Ухвала суду № 31052665, 23.04.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2013 р.Справа № 2а-12802/12/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Перцової Т.С.

Суддів: Дюкарєвої С.В. , Жигилія С.П.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Індустріальної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30.01.2013р. по справі № 2а-12802/12/2070

за позовом Приватного підприємства фірми "Бріз СПД"

до Індустріальної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - Приватне підприємство фірма "БРІЗ СПД" (далі по тексту - ППФ «Бріз СПД»), звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Індустріальної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби (далі по тексту - Індустріальна МДПІ, відповідач), в якому просив суд скасувати податкові повідомлення - рішення Індустріальної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби від 27.07.2012 року №0000492210 та №0000502210.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 30.01.2013 року по справі № 12802/12/2070 адміністративний позов Приватного підприємства фірма "Бріз СПД" до Індустріальної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень - рішень - задоволено.

Скасовано податкові повідомлення - рішення Індустріальної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби від 27.07.2012 року №0000492210 та №0000502210.

Відповідач, не погодившись із вказаною постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин у справі, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить суд апеляційної інстанції постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30.01.2013 року по справі № 12802/12/2070 скасувати, прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог ППФ «Бріз СПД» відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги з посиланням на акт планової перевірки ПП фірма "БРІЗ СПД" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2009 р. по 31.03.2012 р. №1044/22-106/21229020 від 11.06.12р., зазначив, що ПП фірма "Бріз СПД" допущено порушення вимог п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п. 138.2 ст.138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст.139 Податкового кодексу України, пп. 7.4.1, пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", п. 137.1, п. 137.4 ст. 137, ст. 44 Податкового кодексу України, п. 138.2 ст.138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, п. 185.1 ст. 185, п. 186.1 ст. 186, п. 187.1 ст. 187, п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, п. 198.3. п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України. Пояснив, що такі висновки відповідачем по справі зроблено у зв'язку з віднесенням позивачем до складу валових витрат за 1 та 4 квартали 2011 року сум за нікчемними правочинами, укладеними із ТОВ «Афінас-11» та ТОВ «Обпромінструмент» відповідно, а також у зв'язку з віднесенням до складу податкового кредиту за березень 2011 року сум ПДВ за результатами відносин із ТОВ «Афінас-11». В обґрунтування такого твердження послався на ненадання позивачем до перевірки доказів на підтвердження фактичного переміщення товарів від вищевказаних продавців до покупця (ППФ «Бріз СПД»), а також на акти перевірок ТОВ «Афінас-11» та ТОВ «Обпромінструмент», складених ДПІ у Київському районі м. Харкова та ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова відповідно, якими встановлено неможливість фактичного здійснення вказаними підприємствами фінансово-господрської діяльності у порядку, передбаченому приписми діючого законодавства, у зв'язку з відсутністю необхідних трудових, майнових та інших ресурсів, знаходження постачальників у стані «триває процедура припинення (направлені заперечення органу ДПС)», зняття їх з обліку в органах ДПС, анулювання свідоцтв платників ПДВ 12.09.2011 року та 15.11.2011 року відповідно; недекларування відносин із ППФ «Бріз СПД»; відсутність ТОВ «Обпромінструмент» за місцезнаходженням, невизнання декларації останнього з податку на прибуток за 2 квартал 2011 року податковою звітністю; надання пояснень директором ТОВ «Обпромінструмент» ОСОБА_1 щодо фактичної непричетності його до фінансово-господарської діяльності підприємства. З огляду на викладене, вважає спірні податкові повідомлення-рішення, якими ППФ "БРІЗ СПД" визначено грошові зобов'язання за платежем: податок на додану вартість та податок на прибуток приватних підприємств і організацій приватної власності, а також застосовано штрафні санкції, цілком обґрунтовними, правомірними та не вбачає підстав для їх скасування.

Представник позивача в надісланих до суду письмових запереченнях на апеляційну скаргу та письмових поясненнях просив суд апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги залишити без задоволення, оскаржувану постанову суду першої інстанції - без змін. Стверджує, що ППФ «Бріз СПД» під час перевірки було надано усі первинні документи, які підтверджують виконання господарських операцій, проведених позивачем із контрагентами ТОВ «Афінас-11» та ТОВ «Обпромінструмент». Вказані документи оформлені належним чином, відомості, що містяться в них, є достовірними. Посилання податкового органу на акти перевірок інших податкових інспекцій стосовно контрагентів позивача, не можуть бути взяти уваги, оскільки у відповідності до ст.61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, поширюється на діяння, що визначаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником, у зв'язку з чим питання сплати податків стосується тільки окремо взятого платника податків і не тягне за собою позбавлення права на валові витрати та податковий кредит для контрагентів такого платника в разі фактичного здійснення господарської операції. Акт перевірки не доводить умислу підприємства позивача на порушення публічного порядку, не містить посилань і на те, в чому таке порушення полягає. Доказів, які б доводили нерозумність або необачність правової поведінки ПП фірми "БРІЗ СПД" у спірних правовідносинах при укладанні і виконанні договорів із вищевказаними контрагентами, ДПІ не наведено. Таким чином, договори укладені між ПП фірма "БРІЗ СПД" та його контрагентами в установленому законодавством порядку не визнані недійсним, є чинними і в сукупності з іншими первинними документами підтверджують достовірність фактичного здійснення господарських операцій, сплати податку на додану вартість у повному обсязі, а доводи податкового органу про порушення позивачем податкового законодавства є безпідставними. Відтак, вважає спірні податкові повідомлення-рішення про збільшення позивачеві грошових зобов'язань з податку на прибуток та ПДВ необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню.

Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що позивач ППФ "БРІЗ СПД", пройшов державну реєстрацію у порядку, визначеному чинним законодавством, набув статусу суб'єкта господарювання, код ЄДРПОУ: 21229020, місцезнаходження: 61137, м. Харків, вул. Фасадна, буд.20 (т.1.а.с.129-131).

З 17.12.1993 року позивач взятий на податковий облік в органах ДПС, на час розгляду справи підприємство перебуває на обліку в Індустріальній МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС. З 08.01.2002 року останній зареєстрований платником податку на додану вартість (т.1.а.с.132-133).

З 05.04.2011 року позивач отримав право на здійснення господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури, про що свідчить наявна в матеріалах справи копія ліцензії серія АГ №573955 від 08.04.2011 року (т.1.а.с.128).

В період з 14.05.2012 року по 01.06.2012 року на підставі направлень від 14.05.2012р.: №№365, 366, 367, 368 та від 28.05.2012 №474, фахівцями відповідача згідно із пп.20.1.4 п.20.1 ст.2.0, ст.77, п.82.1 ст.82 Податкового Кодексу України та відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання, проведена планова виїзна перевірка Приватного підприємства Фірми "Бріз СПД" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2009 року по 31.03.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 року по 31.03.2012 року.

Результати вказаної планової виїзної перевірки оформлені актом №1044/22-106/21229020 від 11.06.2012 року, яким зафіксовано порушення позивачем :

- п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (зі змінами та доповненнями у редакції Закону України від 22.05.1997 № 286/97-ВР), п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІ із змінами та доповненнями, що призвело до заниження позивачем податку на прибуток на загальну суму 1.129.724 грн., у т.ч. за І квартал 2011 р. в сумі 556.714 грн., за 4 квартал 2011 р. в сумі 573.010 грн.;

- пп.7.4.1, пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР „Про податок на додану вартість" (зі змінами та доповненнями), що призвело до заниження податку на додану вартість всього у сумі 445.371 грн., у т.ч. за 03 місяць 2011р. в сумі 445.371 грн.;

- п.137.1, п.137.4 ст.137, ст.44 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІ із змінами та доповненнями, яке призвело до завищення складу валових доходів на загальну суму 1.894.134 грн., у т.ч. за 2-4 квартали 2011 р. на суму 1.894.134 грн.;

- п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІ із змінами та доповненнями, яке призвело до завищення складу валових витрат на загальну суму 1.894.134 грн., у т.ч. за 4 квартал 2011 р. на суму 1.894.134 грн.;

п. 185.1 ст.185, п. 186.1 ст. 186, п. 187.1 ст.187, п.44.1 ст.44 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІ, у зв'язку з чим до складу податкових зобов'язань зайво віднесено суму податку на додану вартість всього у сумі 100.675 грн., у т.ч. за листопад 2011 р. в сумі 100.675 грн.;

- п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІ, у зв'язку з чим до складу податкового кредиту зайво віднесено суму податку на додану вартість всього у сумі 100.675 грн., у т.ч. за листопад 2011 р. в сумі 100.675 грн. (т.1.а.с.19-95).

Скориставшись правом, наданим ст.55 та пп. 56.1 ст.56 Податкового кодексу України, ППФ "Бріз СПД" було розпочато процедуру адміністративного оскарження прийнятих Індустріальною МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС податкових повідомлень-рішень.

За результатами розгляду скарги ППФ "Бріз СПД", Рішенням ДПС України від 08.11.2012 року №4986/0/61-12/10-2115 залишено без змін податкові повідомлення - рішення Індустріальної МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС від 27.07.2012 року №0000492210 та №0000502210, а також рішення ДПІ, прийняте за розглядом первинної скарги, скаргу підприємства - без задоволення (т.1.а.с.98-101).

Не погодившись з податковими повідомленнями-рішеннями від 27.07.2012 року №0000492210 та №0000502210, ППФ «Бріз СПД» звернулось до суду з даним позовом про їх скасування.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з помилковості висновків відповідача про нікчемність правочинів між ППФ «Бріз СПД» та його контрагентами - ТОВ «Експортком», ТОВ «Афінас-11» та ТОВ «Обпромінструмент», а також з того, що відповідачем як суб'єктом владних повноважень не доведено правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що підставою для висновку відповідача про порушення ППФ «Бріз СПД» вимог п.п.7.4.1, пп.7.4.4, п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України та п.5.1, пп.5.2.1, п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п.138.2 ст.138, пп. 139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України слугувало твердження про нікчемність правочинів, укладених позивачем із контрагентами «Експортком», ТОВ «Афінас-11» та ТОВ «Обпромінструмент» як таких, що не направлені на реальне настання правових наслідків.

У свою чергу, таке твердження відповідачем зроблено з посиланням на ненадання позивачем до перевірки доказів на підтвердження фактичного переміщення товарів від вищевказаних продавців до покупця (ППФ «Бріз СПД»), а також на акти перевірок ТОВ «Афінас-11» та ТОВ «Обпромінструмент», складених ДПІ у Київському районі м. Харкова та ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова відповідно, якими встановлено неможливість фактичного здійснення вказаними підприємствами фінансово-господарської діяльності у порядку, передбаченому приписами діючого законодавства, у зв'язку з відсутністю необхідних трудових, майнових та інших ресурсів, знаходження постачальників у стані «триває процедура припинення (направлені заперечення органу ДПС)», зняття їх з обліку в органах ДПС, анулювання свідоцтв платників ПДВ 12.09.2011 року та 15.11.2011 року відповідно; недекларування відносин із ППФ «Бріз СПД»; відсутність ТОВ «Обпромінструмент» за місцезнаходженням, невизнання декларації останнього з податку на прибуток за 2 квартал 2011 року податковою звітністю; надання пояснень директором ТОВ «Обпромінструмент» ОСОБА_1 щодо фактичної непричетності його до фінансово-господарської діяльності підприємства.

Колегія суддів вважає такі твердження відповідача хибними та такими, що є підставою для зменшення позивачеві податкового кредиту та валових витрат, з огляду на таке.

Колегія суддів зазначає, що оскільки спірні правовідносини щодо правомірності формування позивачем валових витрат за 1 квартал 2011 року виникли до 01.04.2011 року (набрання чинності розділом ХІІІ Податкового кодексу України), застосуванню при наданні оцінки правомірності формування такого показника податкового обліку підлягають положення Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами". При цьому, колегія суддів відмічає, що порядок та підстави формування валових витрат у 2-4 кварталах 2011 року, податкового кредиту за березень 2011 року регламентовано Податковим кодексом України.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податковою) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу, а за змістом пп. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Пунктом 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище різня звичайних цін. визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків. нарахованих (сплачених) платником податку заставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з мстою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи) у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України вважається дата здійснення першої з подій: - або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Необхідно зазначити, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податку на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, що стала підставою для формування податкового обліку платника податку.

Підпунктом 198.6 п. 198 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Згідно з п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

У відповідності до пп. 201.1. 201.4, 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця та є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 200.1 ст. 200 згаданого Кодексу передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. В свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно п. 198.1 ст. 198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

При цьому, відповідно до п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою, протягом такого звітного періоду, окрім іншого, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 Кодексу).

Відповідно до пп. 201.6, 201.7 та 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

У разі, якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Із системного аналізу вказаних вище норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання в господарській діяльності.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку па додану вартість до складу податкового кредиту за приписами Податкового кодексу є придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Згідно п.5.1 ст.5 Закону № 283/97-ВР валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

У відповідності до пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону № 283/97-ВР до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, реалізацією продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Положеннями пп.5.2.5 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" передбачено, що до складу валових витрат відносяться, зокрема, суми внесених (нарахованих) податків, зборів (обов'язкових платежів), установлених Законом України "Про систему оподаткування" (крім тих, що прямо не визначені у переліку податків, зборів (обов'язкових платежів), визначених зазначеним Законом), включаючи акцизний збір та рентні платежі, а також збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, за винятком податків, зборів (обов'язкових платежів), передбачених підпунктами 5.3.3, 5.3.4, та пені, штрафів, неустойок, передбачених підпунктом 5.3.5 цієї статті.

Абзацем 4 пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону № 283/97-ВР встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Зазначені положення Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" кореспондують із приписами Податкового кодексу України, відповідно до яких витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником) (пп. 14.1.27 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України).

Як встановлено пунктом 138.1 статті 138 ПК України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5, 138.10 - 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 ст.139 Податкового кодексу України визначено, що не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов"язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно пп.138.10.3 п.138.10 ст.138 ПК України до складу інших витрат включаються витрати на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, зокрема: д) витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, пов'язаних зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (оперативна оренда, страхування, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, охорона); е) витрати на транспортування, перевалку і страхування товарів, транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів) відповідно до умов договору (базису) поставки; ж) витрати на транспортування готової продукції (товарів) між складами підрозділів підприємства; з) інші витрати, пов'язані зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

З огляду на норми п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п.44.1 ст.44, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України колегія суддів зазначає, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на валові витрати можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів із метою використання таких товарів в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

У відповідності до приписів ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Із положень ч. 1, 3 ст. 9 вказаного Закону вбачається, що бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складенні на їх підставі зведених облікових документів, систематизації інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форму); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Нормами п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

З огляду на викладене, валові витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування ПДВ мають бути фактично сплачені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів для цілей ведення податкового обліку лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що на підставі договорів підряду №201210 від 20.12.2010 року (т.2.а.с.108-109), від 12.07.2011 року №Б-317 (т.2.а.с.116116-117), від 12.07.2011 року №317 (т.2.а.с.119-120-115) та додаткових угод від 05.04.2011 року та 01.02.2011 року (т.2.а.с.110-111), від 15.09.2011 року (т.2.а.с.118), укладених між ПАТ "Концерн АВЕК ТА КО" (замовник) та ПП Фірма "Бріз СПД" (підрядник), останній зобов'язується виконати власними силами із власних матеріалів роботи з інженерної підготовки території і здати їх замовнику, а замовник - надати підряднику будівельну площадку, прийняти та оплатити роботи (т.2.а.с.108-111).

Здійснення умов договору сторонами підтверджується податковими накладними (т.3.а.с. 37-47), актами виконаних будівельних робіт (т.2.а.с.112-115, 121-130). Сплата за вказаними договорами підтверджується банківськими виписками по рахунку позивача (т.2.а.с.240-250, т.3.а.с.1-10).

Згідно із приписами ч. 1, ч. 2 та ч. 3 ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. Для виконання окремих видів робіт, встановлених законом, підрядник (субпідрядник) зобов'язаний одержати спеціальний дозвіл.

Частиною 1 ст. 838 ЦК України передбачено, що підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник.

З метою виконання власних зобов'язань за вищезазначеними правочинами ППФ "Бріз СПД" (Замовник) укладено договір №01/2-11 від 02.11.2011 року із ТОВ "Експортком" (Підрядник), відповідно до якого останній зобов'язується виконати власними силами із власних матеріалів роботи по благоустрою території і здати їх замовнику, а замовник - надати підряднику будівельну площадку, прийняти закінченні роботи та оплатити їх. Місце проведення робіт: м. Харків, Торгово-сервісний комплекс з об'єктами культурно-розважального призначення по вул. Академіка Павлова (т.1.а.с.134-137).

Колегія суддів відмічає, що Замовником - ПАТ «Концерн «АВЕК і КО» було надано дозвіл позивачеві на залучення до будівельних робіт в якості субпідрядника ТОВ «Експортком» в рамках укладених між ПАТ «Концерн «АВЕК і КО» та ППФ «Бріз СПД» договорів підряду № 317 та № Б-317 від 12.07.2011 р. (т.3, а.с.128).

Виконання робіт за договором субпідряду підтверджується виписаними підрядником на адресу замовника податковими накладними від 10.11.2011 року №14 на суму з ПДВ 60.854,70 грн., від 11.11.2011 року №17 на суму з ПДВ 79.699,27 грн., від 28.11.2011 року №27 на суму з ПДВ 17.323,48 грн., від 30.11.2011 року №52 на суму з ПДВ 48643,78 грн., від 30.11.2011 року №69 на суму з ПДВ 397.529,95 грн., від 06.12.2011 року №9 на суму з ПДВ 200.000,00 грн., від 27.12.2011 року №88 на суму з ПДВ 75.000,00 грн., від 28.12.2011 року №109 на суму з ПДВ 190.000,00 грн. (т.1.а.с.138-145).

Реальність здійснення умов вказаного договору підтверджується договірними цінами на будівництво, локальними кошторисами, підсумковими відомостями ресурсів, актами приймання виконаних підрядних робіт № 7/1, № П2, № П4, № 6 № 8за листопад 2011 року, довідками про вартість виконаних будівельних робіт/та витрати/, оформленими між генеральним підрядником ППФ «Бріз СПД» та субпідрядником ТОВ «Експортком» (т.1.а.с.146-175).

Розрахунки між суб'єктами господарювання проводилися в безготівковій формі, про що свідчать платіжні доручення від 30.11.2011 року №184 на суму 650.000,00 грн., від 06.12.2011 року №186 на суму 200.000,00 грн., від 27.12.2011 року на суму 75.000,00 грн., від 28.12.2011 року на суму 190.000,00 грн. (т.1.а.с.176-179).

Слід відмітити, що контрагент позивача ТОВ «Експортком» станом на час виконання спірних господарських операцій з позивачем мав право на виконання будівельних робіт, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією ліцензії Державної архітектурно-будівельної інспекції України серії АВ № 589950 від 10.08.2011 року (строк дії - до 10.08.2014 року).

Також, матеріалами справи підтверджено, що позивачем булдо укладено договір поставки №2/03 від 02.03.2011 року із ТОВ "Афінас-11" (продавець) (т.1.а.с.181), за умовами якого останній зобов'язується передати на умовах договору у власність покупця товар, а покупець оплатити товар визначений у специфікації (т.1.а.с.182).

Укладення та виконання сторонами договору поставки підтверджується специфікацією № 1 до договору поставки на суму 2672227,55 грн., видатковими накладними №РН-020-003 від 30.03.2011 року, №РН-020-004 від 30.03.2011 року, №РН-020-005 від 30.03.2011 року, №РН-020-006 від 30.03.2011 року, №РН-020-007 від 30.03.2011 року, податковими накладними від 30.03.2011 року №61 на суму з ПДВ 534.445,54 грн., від 30.03.2011 року №61 на суму з ПДВ 534.445,54 грн., від 30.03.2011 року №60 на суму з ПДВ 534.445,51 грн., від 30.03.2011 року №59 на суму з ПДВ 534.445,51 грн., від 30.03.2011 року №58 на суму з ПДВ 534.445,51 грн., від 30.03.2011 року №57 на суму з ПДВ 534.445,51 грн. (т.1, а.с.182-187).

Оплата за придбаний позивачем товар проводилася в безготівковій формі, про що свідчать наявні в матеріалах справи копії платіжних доручень від 22.06.2012 року №125 на суму 32.227,55 грн., від 26.09.2011 року №70 на суму 400.000,00 грн., від 23.09.2011 року №326 на суму 350.000,00 грн., від 20.06.2011 року №24 на суму 100.000,00 грн., від 15.06.2011 року №24 на суму 1000.000,00 грн., від 27.05.2011 року №200 на суму 200.00,00 грн., від 19.04.2011 року №24 на суму 390.000,00 грн., від 31.03.2011 року №326 на суму 1.000.000,00 грн. (т.1.а.с.193-200).

Також, матеріалами справи підтверджено, що ППФ "Бріз СПД" (отримувач) було укладено договір поставки №43 від 01.08.2011 року із ПП "Обпромінструмент" (постачальник), за умовами якого постачальник зобов'язується передати у власність отримувача ролети в кількості 7.660,01 м.кв. (т.1.а.с.202).

Виконання договору підтверджується податковими накладними від 01.08.2011 року №1 на суму з ПДВ 468.341,36 грн., від 02.08.2011 року №11 на суму з ПДВ 468.341,36 грн., від 02.08.2011 року №12 на суму з ПДВ 468.380,39 грн., від 03.08.2011 року №22 на суму з ПДВ 468.341,36 грн., від 03.08.2011 року №23 на суму з ПДВ 179.530,86 грн., від 15.08.2011 року №158 на суму з ПДВ 468.341,36 грн., від 16.08.2011 року №168 на суму з ПДВ 468.341,36 грн., накладними (т.1.а.с.203-216).

Розрахунки за договором поставки ролетів проводилися на підставі договору цесії (відступлення права вимоги) №9/4/12-ц від 09.04.2012 року (т.1.а.с.226-227), відповідно до якого ППФ "Бріз СПД" (цедент) передає ПП "Обпромінструмент" (цесіонарію), а останній набуває право вимоги, належне цедентові, і стає кредитором у зобов'язанні боржника ТОВ «Укрінвест-сервіс» перед цедентом, яке випливає з договору №15/7 від 15.07.2011 року та додаткової угоди до вказаного договору від 05.09.2011 року (т.1.а.с.223-225).

Колегія суддів зазначає, що з урахуванням виду діяльності позивача за КВЕД, придбання позивачем щебеню та ролетів у ТОВ «Афінас-11» та ПП «Обпромінструмент» безпосередньо пов'язано із господарською діяльністю ППФ «Бріз СПД».

Слід відмітити, що відповідачем в акті перевірки самостійно зазначено про факт використання позивачем придбаних у ТОВ «Аіфнас-11» будівельних матеріалів у господарській діяльності (т.1, а.с.31), а також про те, що будівельні роботи ТОВ «Експортком» фактично виконано (т.1, а.с.43).

Таким чином, як вірно зазначено судом першої інстанції, матеріалами справи підтверджено, та не заперечується сторонами по справі факт виконання позивачем та його контрагентами зобов'язань за вказаними вище правочинами.

Колегія суддів зазначає, що надані позивачем до матеріалів справи копії вищевказаних первинних документів (актів прийому-передачі робіт, видаткових накладних, платіжних доручень) свідчать про оформлення їх у відповідності до вимог ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а податкових накладних - згідно вимог п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України.

Також, колегія суддів зауважує, що з огляду на приписи Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" та Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом", операції суб'єктів права з перерахування саме безготівкових грошових коштів є прозорими для контролю з боку Держави, так як здійснюються виключно у встановлений самою ж Державою спосіб - через банківські установи. Наявні у справі документи засвідчують, що безготівкові кошти були списані з рахунків позивача, тобто вибули з його власності. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та його контрагентів спільного інтересу щодо їх отримання (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб), в матеріалах справи немає.

Доказів фізичної відсутності товару у спірних правовідносинах, використання позивачем придбаного товару не за призначенням, несумісності товару з напрямом господарської діяльності відповідач - Індустріальна міжрайонна державна податкова інспекція м. Харкова Харківської області Державної податкової служби, не надав ані до суду першої, ані до суду апеляційної інстанції.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що реальність господарських операцій з виконання робіт за замовленням позивача контрагентом ТОВ «Експортком» та продажу товарів позивачеві підприємствами ТОВ «Афінас-11» і ПП «Обпромінструмент» повністю підтверджена належним чином оформленими первинними документами, копії яких надано до матеріалів справи, а придбаний товар та результати замовлених робіт позивачем використані у власній господарській діяльності.

Колегія суддів зазначає, що відсутність товарно-транспортних накладних щодо перевезення будівельних матеріалів від ТОВ «Афінас-11» та ПП «Обпромінструмент» не спростовує факту доставки ТМЦ, оскільки такий факт підкріплено іншими первинними документами (видаткові накладні, платіжні доручення, подорожні листи, документи щодо виконання підрядних будівельних робіт (акти виконаних робіт, довідки про вартість виконаних будівельних робіт тощо), до заповнення яких у податківців на час проведення перевірки зауваження були відсутні.

Матеріалами справи підтверджено, що транспортування придбаного товару за договором ППФ «Бріз» із ПП «Обпромінструмент» здійснювалось власним автомобілем позивача ГАЗ 5201 держ. номер 25664ХА, копія свідоцтва про реєстрацію якого наявна в матеріалах справи, на підставі подорожніх листів від 15.08.2011 року, 01.08.2011 року, від 03.08.2011 року, від 16.08.2011 року, від 02.08.2011 року (т.1.а.с.218-222).

Колегія суддів відмічає, що при здійсненні операції купівлі-продажу товарно-матеріальних цінностей (щебня) за договором №2/03 від 02.03.2011 року, укладеного між ППФ "Бріз СПД" та ТОВ "Афінас-11", фізичного переміщення товару не здійснювалося, оскільки товар на час здійснення господарської операції вже перебував на території будівельного майданчика ПАТ "Концерн АВЕК ТА КО", на якому ППФ "Бріз СПД" здійснював будівельні роботи з використанням щебня.

Зазначена обставина підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою ТОВ «Афінас-11» (т.3, а.с.129).

При цьому, як вбачається зі змісту Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Мінтрансу України від 14 жовтня 1997 року № 363 (далі по тексту - Правила № 363), товарно-транспортні накладні є документами, що регламентують взаємини перевізника й замовника як учасників транспортного процесу, і слугують, перш за все, для обліку витрат паливно-мастильних матеріалів та інших транспортних ресурсів.

В той же час, в даному випадку позивачем сформовано податковий кредиту не з вартості транспортних послуг, підставою для обліку яких є товарно-транспортна накладна, а з вартості придбаного і перевезеного товару.

У зв'язку з чим, колегія суддів не вважає посилання відповідача в акті перевірки на Правила № 363 та положення Наказу Мінтрансу та Мінстату України № 488/346 від 29.12.1995 року "Про затвердження типової форми первинного обліку роботи вантажного автомобіля" такими, що свідчать про відсутність факту транспортування ТМЦ від ТОВ «Афінас-11» і ПП «Обпромінструмент» до місця проведення будівельних робіт на об'єкті ППФ «Бріз СПД».

Колегією суддів встановлено, що податковим органом зроблено висновок про нікчемність правочину між позивачем та ТОВ «Афінас-11», ТОВ «Обпромінструмент», ТОВ «Експортком», з посиланням на відсутність у останніх необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів, у зв`язку з чим вказаними контрагентами не могли виконуватись роботи та поставлятись товари, вказані у первинних документах, наданих позивачем.

Вказаний висновок податкового органу ґрунтується виключно на відомоcтях актів : ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова від11.11.2011 року № 2210/2330/21229020 документальної позапланової виїзної перевірки ППФ «Бріз СПД» щодо документального підтвердження господарських відносин із ПП «Обпромінструмент», ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова від 01.03.2012 року № 352/2330/21229020 документальної позапланової виїзної перевірки ППФ «Бріз СПД» щодо документального підтвердження господарських відносин із ТОВ «Експортком», ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова № 6791/7/15-414 від 01.11.2011 року про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Обпромінструмент», ДПІ у Московському районі м. Харкова від 01.03.2012 року № 75/23/37766274 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Експортком» щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків та зборів, їх реальності та повноти відображення в обліку за період грудень 2011 року», № 145/2220/37766274 від 31.05.2012 року щодо відносин позивача із ТОВ «Експортком», акт ДПІ у Київському районі м. Харкова від 18.07.2011 року №2735/18-010/37363847 "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Афінас-11" з питання правильності визначення суми податку на додану вартість за березень, квітень 2011 року".

У відповідності до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, в яких беруть участі ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Матеріалами справи підтверджено, що дії ДПІ у Київському районі м. Харкова щодо складення акту №2735/18-010/37363847 від 18.07.2011 року про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Афінас-11», були оскаржені останнім в судовому порядку.

Так, постановою Харківського окружного адміністративного суду від 18.10.2011 року по справі №2а-11969/11/2070 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Афінас - 11" до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова про визнання дій неправомірними та скасування рішення - визнано незаконними дії ДПІ у Київському районі м. Харкова щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Афінас-11" (код ЄДРПОУ 37363847) на підставі наказу №264 від 23.03.2011 року "Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Афінас-11" та визнано неправомірними дії ДПІ у Київському районі міста Харкова щодо складання Акту від 18.07.2011 року №2735/18-010/37363847 "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Афінас-11" (код ЄДРПОУ 37363847) з питання правильності визначення суми податку на додану вартість за березень, квітень 2011 року.

Вказана постанова набрала законної сили як така, що залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.01.2012 року (т.3, а.с.122-125).

Таким чином, неправомірність дій ДПІ у Київському районі м. Харкова по проведенню документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Афінас-11», встановлена судовим рішенням, яке набрало законної сили, а відтак, акт №2735/18-010/37363847 від 18.07.2011 року, не береться до уваги колегією суддів з огляду на його невідповідність вимогам ст.70 КАС України щодо належності та допустимості доказів, оскільки одержаний з порушенням закону.

Крім того, матеріалами справи також підтверджено, що висновкам ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова про відсутність реального характеру господарських операцій за договором поставки ролетів № 43 від 01.08.2011 року між ППФ «Бріз СПД» та ПП «Обпромінструмент», викладеним в акті позапланової виїзної перевірки ППФ «Бріз СПД» № 2210/2330/21229020 від 11.11.2011 року, надавалась оцінка в ході розгляду адміністративної справи № 2а-7424/12/2070 за позовом ППФ «Бріз СПД» до Індустріальної МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС про скасування податкових повідомлень-рішень.

Так, наявною в матеріалах справи копією постанови Харківського окружного адміністративного суду від 17.10.2012 року по справі № 2а-7424/12/2070 підтверджено, що на підставі вказаного акту ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова було прийнято податкові повідомлення-рішення № 0001912330, № 0001922330 від 26.12.2011 року, які зазначеним судовим рішенням скасовано (т.3, а.с.29-36).

Постанова Харківського окружного адміністративного суду від 17.10.2012 року по справі № 2а-7424/12/2070 набрала законної сили як така, що залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.04.2012 року.

Отже, акт ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова від 11.11.2011 року № 2210/2330/21229020 документальної позапланової виїзної перевірки ППФ «Бріз СПД» не є належною підставою для твердження про нікчемність правочину між позивачем та ПП «Обпромінструмент».

Також, як свідчать матеріали справи, дії ДПІ у Московському районі м. Харкова з проведення зустрічної звірки ТОВ «Експортком» щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків, їх реальності та повноти відображення в обліку за період листопад 2011 р., за наслідками якої складено акт №145/2220/37766274 від 31.05.2012 року, були оскаржені ТОВ «Експортком» в судовому порядку.

Так, постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.12.2012 року по справі № 2а-9683/12/2070 задоволено апеляційну скаргу ТОВ «Експортком», скасовано постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.10.2012 року по справі № 2а-9683/12/2070, прийнято нову постанову, якою задоволено позовні вимоги ТОВ «Експортком». Визнано незаконними дії ДПІ у Московському районі м. Харкова з проведення зустрічної звірки ТОВ «Експортком» щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків, їх реальності та повноти відображення в обліку за період листопад 2011 р., за наслідками якої складено акт № 145/2220/37766274 від 31.05.2012 р. (т.3, а.с.114-117).

Матеріалами справи підтверджено, що дії ДПІ у Московському районі м. Харкова щодо проведення зустрічних звірок ТОВ «Експортком», за результатами яких було складено, зокрема, акт про неможливість проведення зустрічної звірки останнього від 01.03.2012 р. № 75/23/37766274, також предметом судового розгляду.

Так, постановою Харківського окружного адміністративного суду від 18.07.2012 р. по справі № 2а-4679/12/2070 позов ТОВ «Експортком» задоволено. Визнано протиправними дії відповідача з проведення зустрічних звірок позивача з контрагентами, оформлених актами про неможливість проведення зустрічної звірки за № 5/23/37766274 від 05.01.2012 року та №75/23/377662274 від 01.03.2012 року з зазначенням у вказаних актах відсутності факту реального здійснення господарських операцій за жовтень і грудень 2011 року.

Зазначена постанова набрала законної сили як така, що залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.09.2012 року (т.3, а.с.118-121).

Таким чином, неправомірність дій ДПІ у Московському районі м. Харкова щодо проведення зустрічних звірок ТОВ «Експортком» встановлена судовим рішенням, яке набрало законної сили, а відтак, акт від 01.03.2012 р. № 75/23/37766274, про неможливість проведення зустрічної звірки, не береться до уваги колегією суддів з огляду на його невідповідність вимогам ст.70 КАС України щодо належності та допустимості доказів, оскільки одержаний з порушенням закону.

Щодо посилань відповідача в акті перевірки про ненадання позивачем підтверджуючих документів щодо здійсненого нагляду та огляду робіт, виконаних ТОВ «Експортком» (звіти, розрахунки тощо), та документів про хід виконання договорів підряду, відповідність робіт і матеріальних ресурсів нормативним вимогам та здійснення контролю за виконанням договірних зобов'язань (журнали виконання робіт, акти та довідки про виконані роботи, акти на приховані роботи та конструкції, паспорти, сертифікати, акти на випробування устаткування, журнали авторського нагляду, матеріали перевірок, тощо), колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Як вбачається з пояснень представника позивача, у відповідності до абз.16 п.3, п.4 Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 668 від 01.08.2005 року, проектна документація надавалась позивачу замовником, зберігалась на будівельному майданчику, в копії передавалась субпідрядній організації. Після виконання будівельних робіт проект був повернутий разом з копією замовнику, який заявив на нього майнові права, оскільки проектна документація розроблялась за його замовленням та за його грошові кошти, у зв'язку з чим, можливість надання проектної документації у позивача на час перевірки була відсутня.

У відповідності до п.22 Порядку виконання будівельних робіт, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 466 від 13.04.2011 року, дозвільна документація замовляється та отримується замовником.

Згідно п.47 Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 668 від 01.08.2005 року забезпечення робіт (будівництва об'єкта) проектною документацією, її погодження з уповноваженими державними органами та органами місцевого самоврядування, а також проведення в установленому порядку експертизи цієї документації здійснюється замовником. Договором підряду такі зобов'язання повністю або частково можуть покладатися на підрядника. .

Таким чином, вся дозвільна документація знаходилась у замовника та на даний час у позивача відсутня, що узгоджується з вищенаведеними положеннями Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 668 від 01.08.2005 року та Порядку виконання будівельних робіт, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 466 від 13.04.2011 року.

Відповідно до ст.8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність вУкраїні» підприємство самостійно визначає облікову політику, а також розробляє систему ф форми внутрішньогосподарського обліку, звітності і контролю господарських операцій з дотриманням вимог законодавства. За таких обставин, як ПАТ «Концерн АВЕК та КО», так і позивачем було прийнято рішення про недоцільність ведення журналу обліку виконаних робіт.

Як вбачається з письмових пояснень представника позивача, приховані роботи на об'єкті не виконувались ані позивачем, ані субпідрядником ТОВ «Експортком», відповідно й потреби у складанні актів на приховані роботи не було. За своїм характером роботи, що виконувались відповідно до оспорюваного відповідачем правочину із ТОВ «Експортком», не передбачали встановлення, монтажу або використання жодного спеціального устаткування, яке б підлягало паспортизації, сертифікації чи потребувало проведення випробувань.

Відповідно до п.51 Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 668 від 01.08.2005 року, вимог Порядку здійснення авторського нагляду здійснюється відповідно до договору, а укладення договору про здійснення авторського нагляду за дотриманням вимог проектної документації з її розробником є правом замовника (в даному випадку, ПАТ «Концерн АВЕК та КО»). В той же час, вказане підприємство своїм правом не скористалось, що пояснює відсутність авторського нагляду при виконання будівельних робіт.

Згідно ст.849 Цивільного кодексу України замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника.

Якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

Якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника.

Замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.

Ані позивач, ані замовник ПАТ «Концерн АВЕК та КО», враховуючи фактичні обставини своєчасного та прогнозовано якісного виконання робіт, не користувались правом поточного контролю, перевіривши роботи при підписанні актів приймання-передачі робіт.

Жодних доказів на спростування вищевказаних обставин відповідачем по справі не надано, а тому, вищевказані доводи відповідача про ненадання позивачем копій проектної, дозвільної документації, актів прихованих робіт тощо, не беруться колегією суддів до уваги в якості належного доказу нікчемності правочину між ППФ «Бріз СПД» та ТОВ «Експортком».

Щодо посилань відповідача в акті перевірки в обґрунтування твердження про нікчемність правочину між ППФ «Бріз СПД» та ПП «Обпромінструмент» на пояснення ОСОБА_1 щодо фактичної непричетності його до фінансово-господарської діяльності підприємства, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.

В акті перевірки зафіксовано, що пояснення у ОСОБА_1 були відібрані працівниками ВПМ ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова, про що зазначено в акті ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова № 6791/7/15-414 від 01.11.2011 року (т.1, а.с.35).

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про податкову службу» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податкова міліція відповідно до покладених на неї завдань, зокрема:

1) приймає і реєструє заяви, повідомлення та іншу інформацію про злочини і правопорушення, віднесені до її компетенції, здійснює в установленому порядку їх перевірку і приймає щодо них передбачені законом рішення;

2) здійснює відповідно до закону оперативно-розшукову діяльність, досудову підготовку матеріалів за протокольною формою, а також проводить дізнання та досудове (попереднє) слідство в межах своєї компетенції, вживає заходів до відшкодування заподіяних державі збитків.

Відповідно до ч. ч. 2, 4, 5 ст. 97 КПК України (чинного на час виникнення спірних правовідносин) по заяві або повідомленню про злочин прокурор, слідчий, орган дізнання або суддя зобов'язані не пізніше триденного строку прийняти одне з таких рішень:

1) порушити кримінальну справу;

2) відмовити в порушенні кримінальної справи;

3) направити заяву або повідомлення за належністю.

У разі, якщо необхідно перевірити заяву або повідомлення про злочин до порушення справи, така перевірка здійснюється прокурором, слідчим або органом дізнання в строк не більше десяти днів шляхом відібрання пояснень від окремих громадян чи посадових осіб або витребування необхідних документів.

Заява або повідомлення про злочини до порушення кримінальної справи можуть бути перевірені шляхом проведення оперативно-розшукової діяльності. Проведення визначених у законодавчих актах України окремих оперативно-розшукових заходів проводиться з дозволу суду за погодженим з прокурором поданням керівника відповідного оперативного підрозділу або його заступника. Постанова судді про надання такого дозволу виноситься і на неї може бути принесена апеляція з додержанням порядку і у випадках, передбачених статтями 177, 178 і 190 цього Кодексу.

Ні в акті перевірки, ні під час розгляду справи відповідач не зазначив і не надав доказів щодо того, в ході яких саме дій було відібране зазначене пояснення (дослідча перевірка, оперативно-розшукова справа, тощо). Також відповідач не пояснив суду, яке рішення було прийняте за результатами проведення перевірки. Таким чином, відповідач не довів правомірність відібрання пояснення у директора ПП «Обпромінструмент».

З огляду на викладене, колегія суддів не може взяти ці пояснення до уваги.

З приводу посилань відповідача по справі на відсутність довіреностей на отримання ППФ «Бріз СПД» товарно-матеріальних цінностей від ПП «Обпромінструмент» та ТОВ «Афінас-11», колегія суддів зазначає, що, як вбачається з пояснень представника позивача, продукція від вказаних контрагентів отримувалась особисто директорами ППФ «Бріз СПД» Місіковим Д.В. та Юрчаком В.Г., які, у відповідності до ч.5 ст.65 Господарського кодексу України, мали право на здійснення господарських відносин від імені підприємства з іншими юридичними особами без спеціальних довіреностей або доручень.

Зворотнє відповідачем не доведено.

Щодо твердження відповідача про відсутність об`єкту оподаткування податком на додану вартість та підстави для виписування вказаними підприємствами податкових накладних з огляду на недекларування контрагентом позивача ПП «Обпромінструмент» своїх податкових зобов`язань, за господарськими операціями з ППФ «Бріз СПД», колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Як зафіксовано в акті перевірки, податковій декларації ПП «Обпромінструмент» з податку на прибуток за 2 квартал 2011 року присвоєно статус "визнано недійсною" (т.1, а.с.37).

Однак, колегія суддів зазначає, що такі доводи відповідача не спростовують факту подання вказаними контрагентами позивача податкової звітності з податку на прибуток та не свідчать про недекларування ними своїх податкових зобов`язань, що виникли за спірними господарськими операціями.

Крім того, необхідно відмітити, що Податковим кодексом України (глава 2) не передбачено присвоєння податковій звітності з ПДВ статусу "визнано недійсним", а присвоєння податковій звітності такого статусу або статусу "не визнано як податкова звітність" не позбавляє платника податку, в даному випадку ПП "Обпромінструмент», права оскаржити такі дії податкового органу до суду шляхом звернення з позовом про зобов`язання визнати податкові декларації з ПДВ в якості податкової звітності.

Посилання відповідача в акті перевірки в обґрунтування висновку щодо неправомірного віднесення позивачем до складу податкового кредиту суми вартості придбаних товарів від продавців ТОВ «Афінас-11» та ПП «Обпромінструмент», та вартості робіт, виконаних ТОВ «Експортком», не може свідчити про неможливість фактичної поставки вказаним контрагентом товару та надання послуг позивачеві, оскільки такі обставини не підтверджені належними доказами; фактів невідображення контрагентами позивача у податковому обліку відомостей за фінансово-господарськими операціями у відповідності до чинного законодавства відповідачем не висвітлено; спрямованість спірних правочинів на реальне настання правових наслідків підтверджується доданими до матеріалів справи первинними документами бухгалтерського та податкового обліку. Факт оплати позивачем отриманої у ТОВ ТОВ «Афінас-11» та ПП «Обпромінструмент» продукції та виконаних ТОВ «Експортком» робіт сторонами не заперечується.

Щодо тверджень відповідача по справі про відсутність контрагентів позивача ПП «Обпромінструмент», ТОВ «Експортком» за місцем знаходження, слід відмітити наступне.

Як встановлено пунктами 12.4 - 12.5 Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 1588 від 09.12.2011 року, в редакції, що була чинною на момент виникнення спірних відносин, щодо кожного платника податків, стосовно якого виявлена відсутність його за місцезнаходженням (місцем проживання) та нез'ясоване його фактичне місцезнаходження (місце проживання), підрозділ органу державної податкової служби, який з'ясував зазначений факт, готує та передає підрозділам податкової міліції запит на встановлення місцезнаходження (місця проживання) платника податків за встановленою формою. До Єдиного банку даних юридичних осіб та Реєстру самозайнятих осіб вносяться дані про подання запиту. Якщо за результатами заходів щодо встановлення фактичного місцезнаходження юридичної особи підрозділами податкової міліції буде підтверджено відсутність такої особи за місцезнаходженням або встановлено, що фактичне місцезнаходження юридичної особи не відповідає зареєстрованому місцезнаходженню, керівник (заступник керівника) органу державної податкової служби приймає рішення про направлення до відповідного державного реєстратора повідомлення про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням за ф. N 18-ОПП для вжиття заходів, передбачених частиною дванадцятою статті 19 Закону. Копія повідомлення підшивається до реєстраційної частини облікової справи платника податків. Про направлення такого повідомлення вноситься запис до журналу обліку повідомлень про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням за ф. N 19-ОПП.

При цьому, відповідачем не надано доказів направлення до відповідного державного реєстратора повідомлення про відсутність юридичної особи - позивача - за місцезнаходженням за ф. N 18-ОПП. Крім того, доказів наявності таких даних у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на час проведення зустрічної звірки до суду також не надано.

Колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що обов'язок контролю за правильністю нарахування та сплати податку на додану вартість покладаються на відповідача, а не на позивача, у зв'язку з чим відсутні підстави для позбавлення позивача права на податковий кредит через можливі порушення податкового законодавства постачальниками товарів (послуг).

Слід відмітити, що притягнення суб'єкта права до відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим, за винятком встановлених ст.228 Цивільного кодексу України та ст.ст.207 і 208 Господарського кодексу України випадків свідомого укладення таким суб'єктом права нікчемного правочину з метою відображення певних первинних документів в податковому обліку без фактичного проведення господарських операцій.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до ст.202 Цивільного Кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Правочин повинен відповідати вимогам зазначеним у ст.203 Цивільного Кодексу України.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст.204 ЦК України).

Основним критерієм для того, аби вважати правочин нікчемним, є його недійсність, встановлена законом, а не актом податкової перевірки.

Лише достовірне встановлення в ході судового розгляду на підставі належних доказів факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит.

Крім того, податковим органом не надано суду прийнятих за наслідками проведених перевірок ТОВ «Афінас-11», ТОВ «Експортком» податкових повідомлень-рішень, якими б вказаним підприємствам були визначені податкові зобов'язання чи застосовані штрафні (фінансові) санкції за наслідками здійснення господарської операції з позивачем у справі; неправомірність податкових повідомлень-рішень, прийнятих відносно ПП «Обпромінструмент», як зазначено вище, була встановлена в судовому порядку.

З приводу викладеного в акті судження суб'єкта владних повноважень щодо нікчемності правочинів колегія суддів зауважує, що правовідносини з приводу нікчемності правочинів унормовані ст.228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч.1 ст.228); правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч.2 ст.228); у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави (ч.3 ст.228).

З приписів ст. 228 Цивільного кодексу України чітко і безумовно слідує, що законодавець з 01.01.2011р. виключив правочини, які були укладені з метою суперечною інтересам держави та суспільства, з кола нікчемних правочинів і відніс такі правочини до оспорюваних.

Відтак, з 01.01.2011р. повноваження на встановлення законності правочину, за яким платником податків було сформовано валові витрати обігу та виробництва або податковий кредит з ПДВ, зменшено суму отриманого в межах звітного податкового періоду доходу, належать до виключного прерогативи судових органів.

Згідно п. 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України № 984 від 22.12.2010 р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772; далі за текстом - Порядок №984), факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

У відповідності до п. 5. 2. Порядку № 984, у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожними відображеним в акті фактом порушення необхідно чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово - господарської діяльності та господарську операцію, в результаті якої здійснено порушення.

З огляду на приписи п.п. 5.2, 6 Порядку №984, колегія суддів дійшла висновку, що до набуття законної сили рішенням суду про визнання недійсним правочину, за яким платником податків було сформовано податковий кредит з ПДВ, податковий орган не має правових підстав для відображення в акті перевірки судження про вчинення таким платником порушення податкового законодавства щодо правильності та повноти справляння податків за цим правочином.

Наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду апеляційної інстанції відповідачем не надано, а колегією суддів при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.

Колегія суддів відмічає, що контрагенти позивача ТОВ "Афінас-11», ПП «Обпромінструмен» та ТОВ «Експортком» на час здійснення спірних господарських операцій з позивачем були зареєстровані як юридична особа, що не заперечується відповідачем по справі, тобто, як позивач, так і його контрагенти мали відповідний обсяг цивільної право- та дієздатності, а також обсяг прав як платника ПДВ для укладення спірних договорів.

Посилання позивача на те, що вказані підприємства знаходились у стані припинення юридичної особи або були ліквідовані, а реєстрацію їх свідоцтв як платників ПДВ - скасовано, колегія суддів зазначає, що ліквідація ТОВ "Афінас-11», ПП «Обпромінструмент» та ТОВ «Експортком», а також скасування їх реєстрації як платників ПДВ, відбулося значно пізніше спірних господарських операцій з позивачем.

З огляду на викладене, підстави для визнання договорів між позивачем та вказаними контрагентами нікчемними або недійсними у відповідача відсутні.

Відповідно до ст. 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

З огляду на це, суд при вирішенні даної справи враховує існуючу практику Європейського Суду з прав людини щодо зобов'язань зі сплати ПДВ.

Так, у справі "БУЛВЕС" проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 р. зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Враховуючи викладене, з огляду на встановлені обставини у справі, колегія суддів вважає, що позивачем було цілком правомірно віднесено до складу податкового кредиту з ПДВ за березень 2011 року суму в розмірі 445371 грн. за результатами господарських відносин із ТОВ «Афінас-11», та до складу валових витрат за 1 квартал 2011 року суму в розмірі 556714 грн. - за результатами господарських відносин із ТОВ «Афінас-11», за 2-4 квартали 2011 року - суму в розмірі 573010 грн. за результатами господарських відносин із ТОВ «Обпромінструмент» по реальним господарським операціям, повністю підтвердженим відповідними первинними документами, сплачені в зв`язку із придбанням товарів та замовленням робіт, призначених для використання у власній господарській діяльності позивача.

Беручи до уваги, що спірні правовідносини мали місце після набуття законної сили Податковим кодексом України, встановлення відповідачем порушень в діяльності позивача вимог пп.7.4.1, пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР „Про податок на додану вартість" є безпідставним, оскільки Закон України "Про податок на додану вартість" станом на 01.01.2011 року втратив чинність.

Крім того, висновок акту перевірки про порушення ППФ «Бріз СПД» вимог пп.7.4.1, пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР „Про податок на додану вартість" (зі змінами та доповненнями), зроблений без зазначення в констатуючій частині акту будь-яких посилань на порушення під час господарських операцій, що проводились в період дії цього Закону (до 01.01.2011 року).

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач правомірність винесених податкових повідомлень-рішень належним чином не довів.

За таких обставин, факти вказаних в акті перевірки від 1044/22-106/21229020 від 11.06.2012 року порушень, слід вважати недоведеними, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення Індустріальної МДПІ м.Харкова Харківської області ДПС про збільшення податкових зобов`язань з податку на прибуток та податку на додану вартість, а також застосування штрафних (фінансових) санкцій, є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справа та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Індустріальної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30.01.2013р. по справі № 2а-12802/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Перцова Т.С.Судді(підпис) (підпис) Дюкарєва С.В. Жигилій С.П. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Перцова Т.С.