Ухвала суду № 31052733, 23.04.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2013 р.Справа № 2а-1399/12/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Перцової Т.С.

Суддів: Дюкарєвої С.В. , Жигилія С.П.

за участю секретаря судового засідання Волкової А.М.

представників сторін : позивача - Гончар О.П., відповідача - Онищенка А.В

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Індустріальної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 03.04.2012р. по справі № 2а-1399/12/2070

за позовом Приватного акціонерного товариства "Теплоенергетичний центр Роганського промвузла"

до Індустріальної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення - рішення,-

ВСТАНОВИЛА:

Приватне акціонерне товариство "Теплоенергетичний центр Роганського промвузла" (далі по тексту - ПрАТ «ТЦРП», позивач) звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Індустріальної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби (далі по тексту - Індустріальна МДПІ, відповідач), в якому просило суд скасувати у повному обсязі податкове повідомлення-рішення ДПІ у Орджонікідзевському районі м.Харкова від 05.12.2011 року № 0001672330 про збільшення суми грошового зобов'язання приватному акціонерному товариству "Теплоенергетичний центр Роганського промвузла" з податку на додану вартість в сумі 110664, 00 грн., в тому числі за основним платежем - 73776, 00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 36888, 00 грн.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 20.03.2012 року первісного відповідача Державну податкову інспекцію у Орджонікідзевському районі м.Харкова замінено на належного відповідача - Індустріальну міжрайонну державну податкову інспекцію м. Харкова Харківської області Державної податкової служби.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 03.04.2012р. по справі № 2а-1399/12/2070 адміністративний позов Приватного акціонерного товариства "Теплоенергетичний центр Роганського промвузла" до Індустріальної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення - задоволено в повному обсязі.

Скасовано податкове повідомлення - рішення від 05.12.2011 року № 0001672330 про збільшення суми грошового зобов'язання Приватному акціонерному товариству "Теплоенергетичний центр Роганського промвузла" з податку на додану вартість в сумі 110664, 00 грн. (сто десять тисяч шістсот шістдесят чотири гривні), в тому числі 73776,00 грн. (сімдесят три тисячі сімсот сімдесят шість гривень) за основним платежем та 36888,00 грн. (тридцять шість тисяч вісімсот вісімдесят вісім гривень) за штрафними (фінансовими) санкціями.

Відповідач, не погодившись із вказаною постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 03.04.2012р. по справі № 2а-1399/12/2070 та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована ненаданням належної оцінки судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови матеріалам акту зустрічної звірки № 2297/23-306/33067821 від 22.11.2011р. ТОВ «Науково виробниче об'єднання "Харківський завод свічок запалювання та електрообладнання" (код ЄДРПОУ 33067821) з питань підтвердження господарських відносин з платниками податків ТОВ ПП «Олді» (код ЄДРПОУ 33197800), ПрАТ «ТЦРП» (код ЄДРПОУ 14085922), їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.08.2011 року по 31.08.2011 року та акту про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента ТОВ «Науково виробниче об'єднання "Харківський завод свічок запалювання та електрообладнання» - ТОВ «Сатур-Сю» (код ЄДРПОУ 37364400) щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за серпень 2011 року, яким встановлено неможливість реального здійснення фінансово-господарських операцій та ведення господарської діяльності у порядку передбаченому приписами діючого законодавства України у перевіряємому періоді, порушення ч.1,5 ст.203, 215, п.1. ст.216, ст.228 ЦК України, в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення ними по правочинах, здійснених із постачальниками та покупцями. Крім того, вказує на відсутність документів щодо транспортування датчиків тиску від ТОВ «НВО "Харківський завод свічок запалювання та електрообладнання» до ПрАТ «ТЦРП», не надання до перевірки сертифікатів якості, звіту Комісіонера у спірних правовідносинах. Вважає оскаржуване рішення ДПІ у Орджонікідзевському районі м.Харкова законним, обґрунтованим та таким, що не підлягає скасуванню.

Представник відповідача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав з викладених у ній підстав та мотивів, просив суд апеляційної інстанції їх задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Представник позивача в судовому засіданні та в надісланих до суду письмових запереченнях проти задоволення вимог апеляційної скарги заперечував, просив суд апеляційної інстанції їх відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, як законне та обґрунтоване. В обґрунтування заперечень зазначив, що висновки акту перевірки відповідача про порушення з боку позивача ст.ст.198, 200 ПК України, на підставі яких винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення, є безпідставними та такими, що спростовуються належним чином складеними первинними документами ПрАТ «ТЦРП», що відображають реальність господарської операції з ТОВ «НВО "Харківський завод свічок запалювання та електрообладнання» та є підставою для формування податкового обліку платника податків у серпні 2011 року.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач зареєстрований виконавчим комітетом міської Ради народних депутатів міста Харкова (Свідоцтво про державну реєстрацію від 10.06.2004 року № 26488128Ю0026443) (а.с. 10), включений до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, що підтверджується копією довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України № 12881090, виданої станом на 27.01.2012 р. (а.с. 60- 64) та є платником податків і зборів, передбачених Податковим кодексом України від 02.12.2010 р. №2755-VI, що також підтверджується копією свідоцтва № 200006653 про реєстрацію платника податку на додану вартість від 21.01.2002 р. (а.с. 68), ідентифікаційний код підприємства 14085922, місцезнаходження - 61172, м. Харків, вул. Роганська, б. 155.

Як вбачається з акту перевірки, позивач для здійснення власної господарської діяльності має у власності, а також орендує об'єкти нерухомого майна, що підтверджується актом перевірки від 25.11.2011р. № 2323/2330/14085922 (а.с. 10) де вказано, що у періоді, що перевіряється, ПрАТ «ТЦРП» використовував у своїй діяльності офісні (торговельні, складські) приміщення.

Так, на підставі договору оренди цілісного майнового комплексу № 1219 від 24.06.2005 р., укладеного з територіальною громадою м. Харкова в особі Харківської міської ради Харківської області від імені якої Управління комунального майна та приватизації Головного управління економіки та комунального майна, ПрАТ «ТЦРП» орендує цілісний майновий комплекс, що належить до комунальної власності територіальної громади м. Харкова у строкове платне користування нежитлові будівлі літ. «Б-1», площею 0,2-2, літ. «Г-1» площею 16,0 м2, нежитлове приміщення № 1 в літ. «Д-1», площею 100,8 м2, нежитлове приміщення першого поверху № 1-14,2а, 18-27, другого поверху № 1-10, За, 12-29, 31-42, третього поверху № 1-8, За, четвертого поверху площею 2754,7 м2 (загальною площею 3031,7 м2) за адресою: Харків вул. Роганська, 155. Термін дії договору до 24.06.2012 р. Орендна плата складає 5% від вартості об'єкту. Договором про внесення змін № 1 від 17.03.2008р. змінено орендну плату, яка складає 10% від вартості об'єкту.

У відповідності до договору № 1220 від 24.06.2005 р., укладеного з Територіальною громадою м. Харкова в особі Харківської міської ради Харківської області від імені якої діє Управління комунального майна та приватизації Головного управління економіки та комунального майна, ПрАТ «ТЦРП» орендує цілісний майновий комплекс - нежитлова будівля літ. «А», площею 616,7 м2 за адресою: м. Харків вул. Пастера Луї, 0-А та нежитлову будівлю літ. «А- 2», площею 711, 9 м2 за адресою: м. Харків вул.Зубарева, 27-А. Цілісний майновий комплекс передається з метою виробництва теплоенергії для промислових підприємств та населення. Орендна плата складає 5% від вартості об'єкту. Термін дії договору до 24.06.2018р. Договором про внесення змін № 1 від 17.03.2008 р. змінено орендну плату, яка складає 10% від вартості об'єкту.

За договором № 394 від 20.12.2006 р., укладеним з Управління комунального майна та приватизації департаменту економіки та комунального майна, ПрАТ «ТЦРП» орендує нежитлове приміщення площею 5,6 м2 за адресою: м. Харків вул. Грицевця, 29 літ."В-2" під офіс та підсобні приміщення. Орендна плата складає 8% та 5% від вартості об'єкту. Термін дії договору до 20.12.2008 року. Договором про внесення змін № 7 без дати пролонговано дію договору до 20.12.2010р. Договором про внесення змін № 9 від 26.01.2010 р. змінено орендну плату, 5% від вартості об'єкту.

Згідно договору купівлі-продажу нежитлової будівлі від 02.10.2009 р., укладеного з TOB «Інфо Віт» ЄДРПОУ 33205528, ПрАТ «ТЦРП» придбано нежитлову будівлю літ. «В-1», площею 281,4 кв.м. за адресою: м. Харків вул. Роганська, 184, вартістю 140000,0 грн. (в т.ч. ПДВ - 23333, 34 грн.) (а.с. 10).

З використанням нерухомого майна ПрАТ «ТЦРП» веде власну господарську діяльність. Тобто, позивач відповідає ознакам підприємства та здійснює систематичну комерційну діяльність.

Матеріалами справи підтверджено, що фахівцем ДПІ у Орджонікідзевському р-ні було здійснено документальну позапланову виїзну перевірку ПрАТ «ТЦРП» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинах з TOB «Науково виробниче об'єднання «Харківський завод свічок запалювання та електрообладнання» (код ЄДРПОУ 33067821) за період з 01.08.2011 року по 31.08.2011 року» за результатами якої складено акт від 25.11.2011 р. № 2323/2330/14085922 (а.с. 9-25).

За висновками акту перевірки встановлено порушення з боку позивача ст. 198, ст. 200 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 р., внаслідок чого зафіксовано заниження податку на додану вартість у серпні 2011 р. на суму 73776, 00 грн.

Позивач, не погодившись із висновками акту перевірки 01.12.2011 р., направив на адресу відповідача заперечення до акту перевірки (а.с. 27-28), за результатами розгляду яких, відповідач залишив без змін висновки акту перевірки, про що направив лист про надання відповіді від 02.12.2011 р. № 8182/10/23-310 (а.с. 29-32).

На підставі висновків акту перевірки ДПІ у Орджонікідзевському р-ні було винесено податкове повідомлення-рішення від 05 грудня 2011 року № 0001672330 про збільшення суми грошового зобов'язання приватному акціонерному товариству «Теплоенергетичний центр Роганського промвузла» за платежем податок на додану вартість в сумі 110664, 00 грн., в тому числі 73766, 00 грн. за основним платежем та 36888, 00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с. 26).

Не погодившись з винесеним податковим повідомленням-рішенням, позивач скористався правом адміністративного оскарження спірних податкових повідомлень - рішень відповідно до приписів ст.56 ПК України шляхом подання скарг до ДПС у Харківській області та ДПС України. За результатами розгляду скарги позивача були залишені без задоволення, а спірні податкові повідомлення-рішення - без змін. Внаслідок чого позивач звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з правомірності формування позивачем податкового кредиту по взаємовідносинам із TOB «Науково виробниче об'єднання «Харківський завод свічок запалювання та електрообладнання» за спірний період та як наслідок відсутності підстав для збільшення ПрАТ «ТЦРП» грошових зобов'язань з податку на додану вартість у загальному розмірі 110664, 00 грн.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що фактичною підставою для відображення в акті перевірки порушень ст.ст.198, 200 ПК України та відповідно прийняття відповідачем спірного податкового повідомлення - рішення, слугувало твердження відповідача про відсутність факту реального вчинення господарських відносин між ПрАТ «ТЦРП» та TOB «Науково виробниче об'єднання «Харківський завод свічок запалювання та електрообладнання». Даний висновок зроблений відповідачем виходячи з даних податкової звітності та даних актів невиїзних актів невиїзних перевірок ТОВ «Сатур-Сю», ТОВ «САТ ІМПЕКС», ТОВ «ТБ» Радегаст-Харків», які у перевіряємому періоді були постачальниками TOB «Науково виробниче об'єднання «Харківський завод свічок запалювання та електрообладнання» та відповідно до яких є підстави вважати, що у ТОВ «Сатур-Сю» наявні ознаки фіктивної господарської діяльності.

Суд апеляційної інстанції, беручи до уваги фактичні обставини у справі та досліджені у судовому засіданні письмові документи, вважає вказані твердження Індустріальної МДПІ помилковими, безпідставними та такими, що не можуть бути підставою для висновку про заниження позивачем ПДВ у серпні 2011 року у сумі 73776 грн., з огляду на таке.

Колегія суддів зазначає, що підстави та порядок формування податкового кредиту за серпень 2011 року регламентовано Податковим кодексом України.

Відповідно до п.п. 14.1.181. п. 14.1. ст. 4 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 ст.198 Податкового кодексу визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п.198.2. ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Положеннями п.198.3. ст.198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до п.198.4 ст.198 Податкового кодексу України якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Виходячи зі змісту п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Пунктом 44.1 ст.44 Податкового кодексу України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Із положень ч. 1, 3 ст. 9 вказаного Закону вбачається, що бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складенні на їх підставі зведених облікових документів, систематизації інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форму); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З огляду на викладене, правові наслідки у вигляді виникнення права у платника податків на формування податкового кредиту із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), є реально вчинені господарські операції з придбання товарів та послуг із метою використання таких товарів в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства, за наявності належно оформлених податкових накладних та первинних документів.

Отже, будь - які документи ( у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно до ст. 712 Цивільного Кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Виходячи із змісту цієї норми, наслідками за договором постачання товару є перехід права власності на товар від Постачальника до Покупця за певну грошову суму.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що між ПрАТ «ТЦРП» (покупець) та TOB «Науково виробниче об'єднання «Харківський завод свічок запалювання та електрообладнання» (продавець) було укладено договір від 04.07.2010 р. № С30407, згідно з п. 1.1. якого продавець зобов'язується передавати (постачати) у погоджені сторонами строки, а покупець зобов'язується приймати та оплачувати товар згідно специфікацій до цього договору, які є його додатками та є його невід'ємною частиною (а.с. 44-46).

Відповідно до п. 3.1. вищевказаного договору постачання товару відбувається продавцем на умовах погоджених сторонами та зазначених у підписаних сторонами специфікаціях.

На виконання умов п.3.1 договору 19.08.2011 р. сторонами було підписано специфікацію № 2 до договору від 04.07.2010 р. № С30407 відповідно до якої продавець продає, а покупець купує наступний товар - датчики тиску п'єзоелектричні (коробок). За цією специфікацією ціна товару з ПДВ становить 442656, 00 грн. Умови постачання - м. Харків, пр-т Московський, 281 (адреса продавця) (а.с. 96).

Матеріалами справи також підтверджено, що згідно видаткової накладною від 19.08.2011 р. №РН- 0000104 на суму 442656,00 грн., в т.ч. ПДВ - 73776, 00 грн., виписаної TOB «Науково виробниче об'єднання «Харківський завод свічок запалювання та електрообладнання» як продавцем, було поставлено покупцю - ПрАТ «ТЦРП» датчики тиску п'єзоелектричний (коробок) у кількості 106 шт. (а.с. 47).

Товар було отримано працівником позивача, що підтверджується наданими позивачем до матеріалів справи реєстрами документів (довіреності) за 18.08.2011р. по 18.08.2011р. (а.с. 101).

Разом з отриманим товаром TOB «Науково виробниче об'єднання «Харківський завод свічок запалювання та електрообладнання» були надані ПрАТ «ТЦРП» сертифікати відповідності на товар серії ДІ та серії ВВ терміном дії з 16.11.2010 р. по 15.11.2012 р. (копії долучені до матеріалів справи), згідно з якими виробником продукції - датчиків тиску п'єзоелектричних є TOB «Науково виробниче об'єднання «Харківський завод свічок запалювання та електрообладнання» (а.с. 102-103).

За правилом «першої події» на суму оплаченого товару, TOB «Науково виробниче об'єднання «Харківський завод свічок запалювання та електрообладнання» видало ПрАТ «ТЦРП» належним чином оформлену податкову накладну № 7 від 19.08.2011 р. на загальну суму 442656 грн., у т.ч. ПДВ - 73776, 00 грн. (а.с. 48), що також підтверджується копією реєстру виданих та отриманих податкових накладних (а.с. 97-99).

Зобов'язання по оплаті вартості товару були виконані позивачем в повному обсязі шляхом перерахування на користь контрагента безготівкових коштів, що підтверджується копіями платіжних доручень № 1403 від 03.08.2011 р. (а.с. 82) та 1389 від 02.08.2011 р. (а.с. 83).

Придбаний у TOB «Науково виробниче об'єднання «Харківський завод свічок запалювання та електрообладнання» товар у подальшому був використаний у власній господарській діяльності позивача, а саме: відповідно до умов договору комісії №К-0107 від 01.07.2011 року, укладеного між ПрАТ «ТЦРП» (комітент) та TOB НПП «Витактум» (комісіонер), останній зобов'язується за дорученням комітента за винагороду здійснити для комітента від свого імені одну або декілька зовнішньоекономічних угод з продажу датчиків тиску п'єзоелектричних в кількості та по ціні, вказаній у специфікаціях до цього договору на загальну суму 9407500,00 грн. (а.с. 50-52).

Факт отримання комісіонером товару підтверджується копією акту приймання- передачі №7 від 19.08.2011 р. до договору комісії № К-0107 від 01.07.2011 р. (а.с. 49).

Переданий позивачем товар на комісію було експортовано комісіонером, що підтверджується копією вантажної митної декларації (а.с. 86-87) на підставі контакту № 1-11 від 28.03.2011 р. (а.с. 90-95) та інвойсу № 4 від 12.12.2011 р. (а.с. 88), що також підтверджується копією пакувального листа №4 (а.с. 89).

Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає, що господарські операції з придбання у TOB «Науково виробниче об'єднання «Харківський завод свічок запалювання та електрообладнання» ТМЦ повністю підтверджені первинними документами, оформленими належним чином у відповідності до ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність Україні", а також податковою накладною, заповненою у відповідності до вимог п. 201.1 ст. 201 Податкового Кодексу України.

Із наявних у матеріалах справи платіжних доручень, встановлено факт виконання позивачем зобов'язань за спірним правочином шляхом перерахування безготівкових грошових коштів, що означає втрату позивачем права власності на ці кошти. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та його контрагента спільного інтересу щодо їх отримання позивачем (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб), до матеріалів справи суб'єктом владних повноважень не подано. За правилами Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» операція по списанню коштів з банківських рахунків платника податку призводить до зміни стану та структури активів і зобов'язань такого платника.

Отже, відбулась зміна активів ПрАТ «ТЦРП» в позитивному контексті.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про те, що при здійсненні позивачем господарських операцій з вказаним контрагентом мав місце зв'язок між фактом придбання ТМЦ, понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

При цьому, мала місце господарська мета - товар був придбаний для використання у господарській діяльності позивача - для подальшого продажу датчиків комісіонеру ТОВ НПП «Витактум».

Згідно з п.201.1. ст.201 Податкового кодексу України платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках певні обов`язкові реквізити.

Пунктом 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох екземплярах.

У відповідності до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари, на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу (п.201.8 ст.201 ПК України).

Як вбачається з матеріалів справи, на момент видачі податкової накладної, яка була включена позивачем до реєстру отриманих та виданих податкових накладних, ПрАТ «ТЦРП» та його контрагент були зареєстровані органами державної податкової служби у встановленому законодавством порядку в якості платників податку на додану вартість, а отже мали право складати податкові накладні.

Колегія суддів вважає неспроможними посилання податкового органу в обґрунтування встановлених порушень на відсутність у ПрАТ «ТЦРП» товарно-транспортних накладних та інших документів, складенням яких опосередковується перевезення продукції.

Згідно з пунктом 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, товарно-транспортна накладна - це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

За змістом пункту 11.1 цих Правил товарно-транспортна накладна є основним документами на перевезення вантажів.

Таким чином, товарно-транспортна накладна за встановленою формою є обов'язковою саме для застосування відправниками та одержувачами вантажів, оскільки в цьому випадку є підставою для проведення розрахунків за договором перевезення, а також для списання та оприбуткування товарно-матеріальних цінностей.

Колегія суддів зазначає, що подання товарно-транспортних накладних за наявності первинних документів на підтвердження фактичного отримання та оплати товару (видаткової накладної, виписки з банківського рахунку тощо) не є обов'язковим у зв'язку з тим, що у даному спорі не оцінюється правомірність формування ПрАТ «ТЦРП» податкового кредиту за операцією з перевезення товарів.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів зауважує що ненадання до перевірки по деяким контрагентам документів, підтверджуючих транспортування товарів, не є підставою для висновку про нереальність здійснених правочинів, оскільки іншими документами, які були надані до перевірки та до матеріалів справи підтверджено відповідний рух товару від постачальника до позивача та подальше використання ТМЦ в господарській діяльності ПрАТ «ТЦРП».

Крім того, відповідно до п. 3 договору №К-0107 від 01.07.2011 року, укладеного між ПрАТ «ТЦРП» та TOB НПП «Витактум» та з урахуванням пояснень представника позивача в судовому засіданні, комісіонер зобов'язується, зокрема, закінчити роботи з транспортування товару до місця продажу, а також поручається за виконання послуг по транспортуванню та зберіганню товару. Оскільки товар передавався позивачем комісіонеру на складі TOB «Науково виробниче об'єднання «Харківський завод свічок запалювання та електрообладнання», то товарно-транспортні накладні у позивача правомірно були відсутні.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що типові форми первинного обліку роботи вантажного автомобіля, зокрема товарно-транспортні накладні, затверджені спільним наказом Мінтрансу та Мінстату України №488/346 від 29.12.1995 р., в п. 2 якого було визначено, що ТТН, як форма первинного обліку є обов'язковою для всіх суб'єктів господарювання незалежно від форм власності. Між тим, зазначений наказ не був зареєстрований в Міністерстві юстиції України. Крім того, вимоги відносно визначення ТТН в якості бланку суворої звітності скасовані шляхом виключення з Державного реєстру нормативно-правових актів з 31.05.06 р. Інструкції «Про порядок виготовлення, зберігання, застосування єдиної первинної транспортної документації для перевезення вантажів автомобільним транспортом та обліку транспортної роботи» на підставі висновку Міністерства юстиції України № 10/68 від 15.05.06 р., а до Правил перевезення були внесені зміни згідно наказу Мінтрансу України №493 від 22.05.06 р., які виключили п. 11.2. щодо віднесення до документів суворої звітності ТТН.

Колегією суддів також взято до уваги, що TOB «Науково виробниче об'єднання «Харківський завод свічок запалювання та електрообладнання» суму ПДВ за цими операціями в загальному розмірі 73776, 00 грн. включило до податкових зобов'язань звітного періоду, що підтверджується копією податкової декларації з податку на додану вартість за серпень 2011 року (а.с. 54-57) та копією розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (а.с. 58-59), що також не заперечувалося представником відповідача.

Щодо посилань податкового органу на акти перевірок контрагентів контрагента позивача, актів про неможливість проведення зустрічних звірок, як підстави встановлення порушень податкового законодавства позивачем, колегія суддів зазначає, що обов'язок контролю за правильністю нарахування та сплати податку на додану вартість покладаються на відповідача, а не на позивача, у зв'язку з чим відсутні підстави для позбавлення позивача права на податковий кредит через можливі порушення податкового законодавства постачальниками товарів (послуг) по ланцюгу.

Якщо контрагент (постачальник по ланцюгу) не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку (покупця товарів, робіт, послуг) права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, обмеження права сумлінного платника податку на формування податкового кредиту у зв'язку з порушенням його контрагентами порядку обліку та звітування по податкам суперечать практиці Європейського суду з прав людини.

Відповідно до ст. 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

З огляду на це, суд при вирішенні даної справи враховує існуючу практику Європейського Суду з прав людини щодо зобов'язань зі сплати ПДВ.

Так, у справі "БУЛВЕС" проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 р. зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

За таких обставин, якщо контрагент позивача не виконав свого зобов'язання зі сплати ПДВ до бюджету, не задекларував податкові зобов'язання, не подав звітність до податкового органу, в силу ст.61 Конституції України настає індивідуальна відповідальність та відповідні негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою вважати неправомірним формування податкового кредиту позивачем, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо його формування та має документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Враховуючи вищевикладене, оскільки всі твердження відповідача про відсутність реальних господарських стосунків в спірних правовідносинах між позивачем та його контрагентом не підтвердженні жодними належними доказами, що містять предмет доказування (неотримання позивачем від свого контрагенту товару, невикористання отриманого товару в господарській діяльності, внесення завідомо недостовірних даних до податкової звітності тощо), колегія суддів дійшла висновку про те, що правочин між вказаними контрагентами не може бути визнано нікчемним.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач правомірність винесеного податкового повідомлення-рішення належним чином не довів.

Висновки перевіряючих осіб, що викладені у акті перевірки, не підкріплені жодними доказами і носять характер суб'єктивних припущень.

За таких обставин, факти вказаних в акті перевірки від 25.11.2011 р. № 2323/2330/14085922 порушень позивачем ст.ст. 198, 200 Податкового кодексу України, слід вважати недоведеними, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення ДПІ у Орджонікідзевському районі м.Харкова від 05.12.2011 року № 0001672330 таким, що підлягає скасуванню.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Індустріальної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 03.04.2012р. по справі № 2а-1399/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Перцова Т.С.Судді(підпис) (підпис) Дюкарєва С.В. Жигилій С.П. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Перцова Т.С.

Повний текст ухвали виготовлений та підписаний 26.04.2013 р.