Постанова № 31051879, 15.04.2013, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

Справа № 2а-728/12/0170/24

15.04.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Кучерука О.В.,

суддів Кукти М.В. ,

Єланської О.Е.

секретар судового засідання Єрохіна Д.Д.

за участю сторін:

представник позивача, Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя АР Крим- не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,

відповідач, Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 паспорт НОМЕР_1 виданий Центральним РВ Сімферопольського МУГУ МВС України в Криму 10.08.96,

розглянувши апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Кащеєва Г.Ю. ) від 22.02.12 у справі № 2а-728/12/0170/24

за позовом Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя АР Крим (вул. Дм. Ульянова, 10,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95013)

до Фізичної особи-підприємеця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1)

про стягнення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 22.02.2012 року у задоволені позовних вимог Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя АР Крим до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 - відмовлено.

Не погодившись з зазначеною постановою суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 22.02.2012 року, та ухвалити нову постанову, якою позов задовольнити у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права.

Відповідач в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду сповіщений належним чином та своєчасно.

Чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь у справі, при апеляційному розгляді адміністративної справи.

Крім того, згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

При викладених обставинах, враховуючи те, що позивач викликалися в судове засідання, але в суд не з'явився, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності позивача.

На підставі та за правилами статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, розглянувши справу, судова колегія встановила наступне.

13.05.2011 року Управлінням Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя АР Крим прийнято рішення № 328, яким за порушення п. 2 ч. 9 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-VI (далі - Закон № 1058), а саме за несвоєчасну сплату страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за період з 21.06.2005 року по 21.08.2007 року до відповідача застосовані фінансові санкції у вигляді штрафу в розмірі 1654,54 грн. та пені в розмірі 305,64 грн. (а.с. 5).

Зазначене рішення про застосування фінансових санкцій направлено відповідачу рекомендованою кореспонденцією 13.05.2011 року та отримано останнім 14.05.2011 року, про що свідчить поштове повідомлення (а.с. 6).

Судова колегія, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Статтею 46 Конституції України визначено право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності.

01.01.2011 року набрав чинності Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" №2464-VI від 08.07.2010.

У відповідності з ч.2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464 з дня набуття чинності вказаного закону платники страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, загальнообов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття, загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності і витратами, обумовленими похованням, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання, яке спричинило втрату працездатності, вважаються платниками єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - ЕСВ).

Відповідно до ч. 6 ст.20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування № 1058-ІУ від 09.07.03 (далі - Закон №1058) страхувальники зобов'язані сплатити страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, але не пізніше ніж через 20 календарних днів з дати закінчення цього періоду. Базовим періодом є один календарний місяць.

Пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 08.07.2010р. №2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" передбачено, що на період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

Виходячи з викладеного, судова колегія приходить до висновку, що вказана норма передбачає вчинення органами Пенсійного фонду стягнення заборгованості із сплати страхових внесків та штрафних санкцій відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, тобто в порядку ст.106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до ст. 106 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058 від09.07.03 (далі - Закон № 1058) у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків страхувальники зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах визначених цією статтею.

Згідно з п.2 ч.9 ст. 106 Закону № 1058 за несплату або несвоєчасну сплату страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф залежно від строку затримки платежу.

Згідно до ч. 3 ст. 106 Закону № 1058 про нарахування пені та накладення штрафів, передбачених частинами 9 та 10 цієї статті, посадові особи виконавчих органів Пенсійного фонду в порядку, встановленому правління Пенсійного фонду, виносять рішення, які протягом трьох робочих днів із дня їх винесення надсилаються страхувальнику.

Відповідно до п. п. 9,10 Інструкції, Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 було направлене рішення №328 від 13.05.2011р. про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату або несвоєчасну сплату страхових внесків: фінансові санкції в розмірі 1654,54грн. та пеня 305,64грн.. Але заборгованість за даним рішенням у строки визначені ч. 3 ст. 106 Закону не була сплачена, а саме протягом десяти робочих днів з дня одержання відповідного рішення (копія рішення та копія поштового повідомлення додаються).

Відмовляючи в задоволенні позову суд зазначив, що відповідно до пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 08.07.2010р. №2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" відповідно до ст.106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" підлягають стягненню штрафні санкції строк сплати яких настав до 01 січня 2011 року, у зв'язку з чим рішення відповідача про застосування штрафних санкцій за прострочення сплати страхових внесків, нарахованих після 01 січня 2011 року є протиправним.

Втім такі висновки суду є необгрунтованими.

Дійсно частину 3 ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" було виключено з цього Закону на підставі Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (набирав чинності, як зазначено вище з 01 січня 2011 року), стаття 25 якого містить норми, аналогічні ч.3 ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

У зв'язку з цим, органу Пенсійного фонду належало врахувати, що вимогу про сплату боргу вже необхідно обґрунтовувати посиланням на ст. 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", а не на ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Однак, судова колегія вважає цю помилку формальною та такою, що не впливає на суть спірних правовідносин, оскільки, як вказувалось в попередньому абзаці, норми ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" не втратили чинність, а фактично були "успадковані" статтею 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", що помилково не було встановлено судом першої інстанції.

З системного аналізу вищевикладених норм вбачається, що органи пенсійного фонду й після 1 січня 2011 року наділені правом контролю за своєчасністю сплати внесків та правом застосування штрафних санкцій за їх несвоєчасну сплату відносно зобов'язань, які виникли в період дії Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», та застосовувати санкції відповідно до вимог цього закону.

На підставі викладеного, судова колегія приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню, оскільки наявність заборгованості відповідача підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

В силу положень ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З урахуванням вищенаведеного, судова колегія вважає, що постанова суду першої інстанції вищевказаним вимогам не відповідає, а тому доходить висновку про наявність підстав для її скасування та прийняття нової постанови.

Згідно з ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

При цьому, відповідно до ст. 205 КАС України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може своєю постановою змінити постанову суду першої інстанції або прийняти нову постанову, якими суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.

Керуючись ст.195; ст.196; п.3 ч.1 ст.198; п.4 ч.1 ст.202; ч.2 ст.205; ст.207 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя АР Крим задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 22.02.2012 року по справі № 2а-728/12/0170/24 скасувати.

Прийняти нову постанову по справі, якою позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя АР Крим (КРУ ПАО "Державний Ощадний банк України" МФО 324805, ОКПО 22300458, р/р 25607010048701) узгоджену суму заборгованості зі страхових коштів у розмірі 1760,10 грн.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст судового рішення виготовлений 22 квітня 2013 р.

Головуючий суддя підпис О.В.Кучерук

Судді підпис М.В. Кукта

підпис О.Е.Єланська

З оригіналом згідно

Головуючий суддя О.В.Кучерук