Ухвала суду № 31052551, 18.04.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2013 р.Справа № 2а-14559/12/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Перцової Т.С.

Суддів: Дюкарєвої С.В. , Жигилія С.П.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20.02.2013р. по справі № 2а-14559/12/2070

за позовом Ізюмського комунального виробничого водопровідно-каналізаційного підприємства

до Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення - рішення,-

ВСТАНОВИЛА:

Ізюмське комунальне виробниче водопровідно-каналізаційне підприємство (далі по тексту - ІКВВКП, позивач) звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби (далі по тексту - Ізюмська ОДПІ, відповідач), в якому просило суд скасувати податкове повідомлення-рішення Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби №0000461521 від 18.12.2012 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 20.02.2013р. по справі № 2а-14559/12/2070 адміністративний позов Ізюмського комунального виробничого водопровідно-каналізаційного підприємства до Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення - задоволено частково.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби №0000461521 від 18.12.2012 року в частині стягнення штрафних санкцій у розмірі 287742.80 грн. (двісті вісімдесят сім тисяч сімсот сорок дві гривні вісімдесят копійок).

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з Державного бюджету України (УДКСУ у Червонозаводському районі м. Харкова Харківської області, код 37999628, м. Харків, вул. Плеханівська, 29, 61001) на користь Ізюмського комунального виробничого водопровідно-каналізаційного підприємства (64303, Харківська обл., м. Ізюм, вул. Калініна 11, п/р 26004060384996 в ПАТ КБ "ПриватБанк", м. Харків, МФО 351533, код ЄДРПОУ 24673063) судовий збір у розмірі 1073.00 грн. (одна тисяча сімдесят три гривні).

Відповідач, не погодившись із вказаною постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, без належної оцінки доводів та аргументів відповідача, фактичних обставин справи, просив суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20.02.2013р. по справі № 2а-14559/12/2070 в частині скасування податкового повідомлення-рішення № 0000461521 від 18.12.2012р. щодо стягнення штрафних санкцій у розмірі 287 742,80 грн. та винести постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог Ізюмського комунального виробничого водопровідно-каналізаційного підприємства.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови в частині задоволення позову норм п.102.1 ст.102, п.126.1 ст.126 ПК України, ст.159 КАС України. Відповідач вважає, що чинним законодавством не встановлено норми, яка б визначала початок перебігу строку для застосування контролюючим органом штрафних санкцій на підставі п.126.1 ст.126 ПК України. Стверджує про те, що перебіг строку у спірних правовідносинах розпочався з дня, наступного за днем фактичної сплати узгодженої суми податкового зобов'язання (03.10.2011р.), а не з наступного дня після збігу встановленого законом граничного терміну сплати узгодженої суми податкового зобов'язання. Таким чином, на думку апелянта, Ізюмською ОДПІ правомірно було прийнято податкове повідомлення-рішення, у тому числі й про нарахування штрафних санкцій у розмірі 287742,80 грн., та підстав для задоволення позову не вбачає.

Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, отже, перегляду підлягає рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що Ізюмське комунальне виробниче водопровідно-каналізаційне підприємство (код ЄДРПОУ 24673063) (далі позивач), зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 16.04.1997 року за №14741200000000230 та знаходиться на податковому обліку в Ізюмській об'єднаній державній податковій інспекції Харківської області Державної податкової служби з 07.05.1997 року.

11 грудня 2012 року фахівцем Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби була проведена камеральна перевірка Ізюмського комунального виробничого водопровідно-каналізаційного підприємства з питання своєчасної сплати узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість, за результатами якої складено акт №919/1520/24673063 (а.с.7-14).

За висновками акту перевірки зафіксовано порушення позивачем вимог п. 57.1 ст.57 Податкового кодексу України, а саме несвоєчасно сплачено податок на додану вартість за період з 30 січня 2008 року по 30 липня 2012 року.

На підставі зазначеного висновку, відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення №0000461521 від 18.12.2012 року про нарахування штрафних (фінансових) санкцій за несвоєчасну сплату податку на додану вартість на суму 1029687,84 грн.

Позивач, не погоджуючись із позицією відповідача щодо зобов'язання сплатити штраф у розмірі 1029687,84 грн., звернувся до суду з вимогою про скасування спірного податкового повідомлення-рішення.

Задовольняючи позовні вимоги в частині скасування податкового повідомлення-рішення податкового органу №0000461521 від 18.12.2012 року про донарахування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату податку на додану вартість в період з 30.01.2008 року по 11.12.2009 року в розмірі 287742,80 грн., суд першої інстанції виходив з їх правомірності, оскільки останні знаходяться поза межами граничного строку сплати грошових зобов'язань передбаченого п.102.1 ст. 102 Податкового кодексу України.

Відмовляючи в задоволенні іншої частини позовних вимог, суд першої інстанції, враховуючи обов'язок платника податку належним чином та у строк сплачувати свої узгоджені податкові зобов'язання, дійшов висновку про правомірність донарахування штрафних санкцій у розмірі 741 945,04 грн.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, враховуючи наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що позивачем на підставі поданих до Ізюмської ОДПІ податкових декларацій з податку на додану вартість за період з 30 січня 2008 року по 30 липня 2012 року було задекларовано узгоджені податкові зобов'язання з податку на додану вартість загальна сума яких склала 5825380,26 грн.

Відповідно до пп. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, який набрав чинності 01.01.2011 року, грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Положеннями п.14.1.265 ст.265 Податкового кодексу України визначено, що під штрафною санкцiю (фiнансова санкцiя, штраф) слід розуміти плату у виглядi фiксованої суми та/або вiдсоткiв, що справляється з платника податкiв у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та iншого законодавства, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючi органи, а також штрафнi санкцiї за порушення у сферi зовнiшньоекономiчної дiяльностi.

Податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) за кожним окремим податком, збором та/або разом із штрафними санкціями, передбаченими цим Кодексом, а також за кожною штрафною (фінансовою) санкцією за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган, та/або пенею за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності (п. 58.2 ст. 58 вказаного Кодексу).

Системний аналіз наведених законодавчих положень дає підстави дійти висновку про те, що сума штрафних санкцій за приписами Податкового кодексу України є складовою частиною податкового зобов'язання. А відтак, на штрафні санкції поширюється строк давності, встановлений ст.102 Податкового кодексу України.

Згідно з п. 102.1 ст. 102 зазначеного Кодексу контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Згідно приписів п.57.1 ст.57 Податкового кодексу України платник податкiв зобов'язаний самостiйно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданiй ним податковiй декларацiї, протягом 10 календарних днiв, що настають за останнiм днем вiдповiдного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларацiї, крiм випадкiв, встановлених цим Кодексом.

Виходячи зі змісту положень п.126.1 ст.126 Податкового кодексу України у разi якщо платник податкiв не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внескiв з податку на прибуток пiдприємств протягом строкiв, визначених цим Кодексом, такий платник податкiв притягується до вiдповiдальностi у виглядi штрафу у таких розмiрах:

- при затримцi до 30 календарних днiв включно, наступних за останнiм днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмiрi 10 вiдсоткiв від погашеної суми податкового боргу;

- при затримцi бiльше 30 календарних днiв, наступних за останнiм днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмiрi 20 вiдсоткiв погашеної суми податкового боргу.

З огляду на вищенаведені норми права, колегія суддів зазначає, що податковий орган за податковими деклараціями позивача з податку на додану вартість, податними до Ізюмської ОДПІ за період з 30.01.2008 року по 11.12.2009 року, в яких ІКВВКП самостійно узгодила податкові зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 287742,80 грн., однак в установлений законом строк не сплатила, мав право самостійно визначити грошове зобов'язання у зв'язку з цими деклараціями починаючи з наступного дня після їх подачі протягом 1095 днів.

Враховуючи, що відповідачем спірне податкове повідомлення-рішення № №0000461521 про нарахування ІКВВКП штрафних санкцій у розмірі 287 742,80 грн. за порушення допущені позивачем в період з 30.01.2008 року по 11.12.2009 року, прийняте Ізюмською ОДПІ 18.12.2012 року, тобто з порушенням на дату його винесення строку давності у 1095 днів, визначеного статтею 102 Податкового кодексу України, останнє повинно бути скасованим в цій частині.

За таких обставин, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог.

Посилання відповідача на дату сплати (27.09.2012 року) позивачем заборгованості з ПДВ в розмірі 5286294,20 грн. висновків суду першої інстанції не спростовують.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів підтверджує, що при прийнятті рішення у справі в частині задоволення позову суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20.02.2013р. по справі № 2а-14559/12/2070 в частині задоволення позовних вимог - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Перцова Т.С.Судді Дюкарєва С.В. Жигилій С.П.