Ухвала суду № 31052843, 24.04.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2013 р.Справа № 2а-12772/12/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Макаренко Я.М.

Суддів: Шевцової Н.В. , Мінаєвої О.М.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.01.2013р. по справі № 2а-12772/12/2070

за позовом Державної установи "Державний науково - дослідний і проектний інститут основної хімії "

до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Державна установа "Державний науково-дослідний і проектний інститут основної хімії" (надалі по тексту позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби (надалі по тексту відповідач), в якому просив суд:

- скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова від 27.07.12 р. № 0001222201 та № 0001232201, якими позивачу донараховано грошове зобов'язання з податку на прибуток та штрафні санкції.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 17.01.2013 року адміністративний позов Державної установи "Державний науково-дослідний і проектний інститут основної хімії" до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень задоволено.

Скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби від 27.07.12 р. № 0001222201 та № 0001232201.

Відповідач, не погодившись з рішення суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.01.2013 року скасувати, прийняти нове судове рішення, яким відмовити у позові у повному обсязі.

Позивач подав заперечення на апеляційну скаргу, в яких посилаючись на законність та обгрунтованість оскаржуваного судового рішення, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції-без змін.

Відповідно до вимог ст. 197 КАС України апеляційний розгляд справи проведено у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач - Державна установа "Державний науково-дослідний і проектний інститут основної хімії", пройшов державну реєстрацію у порядку, визначеному чинним законодавством, набув статусу суб'єкта господарювання, код ЄДРПОУ: 00209740, (місцезнаходження: вул. Мироносицька, буд. 25, м. Харків, Харківська область, 61002) (а.с.11-12).

З 26.07.1993 року №12 підприємство взято на податковий облік в органах державної податкової служби, станом на день складання акту перебуває на обліку в ДПІ у Київському районі м. Харкова, правонаступником якої є ДПІ у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби.

На підставі службового посвідчення серії УХК № 012462 , виданого ДПА у Харківській області Миронцем О.В. - головним державним податковим ревізор-інспектором відділу перевірок платників податків управління податкового контролю ДПІ у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби та згідно з п.п.20.1.4 ст.20.1 ст.20, п.п.78.1.1 п.78 ст.78, п.79.2 ст.79 Податкового кодексу України, на підставі наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки від 18.06.2012р. № 631, проведена документальна позапланова невиїзна перевірка Державної установи «Державний науково - дослідний і проектний інститут основної хімії» з питання правильності визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток, авансових внесків, нарахованих на суму дивідендів та прирівняних до них платежів, частини чистого прибутку (доходу) та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Фінвестбуд», код за ЄДРПОУ 35331483, за період: з 01.07.2009р. по 31.12.2010р.

Результати вказаної документальної позапланової невиїзної перевірки оформлені актом від 13.07.2012 року №1329/22-106/00209740 (а.с.19-35).

За висновками податкової інспекції, викладеними у згаданому акті перевірки, встановлено наступні порушення, допущені позивачем - ДУ «НІОХІМ», при здійсненні господарської діяльності:

- ч.5 ст. 203, ч.1,ч.2 ст.215, ч. 1 ст. 216, ст. 228, ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ДУ «НІОХІМ» з ТОВ «Фінвестбуд»;

- п.п.5.2.1 п.5.2, п.5.1 ст.5 Закону України від 22.05.1997 №283/97-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" із змінами і доповненнями, у зв'язку з чим підприємством занижено податок на прибуток на загальну суму 61.458 грн., у т.ч. за 3 квартал 2010 р. на 61.458 грн.;

- п.п.7.8.1, 7.8.2 п.7.8 ст.7 Закону України від 22.05.1997 №283/97-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" із змінами і доповненнями, у зв'язку з чим підприємством занижено частину чистого прибутку (доходу), що відраховується до державного бюджету на загальну суму 27.656 грн. у т.ч. за 3 квартал 2010 р. на 27.656 грн. та авансові внески, нараховані на суму дивідендів та прирівняних до них платежів на загальну суму 6.914 грн., у т.ч. за 3 квартал 2010р. на 6.914 грн.

ДУ «НІОХІМ» відносно прийнятих ДПІ податкових повідомлень-рішень розпочало процедуру адміністративного оскарження рішень контролюючих органів.

За наслідками розгляду скарги підприємства позивача від 09.08.2012 року №977 (а.с.113-116), Рішенням ДПС у Харківській області від 05.10.2012 року №5003/10/10.2-17 (а.с.117 ) у задоволені скарги відмовлено, а податкові повідомлення - рішення від 27.07.12 р. №№ 0001222201, 0001232201 залишено без змін.

Не погодившись з рішенням ДПС у Харківській області позивачем подано повторну скаргу від 15.10.2012 року №ю.р.-1204 (а.с.118-121), за результатами розгляду якої Рішенням ДПС України від 07.11.2012 року №4816/0/61-12/0-215 (а.с.122-123) у задоволені скарги відмовлено, а податкові повідомлення - рішення від 27.07.12 р. №№ 0001222201, 0001232201 залишено без змін.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з протиправності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Правові відносини з приводу формування валових витрат унормовані Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств", згідно з пунктом 5.1 статті 5 якого валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з п.5.1. ст.5 Закону України України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 цієї статті до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Не належать до складу валових витрат відповідно до підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 зазначеного Закону будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Проте, колегія суддів зазначає, що наявність відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, не є безумовною підставою для віднесення витрат за певними господарськими операціями до валових витрат, оскільки обов'язковою умовою їх віднесення до валових витрат є фактичне здійснення господарських операцій та їх використання у власній господарській діяльності.

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «Фінвестбуд»-(виконавець) та ДУ «НІОХІМ»-(замовник) було укладено договір №3810С від 05.07.2010 року, відповідно до якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання виконати робочу документацію заводу кальцинованої соди м. Павлоград Республіка Казахстан Хімводоочистка (а.с.45-48).

Виконання умов вказаного договору підтверджується податковою накладною від 03.09.2010 року №37106 на суму з ПДВ 295.000,00 грн. (а.с.65), актом №1 здачі-приймання від 03.09.2012р. (а.с.54), кошторисом (а.с.51), карткою рахунку (а.с.55), супровідним листом з переліком креслень (а.с.56-59), переданих ТОВ «Фінвестбуд», ліцензією, яка підтверджує право ТОВ «Фінвестбуд» на провадження господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури (а.с.52-53).

Розрахунки між суб'єктами господарювання проведені в безготівковій формі, про що свідчать виписки із банку (а.с.104-105).

Договір №3810С від 05.07.2010 року позивачем був укладений на виконання умов договору №636 від 12.05.2008 року, укладеного між ДУ «НІОХІМ» та АТ «Алюміній Казахстану» м. Павлоград Республіка Казахстан (а.с.73) в подальшому ТОВ "Казсода", а саме для виготовлення робочої документації завода кальцінірованої соди м. Павлоград Республіка Казахстан.

Отже, наданими позивачем доказами підтверджено факт виконання сторонами договору №3810С від 05.07.2010 року господарських операцій за цим договором та їх використання у власній господарській діяльності.

Посилання податкового органу на неправомірність віднесення витрат понесених за вказаним вище договором до валових витрат 3 кв. 2010 року, у зв'язку з чим занижено податок на прибуток, колегія суддів вважає необгрунтованими, оскільки такі посилання грунтуються на висновках акту перевірки контрагента позивача ТОВ «Фінвестбуд» відповідно до висновків якого встановлено відсутність у ТОВ «Фінвестбуд» можливості здійснення відповідної господарської діяльності, у зв'язку з чим податковий орган прийшов до висновку про нікчемність спірних господарських операцій.

Між тим, враховуючи вимоги Цивільного кодексу України, колегія суддів зазначає, що основним критерієм для того, аби вважати правочин нікчемним, є його недійсність, встановлена законом, а не актом податкової перевірки, на підставі якого відповідач дійшов висновку про нікчемність правочину.

Спірний договір не визнаний у встановленому законом порядку недійсним.

Отже, враховуючи, встановлення колегією суддів факту реального виконання умов, обумовлених спірним договором, надання позивачем належним чином оформлених документів в підтвердження виконання спірного договору та не надання податковим органом інших відомостей, які б свідчили про нікчемність спірного договору, колегія суддів відхиляє доводи відповідача про наявність ознак нікчемності спірного правочину.

Як вбачається з матеріалів справи, реальність здійснення спірних господарських операцій між позивачем та ТОВ «Фінвестбуд» за спірним договором підтверджено документально, а тому витрати понесені позивачем в рахунок оплати виконаних робіт правомірно віднесені останнім до валових витрат спірного періоду.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідачем безпідставно було донараховано позивачу податкове зобов"язання з податку на прибуток за спірними господарськими операціями.

Згідно зі ст. 41 Закону України "Про господарські товариства", до виключної компетенції загальних зборів належить затвердження річних результатів діяльності акціонерного товариства, включаючи його дочірні підприємства, затвердження звітів і висновків ревізійної комісії, порядку розподілу прибутку, строк та порядок виплати частки прибутку (дивідендів), визначення порядку покриття збитків.

Відповідно до п. 1.9 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", дивідендом є платіж, який здійснюється юридичною особою - емітентом корпоративних прав чи інвестиційних сертифікатів на користь власника таких корпоративних прав (інвестиційних сертифікатів) у зв'язку з розподілом частини прибутку такого емітента, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку.

Оподаткування дивідендів врегульовано п. 7.8 ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Відповідно до п.п. 7.8.1 п. 7.8 ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", у разі прийняття рішення щодо виплати дивідендів емітент корпоративних прав, на які нараховуються дивіденди, провадить зазначені виплати власнику таких корпоративних прав пропорційно частці його в статутному капіталі підприємства - емітента таких корпоративних прав незалежно від того, чи була діяльність такого підприємства-емітента прибутковою протягом звітного періоду при наявності інших власних джерел для виплати дивідендів, а також від того, чи є наявним прибуток, розрахований за правилами податкового обліку, чи ні.

Згідно з п.п. 7.8.2 п. 7.8 ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", крім випадків, передбачених підпунктом 7.8.5 цього пункту, емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок з податку на прибуток у розмірі ставки, встановленої пунктом 10.1 статті 10 цього Закону, нарахованої на суму дивідендів, призначених для виплати, без зменшення суми такої виплати на суму такого податку. Зазначений авансовий внесок вноситься до бюджету до/або одночасно із виплатою дивідендів. Обов'язок із нарахування та сплати авансового внеску з цього податку за визначеною пунктом 10.1 статті 10 цього Закону ставкою покладається на будь-якого емітента корпоративних прав, що є резидентом, незалежно від того, чи такий емітент або отримувач дивідендів є платником податку на прибуток або має пільги зі сплати податку на прибуток, надані цим Законом або іншими законодавчими актами, чи у вигляді застосування ставки податку іншої, ніж встановлена пунктом 10.1 статті 10 цього Закону. При цьому, якщо будь-який платіж будь-якою особою називається дивідендом, то такий платіж оподатковується при такій виплаті згідно з нормами, визначеними у першому, другому та третьому абзацах цього підпункту, незалежно від того, чи є особа платником податку на прибуток, чи ні.

Виходячи зі змісту вказаних норм права обов'язок емітента корпоративних прав з нарахування та внесення до бюджету авансового внеску з податку на прибуток виникає у випадку прийняття рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам).

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем при розгляді справи не надано жодних доказів щодо прийняття ДУ «НЮХІМ» рішення про виплату своїм акціонерам (власникам) дивідендів за 3 квартал 2010 року, що зумовлювало б нарахування та внесення до бюджету авансового внеску, нарахованих на суму дивідендів та прирівняних до них платежів на загальну суму 6.914 грн.

Отже, обов'язок покладений на відповідача приписами ст. 71 КАС України не виконано та не доведено правомірності своїх рішень.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про скасування спірних податкових повідомлень-рішень.

Таким чином, колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.01.2013р. по справі № 2а-12772/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Макаренко Я.М.Судді(підпис) (підпис) Шевцова Н.В. Мінаєва О.М. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Макаренко Я.М.