Ухвала суду № 31052736, 23.04.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2013 р.Справа № 2а-1670/8134/12Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Любчич Л.В.

Суддів: Сіренко О.І. , Спаскіна О.А.,

за участю секретаря судового засідання Зливко І.М.,

представника позивача- Яковенка Р.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю "Сімо", Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 01.02.2013р. по справі № 2а-1670/8134/12

за позовом Товариства з обмеженною відповідальністю "Сімо"

до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 01.02.2013 р. задоволено частково позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Сімо" (далі- ТОВ "Сімо" ) до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби (далі- ДПІ у м. Полтаві) про скасування податкового повідомлення - рішення.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення ДПІ у м. Полтаві № 0005392301 від 04.10.2012.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення ДПІ у м. Полтаві № 0005402301 від 04.10.2012 в частині визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмір 77 049,6 грн., в тому числі 61 639,68 грн. основний платіж та 15 409,92 грн. штрафні санкції.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ "Сімо" витрати зі сплати судового збору в розмірі 1750 гривень 77 копійок.

Не погодившись даною постановою, ДПІ у м. Полтаві подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, просила скасувати постанову суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначила, що господарські операції позивача з ТОВ «ТТК»Мегатрансторг» не підтверджені первинними документами, а саме відсутні товарно-транспортні накладні. Крім того, в ході проведення перевірки з'ясовано, що проведення зустрічної звірки ТОВ «ТТК»Мегатрансторг» по господарським відносинам в період лютий, березень, липень, серпень 2010 р. здійснити неможливо, з огляду на відсутність останнього за місцезнаходженням.

Апелянт зазначив, що ТОВ "Сімо" неправомірно віднесено до складу валових витрат заробітну плату найманих працівників ОСОБА_1, ОСОБА_2 Позивачем для перевірки не надано ні трудових угод, ні договорів, ні інших письмових документів, згідно яких проводились нарахування заробітної плати.

ТОВ "Сімо", не погодившись з постановою суду першої інстанції подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального права, просило скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 01.02.2013 р. в частині відмови в задоволенні позовних вимог у сумі 175574,11 грн.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначило, що по взаємовідносинам з ТОВ «Філікровля Україна», ТОВ «ТехноНіколь-Центр» на початок проведення перевірки було надано відповідні первинні документи, які відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та підтверджують реальність господарських операцій. Апелянт зазначив, що по господарським операціям з вище вказаними контрагентами, у разі визнання правомірним податкового повідомлення-рішення, буде сплачено подвійний податок, що законодавством України заборонено.

Апелянт вважає, що при застосуванні штрафних санкцій, щодо порушень у сфері обігу готівки, відповідачем порушено строк застосування адміністративно-господарських санкцій, встановлених ст. 250 ГК України. Відсутність патенту при здійсненні торгівельної діяльності, апелянт пояснює тим, що головний бухгалтер ТОВ «Сімо» зверталась за роз'ясненнями до ДПІ в м. Полтаві, на що отримала відповідь що патент виробничому підприємству з відсутньою торгівельною точкою не потрібен.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, дослідивши письмові докази по справі, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час апеляційного розгляду, що співробітниками ДПІ у м. Полтаві у період з 31.07.2012 р. до 11.09.2012 р. проведено виїзну планову документальну перевірку ТОВ "Сімо" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 по 31.03.2012, за результавтами якої складено акт №2785/22-2/22542687 від 18.09.2012 (т.1 а. с. 44-90).

На підставі зазначеного акту відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення №0005392301, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 658325,25 грн. - за основним платежем, 64529,80 грн. - штрафні (фінансові) санкції; №0005402301, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 142834,29 грн. - за основним платежем, 31757,82 грн. - штрафні (фінансові) санкції; №0005042306, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 72911,20 грн; №0005052306, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 5121,00 грн.(т.1 а.с. 91-94).

Підставами для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень слугували висновки податкового органу викладені в акті перевірки про заниження позивачем податку на прибуток у сумі 658325,25 грн. та податку на додану вартість на суму 142834,29 грн.; про перевищення встановленого ліміту залишку готівки в касі на загальну суму 35931,15 грн, та проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа, який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів на загальну суму 1048,90 грн.; про здійснення діяльності з надання платних побутових послуг без придбання відповідного торгового патенту протягом шістнадцяти днів.

Перевіряючи правомірність прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, колегія суддів зазначає наступне.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з реальності взаємовідносин позивача з ТОВ «ТТК»Мегатрансторг», що підтверджується наданими позивачем первинними документами та з правомірності та обґрунтованості віднесення заробітної плати до складу валових витрат підприємства.

Колегія суддів з даним висновком суду погоджується виходячи з наступного.

Щодо господарських взаємовідносин позивача з ТОВ «ТТК»Мегатрансторг», по яким відповідачем нараховано ТОВ «Сімо» податкове зобов'язання з податкуна прибуток у сумі 77050,83 грн., та податку на додану вартість у розмірі 77049,60 грн.

Правила формування валових витрат платниками податку на прибуток підприємств до 01.04.2011 року визначалися статтею 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств ", а з 01.04.2011 року положеннями Податкового кодексу України (далі- ПК України).

Підпунктом 5.2.1 п.5.2. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств " встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реативну), з урахувань обмежень, установленими пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно п.п. 5.3.1. п.5.3. ст.5 вказаного Закону не включаються до складу валових витрат потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Порядок нарахування платником податку податкового кредиту до 01.01.2011 року встановлювався Законом України "Про податок на додану вартість", а з 01.01.2011 року ПК України.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно із приписами п.п. 14.1.181 ст.14 ПК України визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Підпунктом 198.3 ст. 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду в тому числі у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу(п.п.198.6 ст. 198 ПК України).

З огляду на вище викладене, колегія суддів зазначає, що наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника та підтверджені належним чином складеними первинними документами.

Як вбачається з матеріалів справи, 12.02.2010 та 11.03.2010 ТОВ "Сімо" укладено договори постачання № 1202 та № 11/03-Т з ТОВ "ТТК "Мегатрансторг", за умовами якого ТОВ "ТТК "Мегатрансторг" зобов'язалося поставити сталь оцинковану з полімерним покриттям в рулонах 0,40х1250хС RAL 9003. Поставка за умовами договору повинна здійснюватися автотранспортом покупця на умовах EXW: склад Продавця (т.1, а.с. 173-178).

На підтвердження здійснення господарських операцій по зазначеному договору, позивачем надано податкові накладні, видаткові накладні.

Відповідно до рахунків-фактур позивачем було сплачено за отриманий товар у повному обсязі, що підтверджується виписками з банківського рахунку та платіжними дорученнями.

Придбаний товар, а саме сталь використовувалася позивачем для виготовлення сендвіч - панелей, що підтверджується наданими актами списання матеріалів на виробництво продукції, калькуляціями собівартості та журналами - ордерами по рахунку "Готова продукція".

Реалізація виготовлених сендвіч - панелей підтверджується відомостями за відповідні місяці, накладними, товарно - транспортними накладними, а також довіреностями на отримання, з яких вбачається, що виготовлені сендвіч - панелі та інші товари позивачем реалізовувалися ВАТ "Сумське НВО ім. Фрунзе", ТОВ "Копі центр", ТОВ "МФ Спеценергопроммонтаж", та інші.

Враховуючи вище викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо реальності вчинених господарських операцій позивачем з ТОВ "ТТК "Мегатрансторг" та правомірності віднесення до складу валових витрат та до складу податкового кредиту відповідних сум витрат та сум податку на додану вартість.

Стосовно посилання ДПІ у м. Полтаві на відсутність товарно-транспортних накладних, колегія суддів зазначає, що згідно листа ТОВ "ТТК Мегатрансторг" № 2201/13 від 22.01.2013 перевезення здійснювалося за усною домовленістю сторін, транспортом ТОВ "ТТК Мегатрансторг" на умовах CPT - склад Покупця, що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу -Mercedes - Benz Atego 2528, що належить ОСОБА_3, а також договір про надання транспортно - експедиційних послуг від 18.01.2010, укладений між ТОВ "ТТК "Мегатрансторг" та приватним підприємцем ОСОБА_3, за умовами якого останній надає послуги вантажних автомобілів.

Посилання податкового органу на неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ТТК»Мегатрансторг» по господарським відносинам в період лютий, березень, липень, серпень 2010 р. та на відсутність останнього за місцезнаходженням, як на підставу визнання правочину нікчемним, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки чинне податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік(стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентами податку до бюджету, перебування постачальників за юридичною адресою, від їх господарських та виробничих можливостей, а також від їх господарських взаємовідносин з іншими суб'єктами підприємницької діяльності.

Щодо визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток по віднесеним сумам заробітної плати до складу валових витрат.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду, що 03.08.2010 р. та 03.10.2010 р. ТОВ "Сімо" укладено контракти (трудові договори), за умовами яких ОСОБА_2 прийнято на роботу головним ревізором ТОВ "Сімо", ОСОБА_1 прийнято на роботу консультантом з маркетингу ТОВ "Сімо"( т.1 а.с. 104 - 105,102 - 103).

Згідно п. 8 за виконання обов'язків, передбачених цими контрактами ОСОБА_2 ,ОСОБА_1 встановлюється посадовий оклад (тарифна ставка, відрядна розцінка) у розмірі від 5 до 10 % від фактичного об'єму надходження грошових коштів від замовників та покупців та в залежності від фактичного об'єму трудового внеску на даний місяць (т.1, а.с. 102 - 103).

Щомісячний розмір заробітної плати ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визначався згідно посадових окладів, затверджених відповідними наказами на підставі доповідей дирекції ТОВ "Сімо" про фінансово - господарські результати роботи підприємства у конкретному місяці (т.1 а.с 25 - 43).

ТОВ "Сімо" на підставі затверджених посадових окладів, визначених з урахуванням фінансово - господарських результатів роботи підприємства та участі кожного працівника в окремих місяцях, віднесло до валових витрат у перевіряємому періоді заробітну плату ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в розмірі 2 532 220 грн.

Відповідно до п.п. 5.6.1. п. 5.6. ст. 5 цього закону з урахуванням норм пункту 5.3 цієї статті до складу валових витрат платника податку відносяться витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат, виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на виплату авторських винагород та виплат за виконання робіт (послуг), згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-які інші виплати в грошовій або натуральній формі, встановлені за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами закону, що регулює питання оподаткування доходів фізичних осіб (законодавства, що встановлює правила оподаткування прибутковим податком з громадян).

Статтею 142 ПУ України встановлено, що до складу витрат платника податку включаються витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають нараховані витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів, робіт, послуг, витрати на оплату авторської винагороди та за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін, (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами розділу IV цього Кодексу).

З огляду на вище викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо правомірності віднесення до складу валових витрат ТОВ «Сімо», витрати на оплату праці фізичних осіб у розмірі 581274,45 грн.

Доводи апеляційної скарги ДПІ у м. Полтаві стосовно не надання на перевірку трудових угод, договорів, інших письмових документів, згідно яких проводились нарахування заробітної на підтвердження правомірності формування валових витрат, колегія суддів спростовує, оскільки ТОВ "Сімо" сплачувало податок на доходи фізичних осіб з нарахованої ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заробітної плати, а також обов'язкові внески до Пенсійного фонду України, що підтверджується звітами до органу Пенсійного фонду України, квитанціями про отримання звітів, відомостями про нарахування заробітної плати, розрахунками нарахованих внесків, платіжними дорученнями про сплату внесків.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині донарахування податкових зобов'язань з ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ «ТехноНіколь-Центр» та ТОВ Філікровля Україна» та в частині застосування штрафних санкцій, суд першої інстанції виходив з правомірності прийняття даних рішень податковим органом.

Колегія суддів з даними висновками суду першої інстанції погоджується, виходячи з наступного.

Щодо господарських відносин позивача з ТОВ «ТехноНіколь-Центр» та ТОВ Філікровля Україна», за результатами якого податковим органом донараховано грошове зобов'язання з ПДВ в сумі 81194,61 грн. основний платіж та 16347,90 грн. штрафні санкції.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду, що позивачем віднесено до реєстру отриманих податкових накладних, отримані податкові накладні від ТОВ «ТехноНіколь-Центр», в яких у графі "номенклатура поставки товарів (послуг)" зазначено "авансовий платіж". На підтвердження господарських операцій з ТОВ Філікровля Україна» надано первинні документи - договір, податкові накладні, видаткові накладні, рахунки - фактури та платіжні доручення. При цьому видаткові накладні не містять ні підпису, ні посади особи, яка прийняла товар та відповідальна за здійснення господарської операції і правильність її оформлення.

Відповідно до ч.2 ст. 3 Закону №996 бухгалтерський облік є обов*язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно ст. 1 Закону №996 первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ст. 9 Закону №996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Колегія суддів зазначає, що підтвердження факту здійснення господарської операції є належним чином оформлений первинний документ.

Виходячи з вище викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції що ДПІ в м. Полтаві правомірно винесено податкове повідомлення рішення №0005402301 від 04.10.2012 року в частині визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 81194,61 грн. основний платіж та 16347,90 грн. штрафні санкції.

Посилання позивача на те, що на початок проведення перевірки було надано відповідні первинні документи, які відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та підтверджують реальність господарських операцій, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки в акті перевірки зафіксовані зазначені вище порушення, але зауважень щодо них працівниками підприємства не зазначено.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 04 жовтня 2012 року №0005042306.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду, що видача готівки за видатковими касовими ордерами №101 від 02.04.2010 та №87 від 07.05.2010 не підтверджена підписом одержувача, внаслідок чого встановлений ліміт перевищено на суму 35 931,15 грн. Також те, що до авансового звіту ТОВ "Сімо" надано товарні чеки на загальну суму 1048,90 грн. Платіжні документи, видані одержувачем коштів, які б підтверджували сплату покупцем готівкових коштів позивачем не надано.

Пунктом 2.8. Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затверджене постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 №637 (далі - Положення №637), передбачено, що підприємства можуть тримати в позаробочий час у своїх касах готівкову виручку (готівку) в межах, що не перевищують установлений ліміт каси.

Згідно з пунктом 3.5. Положення №637, у разі видачі окремим фізичним особам готівки (у тому числі працівникам підприємства) за видатковим касовим ордером або видатковою відомістю касир вимагає пред'явити паспорт чи документ, що його замінює, записує його найменування і номер, ким і коли він виданий. Фізична особа розписується у видатковому касовому ордері або видатковій відомості про одержання готівки із зазначенням одержаної суми (гривень - словами, копійок - цифрами), використовуючи чорнильну або кулькову ручку з чорнилом темного кольору.

Пунктом 7.3. Положення №637 визначено, що відповідальність за дотримання порядку ведення операцій з готівкою покладається на підприємців, керівників підприємств. Особи, які винні в порушенні порядку ведення операцій з готівкою, притягуються до відповідальності в установленому законодавством України порядку.

У разі виявлення порушень установленого порядку ведення операцій з готівкою органи державної податкової служби України застосовують до порушників штрафні санкції на підставі подання органів контролю згідно з законодавством України.

Відповідно до пункту 7.24. Положення №637, у разі виявлення під час перевірок видаткових касових ордерів або видаткових відомостей, у яких видача готівки з каси не підтверджена підписом одержувача (абзац другий пункту 3.5 цього Положення), сума готівки за такими видатковими документами додається до залишку готівки в касі виключно в день, у якому оформлено зазначені видаткові документи, і надалі зазначена сума не береться для розрахунку понадлімітних залишків готівки.

Відповідно до пунктів 3.1., 3.2. Положення № 637 касові операції оформляються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, документами за операціями із застосуванням спеціальних платіжних засобів, іншими касовими документами, які згідно із законодавством України підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівкових коштів.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо правомірності застосування ДПІ у м. Полтаві штрафних(фінансових) санкцій у розмірі 72911,20 грн.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 04 жовтня 2012 року №0005052306.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду, що ТОВ «Сімо» здійснювало торгівельну діяльності без придбання відповідного торгового патенту з проведенням розрахунків у готівковій формі в касі підприємства за період з 16.03.2010 р. по 15.04.2011 року .

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" торговий патент - це державне свідоцтво, яке засвідчує право суб'єкта підприємницької діяльності чи його структурного (відокремленого) підрозділу займатися зазначеними у цьому Законі видами підприємницької діяльності.

Відповідно до положень ст. 1 та ст. 2 зазначеного Закону суб'єктами правовідносин, які підлягають регулюванню за цим Законом, є юридичні особи та суб'єкти підприємницької діяльності, що не мають статусу юридичної особи, - резиденти і нерезиденти, а також їх відокремлені підрозділи (філії, відділення, представництва тощо), які займаються торговельною діяльністю за готівкові кошти, а також з використанням інших форм розрахунків та кредитних карток на території України.

Відповідно до ст. 3 зазначеного Закону, патентуванню підлягає торговельна діяльність, що здійснюється суб'єктами підприємницької діяльності або їх структурними (відокремленими) підрозділами у пунктах продажу товарів.

Виходячи з вище зазначеного колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо правомірності винесення ДПІ у м. Полтаві податкового повідомлення-рішення про застосування штрафних(фінансових) санкцій у розмірі 5121,00 грн.

Посилання позивача в апеляційній скарзі на порушення строку застосування адміністративно-господарських санкцій, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки річний строк застосування адміністративно-господарських санкцій визначений ст. 250 ГК України в редакції яка діяла до 01.01.2011 року, за вчинені правопорушення ТОВ «Сімо», не сплинув на час набрання чинності нової редакції даної статті ГК України.

Інші доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає безпідставними з вище зазначених підстав та такими, що не впливають на висновки суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Сімо", Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2013 р. по справі № 2а-1670/8134/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Любчич Л.В.Судді(підпис) (підпис) Сіренко О.І. Спаскін О.А.ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Любчич Л.В.

Повний текст ухвали виготовлений 29.04.2013 р.