Ухвала суду № 31054623, 04.04.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"04" квітня 2013 р. м. Київ К/9991/38699/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Бухтіярової І.О., Усенко Є.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Одесі

на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 14 червня 2010 року

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2011 року

по справі №2а-13662/09/1570

за позовом Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» (надалі -КП «Теплопостачання міста Одеси»)

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Одесі (надалі - СДПІ по роботі з ВПП у м.Одесі)

третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Західметалпостач» (надалі - ТОВ «Західметалпостач»)

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

У грудні 2009р. позивач звернувся до суду з позовом до СДПІ по роботі з ВПП у м.Одесі про скасування податкового повідомлення - рішення від 08.12.2009р. №0000871610/0.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 14.06.2010р. залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 07.06.2011р., позов задоволено.

Не погоджуючись з рішеннями попередніх судових інстанцій, СДПІ по роботі з ВПП у м.Одесі звернулась із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати судові рішення та постановити нове - про відмову у задоволені позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Сторони в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином. Відповідно до п.2 ч.1 ст.222 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанції, СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі була проведена невиїзна документальна перевірка нарахування та сплати ПДВ позивачем за період травень - жовтень 2009р., за результатами якої було складено акт від 08.12.2009р. №786/16-1/34674102/56.

В згаданому акті, на думку податкового органу, встановлено порушення позивачем п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження суми ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет відповідно декларації з податку на додану вартість за травень - жовтень 2009р. на суму 1593035,11грн.

На підставі зазначеного акта відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 08.12.2009р. №0000871610/0.

Задовольняючи позовні вимоги та скасовуючи спірне податкове повідомлення - рішення, суд першої інстанції, з висновками якими погодилась колегія апеляційного суду, з урахуванням приписів ч.2 ст.71 КАС України виходив з того, що докази надані представником позивача є достатніми для підтвердження як факту сплати позивачем сум податку на додану вартість в ціні придбання товарів своєму безпосередньому постачальнику, так і реальності правочину в рамках якого проводилися такі сплати.

Так, суди встановили, що 18.05.2009р. між позивачем та третьою особою було укладено договір поставки №ТГО-407/09, за умовами якого третя особа виступає продавцем та зобов'язаний передати у власність покупця товар згідно з специфікаціями до даного договору. Копія договору та специфікації до нього містяться в матеріалах справи.

Позивачем до суду були надані докази, які підтверджують, що договір укладений з третьою особою виконувався, а саме: акт на списування використаних матеріальних цінностей, дефектний акт, звіт про розхід основних матеріальних цінностей, товарно-транспортні, видаткові та податкові накладні, дорожні листи.

Вирішуючи спір, суди виходили з того, що ці документи повністю підтверджують факт здійснення господарських операцій.

Проте, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає такі висновки судів попередніх інстанції передчасними з огляду на таке.

Під визначенням податковий кредит, наведеним у п.1.7 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» слід розуміти - суму, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 даного Закону податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Підпункт 7.4.5 пунктом 7.4 ст.7 вказаного Закону передбачає, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

При цьому п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону «Про податок на додану вартість» передбачає, крім визначених судом обов'язкових підстав виникнення у платника податку права на податковий кредит, а в подальшому відшкодування, ще наявність такої підстави, як наявність факту поставки товару.

Так, згідно з п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). Тобто, поставка товару є необхідною передумовою правомірності формування податкового кредиту, а в подальшому отримання відшкодування податку на додану вартість.

Отже, на думку колегії суддів касаційної інстанції, надання належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

- відсутність первинних документів обліку.

Таким чином, докази, на які послалися суди на обґрунтування своїх рішень, є обов'язковими, але не вичерпними, оскільки предмет доказування у справі, що розглядається, становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самої господарської операції (поставки товару).

Відповідно до статті 11 КАС суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає (частини четверта, п'ята зазначеної статті).

Згідно зі статтею 159 КАС судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч.2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження своїх доводів про те, що спірна угода носить безпредметний (безтоварний) характер, податковий орган зазначає, що згідно з п.4.2 договору, який було складено між КП «Теплопостачанняміста Одеси» та ТОВ «Західметалпостач», постачання здійснюється на умовах EXW відповідно до Міжнародних правил тлумачення торгових термінів «Інкотермс». Відповідно до вказаних правил тлумачення, термін EXW (франко завод) означає, що продавець вважається таким, що виконав свої зобов'язання щодо поставки, в момент, коли він надав товар у розпорядження продавця на площах свого підприємства чи в іншому названому місці (наприклад, на заводі, фабриці, складі і т. ін.), без здійснення митного очищення товару для експорту та завантаження його на будь-який приймаючий транспортний засіб. При цьому податковий орган звертає увагу, що у судовому засіданні, представник третьої особи дав пояснення та підтвердив, що за місцем державної реєстрації ТОВ «Західметалпостач» не має ніяких складських приміщень, заводів, площ та ніяких інших місць, де повинні були б зберігатись товари. За таких обставин, відповідач стверджує, що ТОВ «Західметалпостач» відсутні трудові ресурси, виробниче та транспортне обладнання, а також інші матеріали, необхідних для здійснення взятих на себе обов'язків згідно договору.

Крім цього, не надано належної правової оцінки доводам податкового органу про те, що згідно розрахунків комунального податку, які надавались ТОВ «Західметалпостач» до Державної податкової інспекції у Рівненському районі - кількість працюючих складає одна особа, тому фактично неможливо здійснення ТОВ «Західметалпостач» своїх обов'язків по укладеному договору з КП «Теплопостачання міста Одеси» з урахуванням часу та місцезнаходження товару.

Дана правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 27.03.2012р. №204/12.

Отже, вказані вище обставини справи досліджені в неповному обсязі, тому для повного, об'єктивного та всебічного з'ясування обставин справи судам попередніх інстанції необхідно надати належну правову оцінку кожному окремому доказу, який міститься в матеріалах справи, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, з посиланням на це в мотивувальній частині свого рішення враховуючи при цьому відповідні норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Зважаючи на наведене, касаційна інстанція на підставі ст.227 КАС України дійшла висновку про неповне встановлення обставин справи та обумовлену цим неможливість надання належної юридичної оцінки всім обставинам у справі, у зв'язку з чим справа підлягає направленню на новий розгляд для достовірного з'ясування та правильного вирішення цього спору.

Під час нового судового розгляду справи судам необхідно врахувати викладене, повно та об'єктивно дослідити обставини справи, дати їм належну юридичну оцінку, в залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права та ухвалити законне і обґрунтоване рішення.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Одесі - задовольнити частково.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 14 червня 2010 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2011 року - скасувати та направити справу на новий розгляд в суд першої інстанції.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий: ____ Н.Є. Маринчак

Судді: ____ І.О. Бухтіярова

____ Є.А. Усенко