Ухвала суду № 31052244, 29.04.2013, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-14239/12/0170/7

29.04.13 м. Севастополь Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Цикуренка А.С.,

суддів Санакоєвої М.А. ,

Дадінської Т.В.

при секретарі судового засідання Бражниковій Ю.В.

за участю сторін:

представник позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Крим Транс Хліб"- Баженова Тетяна Вікторівна, довіреність № 1-8/1 від 08.01.13

представник позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Крим Транс Хліб"- Баженов Едуард Олександрович, паспорт НОМЕР_2, виданий Бердянським МВ УМВС України в Запорізькій області, від 13.09.95

представник відповідача, Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби - не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,

розглянувши матеріали справи № 2а-14239/12/0170/7 за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Маргарітов М.В. ) від 22.01.13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Крим Транс Хліб" (вул. Елеваторна, 14, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим,95051)

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби (вул. М. Залки, 1/9, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим,95053)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 22.01.13 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Крим Транс Хліб" до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, - задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби від 06.12.2012р. №0013291502, яким збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 17452,50 грн., у тому числі за основним платежем 11635 грн. та штрафні санкції на суму 5817,5 грн.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Крим Транс Хліб" 174,53грн. судового збору шляхом списання із рахунку суб'єкта владних повноважень - Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби.

Не погодившись з даною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 22.01.13 та прийняти нове рішення по справі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права. А саме, відповідач посилається на те, що на підставі акту перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення - рішення від 06.12.2012р. №0013291502, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 17452,50 грн., у тому числі за основним платежем 11635 грн. та штрафні санкції на суму 5817,5 грн. На думку апелянта, висновки при проведені перевірки є обґрунтованими, а податкове повідомлення - рішення прийнято в межах повноважень та на підставі норм діючого законодавства.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 22.03.2013 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду сповіщений належним чином та своєчасно.

Чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь у справі, при апеляційному розгляді адміністративної справи.

Крім того, згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

При викладених обставинах, враховуючи те, що відповідач викликався в судове засідання, але в суд не з'явився, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності представника відповідача.

На підставі та за правилами статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, розглянувши справу, судова колегія встановила наступне.

Державною податковою інспекцією у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Крим Транс Хліб" з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначенні податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з КП "Альянс", ПП "Базіс торг" за період з 01.07.10р. по 31.08.10р., в результаті чого складений акт перевірки від 23.11.2012р. №9320/15-2/33713339 (а. с.14-22).

На підставі акту перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення - рішення від 06.12.2012р. №0013291502 (а. с.13), яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 17452,50 грн., у тому числі за основним платежем 11635 грн. та штрафні санкції на суму 5817,5 грн.

Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що акт перевірки не містить посилань на факти та не доводить умислу позивача на порушення публічного порядку, не містить посилання і на те, в чому таке порушення полягає. Доказів, які б доводили нерозумність або необачність правової поведінки позивача у спірних правовідносинах при укладанні і виконанні договору із контрагентами не надано.

Судова колегія, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно висновків акту перевірки було встановлено порушення позивачем норм Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого встановлено заниження ПДВ на суму 11635 грн.

З акту перевірки вбачається, що висновків про порушення норм податкового законодавства відповідач дійшов в результаті встановлення того факту, що постачальниками позивача були ПП "Базіс торг", КП "Альянс" діяльність яких спрямована на здійснення операції з надання податкової вигоди з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту.

В обґрунтування таких висновків відповідач в акті перевірки посилається на акти про неможливість проведення зустрічної звірки, складених відносно вказаних підприємств, а також на податкову звітність та інформацію комп'ютерних автоматизованих інформаційних систем.

З акту перевірки вбачається, що аналізом та проведеною перевіркою позивача не встановлено факту реального здійснення господарських операцій з ПП "Базіс торг", КП "Альянс" за перевірений період. Встановлено відсутність об'єкту оподаткування, оскільки документи між сторонами були складені без наміру створення реальних правових наслідків операцій, отже не можуть бути підставою для формування податкового кредиту з ПДВ.

Відповідно до п.п.7.3.1. п. 7.3 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

У п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" зазначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін.

Відповідно до п.п.7.4.5. п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), які не підтверджувались податковими накладними чи митними деклараціями.

Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5. статті 5 вказаного Закону встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п. 7.2.4. п.7.2. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до п.п. 7.2.6. п.7.2. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до положень ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця.

Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Відповідно до матеріалів справ, у період, який перевірявся, позивач уклав договір постачання з КП "Альянс" від 12.07.2010р. №КТХ-45/П-10/1026 (а.с.29-30), за умовами якого КП "Альянс" зобов'язується поставити позивачу зернові культури. Відповідно до специфікації №1 до вказаного договору, товаром є пшениця у кількості 60т. =/- 10%, загальна вартість складає 61800грн.

КП "Альянс" на виконання вказаного договору був виписаний рахунок - факту на товар "пшениця" у кількості 59,880т. на суму 61676,40грн., у тому числі ПДВ на суму 10279,40грн.

Відповідно до платіжного доручення №381 від 15.07.2010р. позивач сплатив на користь КП "Альянс" по вказаному договору від 12.07.2010р. №КТХ-45/П-10/1026 суму у розмірі 61676,40грн.

КП "Альянс" виписана видаткова накладна №2168 від 13.07.2010р., яка свідчить про видачу позивачу товару "пшениця" у кількості 59,880т. на загальну суму 61676,40грн.

КП "Альянс" виписана позивачу податкова накладна від 13.07.2010р. №2168 на товар "пшениця" на загальну суму 61676,40грн., у т.ч. ПДВ на суму 10279,40грн.

До матеріалів справи наданий договір постачання №ктх-46/п-10 від 14.06.2010р., укладений позивачем з ТОВ "Агро - СВ20", за умовами якого позивач зобов'язується поставити ТОВ "Агро - СВ20" пшеницю. Згідно специфікації №1 до договору кількість пшениці, що буде поставлена складає 60т. =/- 5%, загальна вартість складає 66000грн.

Позивачем були виписані ТОВ "Агро - СВ20" рахунок фактура №0000237 від 14.07.2010р. на товар: "пшениця" на загальну суму 65571грн., виписана видаткова накладна №РН-0000078 від 14.07.2010р. на товар: "пшениця" у кількості 59,610т. Згідно довіреності №70 від 14.07.2010р. Волін А.С. уповноважений на отримання у позивача товару за рахунком фактурою №237 від 14.07.2010р., також позивачем виписана ТОВ "Агро - СВ20" податкова накладна від 14.07.2010р. №239.

З документів: договору на надання транспортних послуг від 22.01.2010р. №КХТП-12/п-10, що укладений позивачем з ТОВ "Союз - Орхідея"; виписаного ТОВ "Союз - Орхідея" рахунку фактури на загальну суму 3487,19грн.; акту приймання - передачі послуг від 14.07.2010р., складеного позивачем та ТОВ "Союз - Орхідея" про надання послуг на перевезення вантажу; податкової накладної; товарно - транспортних накладних від 13.07.2010р., вбачається що вантаж "пшениця" був перевезений автопідприємством ТОВ "Союз - Орхідея" від вантажовідправника ТОВ "Крим Транс Хліб" до вантажоодержувача ТОВ "Агро - СВ20".

З вказаних документів вбачається, що придбаний позивачем у КП "Альянс" товар був фактично отриманий позивачем і в подальшому був реалізований позивачем ТОВ "Агро - СВ20".

Також матеріали справи свідчать, що позивач придбав у ПП "Базіс торг" товар: "РМК супорти", при здійсненні господарської операції складені: рахунок - фактура№889 від 12.08.2010р. на загальну суму 8132,40грн., у т.ч. ПДВ 1355,40грн.; видаткова накладна на товар: "РМК супорта" на загальну суму 8132,40грн., у т.ч. ПДВ 1355,40грн. від 16.08.2010р. №1143; податкова накладна від 16.08.2010р. №1143 на загальну суму 8132,40грн., у т.ч. ПДВ 1355,40грн. Оплата за товар підтверджується платіжним дорученням від 13.08.2010р. №447.

З картки видачі запасних частин за серпень 2010р. вбачається використання придбаних у ПП "Базіс торг" запасних частин для ремонту автомобіля ДАФ д.н. АК8533АХ, причепу д.н. АА2168ХТ, які позивач використовує для ведення господарської діяльності.

З аналізу документів створених в результаті відносин КП "Альянс" та ПП "Базіс торг" вбачається, що вони оформлені відповідно до вимог чинного законодавства та є підтвердженням формування позивачем, у періоді, що перевірявся, податкового кредиту з ПДВ.

Акт перевірки в свою чергу не містить встановлення факту недоліків в оформленні даних документів.

Документи створені у ході виконання укладених між позивачем та контрагентами договорів, які вказані вище, в силу норм Закону України "Про "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" є первинними документами, що фіксують факти здійснення господарських операцій, та є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій.

За таких підстав, судова колегія приходить до висновку, про наявність у позивача належним чином оформлених податкових накладних, які є єдиними документами на підставі яких платник податку може включати до податкового кредиту відповідні суми.

Закон України "Про податок на додану вартість" не ставить право платника ПДВ на податковий кредит в залежність від виконання його постачальниками вимог податкового законодавства щодо відображення своїх податкових зобов'язань у своїй податковій звітності, а також від наявності в них будь-яких виробничих або трудових ресурсів. Право на податковий кредит обумовлено тільки двома законодавчими вимогами: зв'язок придбання товарів з господарською діяльністю платника та наявність належно оформлених податкових накладних (ВМД або чеків).

Матеріали справи свідчать, що позивач і його контрагенти мали цивільну правоздатність, державну реєстрацію та не були позбавлені права укладати будь-які угоди відповідно до чинного законодавства України. Статут позивача не містить будь-яких обмежень чи заборони керівництву підприємства на укладання зазначених угод. Статтею 67 Господарського кодексу України передбачено, що підприємства вільні у виборі предмета договору, визначені зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Матеріали справи свідчать, що проведені операції вплинули на права, обов'язки позивача та на його майновий стан, а також про те, що придбані роботи (послуги) використовувалися у господарській діяльності позивача.

Отже, надані документи є первинними документами та є належним доказом реальності господарських операції між позивачем та названими контрагентами і є достатніми, в силу закону, для виникнення права на формування податкового кредиту з ПДВ.

Окрім того, судова колегія зазначає, що неможливість проведення зустрічних звірок контрагентів позивача не є підставою для висновків про невиконання господарських операцій.

Висновки акту відповідача, його мотивувальна частина щодо необґрунтованого формування податкового кредиту сум ПДВ від вартості товарів робіт (послуг) наданих вказаними контрагентами, засновані лише на даних актів про неможливість проведення зустрічної перевірки вищезгаданих контрагентів з питань правомірності господарських відносин з контрагентами-покупцями і постачальниками з метою встановлення факту реальності здійснених операцій.

В акті перевірки відсутність фактичного постачання товарів контрагентами позивача не доведено. Акт перевірки не містить оцінки кожної конкретної операції проведеної контрагентом з позивачем, із з'ясуванням та з підтвердженням відповідними доказами, питання фактичної відсутності постачання на замовлення позивача товарів контрагентами.

З метою встановлення фактичного здійснення господарських операції, наявності підстав для формування податкового кредиту для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість відповідачем, згідно акту перевірки, не були з'ясовані фактичні дані які підтверджують або спростовують наявність господарських операцій.

Відповідно до норм діючого законодавства не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом і не мають причинного зв'язку.

Відповідно до положень ст. 80 Цивільного Кодексу України (далі - ЦК України) юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку, юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем в суді.

З вказаних норм вбачається, що зареєстровані у ЄДРПОУ контрагенти позивача є юридичними особами, наділені цивільною правоздатністю і дієздатністю, має, відповідно до діючого законодавства, право на здійснення господарської діяльності на власний розсуд та ризик, у тому числі з постачання товарів.

Відповідачем не надано доказів підтверджуючих те, що вказані підприємства на момент укладення угод були виключені з ЄДРПОУ, у зв'язку з чим були не наділені цивільною дієздатністю та правоздатністю.

Статтею 204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Статтею 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені

частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відносини з приводу нікчемності правочинів врегульовані, зокрема ст.228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч.1 ст.228 ЦК України); правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч.2 ст.228 ЦК України).

Також, Пленум Верховного суду України в постанові від 06 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" роз'яснив, що нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначені ст. 228 ЦК України, є: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочини, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права, тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.

На підставі викладеного, судова колегія приходить до висновку про безпідставність доводів апеляційної скарги з підстав їх спростування матеріалами справи та встановленими обставинами, оскільки зміст правочинів з контрагентами позивача не суперечить законодавству, моральним засадам суспільства, договори укладені за вільним волевиявленням його учасників, у формі, встановленій законом, та спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Відповідно, первинні та бухгалтерські документи за вищевказаними господарськими операціями свідчать про виконання вказаних правочинів. Тобто, висновки, зроблених в акті перевірки про порушення позивачем норм Закону України "Про податок на додану вартість" щодо заниження податку на додану вартість відповідача є необґрунтованими.

Відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія дійшла до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення не вбачається.

Керуючись ст. 195; ст. 196; п.1 ч.1 ст. 198; ст. 200; п.1 ч.1 ст. 205; ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 22.01.13 у справі № 2а-14239/12/0170/7 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 30 квітня 2013 р.

Головуючий суддя підпис А.С. Цикуренко

Судді підпис М.А.Санакоєва

підпис Т.В. Дадінська

З оригіналом згідно

Головуючий суддя А.С. Цикуренко