Рішення № 31055912, 22.04.2013, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2013 року справа № 919/01/13-г

Господарський суд міста Севастополя у складі судді Єфременко О.О., розглянувши матеріали справи

за позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

(вул. Шолуденка, буд. 1, Шевченківський район, м. Київ, 04116)

до Комунального підприємства "Севтеплоенерго" Севастопольської міської Ради

(вул. Л. Павліченко, буд. 2, м. Севастополь, 99011)

про стягнення 2458897,15 грн,

за участю представників сторін:

позивача - Доманський О.А., довіреність № 270/10 від 14.12.2012;

Ткаченко Р.Ю., довіреність № 258/10 від 14.12.2012;

відповідача - Іванов П.П., довіреність № 18 від 03.01.2013;

Дорожко О.Л., довіреність № 02-юр від 03.01.2013;

СУТЬ СПОРУ:

Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" звернулась до господарського суду міста Севастополя із позовною заявою до Комунального підприємства "Севтеплоенерго" Севастопольської міської Ради про стягнення заборгованості за договором про закупівлю природного газу за державні кошти №06/10-1132 ТЕ-40 від 14.10.2010 у розмірі 9183638,24 грн., у тому числі: основний борг - 6691275,53 грн, пеня - 693606,24 грн, інфляційні витрати - 1039210,94 грн, 3% річних - 759545,53 грн.

Позовні вимоги з посиланням на статті 258, 525, 526, 530, 550-552, 611, 625, 712 Цивільного кодексу України та статті 193, 216, 217, 231, 264, 265 Господарського кодексу України, обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору про закупівлю природного газу за державні кошти №06/10-1132 ТЕ-40 від 14.10.2010 щодо здійснення своєчасної оплати за отриманий газ.

Ухвалою від 08.01.2013 позовна заяви прийнята до розгляду суддею Сімоходською Д.О., порушено провадження у справі.

18.02.2013 за вх. №1482/13 від Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" надійшла заява за вих. №31/10-833 від 15.02.2012 про зменшення розміру позовних вимог в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України (арк.с.76-79).

В обґрунтування вказаної заяви позивач зазначив, що ним при підготуванні позовної заяви не була врахована здійсненна відповідачем оплата основного боргу у розмірі 6691275,53 грн, у зв'язку з чим на момент звернення до суду з зазначеним позовом основний борг за договором про закупівлю природного газу за державні кошти №06/10-1132 ТЕ-40 від 14.10.2010 у відповідача відсутній. Крім того, позивачем здійсненний перерахунок пені, інфляційних витрат та 3% річних.

Враховуючи викладене позивач просить стягнути з відповідача 2458897,15 грн, у тому числі: пеня - 895967,38 грн, інфляційні витрати - 811065,82 грн, 3% річних - 751863,95 грн.

Ухвалою від 18.02.2013 заяву Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" про зменшення розміру позовних вимог задоволено.

Розпорядженням керівника апарату господарського суду міста Севастополя №71 від 25.02.2013 призначений повторний перерозподіл справи, за результатом якого справа №919/01/13-г передана до провадження судді Єфременко О.О.

Ухвалою від 27.02.2013 справа №919/01/13-г прийнята до провадження суддею Єфременко О.О., призначений розгляд справи у судовому засіданні.

У ході розгляду справи судом оголошувалися перерви у судовому засіданні в порядку частини третьої статті 77 Господарського процесуального кодексу України, а саме: з 18.03.2013 до 04.04.2013, з 04.04.2013 до 22.04.2013.

Представник позивача у судовому засіданні 04.04.2013 вимоги позовної заяви, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, підтримав повністю та просив позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував з підстав, викладених у відзиві та письмових поясненнях (арк.с.38-40, 98-99), зокрема, зазначив, що заявою про зменшення позовних вимог позивачем був змінений предмет позову, крім того заборгованість за договором про закупівлю природного газу за державні кошти №06/10-1132 ТЕ-40 від 14.10.2010 повинна бути списана позивачем на підставі Постанови Кабінету Міністрів України №894 від 08.08.2011.

Представникам сторін в судовому засіданні роз'яснені їх процесуальні права і обов'язки, передбачені статтями 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані докази, перевіривши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

14.10.2010 між Дочірньою компанією „Газ України" Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України" (постачальник) та Комунальним підприємством „Севтеплоенерго" Севастопольської міської Ради (покупець) укладено договір про закупівлю природного газу за державні кошти №06/10-1132 ТЕ- 40 (далі -Договір) (арк.с.1-15), за яким постачальник зобов'язується поставити покупцеві імпортований природний газ, а покупець зобов'язується приймати та оплатити природний газ в обсязі до 45991 тис.куб.м., у тому числі: у жовтні - 8200 тис.куб.м., у листопаді - 16 311 тис.куб.м., у грудні - 21480 тис.куб.м.

Строк поставки газу визначений у пункті 5.1 Договору за склав з 01.10.2010 по 31.12.2010, включно.

Пунктом 3.1 Договору встановлено, що ціна до сплати за 1000,0 куб.м. газу становить 1091,00 грн. крім того ПДВ - 20 %, всього з ПДВ - 1309,20 грн. Загальна вартість Договору на дату його укладення становить 60211417,20 грн, у тому числі ПДВ - 10035236,20 грн.

Пунктом 4.1 Договору визначено, що розрахунки проводяться шляхом поетапної оплати у такому порядку:

- перша оплата в розмірі 34 (тридцять чотири) відсотки від вартості запланованих місячних обсягів постачання та транспортування газу проводиться не пізніше 10 числа поточного місяця;

- подальші оплати проводяться плановими платежами по 33 (тридцять три) відсотки від вартості запланованих місячних обсягів постачання та транспортування газу до 20 та 30 (31) числа поточного місяця.

Остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюється на підставі акта приймання-передачі газу до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Пунктом 10.1 Договору встановлено, що Договір набирає чинності з моменту його підписання повноважними представниками сторін, скріплення печатками сторін і діє в частині поставки газу до 31.12.2010, включно, а в частині розрахунків - до їх повного здійснення.

З матеріалів справи вбачається, що позивач свої зобов'язання за Договором виконав у повному обсязі, що підтверджено відповідними актами передачі-приймання природного газу (арк.с.20-22), проте відповідач свої зобов'язання щодо своєчасного та повного внесення плати за Договором виконував несвоєчасно, у зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача штрафні санкції у розмірі 2458897,15 грн, у тому числі: пеня - 895967,38 грн, інфляційні витрати - 811065,82 грн, 3% річних - 751863,95 грн.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України суд, провівши оцінку доказів по справі, вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню повністю, виходячи з наступного.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та статтею 174 Господарського кодексу України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Частина перша статті 712 Цивільного кодексу України встановлює, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки згідно з частиною другою статті 712 Цивільного кодексу України застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з частиною першою статті статтею 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 509 Цивільного кодексу України визначено поняття зобов'язання та підстави його виникнення. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог-відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до положень статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 Цивільного кодексу України).

Положеннями пункту 4.1 Договору визначено, що остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюється на підставі акта приймання-передачі газу до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу, іншого порядку сторонами не встановлено. Отже, остання поставка газу (за грудень 2010 року) мала бути оплачена відповідачем у строк до 20.01.2011.

Судом встановлено, що позивач в межах Договору за актами передачі-приймання природного газу поставив відповідачеві природний газ на загальну суму 35289544,91 грн (арк.с. 20-22), але з матеріалів справи вбачається, що відповідачем умови Договору щодо здійснення оплати за отриманий природний газ виконувалися несвоєчасно та не у повному обсязі (арк.с. 9, 41).

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Частиною третьою статті 549 Цивільного кодексу України встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Строк та порядок нарахування штрафних санкцій визначені частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України якою встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 7.2 Договору передбачено, що в разі порушення покупцем умов пункту 4.1 цього Договору, покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до пункту 9.3 Договору строк позовної давності за цим Договором та до вимог про стягнення неустойки встановлюється тривалістю у три роки. Неустойка нараховується за шість місяців, що передують моменту звернення з претензією або позовом.

На підставі наведених положень Договору позивачем нарахована відповідачеві пеня за період з 21.11.2010 по 21.07.2011 у розмірі 895967,38 грн, при цьому позивачем прийняті до уваги правові позиції Верховного Суду України, викладені у постановах, прийнятих за результатами перегляду судових рішень господарських судів у порядку, передбаченому розділом XII2 Господарського процесуального кодексу України, викладені у інформаційному листі Вищого господарського суду від 22.01.2013 № 01-06/85/2013 «Про доповнення інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2011 № 01-06/249 «Про постанови Верховного Суду України, прийняті за результатами перегляду судових рішень господарських судів».

У пункті 2 зазначеного листа викладено правову позицію Верховного Суду України щодо виконання господарських зобов'язань, згідно з яким положення договору, в якому сторони встановили, що строк позовної давності за вимогами про стягнення неустойки починає перебіг не з моменту прострочення платежу, а з дати, що визначається шляхом зворотнього відрахунку шести місяців від дати звернення з претензією або позовом, суперечить вимогам частини шостої статті 232 Господарського кодексу України, частини другої статті 260, статті 261 ЦК України, оскільки порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін (постанови від 04.12.2012 № 17/034-11, від 11.12.2012 № 10/065-11, від 11.12.2012 № 15/046-11).

Судом перевірений та визнаний вірним наданий позивачем розрахунок пені (арк.с.77-78), тому позовні вимоги, щодо стягнення з відповідача пені за період з 21.11.2010 по 21.07.2011 у розмірі 895967,38 грн, підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних за період з 21.11.2010 по 06.12.2012 у розмірі 751863,95 грн та інфляційні витрати за період з грудня 2010 року по грудень 2012 року у сумі - 811065,82 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунки 3% річних та інфляційних втрат надані позивачем (арк.с.78-79), суд визнав цей розрахунок вірним, тому позовні вимоги, щодо стягнення з відповідача 3% річних за період з 21.11.2010 по 11.02.2013 у розмірі 751863,95 грн та інфляційних витрат за період з грудня 2010 року по березень 2012 року у сумі - 811065,82 грн, підлягають задоволенню.

Суд не погоджується з доводом відповідача по те, що заявою про зменшення позовних вимог позивачем був змінений предмет позову, з огляду на наступне.

Положеннями частини четвертої статті 22 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що позивач вправі до прийняття рішення по справі зменшити розмір позовних вимог; до початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

У пункту 3.10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» (далі - Постанова Пленуму) передбачено, що під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Згідно з положеннями пункту 3.12 Постанови Пленуму, право позивача на зміну предмета позову може бути реалізоване лише до початку розгляду господарським судом справи по суті та лише у суді першої інстанції шляхом подання до суду відповідної письмової заяви. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача.

Щодо початку розгляду справи по суті, слід зазначити, що він має місце з того моменту, коли господарський суд після відкриття судового засідання, роз'яснення (за необхідності) сторонам та іншим учасникам судового процесу їх прав та обов'язків і розгляду інших клопотань і заяв (про відкладення розгляду справи, залучення до участі в ній інших осіб, витребування додаткових доказів тощо) переходить безпосередньо до розгляду позовних вимог, про що зазначається в протоколі судового засідання.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позивачем дотримані передбачені законом вимоги щодо подачі заяви про зменшення розміру позовних вимог до початку розгляду справи по суті, при цьому предметом позову залишено стягнення штрафних санкцій, змінений був лише порядок їх нарахування відповідно до правової позиції, викладеної Верховним Судом України у постановах №17/034-11 від 04.12.2012, №10/065-11 від 11.12.2012, №15/046-11 від 11.12.2012.

Також, суд не приймає до уваги посилання відповідача на те, що заборгованість за договором про закупівлю природного газу за державні кошти №06/10-1132 ТЕ-40 від 14.10.2010 повинна бути списана позивачем на підставі Постанови Кабінету Міністрів України №894 від 08.08.2011, враховуючи наступне.

Поставка природного газу за несвоєчасне здійснення оплати за який позивачем нараховані штрафні санкції, стягнення яких є предметом цього позову, здійснювалося у період з вересня 2010 року по грудень 2010 року, тобто, в період, який підпадає під регулювання Закону України „Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію".

Згідно зі статтею 1 зазначеного Закону його дія поширюється на підприємства незалежно від форм власності, що виробляють, транспортують і постачають теплову та електричну енергію, надають послуги з диспетчерського управління об'єднаною енергетичною системою України, суб'єктів господарювання, що здійснюють постачання природного газу та електричної енергії за регульованим тарифом, Національну акціонерну компанію „Нафтогаз України" та її дочірні підприємства Дочірня компанія „Газ України", Дочірня компанія „Укртрансгаз", Дочірня компанія „Укргазвидобування", Дочірнє акціонерне товариство „Чорноморнафтогаз" та Дочірня компанія „Енергоринок".

За положеннями статуту Комунального підприємства „Севтеплоенерго" Севастопольської міської Ради метою та предметом його діяльності є виробництво, розподіл і відпустка теплової енергії споживачам (арк.с.43-61), згідно з довідкою АА №338249 від 10.11.2010 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) видами діяльності відповідача за КВЕД є постачання пари та гарячої води (арк.с.62).

Отже, відповідач підпадає під дію Закону України „Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію".

Відповідно до пункту 2.2 статті 2 Закону України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" підлягає списанню, зокрема, заборгованість (у тому числі встановлена судовими рішеннями) з пені, штрафних та фінансових санкцій (три відсотки річних та індекс інфляції), які нараховані підприємствам, визначеним у статті 1 цього Закону, на заборгованість за природний газ, спожитий ними у період з 01.01.1997 по 01.01.2011, і не сплачена станом на дату набрання чинності цим Законом.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08.08.2011 №894 затверджено Порядок списання заборгованості за природний газ та електричну енергію (далі - Порядок).

Пунктом 5 Порядку передбачено, що учасники процедури списання списують заборгованість за природний газ в узгоджених сумах, що обліковуються в їх бухгалтерському обліку та підтверджуються актом звіряння заборгованості, який включає загальний обсяг заборгованості та обсяг заборгованості, яку передбачається списати.

Згідно пунктом 6 цього Порядку, кожен учасник процедури списання утворює комісію з питань списання заборгованості, яка визначає обсяг заборгованості, що підлягає списанню, у розрізі контрагентів. Списання заборгованості проводиться на підставі протоколів зазначеної комісії, затверджених її головою. Датою списання заборгованості є дата затвердження протоколу.

Учасники процедури списання подають протягом 10 днів після затвердження зазначеного в пункті 6 цього Порядку протоколу, але не пізніше 31.12.2011 кредиторам інформацію про суми списаної заборгованості (основної суми заборгованості, пені, штрафних та фінансових санкцій) в розрізі договорів щодо постачання природного газу, а також видів заборгованості (пункт 8 Порядку).

Згідно з пунктом 9 Порядку компанія "Газ України" здійснює списання заборгованості (у тому числі реструктуризованої) перед Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" в межах сум, списаних компанією "Газ України" учасникам процедури списання, зазначеним у пункті 4 цього Порядку, та заборгованості ліквідованих підприємств, що виробляють, транспортують і постачають теплову енергію, та надсилає їй щомісяця повідомлення про суму списаної таким учасникам заборгованості та суму заборгованості, що підлягає списанню у бухгалтерському обліку Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України". Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" надсилає протягом семи днів після списання заборгованості компанії "Газ України" повідомлення про суми списаної заборгованості в розрізі договорів щодо постачання природного газу, що є підставою для такого списання в бухгалтерському обліку зазначених компаній.

Як вбачається із матеріалів справи, на підставі Постанови Кабінету Міністрів України №894 від 08.08.2011 „Про затвердження Порядку списання заборгованості за природний газ та електричну енергію" Комунальним підприємством „Севтеплоенерго" Севастопольської міської Ради відповідно до наказу №530 від 09.09.2011 створено комісію з питань списання заборгованості за природний газ станом на 01.01.2011.

12.09.2011 за результатами засідання комісії з питань списання заборгованості Комунального підприємства „Севтеплоенерго" Севастопольської міської Ради перед Дочірньою компанією „Газ України" Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України" складено протокол №1, відповідно до якого прийнято рішення про списання заборгованості перед позивачем за договором 06/10-1132 ТЕ-40 від 14.10.2010 у розмірі 10459171,53 грн.

При цьому, зі змісту вказаного протоколу не вбачається структура зазначеної заборгованості, а саме: основної суми заборгованості, пені, штрафних та фінансових санкцій.

Крім того, відповідачем не надано суду належних доказів проведення передбаченої Порядком процедури списання, зокрема, доказів надання позивачу інформації про суми списаної заборгованості в розрізі договорів щодо постачання природного газу, а також видів заборгованості, а також повідомлення Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" про суми списаної заборгованості в розрізі договорів щодо постачання природного газу, що є підставою для такого списання в бухгалтерському обліку.

Представник позивача, проти списання заборгованості за Договором, саме у межах вищезазначеного Порядку, заперечує.

Судом встановлено, що списання заборгованості Комунального підприємства „Севтеплоенерго" Севастопольської міської Ради перед Дочірньою компанією „Газ України" Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України" за Договором фактично не відбулося, про що також свідчить платіжне доручення №3 від 07.12.2012 (арк.с.41), за яким позивачем було перераховано відповідачеві грошові кошти у розмірі 6691275,53 грн, при цьому у призначення платежу вказаного платіжного доручення зазначене, що погашається заборгованість за природний газ отриманий у 2010 році за договором №06/10-1132 ТЕ-40 від 14.10.2010 за Постановою Кабінету Міністрів України №517 від 11.06.2012.

Зазначеною Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку та умов надання у 2012 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування» №517 від 11.06.2012 затверджені порядок та умови надання у 2012 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування.

При цьому положеннями пункту 4 цієї Постанови визначено, що із суб'єктами господарювання, що здійснюють постачання природного газу, та енергопостачальниками проводяться розрахунки з погашення кредиторської заборгованості за спожиті енергоносії (без урахування пені, штрафних та фінансових санкцій).

Враховуючи викладене, суд вважає, що сума основного боргу за Договором, яка була заявлена позивачем до стягнення у позовній заяві (основний борг - 6691275,53 грн) була сплачена відповідачем у порядку та умовах, передбачених Постановою Кабінету Міністрів України №517 від 11.06.2012, тобто заборгованість за Договором не була списана сторонами з урахуванням Порядку списання заборгованості за природний газ та електричну енергію, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 894 від 08.08.2011.

Крім того, суд не вбачає підстав для зменшення розміру суми пені в порядку статті 233 Господарського кодексу України та статті 83 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на наступне.

В силу частини другої статті 20 Господарського кодексу України, захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання здійснюється шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій та іншими способами, передбаченими законом.

Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобов'язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов'язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов'язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов'язальні правовідносини між кредитором та боржником.

Відповідно до частини першої статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до пункту 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Застосовуючи приписи пункту 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України слід враховувати, що, вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Відповідно до статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду за наявності обставин, які мають істотне значення. З аналізу наведених правових статей вбачається, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.

Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Зазначена стаття передбачає зменшення розміру штрафних санкцій, зокрема, судом. Зменшення розміру неустойки передбачено у випадку, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, і можливе за рішенням суду.

У пункті 3.17.4 Постанови Пленуму роз'яснено, що, вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Отже, питання про зменшення розміру неустойки вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто сукупності з'ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстави (підстав) для вчинення зазначеної дії.

Застосовуючи пункт 3 частини першої статті 83 Господарського процесуального кодексу України, суду належить об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань; причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання; незначності прострочення у виконанні зобов'язання; невідповідності розміру штрафу наслідкам порушення; негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки розміру збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

В матеріалах справи відсутні належні докази, на підтвердження наявності виняткових обставин, які призвели до порушення відповідачем грошового зобов'язання, доказів його майнового стану, скрутного становища, ступеня зобов'язання, а також намагання відповідача сплатити заборгованість у період прострочення зобов'язання.

Оскільки виняткові обставини у відповідача відсутні, суд не знаходить правових підстав для зменшення розміру нарахованої пені.

Отже, враховуючи все вищевикладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість у розмірі 2458897,15 грн, у тому числі: пеня - 895967,38 грн, інфляційні витрати - 811065,82 грн, 3% річних - 751863,95 грн.

Витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України при задоволенні позову покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 43, 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Комунального підприємства "Севпетлоенерго" Севастопольської міської ради (вул. Л. Павліченко, буд. 2, м. Севастополь, 99011, код ЄДРПОУ 03358357, р/р 26007945206831 в УСБ м. Севастополя, МФО 324195) на користь Дочірньої компанії "Газ України "Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (вул. Шолуденка, буд. 1, Шевченківський район, м. Київ, 04116, код ЄДРПОУ 31301827, р/р №26002007367001 в Київської ФПАТКБ "Південкомбанк" м. Київ МФО 320876) заборгованість у розмірі 2 458 897,15 грн, у тому числі, пеня - 895 967,38 грн, 3% річних - 751 863,95 грн, інфляційні витрати - 811 065,82 грн, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 49 177,94 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

складено 15.02.2013.

Повне рішення складено 27.04.2013.

Суддя О.О. Єфременко