Ухвала суду № 31054932, 11.04.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"11" квітня 2013 р. м. Київ К-37545/10

К-37545/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А.,суддів: Костенка М.І., Маринчак Н.Є.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси

на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 11.02.2009

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 10.11.2010

у справі № 2-а-5161/08/1570 Одеського окружного адміністративного суду

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) «Мегалайн»

до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси (ДПІ)

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 11.02.2009, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 10.11.2010, позов задоволено: скасовано податкове повідомлення-рішення № 0001692310/0 про визначення ТОВ «Мегалайн» податкових зобов'язань з податку на додану вартість в сумі 24375,00 грн. (в тому числі штрафні (фінансові) санкції 8125,00 грн.).

У касаційній скарзі ДПІ у Приморському районі м. Одеси просить скасувати ухвалені у справі рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права.

Позивач заперечує проти задоволення касаційної скарги, вважаючи її безпідставною.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

У судовому процесі встановлено, що фактичною підставою для нарахування податкового зобов`язання з податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій згідно з податковим повідомленням-рішенням, з приводу правомірності якого виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 19.02.2008 № 1475/23-30/20998686, про порушення ТОВ «Мегалайн» норм підпункту 7.2.4 пункту 7.2, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 ст. 7, пункту 9.8 статті 9 Закону України «Про податок на додану вартість» (Закон № 168/97-ВР) внаслідок завищення суми податкового кредиту за червень 2006 року на 16250,00 грн. за податковою накладною, виписаною на адресу позивача Приватним підприємством (ПП) «Антарес плюс» на поставку послуг (ремонтно-будівельні роботи). В обґрунтування такого висновку контролюючий орган послався на факт визнання згідно з постановою Приморського районного суду м. Одеси від 19.01.2007 недійсними статуту ПП «Антарес плюс» з моменту його реєстрації (з 30.08.2005), свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість з моменту його видачі (з 06.10.2005), документів податкової та бухгалтерської звітності з джерелом походження від цього підприємства.

На підставі акту перевірки відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення від 27.02.2008 № 0001692310/0 про визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 24375,00 грн. (у тому числі, за основний платіж - 16250,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 8125,00 грн.).

Придбання позивачем результатів ремонтно-будівельних робіт вартістю 97500,00 грн., в тому числі ПДВ 16250,00 грн. послуг згідно з за договором № 28/08 від 01.06.2008, укладеним з ПП «Антарес плюс», підтверджується приєднаними до справи копіями податкової накладної від 21.06.2006 № 15, виписаною ПП «Антарес плюс»; акту приймання виконаних підрядних робіт за червень 2006 року (типова форма № КБ-2в), який містить детальний опис робіт з капітального ремонту фасаду будівлі та локальний кошторис вартості кожного з етапу робіт; довідки про вартість виконаних робіт за червень 2006 року (типова форма № КБ-3); визнаним відповідачем фактом сплати ТОВ «Мегалайн» вартості цих робіт.

Згідно із пунктом 1.7 статті Закону № 168/97-ВР (у редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" та деяких інших законодавчих актів України» від 25.03.2005 № 2505-IV) податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст.7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 цієї статті визначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Посилання в касаційній скарзі на постанову Приморського районного суду м. Одеси від 19.01.2007 як на підставу виключення із податкового кредиту, задекларованого позивачем, суми ПДВ за податковою накладною, виписаною ПП «Антарес плюс», суд касаційної інстанції, погоджуючись із висновками судів попередніх інстанцій, відхиляє з огляду на наступне.

Підпунктом 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Згідно з пунктом 9.8 статті 9 Закону № 168/97-ВР реєстрація особи як платника податку на додану вартість діє до дати її анулювання.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, на дату виписування на адресу позивача податкової накладної № 15 від 21.06.2006 ПП «Антарес плюс» було зареєстроване платником податку на додану вартість.

Визнання недійсними установчих документів юридичної особи та свідоцтва про реєстрацію її платником податку на додану вартість після здійснення господарської операції саме по собі не тягне за собою недійсність всіх господарських зобов'язань, здійснених цією юридичною особою з дати державної реєстрації і до дати виключення її з державного реєстру, та не позбавляє контрагента цієї юридичної особи (покупця) права збільшити податковий кредит за рахунок сум ПДВ, сплачених цій юридичній особі та зазначені у виданих нею податкових накладних, за умови, що господарське зобов'язання було виконано, а в судовому процесі не встановлено обставин, які б свідчили про спільність дій сторін господарського зобов'язання щодо ухилення від оподаткування.

Враховуючи відсутність посилань ДПІ на подібні обставини, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли юридично обґрунтованого висновку, що за наявності належних доказів та відсутності заперечень з боку відповідача щодо реальності господарських операцій з поставки послуг позивач мав право на формування податкового кредиту у сумі 16250,00 грн., а отже податкове повідомлення-рішення № 0001692310/0 від 27.02.2008 прийнято із порушенням законодавства, чинного на час виникнення правовідносин, з приводу прав і обов'язків в якому виник спір, у зв'язку з чим підлягає скасуванню.

Відповідно до частини першої статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин підстави для скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій відсутні.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 11.02.2009 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 10.11.2010 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Є.А. Усенко Судді: М.І. Костенко Н.Є. Маринчак