Ухвала суду № 31054507, 28.03.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"28" березня 2013 р. м. Київ К/9991/49280/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Костенка М.І., Усенко Є.А.,

при секретарі: Сачко Г.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Рівненському районі Рівненської області

на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 23 березня 2011 року

та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2011 року

по справі №2а-381/10/1770

за позовом Приватного акціонерного товариства «Консюмерс-Скло-Зоря» (надалі - ПАТ «Консюмерс-Скло-Зоря»)

до Державної податкової інспекції у Рівненському районі Рівненської області (надалі - ДПІ у Рівненському районі Рівненської області)

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень та їх скасування, -

встановив:

ПАТ «Консюмерс-Скло-Зоря» звернулось до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до ДПІ у Рівненському районі Рівненської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 23.03.2011р. залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 14.07.2011р., позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 24.07.2009р. №0000732351/0, від 09.09.2009р. №0000732351/1, від 20.11.2009р. №0000732351/2 та від 27.01.2010р. №0000732351/3 в частині визначення основного платежу з податку на прибуток в сумі 2687863,00грн. та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 2263179,50грн. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення від 24.07.2009р. №0000742351/0, від 09.09.2009р. №0000742351/1, від 20.11.2009р. №0000742351/2 та від 27.01.2010р. №0000742351/3 повністю.

Не погоджуючись з рішеннями попередніх судових інстанцій, ДПІ у Рівненському районі Рівненської області звернулась із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати судові рішення в частині задоволення позовних вимог та постановити нове - про відмову у задоволені позовних вимог повністю, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.

В письмових запереченнях на касаційну скаргу позивач зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників позивача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанції, ДПІ у Рівненському районі Рівненської області проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007р. по 31.12.2008р., про що складено акт №473/70/23-141/22555135 від 14.07.2009р.

В згідному акті, на думку податкового органу, встановлено порушення п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3, п.п.5.4.2 п.5.4 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 2797850грн., у тому числі за ІІІ квартал 2008р. в сумі 798933грн., за ІV квартал 2008р. в сумі 1998917грн.; п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість за травень 2008р. в сумі 2100грн.

На підставі зазначеного акта та за результатами адміністративного оскарження відповідачем 27.01.2010р. були прийняті податкові повідомлення - рішення:

- №0000732351/3, яким визначено позивачу податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 5116023грн., в тому числі за основним платежем 2797850грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 2318173грн.;

- № 0000742351/3, яким визначено позивачу податкове зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 3150грн., в тому числі за основним платежем 2100грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 1050грн.

Надаючи оцінку обставинам у справі колегія суддів Вищого адміністративного суду України виходить з наступного.

Так, з матеріалів справи вбачається, що позивачем віднесено до складу валових витрат вартість консалтінгових послуг, отриманих від нерезидента - фірми "Saint-Gobain Oberland AG" (Німеччина). Послуги надано відповідно до умов контракту №1 від 01.02.2006р.

В підтвердження отримання послуг технологічного консалтингу, товариством надані акти приймання-передачі послуг, підписані представниками "Saint-Gobain Oberland AG" та ЗАТ «Консюмерс-Скло-Зоря».

Згідно з п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткуванні прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 цього Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 зазначеного Закону передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

З урахуванням наведеного, судами попередніх інстанції під час розгляду справи не надано належної правової оцінки доводам податкового органу про те, що відповідач неодноразово в ході проведення перевірки звертався до позивача з вимогою про надання копії документів щодо результатів отриманих послуг від фірми "Saint-Gobain Oberland AG", які б допомогли знайти зв'язок наданих послуг з господарською діяльністю підприємства. До листа-відповіді ЗАТ «Консюмерс-Скло-Зоря» 08.07.2009р. №850 не надано результату виконаних робіт відповідно до умов контракту №1 від 01.02.2006р. (лише технічні звіти, з описом виконаних робіт), не надано паспортних даних виконавців та документів, які підтверджують їх рівень освіти та кваліфікації. Копії сторінок паспортів з відміткою митного кордону, наданих ЗАТ «Консюмерс-Скло-Зоря», не містять даних стосовно номера паспорта, прізвища, тобто не можливо ідентифікувати виконавця з наданими послугами.

Крім цього, в матеріалах справи міститься лист СБУ України в Рівненській області « 21-1/772 від 30.04.2009р. згідно якого представники фірми "Saint-Gobain Oberland AG" (Німеччина) в Україну не в'їздили і відповідно ніяких послуг не надавали.

При цьому листом Державної прикордонної служби України від 11.02.11р. підтверджено обставини щодо в'їзду осіб, зазначених у актах приймання-передачі послуг та технічних звітах до них.

Враховуючи, що в згаданих листах СБУ України в Рівненській області та Державної прикордонної служби України є розбіжності, тому судам попередніх інстанції слід з'ясувати, тобто встановити чи перетинали кордон представники фірми "Saint-Gobain Oberland AG" (Німеччина).

Також слід відзначити, що в ході судового розгляду справи в суді першої інстанції ДП «Український державний центр науково технічної та інноваційної експертизи» Міністерства освіти і науки України проведено дослідження суті наданих послуг за обумовленим вище контрактом та актами та можливості їх віднесення до складу валових витрат позивача, за результатами якого складено загальний висновок від 20.05.2010р. Згаданим висновком встановлено: перелік робіт за технічними звітами та досліджуваними актами, котрі не можуть бути кваліфіковані, як послуги що надавалися за контрактом на послуги технологічного консалтингу № 1 (таблиця 2 та додатку 3); перелік послуг які не можливо класифікувати (таблиця 4); перелік послуг не пов'язаних з контрактом (таблиця 5); роботи і послуги які підпадають під означення «раціоналізація господарських процесів», «дослідно-експериментальні та конструкторські роботи», «виготовлення та дослідження моделей і зразків» (таблиця 6); послуги, що можливо віднести до складу робіт по раціоналізації господарських процесів»(таблиця 7), послуги направлені на підвищення кваліфікації співробітників позивача (таблиця 8). При цьому, висновком встановлено, що послуги відображені в таблиці 6,7,8 даного висновку безсумнівно відносяться до послуги технологічного консалтингу. Послуги перераховані в додатку 3 не можуть класифікуватись як послуги технологічного консалтингу. Послуги наведені в табл.4 та 5 не мають відношення до вказаного вище контракту.

Разом з тим, висновком судово-економічної експертизи Львівського науково дослідного інституту судових експертиз №2283 від 09.12.2010р. проведеної в даній справі документально не підтверджено завищення позивачем валових витрат у сумі 11191399грн. за названі періоди 2008р. та відповідне заниження податку на прибуток в розмірі сумі 2797850грн.

Отже, з наведених вище висновків експертиз вбачається, що вони суперечать один одному, при цьому судами попередніх інстанції дана обставина залишена поза увагою.

Оскільки вказані вище обставини справи судами попередніх інстанції досліджені в неповному обсязі, а вони мають вагоме значення для правильно вирішення спору, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновки про неповне встановлення обставин справи та обумовлену цим неможливість надання належної юридичної оцінки всім обставинам у справі.

Окрім того, під час нового розгляду справи судами попередніх інстанції слід врахувати твердження податкового органу щодо порушення позивачем вимог п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Суд постановляє ухвалу про закінчення з'ясування обставин у справі та перевірки їх доказами тільки після того, як проведено всі дії, необхідні для повного та всебічного з'ясування обставин справи, перевірено всі вимоги та заперечення осіб, які беруть участь у справі, та вичерпано всі можливості збирання й оцінки доказів.

При цьому доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів (ч.1 ст.69 КАС України).

Частина 2 статті 71 КАС України і передбачає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Однак, частина 4 та 5 статті 11 даного Кодексу встановлює, що суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Таким чином, судові рішення не можна визнати законними та обґрунтованими у відповідності до ст.159 КАС України, оскільки вони постановлені на підставі неповно з'ясованих обставин у справі.

Зважаючи на наведене, касаційна інстанція на підставі ст.227 КАС України дійшла висновку про неповне встановлення обставин справи та обумовлену цим неможливість надання належної юридичної оцінки всім обставинам у справі, у зв'язку з чим справа підлягає направленню на новий розгляд для достовірного з'ясування та правильного вирішення цього спору.

Під час нового судового розгляду справи судам необхідно врахувати викладене, повно та об'єктивно дослідити обставини справи, дати їм належну юридичну оцінку, в залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права та ухвалити законне і обґрунтоване рішення.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Рівненському районі Рівненської області - задовольнити частково.

Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 23 березня 2011 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2011 року - скасувати та направити справу на новий розгляд в суд першої інстанції.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий: ____ Н.Є. Маринчак

Судді: ____ М.І. Костенко

____ Є.А. Усенко