з 15.05.1995 року та з 05.05.2010 року зареєстроване як платник ПДВ.

У період часу з 22 по 27 серпня 2012 року Кременчуцькою ОДПІ проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ПАТ «Автокразбанк» по питанню взаємовідносин з ТОВ «Крам-Авто». Результати перевірки оформлені актом № 3395/307/20046323 від 03.09.2012 року (надалі по тексту - Акт перевірки) (т. 1 а.с. 24-33).

Даним Актом встановлено порушення ПАТ «Автокразбанк» п. 198.1, 198.2,198.6 ст. 198, ст.. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого:

по декларації з ПДВ за червень 2011 року:

завищено податковий кредит у розмірі 730 920 грн.;

завищено від'ємне значення з ПДВ (р.19) у розмірі 401 964 грн.;

завищено залишок від'ємного значення (р.24) у розмірі 14 141 грн.;

занижено суму податкового зобов'язання, що підлягає сплаті платником податку до бюджету (р.25) у розмірі 314 815 грн.

2. по декларації з ПДВ за липень 2011 року:

завищено податковий кредит у розмірі 33 224 грн.;

завищено залишок від'ємного значення (р.24) у розмірі 405 844грн.;

занижено суму податкового 33 224 грн.

по декларації з ПДВ за серпень 2011 року:

- завищено податковий кредит у розмірі 237 312грн.;

- завищено від'ємне значення з ПДВ (р.19) у розмірі 106 766 грн.;

- завищено залишок від'ємного значення (р.24) у розмірі 405 844 грн.;

- занижено суму податкового зобов'язання, що підлягає сплаті платником податку до бюджету (р.25) у розмірі 130 546 грн.

До висновків про наявність таких порушень податковий орган, згідно змісту Акту, дійшов за наслідками аналізу господарських взаємовідносин ПАТ «Автокразбанк» з ТОВ Крам-Авто». Згідно Акту, зустрічну перевірку контрагента ТОВ «Крам-Авто» провести неможливо у зв'язку із тим, що за юридичною адресою воно не знаходиться та на момент аналізу платника визнано банкрутом. Крім того, за наслідками співставлення податкового кредиту та податкових зобов'язань у розрізі контрагентів виявлено розбіжність між даними про податковий кредит, задекларованими ПАТ «Автокразбанк» та даними про податкові зобов'язання, які не задекларовані ТОВ «Крам-Авто» за червень-серпень 2011 року.

У зв'язку із цим податковий орган дійшов висновку про відсутність адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по укладенню угод та відсутність фактичних дій, спрямованих на реальне виконання взятих на себе зобов'язань, а отже і відсутність наміру реального створення правових наслідків, які обумовлюються ст. 234 ЦК України, тому правочини не відповідають вимогам, передбаченим ч. 1,3, 5 ст. 203 ЦК України, а тому є нікчемними.

Згідно змісту Акту, при проведенні перевірки було використано декларації позивача з ПДВ за червень-серпень 2011 року, реєстри отриманих та виданих податкових накладних за цей же період, Акт про неможливість проведення зустрічної звірки з ТОВ «Крам-Авто».

На підставі висновків цього Акту Кременчуцькою ОДПІ були прийняті податкові повідомлення- рішення № 0000201555/1422 від 19.09.2012 року, яким ПАТ «Автокразбанк» зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 512 610,0 грн. та № 0000191555/1423 від 19.09.2012 року, яким даному платнику збільшено грошові зобов'язання з ПДВ на 575 862,50 грн. у т.ч. 488 846 грн. основного платежу та 87 016,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Не погодившись із даними рішеннями та висновками Акту, платником було подано в порядку адміністративного оскарження скаргу на рівні ДПС у Полтавській області.

На підставі скарги платника Кременчуцькою ОДПІ проведено документальну позапланову перевірку ПАТ «Автокразбанк» ( т. 2 а.с. 81-86), за наслідками якої, сформульованими у Акті № 4968/15-507/20046323 від 23.11.2012 року (надалі по тексту Акт від 23.11.2012 року), податковий орган дійшов висновку про порушення платником п. 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.4, 201.6, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого:

по декларації з ПДВ за червень 2011 року:

завищено податковий кредит у розмірі 730 920 грн.;

завищено від'ємне значення з ПДВ (р.19) у розмірі 401 964 грн.;

завищено залишок від'ємного значення (р.24) у розмірі 14 141 грн.;

занижено суму податкового зобов'язання, що підлягає сплаті платником податку до бюджету (р.25) у розмірі 314 815 грн.

2. по декларації з ПДВ за липень 2011 року:

завищено податковий кредит у розмірі 33 224 грн.;

завищено залишок від'ємного значення (р.24) у розмірі 405 844грн.;

занижено суму податкового 43 485 грн.

по декларації з ПДВ за серпень 2011 року:

- завищено податковий кредит у розмірі 237 312грн.;

- завищено від'ємне значення з ПДВ (р.19) у розмірі 106 766 грн.;

- завищено залишок від'ємного значення (р.24) у розмірі 405 844 грн.;

- занижено суму податкового зобов'язання, що підлягає сплаті платником податку до бюджету (р.25) у розмірі 130 546 грн.

Однак вже в цьому Акті податковий орган трактував порушеннями податкового законодавства те, що відповідно до кредитного договору № 05 від 24.01.2007 року ТОВ «Крам-Авто» під заставу рухомого майна отримало кредит у ПАТ «Автокразбанк». У зв'язку із непогашенням кредиту та відсотків банк звернувся до суду із вимогою про стягнення предмету застави та на підставі відповідного рішення Господарського суду м.Києва № 4/245 від 22.07.2010 року до банку перейшло право власності на предмет застави та було оприбутковано на баланс банку із метою подальшого продажу.

Таким чином у період відчуження майна, у січні 2011 року, ТОВ «Крам-Авто» повинно було нарахувати податкові зобов'язання з ПДВ, чого ним не було зроблено.

ПАТ «Автокразбанк» було реалізовано транспортні засоби (заставне майно) у травні, червні, липні та серпні 2011 року та відображено у податковій звітності відповідні суми податкового кредиту. При цьому періодом виписки податкових накладних було зазначено не січень 2011 року, як повинно, на думку податкового органу, а червень, липень, серпень 2011 року на підставі заяв про відмову постачальника видати податкову накладну (дод.№ 8 до декларації). При цьому в дод.№ 8 банком було зазначено невірний період виникнення податкових зобов'язань (не січень, а червень, липень, серпень 2011 року). Крім того, до складу податкового кредиту було включено суми ПДВ по вартості оприбуткування на баланс транспортних засобів, а до складу податкових зобов'язань включено суми по вартості, визначено згідно звіту про оцінку транспортного засобу ФОП ОСОБА_7Тому порушено правила формування вартості товарів не вище рівня звичайних цін.

Таким чином, податковий орган дійшов висновку, що оскільки не відбулося фактичного надходження від ТОВ «Крам-Авто» ПДВ до бюджету та правочин знайшов своє відображення у податковій звітності тільки однієї зі сторін, то він не може створювати юридичні наслідки, в т.ч. не може бути підставою для включення сум ПДВ до складу податкового кредиту.

За наслідками розгляду скарги платника та на підставі у тому числі висновків Акту від 23.11.2012 року ДПС у Полтавській області рішенням № 2986/10/10-215 від 26.11.2012 року, залишено без змін оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0000201555/1422 від 19.09.2012 року; скасовано податкове повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ № 0000191555/1423 в частині 460 190,0 грн основного платежу та 72 688,50 грн фінансової санкції. ( т. 1 а.с. 199-204).

Надаючи оцінку оскаржуваним рішенням, суд виходить з критеріїв правомірності рішення суб'єкта владних повноважень, що встановлені частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Встановлені судом фактичні обставини справи полягають у тому, що відповідно до кредитного договору № 05 від 24.01.2007 року ТОВ «Крам-Авто» під заставу рухомого майна отримало кредит у ПАТ «Автокразбанк». У зв'язку із непогашенням кредиту та відсотків банк звернувся до суду із вимогою про стягнення предмету застави та на підставі відповідного рішення Господарського суду м.Києва № 4/245 від 22.07.2010 року до банку перейшло право власності на предмет застави та було оприбутковано на баланс банку із метою подальшого продажу.

В подальшому заставне майно (транспортні засоби, реєстраційні документи яких долучені до матеріалів адміністративної справи) було банком реалізовано різним суб'єктам господарювання у травні, червні, липні та серпні 2011 року та відображено у податковій звітності відповідні суми податкового кредиту.

Позивач, згідно матеріалів справи, звертався до ТОВ «Крам-Авто» з приводу виписки податкових накладних за даною операцією, однак відповіді не отримав.

У зв'язку із цим позивачем до податкової звітності за відповідні звітні періоди, у якій були відображені спірні суми податкового кредиту, були додані заяви про відмову постачальника, ТОВ «Крам-Авто» видати податкову накладну (додаток №8), разом із документами, підтверджуючими операції, за рахунок яких сформовано спірний податковий кредит, чого податковий орган не заперечував.

Правомірність формування показників спірного податкового кредиту податковий орган заперечив, стверджуючи, що банком було зазначено невірний період виникнення податкових зобов'язань (не січень 2012 року, коли було прийнято на баланс предмет застави, а червень-серпень 2012 року, коли заставне майно було реалізовано), а також стверджуючи, що оскільки не відбулося фактичного надходження від ТОВ «Крам-Авто» ПДВ до бюджету та правочин знайшов своє відображення у податковій звітності тільки однієї зі сторін, то він не може створювати юридичні наслідки, в т.ч. не може бути підставою для включення сум ПДВ до складу податкового кредиту.

При цьому такі дії Кременчуцька ОДПІ трактувала як порушення п. 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.4, 201.6, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України.

Вказані норми викладені у законі наступним чином.

Згідно з п.198.1 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.2 цього ж Закону, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

Датою виникнення права орендаря (лізингоотримувача) на збільшення податкового кредиту для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу таким орендарем.

Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

За п. 198.3 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Платники податку, що застосовували касовий метод до набрання чинності цим Кодексом або застосовують касовий метод, мають право на включення до податкового кредиту сум податку на підставі податкових накладних, отриманих протягом 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку.

Для банківських установ при одержанні ними права власності на заставне майно з метою подальшого продажу таке право зберігається до моменту продажу такого заставленого майна.

Згідно ст.201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну. а) у паперовому вигляді;

Відповідно до 201.4, податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Згідно п.201.6, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

За п.201.10 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин.

Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше п'ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Виявлення розбіжностей даних податкової накладної та Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення органами державної податкової служби документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Надходження такої заяви із скаргою є підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки зазначеного продавця для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з податку за такою операцією.

Суд не погоджується із висновками відповідача про порушення позивачем вказаних норм закону.

Як слідує з матеріалів справи, позивач як платник, включаючи відповідні суми до складу податкового кредиту, діяв у відповідності зі вказаними нормами: при включенні відповідних сум до складу податкового кредиту надавши заяву по формі № 8 до декларації з ПДВ -заяву про відмову постачальника надати податкову накладну. Щодо невірного, як на думку відповідача, зазначення періоду виникнення податкових зобов'язань, суд зазначає, що згідно п. 198.6 ст. 198 ПК України, у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Для банківських установ при одержанні ними права власності на заставне майно з метою подальшого продажу таке право зберігається до моменту продажу такого заставленого майна.

Згідно наданих документів про реалізацію заставного майна, що долучені до матеріалів адміністративної справи, позивачем були включені відповідні суми до складу податкового кредиту після настання продажу такого заставного майна.

Крім того, суд звертає увагу на те, що викладені в актах перевірки висновки щодо нікчемності відповідних правочинів зроблені відповідачем з перевищенням компетенції органів державної податкової служби, оскільки Податковий кодекс України та Закон України "Про державну податкову службу в Україні" не надають податковим органам повноважень на встановлення фактів порушення платниками податків норм цивільного або господарського законодавства. За загальним визначенням компетенцією є сукупність повноважень, прав та обов'язків державного органу, установи або посадової особи, які вони зобов'язані використовувати для виконання своїх функціональних завдань.

Порядок дій органів державної податкової служби під час реалізації владної управлінської функції контролю за правильністю та повнотою справляння податкових зобов'язань, у тому числі щодо спірних зобов'язань визначається Законом України "Про державну податкову службу в Україні" та Податковим кодексом України. Зазначені нормативно-правові акти не містили і не містять норм, які б наділяли відповідача повноваженнями на визнання правочинів нікчемними або такими, що не відповідають вимогам законодавства, та повноваженнями на оцінку відповідності будь-якого правочину вимогам ст.ст. 203, 215, 228 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно із статтею 86 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку відповідач не довів правомірність прийнятого ним податкового повідомлення - рішення та не надав доказів в спростування вищевикладеного, на відміну від позивача, який довів обґрунтованість вимог, заявлених у позові.

Таким чином, суд перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 4 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені витрати з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Податкові повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ № 0000201555/1422 від 19.09.2012 року та № 0000521555/2021 від 10.12.2012 року визнати протиправними та скасувати.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ПАТ "Автокразбанк" витрати зі сплати судового збору у сумі 2 294,0 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 29 квітня 2013 року.

Суддя І.С. Шевяков