Ухвала суду № 31052834, 11.04.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2013 р.Справа № 2а-14308/12/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Макаренко Я.М.

Суддів: Шевцової Н.В. , Мінаєвої О.М.

за участю секретаря судового засідання Антоненко Н.В.

представника позивача Алдошина О.С.

представника відповідача Тетянчук Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13.02.2013р. по справі № 2а-14308/12/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіті лайф 2000"

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сіті лайф 2000" (надалі по тексту позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби (надалі по тексту відповідач) в якому просив суд:

-скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області ДПС від « 12»грудня 2012 р. № 0009812305 про збільшення суми податку на додану вартість на загальну суму 81779,00 грн., з них за основним платежем - 65423,00 грн., штрафні санкції-16356,00 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 13.02.2013 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "СІТІ ЛАЙФ 2000" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення задоволено у повному обсязі.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області ДПС від 12 грудня 2012 року № 0009812305 про збільшення суми податку на додану вартість на загальну суму 81779,00 грн.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13.02.2013 року скасувати, прийняти нове судове рішення, яким у позові відмовити.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "СІТІ ЛАЙФ 2000" перебуває на обліку в ДПІ Дзержинського району м. Харкова.

Державною податковою інспекцією у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби 20.11.2012 р. проведено позапланову виїзну документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "СІТІ ЛАЙФ 2000" з питань перевірки відносин з ТОВ "БК "Харківбудмонтаж" за період з 01.06.2011р. по 30.06.2011р.

Результати позапланової виїзної перевірки позивача оформлені актом № 5316/2204/35701786 від 20.11.2012 року (а.с.25-32).

На підставі висновків акту перевірки № 5316/2204/35701786 від 20.11.2012 року та згідно з п.п. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 та п. 58.1 ст. 58 Податкового кодексу України відповідачем 12.12.2012 р. прийнято податкове повідомлення-рішення №0009812305 (а.с.12) відносно Товариства з обмеженою відповідальністю "СІТІ ЛАЙФ 2000" про збільшення суми грошового зобов"язання з ПДВ за порушення п. 198.2,п. 198.3 , п. 198.6 ст. 198 , п.200.1, п. 200.2, п.200.3 ст. 200 Податкового кодексу України у розмірі 65423,00 грн. та за штрафними санкціями у розмірі 16356,00 грн.

Фактичною підставою для винесення спірного рішення слугувало відображене в акті № 5316/2204/35701786 від 20.11.2012 року судження суб'єкта владних повноважень про неправомірне віднесення позивачем до складу податкового кредиту за липень 2011р. суми ПДВ по наданим послугам ТОВ "Харківбудмонтаж", оскільки у його контрагента - ТОВ "Інстабуд" перевіркою встановлено неможливість реального здійснення фінансово - господарських операцій з ТОВ "БК "Харківбудмонтаж"(а.с.31).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з протиправності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач прийшов до висновку про заниження позивачем податку на додану вартість за липень 2011 року у зв'язку з неправомірним завищенням позивачем податкового кредиту за вказаний період в зв'язку з віднесенням до податкового кредиту сум ПДВ за господарськими операціями, що проведені на підставі нікчемних, на думку відповідача, договорів, укладених з ТОВ "БК "Харківбудмонтаж", які не спричиняють реального настання правових наслідків.

Висновки відповідача про нікчемність договорів, укладених позивачем з ТОВ "БК "Харківбудмонтаж" грунтувалися на висновках акту про неможливість провести зустрічну звірку контрагента ТОВ "БК "Харківбудмонтаж"-ТОВ "Інсатбуд" в якому зазначено, що звіркою не підтверджено реальність здійснення господарської діяльності цього підприємства, що на думку відповідача, свідчить про неможливість реального здійснення фінансово-господарських операцій ТОВ "БК "Харківбудмонтаж".

Проте, колегія суддів не погоджується з такими висновками відповідача та не вбачає ознак укладених позивачем з ТОВ "БК "Харківбудмонтаж" договорів без мети настання реальних наслідків, виходячи з наступного.

Відповідно до положень статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Згідно з частиною 2 статті 215 цього Кодексу якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин), у цьому разі визнання такого правочину недійсним не вимагається.

Отже, за вимогами зазначеної норми договір є нікчемним, якщо він був спрямований на незаконне заволодіння майном держави.

Згідно з п. 4.1 статті 4 змін до статуту ТОВ "СІТІ ЛАЙФ 2000" "Мета та предмет діяльності товариства" державну реєстрацію яких проведено 06.01.2011 року основними видами діяльності позивача є, зокрема, надання послуг у рослинництві.

Як вбачається з матеріалів справи, 11.04.2011 г. між Позивачем та ТОВ "БК "Харківбудмонтаж" укладено договір підряду №11/04 (а.с.34-36), у відповідності до якого підрядник зобов'язався надати послуги у рослинництві (знос сухих та аварійних дерев).

В підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем надано податкові накладні, довідки про вартість виконаних будівельних робіт, акти приймання виконаних будівельних робіт, виписки по рахунку.

Також, між позивачем (замовник) та ТОВ "БК "Харківбудмонтаж" (виконавець) укладено договір про надання послуг №02/06 від 02.06.11р., предметом якого є розміщення рекламних матеріалів на торгових точках(а.с.157).

В підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем надано акти наданих послуг, податкові накладні, виписки по рахунку.

Згідно пояснень представника позивача наданих в судовому засіданні договори укладені з ТОВ "БК "Харківбудмонтаж" укладались в межах здійснення господарської діяльності на виконання тендерів, які проводились замовниками робіт-Департаментом житлового господарства Харківської міської ради. Територія, де виконувалися роботи, зазначена у актах прийняття виконаних робіт.

Отже, позивачем документально доведено реальність договорів укладених з ТОВ "БК "Харківбудмонтаж".

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для висновку відповідача про нікчемність договорів, укладених з ТОВ "БК "Харківбудмонтаж" слугував акт про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Інсатбуд" згідно якого не підтверджено реальність здійснення господарської діяльності цього підприємства, що на думку відповідача, свідчить про неможливість реального здійснення фінансово-господарських операцій ТОВ "БК "Харківбудмонтаж".

Між тим, враховуючи вимоги Цивільного кодексу України, колегія суддів зазначає, що основним критерієм для того, аби вважати правочин нікчемним, є його недійсність, встановлена законом, а не актом податкової перевірки, на підставі якого відповідач дійшов висновку про нікчемність правочину.

Спірні договори не визнані у встановленому законом порядку недійсними.

Отже, враховуючи, встановлення колегією суддів факту реального виконання умов, обумовлених спірними договорами, надання позивачем належним чином оформлених документів в підтвердження виконання спірних договорів та не надання податковим органом інших відомостей, які б свідчили про нікчемність спірних договорів, колегія суддів відхиляє доводи відповідача про наявність ознак нікчемності спірних правочинів.

При цьому, колегія суддів не погоджується з доводами відповідача щодо безпідставного заниження позивачем податку на додану вартість за липень 2011 року за операціями, проведеними на підставі вищевказаних договорів, виходячи з наступного.

Відповідно до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі по тексту - Кодекс), податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

За приписами п.198.3. ст. 198 Податкового кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

-придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

-придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.198.1. ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.2. ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

-дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

-дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу, що передбачено п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України.

Отже, підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна видана платником податку.

Податковий кредит за спірними господарськими операціями позивачем сформовано на підставі належно оформлених податкових накладних.

Отже, позивачем правомірно сформовано податковий кредит за спірний період на підставі виданих ТОВ "БК "Харківбудмонтаж" податкових накладних.

Згідно ст. 61 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Тому, якщо контрагент позивача не виконав свого зобов'язання зі сплати ПДВ до бюджету, настає відповідальність та відповідні негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою вважати неправомірним формування податкового кредиту позивачем, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо його формування та має документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Таким чином, сама по собі несплата податку контрагентом позивача, або його контрагентами (у тому числі в разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит позивача.

Отже, фактичні обставини справи об'єктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та ТОВ "БК "Харківбудмонтаж" за спірними договорами, а тому суми ПДВ правомірно віднесені останнім до податкового кредиту спірного періоду.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідачем безпідставно було донараховано позивачу податкове зобов"язання з податку на додану вартість .

За таких обставин, колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13.02.2013р. по справі № 2а-14308/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Макаренко Я.М.Судді(підпис) (підпис) Шевцова Н.В. Мінаєва О.М. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Макаренко Я.М.

Повний текст ухвали виготовлений 16.04.2013 р.