Ухвала суду № 310557, 27.11.2006, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95000, м.Сімферополь, вул. К.Маркса, 18, к. 313

УХВАЛА

27.11.2006

Справа №2-30/15949-2006

За скаргою Державного підприємства «Сімферопольський виноробний завод», м. Сімферополь, Московське шосе, 9 км.

До Державної виконавчої служби в Залізничному районі, м. Сімферополь, вул. Чернишевського, буд. 2а.

Стягувач Закрите акціонерне товариство «Бурлюк», Бахчисарайський р-он, с. Каштани, вул. Виноградна, буд. 3.

Скарга на дії ДВС.

Суддя Ловягіна Ю.Ю.

П Р Е Д С Т А В Н И К И:

Від заявника – не з’явився.

Від ДВС – не з’явився.

Від стягувача – Широкіх, за дов. від 09.11.2006 р. у справі.

Суть спору: Заявник – Державне підприємство «Сімферопольський виноробний завод», м. Сімферополь – звернувся до господарського суду АР Крим зі скаргою на дії державного виконавця Державної виконавчої служби в Залізничному районі в м. Сімферополь під час виконання ухвали господарського суду № 2-14/10570-2004 р. та зобов’язання закрити виконавче провадження на підставі п. 8 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».

Заявою від 03.10.2006 р. № 471 заявник уточнив свої вимоги, просить визнати дії ДВС в Залізничному районі м. Сімферополя неправомірними та зобов’язати закрити виконавче провадження.

Свої вимоги заявник пояснює тим, що ДВС в Залізничному районі м. Сімферополя на підставі ухвали господарського суду АР Крим від 27.09.2004 р. по справі № 2-14/10570-2004 р. здійснює виконавче провадження. Платіжним дорученням № 717 від 25.09.2006 р. заявник перерахував на рахунок стягувача – ЗАТ «Бурлюк» суму заборгованості, про що сповістив ДВС Залізничного району м. Сімферополя та просив закрити виконавче провадження. Однак державний виконавець відмовив в задоволенні клопотання заявника. З викладених підстав, заявник просить визнати дії ДВС Залізничного району неправомірними та зобов’язати ДВС закрити виконавче провадження по даній справі на підставі п. 8 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».

Представник стягувача – ЗАТ «Бурлюк» - письмові пояснення не представив, у судовому засіданні 23.10.2006 р. пояснив, що грошові кошти від заявника не надходили, а тому у задоволенні скарги просить відмовити.

У судовому засіданні, яке відбулося 23.10.2006 р. приймав участь державний виконавець ДВС в Залізничному районі м. Сімферополя Кисельов, але письмовий відзив не представив.

Розглянув матеріали справи, заслухав доводи та пояснення представника стягувача, заявника та ДВС, присутніх у попередніх судових засіданнях, суд –

в с т а н о в и в:

Ухвалою господарського суду АР Крим від 27.09.2004 р. по справі № 2-14/10570-2004 затверджена мирова угода, укладена між ЗАТ «Бурлюк» (позивач) та ДП «Сімферопольський виноробний завод» (відповідач).

Згідно з п. 1 мирової угоди, відповідач зобов’язаний оплатити позивачеві заборгованість в сумі 525321,70 грн. не пізніше 21 жовтня 2004 р. згідно з графіком. При порушенні строків оплати і/або оплати в меншому розмірі в порівнянні з умовами, викладеними в п. 1 мирової угоди, відповідач зобов’язаний оплатити позивачу суму, зазначену в позовній заяві у повному обсязі наступним чином: додатково до суми, визначеної у п. 1, відповідач сплачує позивачеві 244575,66 грн. штрафних санкцій за прострочення виконання не пізніше 31 жовтня 2004 р.

Оскільки ДП «Сімферопольський виноробний завод» своєчасно не виконало умови мирової угоди, постановою від 24.12.2004 р. (а.с. 12) ДВС в Залізничному районі м. Сімферополя було відкрито виконавче провадження по виконанню ухвали від 27.09.2004 р. № 2-14/10570-2004.

Платіжним дорученням № 717 від 25.09.2006 р. (а.с. 17) заявник оплатив решту штрафних санкцій, які був зобов’язаний перерахувати на підставі п. 3 мирової угоди та листом від 27.09.2006 р. № 462 сповістив ДВС про повне виконання своїх зобов’язань перед стягувачем (а.с. 13). Крім того, зазначеним листом заявник просив закрити виконавче провадження на підставі п. 8 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».

Однак ДВС у Залізничному р-ні м. Сімферополя листом від 27.09.2006 р. № 01 – 19/4869 (а.с. 14) відмовила в задоволенні заяви про закриття виконавчого провадження, оскільки був скерований запит про підтвердження одержання грошових коштів кредитором.

Вивчивши представлені докази, розглянув скаргу, суд вважає, що вимоги заявника не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п. 8 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.07.1999 р. № 606 виконавче провадження підлягає закінченню у випадку фактичного повного виконання рішення згідно з виконавчим документом.

Представником стягувача в судовому засіданні був представлений меморіальний ордер № 717 від 25.09.2006 р. на суму 194575,60 грн. (а.с. 36) з поміткою ЗАТ «Агробанк», що грошові кошти зараховані на рахунок 3720 «Кредитні суми до з’ясування», оскільки у зв’язку з допущеною помилкою заявником в номері розрахункового рахунка не можливо встановити одержувача коштів.

Згідно зі ст. 38 Господарського процесуального кодексу України якщо подані сторонами докази є недостатніми, господарський суд зобов’язаний витребувати від підприємств та організацій незалежно від їх участі у справі документи та матеріали, необхідні для вирішення спору.

23.10.2006р. та 13.11.2006 р. господарський суд направив запити в КРУ «Приватбанк» (банк платника) та ЗАТ «Агробанк» (банк одержувача) про рух грошових коштів заявника.

17.11.2006 р. та 27.11.2006 р. надійшли листи ЗАТ «Агробанк» № 05/2773 від 13.11.2006 р. (а.с. 50) та № 05/2883 від 22.11.2006 р. (а.с. 74) та КРУ «Приватбанк» № 1211.4/01-7617 від 16.11.2006 р. (а.с. 52 – 73) та лист № БТ – 29 від 24.11.2006 р. (а.с. 76 – 97) в яких повідомляється про те, що на підставі п. 2.32 гл. 2 інструкції „Про безготівкові рахунки в Україні в національній валюті”, затвердженої постановою Правління НБУ № 22 від 21.01.2004 р. 28.09.2006 р. грошові кошти у розмірі 194575,60 грн. були повернуті відправнику коштів ДП «Сімферопольський виноробний завод» (ЄДРПОУ 05414657) на поточний рахунок № 26002258570001, меморіальним ордером № 3192629 від 28.09.2006 р.

Як встановлено ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Інших доказів того, що фактично і повно виконана ухвала господарського суду від 27.09.2004 р. по справі № 2-14/10570-2004 заявник не представив.

Таким чином, суд не вбачає в діях ДВС в Залізничному районі м. Сімферополя неправомірності, а тому вважає доводи скаржника неправомірними і в задоволенні скарги відмовляє.

Ухвалою господарського суду 02.10.2006 р. господарський суд на підставі ст. 66, 67 ГПК України вжив заходів до забезпечення позов шляхом заборони ДВС в Залізничному районі м. Сімферополя вчиняти дії щодо виконання ухвали господарського суду АР Крим від 27.09.2004 р. по справі № 2-14/10570-2004 р.

Відповідно до ст. 68 Господарського процесуального кодексу України питання про скасування забезпечення позову вирішується господарським судом, що розглядає справу, із зазначенням про це в рішенні чи ухвалі.

Оскільки відпали умови, які були підставою для винесення ухвали про забезпечення позову, суд вважає за необхідне скасувати забезпечення позову, яке вжито на підставі ухвали господарського суду від 02.10.2006 р.

Керуючись ст. ст. 68, 86, 121 - 2 Господарського процесуального кодексу України, суд –

У Х В А Л И В :

1. У задоволенні скарги відмовити.

2. Скасувати забезпечення позову, яке вжито на підставі ухвали господарського суду від 02.10.2006 р. шляхом заборони ДВС в Залізничному районі м. Сімферополя вчиняти дії щодо виконання ухвали господарського суду АР Крим від 27.09.2004 р. по справі № 2-14/10570-2004 р.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим Ловягіна Ю.Ю.