Ухвала суду № 31054495, 28.03.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 березня 2013 року м. Київ К-19666/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Костенка М.І., Усенко Є.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м.Сімферополі Автономної Республіки Крим

на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 24 квітня 2009 року

та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2010 року

по справі №2а-3720/08/8

за позовом Приватної фірми «Андріс» (надалі - ПФ «Андріс»)

до Державної податкової інспекції в м.Сімферополі Автономної Республіки Крим (надалі - ДПІ в м.Сімферополі АР Крим)

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з позовом, в якому поставлено питання про скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ в м.Сімферополі АР Крим №0012202301/0 та №0012252301/0 від 11.09.2008р.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 24.04.2009р. залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 16.03.2010р., позовні вимоги задоволено.

Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування судами норм матеріального права, ставить питання про скасування постанови суду першої інстанції та ухвали суду апеляційної інстанції та прийняття у справі нового рішення про відмову в задоволенні позову.

В письмових запереченнях на касаційну скаргу позивач зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанції встановлено, що контролюючим органом було проведено планову виїзну перевірку - ПФ «Андріс» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007р. по 31.03.2008р., про що складено акт №6445/23-7/22258064 від 01.09.2008р.

Проведеною перевіркою, на думку податкового органу, було встановлено порушення п.п.4.1.6 п.4 ст.4, п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»; п.п.7.4.1 п.п.7.4.3, п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

На підставі названого акта ДПІ в м.Сімферополі АР Крим прийнято податкові повідомлення-рішення №0012202301/0, яким визначено зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 7344,00грн., з яких основний платіж 4922,00грн. та 2422,00грн. штрафу; №0012252301/0 від 11.09.2008р., яким визначено зобов'язання з податку на додану вартість, з яких основний платіж 4478,00грн. та 2239,00грн штрафу.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції з висновками якими погодилась колегія апеляційного суду, цілком правильно та обґрунтовано виходив з наступного.

Під валовими витратами виробництва та обігу, наведеному у п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», слід розуміти суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 даного Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг).

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 зазначеного Закону передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після їх закінчення.

Згідно Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997р. №363, підтвердженням витрат, пов'язаних з перевезенням вантажів є товарно-транспортні накладні та подорожні листи підприємства.

Так, судами встановлено, що основним видом діяльності ПФ «Андріс» зі штатною чисельністю працівників 10 осіб, є заготівля та переробка шкіряної сировини, яку позивач придбає у постачальників сировини в усіх районах АР Крим. В своєї господарської діяльності позивач використовував два вантажні автомобілі, орендовані у фізичної особи ОСОБА_1 на підставі договорів оренди від 21.04.2004р. та 24.08.2004р.

Вказані два вантажних автомобіля після закінчення строку дії договорів оренди використовувались позивачем в господарської діяльності позивача на підставі договорів безоплатного використання від 25.01.2007р., 03.05.2007р., 01.10.2007р. та 01.02.2008р.

Також позивачем орендувався легковий автомобіль на підставі договору оренди від 09.07.2004р. з фізичною особою ОСОБА_1 строком дії по 09.07.2007р.

Матеріали справи містять первинні документи для списання ПММ, наданими до перевірки та прийнятими відповідачем як правомірні для включення до валових витрат були подорожні листи вантажного автомобілю та товарно-транспортні накладні, підписані постачальниками ПФ «Андріс» на перевезення шкірсировини до орендованого складського приміщення у с.Урожайне Сімферопольського району, а саме: СТОВ «Дружба народів» Красногвардійського району, ГПС-з ім. 1 Мая Первомайського району, ЮФ «КАТУ» НАУ м. Сімферополь, ГПС-з «Плодове» Бахчисарайського району.

Подорожні листи велись на ПФ «Андріс» за встановленою формою №2, які були надані під час перевірки, що підтверджують відпуск та використання палива, завірені підписами відповідальних осіб, накладні та розрахункові документи, що підтверджують витрати на придбання ТММ.

З урахуванням наведеного, судами обґрунтовано зазначено, що надані в період перевірки первинні бухгалтерські та податкові документи (подорожні листи, акти на списання, накладні) є допустимими та достатніми доказами на підтвердження факту витрат по цих операціях, які надають право на віднесення цих витрат до складу валових витрат, так як вони містять всі обов'язкові реквізити.

У п.1.7 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 цього Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону.

Відповідно до п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 названого Закону якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Оскільки судами встановлено, що паливо-мастильні матеріали використовувалися в межах господарської діяльності та безпосередньо пов'язані з виробничою діяльністю позивача, тому, суми податку на додану вартість з вартості придбаних ПММ обґрунтовано і в повному обсязі включені до податкового кредиту за весь перевіряємий період.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з вірними висновками судів про те, що оскаржувані позивачем податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем не обґрунтовано та без достатніх на те підстав.

Доводами касаційної скарги не спростовуються зазначені висновки суду.

За таких обставин, судами першої та апеляційної інстанції, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м.Сімферополі Автономної Республіки Крим - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 24 квітня 2009 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2010 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ____ Н.Є. Маринчак

Судді: ____ М.І. Костенко

____ Є.А. Усенко