Рішення № 31057461, 29.04.2013, Новобаварський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Харкова)

Справа № 2012/2226/2012

Провадження № 2/639//205/2013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2013 року Жовтневий районний суд міста Харкова в складі:

головуючого судді Гаврилюк С.М.,

за участю секретаря Ткаченко К.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи : приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання заповіту недійсним , усунення від права спадкування за законом, визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом, відшкодування матеріальної та моральної шкоди ,

встановив:

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом , який уточнила у судовому засіданні, до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи : приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання заповіту недійсним , усунення від права спадкування за законом, визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом, відшкодування матеріальної та моральної шкоди , посилаючись на те, що жилий будинок за адресою : м. Харків, вул. Кібальчича, 77 належав на праві власності по ? частки ОСОБА_6 і ОСОБА_7 на підставі рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 16.10.1985 року. Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкові від 09.12.1986 року визначено порядок користування житловим будинком з надвірними будівлями по вул. вул. Кібальчича, 77 в м. Харкові його співвласниками, ОСОБА_6 виділено в право користування в житловому будинку літ. «А-1» приміщення: 1-1,1-2,1-5 площею 19,0 кв.м., прибудову літ. «а-2», навіс літ. «Е», ганок літ «а»; ОСОБА_8 виділено в право користування в житловому будинку літ. «А-1» приміщення:1-4,1-3 площею 30,9 кв.м.,частину сараю літ. «В», погріб літ. « 1», вбиральню-душ літ. «Д», трубчатий колодязь №2 залишено в загальному користуванні співвласників.

ОСОБА_6 мала сина - ОСОБА_7, який є батьком позивачки, що помер 07.12.2003 року. 06.02.2010 року померла ОСОБА_6

03 березня 2009 року ОСОБА_6 склала заповіт на користь ОСОБА_2 відносно своєї ? частини житлового будинку та ОСОБА_3 дала доручення на отримання своєї пенсії. Після складання заповіту ОСОБА_6 розповіла сусідам та позивачці , що уклала з ОСОБА_2, ОСОБА_3 договір довічного утримання, відповідно до якого ОСОБА_2 буде піклуватися про неї та приведе до ладу дах на її частині будинку, а ОСОБА_3 купуватиме харчі та іншим чином доглядатимуть її до смерті , після чого ОСОБА_2 стане власником частини будинку ОСОБА_6 за адресою : м. Харків, вул. Кібальчича, 77. Цим самим , на думку позивачки, відповідачі ввели в оману ОСОБА_6, яка вважала , що склала договір довічного утримання , а не заповіт. Після складання заповіту і підписання доручення на отримання пенсії ОСОБА_2, ОСОБА_3 знехтували своїми обовязками по догляду за ОСОБА_6, чим позбавили останню права на достатній життєвий рівень, харчування, одяг, житлові умови, що призвело до смерті спадкодавці. В останні дні перед смертю за ОСОБА_6 доглядала позивачка, купувала харчі, ліки, викликала лікаря та займалась організацією поховання .

У звязку з тим , що відповідачі, дали обіцянку про довічне утримання ОСОБА_6 та ввели в оману останню, уклавши заповіт, а не договір довічного утримання , своїми діями довели спадкодавцю до смерті, залишивши її без догляду і засобів існування , позивачка просить визнати заповіт недійсним , усунути відповідачів від права спадкування за законом, стягнути з відповідачів на користь позивачки матеріальні збитки у сумі 226 630 грн., що складаються з пенсії , яку отримувала ОСОБА_3 за ОСОБА_6 , починаючи з березня 2009 року у сумі 7 370 грн., витрат на поховання у сумі 3461 грн., сплаченого судового збору та витрат на матеріально - технічне забезпечення розгляду справи , банківського збору в загальній сумі 2484 грн. та моральну шкоду у сумі 226 630 грн., яка полягає у фізичному болю та душевних стражданнях ОСОБА_6 , у звязку з протиправною поведінкою відповідачів щодо неї та її майна, стягнути з відповідачів сплачений позивачкою судовий збір та визнати за нею право власності на ? частину житлового будинку з надвірними будівлями, який знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Кібальчича, 77.

Позивачка у судове засідання не зявилась, подала до суду заяву, в якій просила слухати справу за її відсутності.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_9, що діє на підставі довіреності, уточнений позов підтримав в повному обсязі, посилаючись на обставини, вказані в позовній заяві.

Представник відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_10, що діє на підставі довіреності у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував в повному обсязі.

Відповідачка ОСОБА_3 у судове засідання не зявилась, просила слухати справу за її відсутності та подала до суду письмові заперечення, в яких вказала що за спірним заповітом від 03.03.2009 року, складеним ОСОБА_6 , не має жодних майнових прав і інтересів, оскільки не є спадкоємцем за вказаним заповітом. На протязі останніх років ОСОБА_6 хворіла через непрохідність стравоходу, за 9 місяців до своєї смерті вона склала заповіт, перебуваючи у ясному розумі , завіреного належним чином нотаріусом. Відповідачка чим могла допомагала померлій , незважаючи на те, що доглядала за своїм хворим на онкологічне захворювання чоловіком, три рази на тиждень приходила до неї та готувала їжу. Після смерті сестри відповідачка зустрічалась з позивачкою та в присутності свідків передала ОСОБА_1 1500 грн. на поховання, при цьому позивачка попередила, що поховання відбудеться через день, однак коли відповідачка з сімєю приїхала на похорон, то ОСОБА_1 повідомила її , що ОСОБА_6 вже похована шляхом кремації (а.с.111-112).

Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Харківської області ОСОБА_4 у судове засідання не з'явилась, просила слухати справу за її відсутності, надала до суду письмові пояснення , в яких зазначила, що 03.03.2009 року до неї звернулась ОСОБА_6 з метою оформлення заповіту. Текст заповіту був записаний приватним нотаріусом за допомогою технічних засобів зі слів ОСОБА_6, заповідач ОСОБА_6 особисто прочитала складений заповіт вголос і підписала його власноручно, про що, перед її підписом нею власноручно було записано в заповіті. При оформленні заповіту нотаріусом було розяснено ОСОБА_6 зміст статей Цивільного Кодексу України, заповіт посвідчено з дотриманням вимог чинного законодавства ( а.с.109).

Третя особа ОСОБА_5 у судове засідання не зявилась , подала заяву про розгляд справи за її відсутності , у якій зазначила, що вона є дружиною відповідача ОСОБА_2, з яким проживає за однією адресою. Померла ОСОБА_6 приходиться їй свекрухою, а ОСОБА_3 рідною сестрою. ОСОБА_3 разом зі своїм чоловіком ОСОБА_2 відвідували регулярно померлу ОСОБА_6, допомагали по господарству. За кілька місяців до смерті ОСОБА_6 у ОСОБА_2 була виявлена тяжка хвороба - рак ротоглотки, однак не зважаючи на це ОСОБА_3 регулярно відвідувала свою померлу сестру. У лютому 2010 року померла ОСОБА_6 , однак на її похованні ОСОБА_11, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не були присутні, оскільки позивачка , яка займалась організацією поховання , повідомила їм не справжню дату поховання. Про те що ОСОБА_6 включила ОСОБА_5 до заповіту останній стало відомо вже після її смерті, а тому ніякого впливу при складанні заповіту на померлу ОСОБА_5 не справляла. У звязку з чим вважала позов необґрунтованим, та таким, що не підлягає задоволенню.

Свідок ОСОБА_8 у судовому засіданні пояснив, що померла ОСОБА_6 була його дружиною, рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова шлюб між ними було розірвано 10 років тому. Колишня дружина розповідала, що відповідачі оформили на неї опікунство. Позивачка навідувала померлу , однак, які в них були відносини йому невідомо. Позивачка приходиться йому рідною онукою, але жодної допомоги від неї він не отримував.

Суд , вислухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, пояснення свідка, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про те, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено , що на підставі рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 16.10.1985 року жилий будинок за адресою : м. Харків, вул. Кібальчича, 77 належав на праві власності по ? частки ОСОБА_6 і ОСОБА_7 (а.с.25-26).

Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкові від 09.12.1986 року визначено порядок користування жилим будинком з надвірними будівлями по вул. вул. Кібальчича, 77 в м. Харкові та ОСОБА_6 виділено в право користування в житловому будинку літ. «А-1» приміщення: 1-1,1-2,1-5 площею 19,0 кв.м., прибудову літ. «а-2», навіс літ. «Е», ганок літ «а»; ОСОБА_8 виділено в право користування в житловому будинку літ. «А-1» приміщення:1-4,1-3 площею 30,9 кв.м.,частину сараю літ. «В», погріб літ. «1», вбиральню-душ літ. «Д», трубчатий колодязь №2 залишено в загальному користуванні співвласників ( а.с. 30-31).

03 березня 2009 року ОСОБА_6 склала заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_4 , відповідно до якого все своє майно, де б таке не було , та з чого б воно не складалося, та все те, що їй буде належати на день смерті, та на що за законом матиме право заповіла ОСОБА_2, а у разі його смерті до відкриття спадщини, неприйняття її або відмови від її прийняття чи у разі усунення від права на спадкування, заповіла ОСОБА_5 ( а.с.14).

06.02.2010 року ОСОБА_6 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть (а.с.6). Причиною смерті померлої було виснаження , тяжка білкова енергетична недостатність (а.с.15).

19.03.2010 року Пятою Харківською державною нотаріальною конторою було заведено спадкову справу , що підтверджується витягом зі спадкового реєстру ( а.с.32).

Представник позивачки у судовому засіданні в обґрунтування позову зазначив, що позивачка ОСОБА_1 є рідною онукою померлої ОСОБА_6, але належних та допустимих доказів в обґрунтування вказаних обставин, а саме, що ОСОБА_1 є спадкоємцем ОСОБА_6 суду не представив.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Згідно ст. 1234 ЦК України право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто. Вчинення заповіту через представника не допускається.

Стаття 1235 ЦК України передбачає, що заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.

Згідно ст. 1247 ЦК України заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення, заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої статті 207 цього Кодексу. Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 цього Кодексу.

Заповіт від 03 березня 2009 року складений ОСОБА_6 відповідає всім вище названим вимогам діючого законодавства України, належним чином посвідчений нотаріусом, зареєстрований у спадковому реєстрі.

Статтею 1257 ЦК України передбачений вичерпний перелік підстав визнання заповіту недійсним , до яких відносяться: заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним; за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі; недійсність окремого розпорядження, що міститься у заповіті, не має наслідком недійсності іншої його частини.

Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ч.1 ст. 11 ЦПК України, виходячи з принципу диспозитивності цивільного судочинства, суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позовних вимог, на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі .

Статтею 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього кодексу.

Згідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані на підставі яких , суд встановлює наявність або відсутність обставин, що мають значення для вирішення справи.

Статтею58 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Позивачкою та її представником не надано суду належних та допустимих доказів того, що заповідач не мала права на здійснення та укладання заповіту. Заповіт складений без порушення вимог щодо його форми та посвідчення, що підтверджується особистим підписом заповіту ОСОБА_6 . Відповідно до вимог діючого законодавства України заповіт посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_4

Посилання позивачки на те, що відповідачі при складанні заповіту від 03.03.2009 року ввели ОСОБА_6 в оману не знайшли свого підтвердження жодними доказами у судовому засіданні. З досліджених в судовому засіданні доказів вбачається, що ОСОБА_6 складала заповіт особисто , без присутності інших осіб, при цьому нотаріусом належним чином встановлено особу заповідача та перевірена її дієздатність , їй були розяснені її права , наслідки вчинення заповіту.

Аналізуючи викладене вище , суд приходить до висновку про те, що заповіт від 03.03.2009 року, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_4 складений відповідно до чинного законодавства та відповідає його вимогам.

Не доведено в судовому засіданні представником позивача і інші позовні вимоги ОСОБА_1 Відповідач ОСОБА_3 взагалі не є спадкоємцем за заповітом та заяви про прийняття спадщини після померлої ОСОБА_6 не подавала.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної

особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Статтею 1167 ЦК України передбачено , що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю , відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини .

Згідно правової позиції Верховного Суду України , викладеної у п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України N 4 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року обовязковому зясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного звязку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен зясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Позивачем та її представником не доведено суду належними доказами заподіяння позивачеві діями відповідачів матеріальної шкоди у розмірі 226630, 00 грн. і моральної шкоди у сумі 226630, 00 грн.

Керуючись ст.ст. 5, 6,10, 11, 57, 60, 61, 88, 208,209, 212 -215, 218 ЦПК України , ст.ст. 15,1166,1167,1233,1234,1235,1247,1257 ЦК України , п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України N 4 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року , суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи : приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання заповіту недійсним , усунення від права спадкування за законом, визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом, відшкодування матеріальної та моральної шкоди відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особами, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення - шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом

Повне рішення складено 29.04.2013 року.

Суддя С.М. Гаврилюк