Постанова № 31052676, 24.04.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2013 р. Справа № 2а-14745/11/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Макаренко Я.М.

Суддів: Шевцової Н.В. , Мінаєвої О.М.

за участю секретаря судового засідання Антоненко Н.В.

відповідача ОСОБА_1

представника позивача Котляр І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 31.01.2012р. по справі № 2а-14745/11/2070

за позовом Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття в особі робочого органу Харківського міського центру зайнятості

до ОСОБА_1

про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИЛА:

Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття в особі робочого органу Харківського міського центру зайнятості (надалі по тексту позивач) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 (надалі по тексту відповідач) в якому просив суд:

- стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1, 7825 грн. 07 коп. - вартість матеріального забезпечення на користь Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття в особі Харківського міського центру зайнятості.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 31.01.2012 року адміністративний позов Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття в особі робочого органу Харківського міського центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено в повному обсязі.

Стягнуто з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) вартість матеріального забезпечення у розмірі 7825 грн. 07 коп. (сім тисяч вісімсот двадцять п'ять гривень 07 коп.) на користь Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття в особі Харківського міського центру зайнятості (61013, м. Харків, вул. Шевченка, 137-А, р/р 37177300802007 в ГУ ДКУ у Харківській області, МФО 851011, ОКПО 36224721).

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 31.01.2012 року та направити справу на розгляд до суду першої інстанції.

Харківський міський центр зайнятості подав заперечення на апеляційну скаргу в яких посилаючись на законність та обгрунтованість оскаржуваного судового рішення просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, постанову Харківського окружного адміністративного суду від 31.01.2012 року залишити без змін.

Колегія суддів заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, заслухавши відповідача, представника позивача, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що 31 січня 2008 року ОСОБА_1 звернувся за сприянням у працевлаштуванні до Комінтернівського районного центру зайнятості, де був зареєстрований з відкриттям персональної картки № НОМЕР_2, з відміткою про пошук роботи відповідно до Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних, затвердженого постановою КМУ від 14.02.2007 р. № 219.

07 лютого 2008 року ОСОБА_1 подана заява, в якій зазначалося, що він не зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності та не займається іншими видами діяльності, не отримує доходів. Наказом № НТ080207 від 07.02.2008 року йому було надано статус безробітного та призначено виплату допомоги по безробіттю з урахуванням страхового стажу від 2 до 6 років з 07.02.2008 р. по 31.01.2009 р. відповідно до п.п. 1, 3, 4 ст. 22 та п.1 ст.23 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" та п.2.1 "Порядку надання допомоги по безробіттю у тому числі, одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності".

З 22.09.2008 року відповідача у зв'язку з невідвідуванням центру зайнятості протягом 30 і більше календарних днів без поважних причин після закінчення встановленого строку відвідування знято з обліку.

За період з 07.02.2008 р. по 22.09.2008 р. ОСОБА_1 виплачені кошти в сумі 8886,58 грн.

20.10.2008 року відповідачу поновлено статус безробітного з виплатою допомоги по безробіттю з 16.08.2008 року.

В період з 16.08.2008 року по 31.01.2009 року ОСОБА_1 було виплачено допомогу по безробіттю в сумі 6115 грн. 08 коп.

01.11.2010 року ОСОБА_1 знову звернувся до центру зайнятості за сприянням у працевлаштуванні, статус безробітного надано згідно з наказом №НТ101108 від 08.11.2010 року, допомога по безробіттю призначена з 29.03.2011 року.

В період з 29.03.2011 року по 06.07.2011 року відповідачу виплачено допомогу по безробіттю у розмірі 1709 грн. 99 коп.

З обліку відповідач знятий 27.07.2011 року.

11.08.2011 року Харківським окружним адміністративним судом винесено постанову про стягнення з ОСОБА_1 на користь Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття в особі робочого органу Харківського міського центру зайнятості незаконно виплаченого матеріального забезпечення на випадок безробіття в період з 07.02.2008 р. по 22.09.2008 р. в сумі 8886, 58 грн.

17.08.2011 року ОСОБА_1 направлено копію витягу з наказів про прийняті рішення та лист - претензію за №12084 щодо необхідності повернення коштів, виплачених як матеріальне забезпечення на випадок безробіття в сумі 1709 грн. 99 коп.

23.09.2011 року за №13654 ОСОБА_1 направлено лист - претензію про необхідність повернення 6115,08 грн. за період з 16.08.2008 року по 31.01.2009 року.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх обгрунтованості.

Колегія суддів частково погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» (далі Закон України №1533-III) загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин та надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Згідно з пунктом 1.2 Порядку надання допомоги по безробіттю, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 20 листопада 2000 року № 307, допомога по безробіттю надається застрахованим і незастрахованим особам, визнаним в установленому порядку безробітними.

У статті 2 Закону України «Про зайнятість населення» (далі Закон України №803-XII) зазначено, що безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані в державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи.

Громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, належать до зайнятого населення (п.п. «б»ч. 3 ст. 1 Закону № 803-XII).

Якщо особа забезпечує себе роботою самостійно, вона не може бути визнана безробітною і не має права на виплату допомоги по безробіттю.

Пунктом 4 частини 5 статті 31 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі приховування відомостей про працевлаштування на тимчасову роботу (у тому числі за межами України) або здійснення іншої діяльності за винагороду в період одержання допомоги по безробіттю.

Згідно з підпунктом 1 пункту 5.5. Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 20.11.2000 року № 307 виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі працевлаштування безробітного, зайняття підприємницькою або іншою діяльністю, пов'язаною з одержанням доходу безпосередньо від цієї діяльності, виконання робіт (послуг) за цивільно-правовими угодами (з дня працевлаштування, державної реєстрації як суб'єкта підприємницької або іншої діяльності, виконання робіт (послуг) за цивільно-правовими угодами).

Як вбачається з Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.18) з 07.03.2000 року відповідач зареєстрований фізичною-особою-підприємцем.

Під час звернення відповідача до Комінтернівського районного центру зайнятості з заявою від 07.02.2008 року про надання статусу безробітного з виплатою допомоги по безробіттю ОСОБА_1 не повідомив відомості, які вплинули на надання йому статусу безробітного та виплати матеріального забезпечення, а саме факт того, що він відноситься до категорії зайнятого населення.

У пункті 6.14. Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності якщо під час одержання допомоги по безробіттю безробітний своєчасно не подав відомості про обставини, що впливають на умови її виплати, у тому числі встановлені під час розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення, з безробітного стягується сума виплаченої допомоги по безробіттю з моменту виникнення цих обставин.

Частиною 2,3 ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування України на випадок безробіття» передбачено, що застраховані особи зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та наданні соціальних послуг. Сума виплаченого забезпечення в наслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом позову у справі є стягнення з відповідача вартості матеріального забезпечення наданого у період з 16.08.2008 року по 31.01.2009 року у розмірі 6115,08 грн. та у період з 29.03.2011 року по 06.07.2011 року у розмірі 1709,99 грн.

Державна реєстрація припинення підприємницької діяльності відповідача згідно відомостей з Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.19) була проведена 20.10.2008 року.

Тобто, на час призначення допомоги по безробіттю у період з 16.08.2008 року по 31.01.2009 року у розмірі 6115,08 грн. відповідач відносився до категорії зайнятого населення та не мав права на отримання статусу безробітного та допомоги, а тому враховуючи, що відповідачем неправомірно була отримана допомога по безробіттю у період з 16.08.2008 року по 31.01.2009 року у розмірі 6115,08 грн., колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про стягнення з відповідача незаконно отриманої допомоги у розмірі 6115,08 грн.

Між тим, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо стягнення з відповідача допомоги по безробіттю виплаченої у період з 29.03.2011 року по 06.07.2011 року у розмірі 1709,99 грн., виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 вдруге звернувся з заявою до позивача про надання статусу безробітного з виплатою допомоги 08 листопада 2010 року (а.с. 13).

За наказом від 08.11.2010 р. ОСОБА_1 надано статус безробітного, допомога по безробіттю призначена з 29.03.2011 р., що підтверджено матеріалами справи та підтвердив представник позивача в судовому засіданні.

Державна реєстрація припинення підприємницької діяльності відповідача згідно відомостей з Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.19) була проведена 20.10.2008 року, тобто на час звернення відповідача з заявою про надання статусу безробітного та проведення виплати допомоги по безробіттю у розмірі 1709,99 грн. він не відносився до категорії зайнятого населення, а тому у цьому розмірі допомога по безробіттю відповідачем отримана правомірно.

Посилання позивача на порушення відповідачем п. 20 Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.02.2007, № 219, згідно якого громадяни можуть зареєструватися в державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, після закінчення шести місяців з дати зняття їх з обліку за умови, що вони повернули отримані кошти з дати подання недостовірних даних, колегія суддів вважає необгрунтованими, оскільки відповідач на час повторного звернення з заявою про надання статусу безробітного не був зареєстрований як суб"єкт підприємницької діяльності, а позивачем не було повідомлено відповідача про незаконність отримання допомоги по безробіттю, надання статусу безробітного при зверненні з заявою від 7 лютого 2008 р. та необхідність повернення коштів.

Крім того, представник позивача підтвердив в судовому засіданні, що допомогу по безробіттю було призначено та виплачено позивачу в день складання акту розслідування страхових випадків від 29 березня 2011 р., тобто коли позивач був обізнаний про незаконність надання ОСОБА_1 статусу безробітного та отримання ним допомоги по безробіттю за заявою від 7 лютого 2008 р.

Відповідно до п. 20 вищенаведеного Порядку громадяни, зареєстровані як такі, що шукають роботу, та безробітні, знімаються з обліку з дня виявлення факту подання недостовірних даних, що мав місце під час перебування особи на обліку як безробітної, або неповідомлення державної служби зайнятості про виїзд за межі України з метою працевлаштування чи провадження іншої діяльності, спрямованої на отримання прибутку.

Між тим, позивачем всупереч приписів наведеного нормативного акту не було прийнято заходів щодо зняття відповідача з обліку з дня виявлення факту подання недостовірних відомостей та продовжувалася виплачуватися допомога.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача матеріального забезпечення у розмірі 1709,99 грн. призначено та виплаченої за період з29.03.2011 року по 06.07.2011 року є необгрунтованими, а висновки суду першої інстанції щодо стягнення цих виплат з відповідача є помилковими та такими, що не грунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права.

Таким чином, через порушення судом першої інстанції норм матеріального права в частині стягнення з ОСОБА_1 матеріального забезпечення у розмірі 1709,99 грн. постанова суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог в цій частині, в іншій частині постанова Харківського окружного адміністративного суду від 31.01.2012 року підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 31.01.2012р. по справі № 2а-14745/11/2070 сскасувати в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття в особі робочого органу Харківського міського центру зайнятості вартості матеріального забезпечення у розмірі 1709 грн. 99 коп. та прийняти в цій частині нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити.

В іншій частині постанову Харківського окружного адміністративного суду від 31.01.2012 року по справі № 2а-14745/11/2070-залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Макаренко Я.М.Судді(підпис) (підпис) Шевцова Н.В. Мінаєва О.М.

ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Макаренко Я.М.

Повний текст постанови виготовлений 29.04.2013 р.