Ухвала суду № 31052249, 29.04.2013, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

Справа № 2а-13008/11/0170/2

29.04.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Цикуренка А.С.,

суддів Санакоєвої М.А. ,

Дадінської Т.В.

розглянувши в порядку письмового провадження матеріали справи № 2а-13008/11/0170/2 за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Яковлєв С.В. ) від 04.02.13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спектор Сервіс" (вул. Ладигіна, буд. 54/41, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим,95053)

до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим (вул. Мате Залки 1/9, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим,95053)

про визнання незаконними дій, визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 04.02.13 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Спектор Сервіс" до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим про визнання незаконними дій, визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення, - задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим від 21.07.2011 р. № 0007882301.

В іншій частині позовних вимог - у позові відмовлено.

Не погодившись з даною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 04.02.13 та прийняти нове рішення по справі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права. А саме, відповідач посилається на те, що податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим від 21.07.2011 р. № 0007882301 прийнято на підставі норм діючого законодавства, та в межах повноважень. На думку апелянта, судом першої інстанції безпідставно частково задоволено позовні вимоги.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 29.03.2013 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби.

У судове засідання 29.04.2013 сторони, їх представники не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені в встановленому законом порядку.

Згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Суд, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнав за можливе перейти до письмового провадження по справі.

На підставі та за правилами статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, розглянувши справу, судова колегія встановила наступне.

Працівниками відповідача була проведена позапланова невиїзна перевірка позивача з питань взаємовідносин з ПП "Севелітстрой" , ПП "Бан Буд" за жовтень - грудень 2010р., січень 2011р., за результатами якої 27.05.2011р. був складений акт №5861/23-4/24877379.

У зазначеному Акті перевірки зафіксовано,зокрема, порушення позивачем п.п.7.4.1, 7.4.5. п. 7.4., п.п7.5.1. п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого занижено ПДВ за жовтень 2010 р. на 18738 грн., листопад 2010р. на 11249 грн., грудень 2010р. на 45261 грн.. порушення п. 14.1.191 ст.14, п. 185.1 ст.185 , п. 188.1 ст.18 ,п.198.2, п.198.6 ст.198 ПК України, в наслідок чого занижене податкове зобов'язання по податку на додану вартість за січень 2011 р. у сумі 20964 грн.

За результатами вивчення матеріалів зазначеної перевірки відповідачем 10.06.2011р. було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0006232301, відповідно до якого позивачу донараховане податкове зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 96212 грн., застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 18813 грн.

Позивач в порядку, передбаченому ПК України, оскаржив вказане повідомлення - рішення в адміністративному порядку.

За результатами розгляду апеляційної скарги позивача ДПА в АРК 11.07.2011р. прийнято рішення №2590/10/25-023 , скасоване податкове повідомлення-рішення відповідача № 0006232301 від 10.06.2011р. в частині визначення грошового зобов'язання з ПДВ в сумі 11315,09 грн., застосування штрафних санкцій у розмірі 11315,09 грн.

Відповідачем 21.07.2011 р. прийнято податкове повідомлення-рішення №0007882301, відповідно до якого позивачу донараховане податкове зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 50951,62 грн. , застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 7497,91 грн.

Судова колегія, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п.п. 1.6 та 1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковим зобов'язанням була загальна сума податку , одержана ( нарахована) платнику податку у звітному ( податковому) періоді , визначена згідно з Законом, а податковим кредитом - сума, на яку платник податку мав право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду , визначена цим законом.

Відповідно до п.п. 3.1.1. п. 3.1. ст.3 Закону України "Про податок на додану вартість" об'єктом оподаткування були операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходилось на митній території України.

У п.п .7.2.1 п. 7.2. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" було визначено, що платник податку був зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, яка складалась у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надавався покупцю, копія залишалась у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна виписувалась на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). Платники податку повинні були зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків ( п. 7.2.3. п. 7.2 ст.7 Закону).

Відповідно до п.п.7.3.1. п. 7.3 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення податкових зобов'язань з продажу товарів (робіт, послуг) вважалась дата, яка припадала на податковий період, протягом якого відбувалась будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податків.

У п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" було зазначено, що податковий кредит звітного періоду визначався виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін.

Не підлягали включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), які не підтверджувались податковими накладними чи митними деклараціями (п.п.7.4.5. п. 7.5 ст. 7 Закону).

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважалась дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) ( п.п. 7.5.1. п. 7.5 ст. 7 Закону).

Відповідно до п.п. 7.7.1 п.7.7. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" сума податку, що підлягала сплаті ( перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначалась як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми розрахованої згідно з п.п.7.7.1 цього пункту закону, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди , а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

У п.187.1. ст. 187 Податкового Кодексу України (далі ПК України) зазначено,що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п. 198.1.ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення, зокрема, операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст.198 ПК України).

Згідно з п. 198.3. ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст.193 цього Кодексу.

Відповідно до п.200.1. ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

У п. 200.2 ст. 200 ПК України встановлено, що при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п.200.3. ст.200 ПК України).

Відповідач в акті перевірки №5861/23-4/24877379 від 27.05.2011р. зазначив, що при формуванні податкового кредиту по ПДВ за період часу,що перевірявся, позивач безпідставно відніс до його складу суми ПДВ , сплачені ПП "Севелітстрой" , ПП "Пан Буд" при проведенні розрахунків за придбаний у них товар. Вказаний висновок податкового органу ґрунтується на тому,що на його думку у зв'язку з тим, що по ланцюгу постачання вказані підприємства мали взаємовідносини з ПП "Фрегат ХХІ" та ПП "Родина ХХІ", діяльність яких була направлена на проведення транзитних фінансових потоків, надання податкової вигоди з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, ", реального постачання товарів на адресу позивача не відбулось.

В акті перевірки №5861/23-4/24877379 від 27.05.2011р. податковим органом зазначено,що основним видом діяльності позивача є монтаж систем опалення, вентиляції та кондиціонування повітря.

Позивач придбав у ПП "Пан Буд" в період ,що перевірявся , товар (комплектуючих, азоту, кисню очищеного, припою , пропану та інш.) на суму 37 630,40 грн. ( в тому числі ПДВ), факт його отримання підтверджений податковими накладними №506 від 05.10.2010р.,№ 515 від 06.10.2010 р., копії яки х залучені до матеріалів справи .

Позивачем надані копії витратної накладної № РН0000082 від 10.12.2010р. , актів списання , яки свідчать про те,що товар , в тому числі придбаний у ПП "Пан Буд" в період, що перевірявся , був ним використаний для ведення господарської діяльності при наданні послуг щодо монтаж систем опалення, вентиляції та кондиціонування повітря.

В період часу,що перевірявся , позивач, здійснюючи свою статутну діяльність, уклав з низкою установ та організації договори , предметом яких було проведення робіт по монтажу систем опалення, вентиляції. З метою повного та своєчасного виконання умов вказаних договорів, для дотримання строків проведення робіт платник податків був вимушений укласти в період час , що перевірявся, з ПП "Севелітстрой" договір № 78від 01.03.2010 р. , предметом якого було надання послуг по технічному обслуговуванню систем кондиціонування повітря приміщень його замовників .

ПП "Севелітстрой" вказані роботи були виконані на суму 74800 грн. (в тому числі ПДВ) , 63396 грн. ( тому числі ПДВ) , 19200 грн. ( в тому числі ПДВ) , прийняті позивачем відповідно 29.10.2010р. , 30.11.2010 р. та 31.01.2011 р. , ним сплачена їх вартість ( в тому числі і перерахований ПДВ), роботи прийняти його контрагентами.

До матеріалів справи залучені копії оформлених ПП "Пан Буд" податкових накладних № 38 від 21.01.2011 р. , № 74 від 28.01.2011 р. ,яки підтверджують придбання позивачем 4 кондиціонерів на суму 18972 грн. ( в тому числі ПДВ ), компресорно-конденсаторного блоку та кондиціонеру на суму 42314,40 грн. ( в тому числі ПДВ) . Позивачем надані копії видаткових накладних № РН-0000001 від 24.01.2011 р., № 0000006 від 11.03.2011 р. актів списання, яки свідчать про те,що придбані у ПП "Пан Буд" кондиціонери та компресорно-конденсаторний блок ним в подальшому були реалізовані своїм контрагентам, використанні в господарській діяльності.

В порядку, передбаченому ст.71 КАС України, відповідачем не надано доказів того,що позивач не отримував від ПП "Севелітстрой" , ПП "Пан Буд" наведених вище товарів (послуги) , їх в подальшому не реалізовував реалізував своїм контрагентам, мав будь-яки взаємовідносини з ПП "Фрегат ХХІ" та ПП "Родина ХХІ".

На підставі викладеного, судова колегія приходить до висновку про безпідставність доводів апеляційної скарги з підстав їх спростування матеріалами справи та встановленими обставинами, оскільки висновки податкового органу, викладені в акті перевірки №5861/23-4/24877379 від 27.05.2011р., не відповідають дійсним обставинам справи, у нього були правові підстави для віднесення сум ПДВ, сплачених при здійсненні розрахунків з ПП "Севелітстрой" , ПП "Пан Буд" за придбаний товар (отримані послуги, до складу податкового кредиту за відповідні звітні періоди.

Відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія дійшла до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення не вбачається.

Керуючись ст. 195; ст. 196; ст. 197; п.1 ч.1 ст. 198; ст. 200; п.1 ч.1 ст. 205; ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 04.02.13 у справі № 2а-13008/11/0170/2 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя підпис А.С. Цикуренко

Судді підпис М.А.Санакоєва

підпис Т.В. Дадінська

З оригіналом згідно

Головуючий суддя А.С. Цикуренко