Ухвала суду № 3105643, 16.09.2008, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

____________

01029, м. Київ, вул. Московська, 8

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2008 року                                                                 № К-3519/07

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача           Рибченка А.О.

суддів:                                                         Брайка А.І.

                                                                       Карася О.В.                                               

Нечитайла О.М.

Федорова М.О.

при секретарі судового засідання:    Патюк А.О.

розглянувшиу відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі

на ухвалуСевастопольського апеляційного господарського суду від 18.01.2007 р.

та постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 10.10.2006 р.

у справі№ 2-24/12038-2006А господарського суду Автономної Республіки Крим

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Сонячна затока»

доДержавної податкової інспекції у м. Сімферополі

провизнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

В липні 2006 р. позивач – ТОВ «Сонячна затока» звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом (з урахуванням уточнення позовних вимог від 20.09.2006 р.) про відміну та визнання нечинними рішень ДПІ у                        м. Сімферополі від 27.04.2006 р. № 0000362200/0 та № 0000352200/0.

Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим від         10.10.2006 р.,залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 18.01.2007 р., позовні вимоги задоволені частково. Визнано нечинним податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Сімферополі № 0000362200/0 від 27.04.2006 р., в іншій частині позову відмовлено. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Сонячна затока» 2 грн. 74 коп. державного мита.

Не погоджуючись з постановленими судовими рішеннями в частині задоволення позовних вимог,ДПІ у м. Сімферополі оскаржила їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України. 

В касаційній скарзі податкова інспекція, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 10.10.2006 р. та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 18.01.2007 р. в частині задоволення позовних вимог і прийняти нову постанову, якою в позові ТОВ «Сонячна затока» відмовити в повному обсязі.

Позивач в запереченні на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а судові рішення – без змін.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на слідуюче.

Судами встановлено, що у період з 03.04.2006 р. по 14.04.2006 р. ДПІ у                м. Сімферополі було проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Сонячна затока» з питань дотримання вимог податкового, іншого законодавства за період з        01.10.2004 р. по 01.01.2006 р., за результатами якої складено акт № 2682/23-6/30227947 від 18.04.2006 р.

В ході перевірки встановлено порушення позивачем п. 13.2 ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції Закону України від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР), яке виразилось в тому, що ТОВ «Сонячна затока» не утриманий податок з доходу нерезидента з джерелом його походження з України від провадження господарської діяльності за ставкою 15%, який складає загальну суму в розмірі 1585,85 грн., а також ст. 9 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» № 15-93 від 19.02.1993 р. (зі змінами та доповненнями), що виразилось в порушенні термінів надання декларації про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України і знаходяться за її межами в сумі 24000 доларів США за розрахунками з АО «SBSolutionAG» (Швейцарія) станом на 01.07.2005 р.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем було прийнято рішення            № 0000352200/0 від 27.04.2006 р. про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій в сумі 1139 грн. за порушення граничних термінів надання декларації про валютні цінності станом на 01.07.2005 р., а також податкове повідомлення-рішення № 0000362200/0 від 27.04.2006 р., яким на підставі п. 13.2          ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено суму податкового зобов’язання за платежем прибуток іноземних юридичних осіб у розмірі 4757, 55 грн., у тому числі 1585,85 грн. податку та 3171,70 грн. штрафних санкцій.

Колегія суддів погоджується з висновком судів про правомірність застосування до позивача рішенням № 0000352200/0 від 27.04.2006 р. штрафних (фінансових) санкцій в сумі 1139 грн. за порушення граничних термінів надання декларації про валютні цінності, з огляду на слідуюче.

Як встановлено перевіркою, у періоді, що перевірявся, позивачем не проводилось декларування валютних цінностей, доходів та майна, що належать резиденту України і знаходяться за її межами.

Факт недекларування валютних цінностей, доходів та майна у визначений термін під час судового розгляду справи ТОВ «Сонячна затока» не заперечувався.

Позивач посилався на те, що відповідальність за порушення вимог Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» встановлена ст. 16 даного Декрету, згідно з якою штрафні санкції повинні застосовуватись Національним банком України та за його визначенням – підпорядкованими йому установами, тоді як серед підпорядкованих НБУ установ немає державних податкових органів.

Суди попередніх інстанцій спростували вказане твердження позивача та обґрунтували свою правову позицію посиланням на ст. 3 Указу Президента України № 734/99 від 27.06.1999 р. «Про врегулювання порядку одержання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів та застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства», згідно якої санкції, передбачені п. 2 ст. 16 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», застосовуються Національним банком України до банків та інших фінансово-кредитних установ, органами державної податкової служби – до інших резидентів та нерезидентів України.

Таким чином, рішення судів в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання нечинним рішення № 0000352200/0 від 27.04.2006 р. відповідає фактичним обставинам справи та вірному застосуванню норм матеріального права, в зв’язку з чим підстави для їх скасування у вказаній частині відсутні.

Проте, колегія суддів не може погодитись з висновком судів щодо визнання нечинним податкового повідомлення-рішення ДПІ у м. Сімферополі № 0000362200/0 від 27.04.2006 р., яким позивачу на підставі п. 13.2 ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено суму податкового зобов’язання за платежем прибуток іноземних юридичних осіб у розмірі 4757, 55 грн.

Визнаючи нечинним вказане податкове повідомлення-рішення, суди виходили з того, що згідно укладеної угоди, а також Партнерської програми Oracl, позивач мав статус бізнес-партнера – базовий рівень, який надає право ТОВ «Сонячна затока» користуватись різним програмним продуктом, власником або розповсюджувачем яких є Oracl, тобто надає послугу інформаційного характеру. Крім того, надає право на даному рівні користуватись іншими правами, зокрема, субліцензування програмних продуктів Oracl, за які необхідна додаткова плата, однак доказів того, що позивач користувався якимись іншими послугами, крім інформаційної, до матеріалів справи не надано.

На цій підставі суди дійшли до висновку, що укладена угода, а також Партнерська програма Oraclпередбачають надання послуг інформаційного забезпечення, що є винятком з пп. «й» п. 13.1 ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого податок з доходів нерезидента не повинен утримуватись.

На висновком колегії суддів, при прийнятті рішення в частині визнання нечинним спірного податкового повідомлення-рішення, судами не було дано належної оцінки окремим положенням угоди.

Згідно положенням Партнерської програми Oracl, де визначені конкретні права для кожного рівня партнерства, зокрема ТОВ «Сонячна затока» відповідно до привласненого йому рівня, окрім доступу до on-lineтехнічним і консалтинговим ресурсам, має право опубліковувати свої рішення в каталозі партнерських рішень і субліцензувати програмні продукти Oracl, перепродаючи їх зі своїми рішеннями, збільшуючи тим самим об’єм продажу і підвищувати прибутковість шляхом перепродажу програмних продуктів Oracl, за рахунок придбання невиняткової, непередаваємої, обмеженої ліцензії на певне число ліцензій.

Факт потреби укладення додаткової угоди для субліцензування не зазначений ні в укладеній угоді, ні у Партнерській програмі Oracl, а навпаки у розділі «О» даної угоди передбачено право на розповсюдження програм Oracl, а згідно розділу «Q» цієї ж угоди визначено, що взаємовідносини між Oraclта ТОВ «Сонячна затока» є взаємовідношеннями між ліцензіаром та ліцензіатом. Угодою про партнерську мережу Oraclі Партнерською програмою Oraclдане право передбачено для рівня партнерства, привласненого ТОВ «Сонячна затока», а чи скористався позивач наданим йому правом чи ні, значення немає.  

Відповідно до Закону України «Про інформацію» від 02.10.1992 р. № 2657-ХІІ інформаційна послуга – це здійснення у визначеній законом формі інформаційної діяльності по доведенню інформаційної продукції до споживачів з метою задоволення їх інформаційних потреб. Надання вищезгаданих послуг не є послугами з інформаційного забезпечення, тому що в даному випадку Oraclнадає ТОВ «Сонячна затока» не тільки право користування різним програмним продуктом, а також надає право використовувати програмний продукт як товар, перепродаючи їх зі своїми рішеннями, збільшуючи тим самим об’єм продажу і підвищувати прибутковість шляхом перепродажу програмних продуктів Oracl, внаслідок чого дохід нерезидента згідно пп. «й» п. 13.1 ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» є іншим доходом від здійснення нерезидентом господарської діяльності на території України, який підлягає оподаткуванню відповідно до п. 13.2 ст. 13 вказаного Закону.  

Виходячи з наведеного, колегія суддів приходить до висновку про незаконність прийнятих у справі судових рішень в частині визнання нечинним податкового повідомлення-рішення ДПІ у м. Сімферополі № 0000362200/0 від 27.04.2006 р., їх скасування та направлення справи в цій частині на новий розгляд в суд першої інстанції.

Під час нового розгляду справи у зазначеній частині суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене в даній ухвалі та вирішити спір згідно вимог чинного законодавства.                 

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 227, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ: 

            Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі задовольнити частково.

Скасувати ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 18.01.2007 р. та постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 10.10.2006 р. в частині визнання нечинним податкового повідомлення-рішення ДПІ у м. Сімферополі № 0000362200/0 від 27.04.2006 р. та в цій частині направити справу на новий розгляд в суд першої інстанції.

В решті ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 18.01.2007 р. та постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 10.10.2006 р. залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.

Головуючий                                                                      Рибченко А.О.

Судді                                                                                    Брайко А.І.

Карась О.В.

Нечитайло О.М.

Федоров М.О.