Ухвала суду № 31054661, 09.04.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"09" квітня 2013 р. м. Київ К/9991/40729/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Вербицька О.В., Лосєва А.М.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Сарненської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області

на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 22 січня 2010р. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2011р.

у справі №2а-4600/09/1770

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Селищанський гранітний кар'єр» (ТОВ «Селищанський гранітний кар'єр»)

до Сарненської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області (надалі - Сарненська МДПІ Рівненської області)

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

Позивач звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом, в якому поставлено питання про скасування податкових повідомлень-рішень Сарненської МДПІ Рівненської області від 16.04.2009р. №0000392340/0, №0000442340/0, №0001811740/0, №0001821740/0 та рішення про застосування штрафних санкцій №0000452340.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 22 січня 2010р., залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2011р., позов було задоволено частково. Скасовано податкові повідомлення-рішення від 16.04.2009р. №0000392340/0, №0000442340/0, №0001811740/0 та рішення про застосування штрафних санкцій №0000452340. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанції, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, ставить питання про скасування постанови суду першої інстанції, ухвали суду апеляційної інстанції та прийняття у справі нового рішення про відмову в задоволенні позову повністю.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що контролюючим органом було проведено планову виїзну документальну перевірку ТОВ «Селищанський гранітний кар'єр» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2008р. по 31.12.2008р., про що складено акт №154/23/14338719 від 02.04.2009р.

Висновками перевірки вказано на порушення вимог п. 4.1 ст. 4, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, п.п. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8 та п.п. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п.7.7.1, п.п.7.7.2 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», ст.2 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів», Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» та Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності».

За наслідками проведеної перевірки було прийнято наступні податкові повідомлення-рішення від 16.04.2009р.:

- №0000392340/0, яким визначено зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 401196,00грн.;

- №0000442340/0, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ на 652533,00грн.;

- №0001811740/0, яким визначено зобов'язання з податку з власників транспортних засобів в розмірі 83953,50грн.;

№0001821740/0, яким визначено зобов'язання з податку.

Крім того, прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000452340.

Щодо нарахування зобов'язань з податку на прибуток, судами встановлено наступні обставини.

На виконання договорів укладених між ТОВ «Селищанський гранітний кар'єр» з ТОВ «Ремшляхбуд» та ТОВ «Компанія Фенікс», суду надано належним чином оформлені акти типової форми №КБ-2в., під'їзна залізнична колія, на якій здійснювалися роботи використовується позивачем для транспортування каміння, що безпосередньо видобувається та реалізується підприємством.

Твердження податкового органу про нікчемність правочинів, укладених між ТОВ «Селищанський гранітний кар'єр» з ТОВ «Ремшляхбуд» та ТОВ «Компанія Фенікс» не знайшло свого підтвердження, оскільки комісією Головного управління безпеки руху та екології встановлено, що зазначена під'їзна колія має ряд недоліків, які загрожують безпеці руху. З метою усунення несправностей залізничної колії та підтримки її в належному стані протягом 2007-2009 pоків ТОВ «Селищанський гранітний кар'єр» укладалися з ТОВ «Ремшляхбуд» та ТОВ «Компанія Фенікс» договори генпідряду на капітальне будівництво та ремонт цієї під'їзної колії. У свою чергу, ген підрядні організації залучили до безпосереднього виконання робіт підрядників, а саме: ТОВ «Кремінвестбуд» та ВП «Колійна машинна станцій №123» Держаного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця», які мали відповідні ліцензії на виконання будівельних робіт.

Стосовно посилань відповідача на факт порушення кримінальної справи відносно групи осіб за ознаками злочину передбаченого ст. 205 КК України по факту створення низки фіктивних підприємств, в тому числі ТОВ «Крембудінвест», суди обґрунтовано зазначили, що інформація, отримана в ході розслідування кримінальної справи щодо посадової особи юридичної особи не є підставою для визнання вчинених вказаним суб'єктом господарювання з іншими особами юридично значимих дій (правочинів) недійсними, оскільки контрагенти за договором можуть нести відповідальність лише за наявності вини. Крім того, ТОВ «Селищанський гранітний кар'єр» безпосередньо не мало взаємовідносин із ТОВ «Крембудінвест». До того ж, вироком Октябирського районного суду м. Полтави у справі №1-503/09, виправдано директора ТОВ «Крембудінвест» у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України.

Щодо висновків перевірки про завищення позивачем у І-му кв. 2008р. валових витрат по господарській операції з ТОВ «Юрсат», то суди вірно зазначили, що на момент перерахування ТОВ «Селищанський гранітний кар'єр» коштів для ТОВ «Юрсат» (15.03.2008р.), останнє перебувало на обліку в ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська і відомості про контрагента знаходилися в ЄДРПОУ.

Оцінюючи зібрані у справі докази судова колегія касаційної інстанції погоджується із висновками судів попередніх інстанцій щодо відсутності у справі належних та допустимих доказів на підтвердження обгрунтованісті прийняття податкового повідомлення-рішення №0000392340/0 від 16.04.2009р.

Відповідно до приписів п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Приписами п.п.7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» обумовлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Таким чином, оскільки сума включена позивачем сума податку на додану вартість до податкового кредиту у перевіреному періоді підтверджена податковими накладними, які відповідають вимогам п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», реальність здійснення господарських операцій, з яких випливає виникнення податкового кредиту, підтверджена, то зменшення позивачеві суми бюджетного відшкодування податковим повідомленням-рішенням №0000442340/0 від 16.04.2009р. є безпідставним.

За висновками акту перевірки, позивачем не включено в розрахунок податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів у 2008р. з автомобілів марки «БєлАЗ» модифікації 7522, 7523, 75485 та 75405.

Статтею 5 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів» обумовлено, що податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів сплачується юридичними особами - щоквартально рівними частинами до 15 числа місяця, що настає за звітним кварталом. Юридичні особи на основі бухгалтерського звіту (балансу) у строки, визначені законом для річного звітного періоду, подають відповідному органу держаної податкової служби за місцем реєстрації транспортних засобів розрахунок суми податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на поточний рік за формою, затвердженою центральним податковим органом України.

Як встановлено судами, автомобілі «БєлАЗ» за своїми технічними характеристиками є транспортними засобами, які відповідно до Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001р. не можуть вільно пересуватись дорогами загального користування, про що свідчить п. 22.5 Правил, де зазначено гранично допустимі норми. Автомобілі «БєлАЗ» виконують роботи технологічного циклу виробництва тільки у внутрішніх межах підприємства.

Згідно ст.1, ст.2 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів» платниками цього податку є підприємства, установи, організації, які є юридичними особами, іноземні юридичні особи, а також громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні транспортні засоби, що відповідно до статті 2 цього Закону є об'єктами оподаткування. Об'єктом оподаткування, зокрема, є: автомобілі вантажні код 8704; автомобілі спеціального призначення, крім тих, що використовуються для перевезення пасажирів і вантажів, код 8705 (крім автомобілів спеціального призначення швидкої допомоги та пожежних).

Як вбачається з листа Державної митної служби України №11/2-29/8908-ЕП від 11.08.2008р., до товарної позиції 8704 «автомобілі вантажні» включаються, зокрема, моторні та транспортні засоби з кузовом типу «пікап», які мають дві окремі частини та відкриту або закриту платформу для перевезення вантажів.

Окрім того листом від 06.04.2007р. №01/56-16-1726 Рівненська митниця повідомила відповідача, що автомобілі марки «БелАЗ», модифікацій: 7523,7548,7547 згідно УКТЗЕД класифікуються в товарній позиції 8704, а класифікація товарів за УКТЗЕД застосовується для здійснення заходів тарифного та нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності суб'єктів.

Також листом №29/2-41 606 від 31.01.2006р. Центрального митного управління лабораторних досліджень та експертної роботи, адресованого відповідачу, вказано, що згідно ТУ 37.001.1290-85, ТУ 37.001.1026-90 автомобілі самоскиди БелАЗ-7523, БелАЗ-7522. БелАЗ-75485, БедАЗ-75405 призначені для перевезення «вскришних» порід та корисних копалин на відкритих гірничих розробках, а також грунту на будівництво.

Належні ТОВ «Селищанський гранітний кар'єр» транспортні засоби марки БєлАЗ зареєстровані територіальним управлінням Держгірпромнагляду по Рівненській області, що засвідчується долученими позивачем копіями свідоцтв про реєстрацію технологічних транспортних засобів.

Разом з тим, вказані автомобілі є елементами технологічного пронесу виробництва та забезпечують доставку гірської породи від забою до дробильно-сортувального заводу і не можуть бути об'єктом оподаткування згідно із вимогами Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів». А отже, податкове повідомлення-рішення №0001811740/0 також є безпідставним.

Крім того, судова колегія касаційної інстанції погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про те, що рішення Сарненської МДПІ №0000452340 від 16.04.2009р. про застосування до ТОВ «Селищанський гранітний кар'єр» штрафних (фінансових) санкцій на суму 1120 грн. є необґрунтованим та таким, що не підтверджується належними та допустимими доказами, оскільки під час судового розгляду справи суб'єктом владних повноважень не доведено з посиланням на первині документами порушення позивачем вимог Закону України «Про патентування деяких виді підприємницької діяльності».

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, судами першої та апеляційної інстанцій, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Сарненської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області - залишити без задоволення.

Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 22 січня 2010 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2011 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ____ Н.Є. Маринчак

Судді: ____ О.В. Вербицька

____ А.М. Лосєв