Ухвала суду № 3105103, 03.06.2008, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

№ К-29436/06

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

__________________________________

01010, м. Київ, вул. Московська, 8

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2008 Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого                                            Федорова М.О.

суддів:                                                         Брайка А.І.

                                                                       Голубєвої Г.К.

                                                                       Карася О.В.

                                                                       Рибченка А.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргуДПІ у Київському районі м. Харкова на постанову господарського суду Харківської області від 23.05.2009 та ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 31.07.2006

у справі №АС-42/156-06

за позовом              ТОВ «Аероміст - Харків»

до                               ДПІ у Київському районі м. Харкова

про                            скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Аероміст - Харків» звернулось до господарського суду Харківської області с позовом до ДПІ у Київському районі м. Харкова про скасування податкових повідомлень-рішень №0000012305/0 від 08.02.2006, №0000072307/0 від 09.02.2006.

Постановою господарського суду Харківської області від 23.05.2009, яку залишено без змін ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 31.07.2006 у справі №АС-42/156-06, позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з зазначеними рішеннями судів, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку. В своїй скарзі просить скасувати постанову господарського суду Харківської області від 23.05.2009 та ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 31.07.2006, в задоволені позову відмовити.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Судам першої та апеляційної інстанції встановлено, що посадовими особами відповідача було проведено позапланові виїзні перевірки позивача з питань правомірності заявленої до відшкодування з бюджету суми податку на додану вартість за жовтень та листопад 2005 року, за результатами яких складено відповідні акти №175/23-504/32030759 (за жовтень 2005 року) від 01.02.2006 та № 224/23-722-32030759 (за листопад 2005 року) від 06.02.2006.

На підставі даних актів перевірок відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

- №  0000012305/0  від  08.02.2006, яким зменшено  суму бюджетного відшкодування з ПДВ за жовтень 2005 року на суму 70058,70грн. в зв'язку з порушенням п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість";

- №  0000072307/0  від  09.02.2006,   яким  зменшено  суму бюджетного відшкодування з ПДВ за листопад 2005 року на суму 22975,73грн. в зв'язку з порушенням п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів про задоволення позову з огляду на таке.

Згідно з п.1.8 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.1997 року (зі змінами та доповненнями) бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, зазначених цим Законом.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач в установлений чинним законодавством термін надав до ДПІ податкову декларацію з ПДВ за жовтень 2005року, в якій зазначено суму ПДВ що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку в розмірі 72690,00грн. Вказана сума розрахована у відповідності до п.п. 7.7.1 вищевказаного Закону, та правильність такого розрахунку (податкові зобов'язання - податковий кредит) підтверджена відповідачем в акті перевірки №175/23-504/32030759 від 01.02.2006.

Крім того, позивачем також до цієї декларації наданий розрахунок суми бюджетного відшкодування, в якому зазначено суму фактично сплаченого ПДВ постачальникам товарів у попередньому періоді в розмірі 101326, 00грн.

Актом перевірки №175/23-504/32030759 від 01.02.06 (а. с.43) підтверджено перерахування підприємством позивача постачальникам товарів в попередньому податковому періоді грошових коштів в сумі 606788,16грн., в т.ч. ПДВ 101131,36грн.

Аналіз викладеного дає підстави для висновку про те, що відповідач неправомірно зменшив позивачу суму бюджетного відшкодування за вказаний період, оскільки ним було враховано до відшкодування ПДВ тільки податковий кредит, який виник у звітному періоді - жовтні 2005р. (за вирахуванням податкових зобов'язань за жовтень 2005р.), але не враховано суму податкового кредиту, яка виникла у попередньому періоді (рядок 22.2 декларації за вересень 2005р.) та була перенесена в рядок 23.1 декларації за жовтень 2005р., як передбачено п.п.7.7.1 та п.п.7.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.1997 року (зі змінами та доповненнями).

Також позивачем було надано до відповідача податкову декларацію з ПДВ за листопад 2005р., в якій було зазначено суму ПДВ до відшкодування на рахунок платника у банку у розмірі 37439,0грн., яка була вирахована у відповідності до п.п.7.7.1. п.п.7.7.2 ст.7 вищезазначеного Закону та підтверджена актом перевірки відповідача №224/23-722-32030759 від 06.02.2006р.

Позивачем до цієї декларації наданий розрахунок суми бюджетного відшкодування, в якому зазначено суму фактично сплаченого ПДВ постачальникам товарів у попередньому періоді в розмірі 42181,0грн.

Актом перевірки №224/23-722-32030759 від 06.02.2006р. (а.с.33) підтверджено перерахування підприємством позивача постачальникам товарів в попередньому податковому періоді грошових коштів в сумі 2720507,0грн., в т.ч. ПДВ 453418,0грн.

Таким чином, в податковій декларації за листопад 2005р. також позивачем правомірно визначено суму бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 37439,0грн.

Судова колегія погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що відповідач помилково вважає, що позивачем порушено п.п. 7.4.1 ст.7 Закону № 168/97-ВР стосовно того, що позивач неправомірно включив до складу податкового кредиту з ПДВ у жовтні 2005р. податкові накладні за попередні періоди, оскільки відповідно до п.п.7.5.1 ст.7 цього Закону, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Отже, позивач включив до складу податкового кредиту суми ПДВ по таким операціям тільки після отримання від постачальника податкових накладних.

Стосовно позовних вимог щодо неправомірності дій відповідача в частині складення оскаржуваного рішення суд зазначає, що відповідно до вимог пп. 7.7.7 п. 7.7. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що у разі виявлення податковим органом невідповідності суми заявленого відшкодування податку на додану вартість податковий орган надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування.

Згідно з вимогами пп. 3.2. п. 3 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних фінансових санкцій, затвердженого наказом ДПА України від 21.06.01 № 253 встановлено вимоги щодо складення податкового повідомлення-рішення за формою "В1" (додаток 5).

На підставі цього, у податковому повідомленні-рішенні за формою "В1" обов'язково вказуються норми об'єктивного права, які є підставою для перевірки заявленої платником податків до відшкодування з бюджету суми ПДВ та за якими зроблено розрахунок або перерахунок суми заявленого бюджетного відшкодування.

У оскаржуваному повідомленні-рішенні у якості вказаних вище обов'язкових норм права відповідачем застосовано пп. "б", "в" пп. 4.2.2. п. 4.2. ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", що не є підставою для перевірки заявленої платником податків до відшкодування з бюджету суми ПДВ та для проведення розрахунку або перерахунку суми заявленого бюджетного відшкодування.

З огляду на викладене колегія суддів звертає увагу не те, що оскаржуване рішення не відповідає вимогам пп. 7.7.7. п. 7.7. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", а також вимогам Порядку направлення   органами   державної   податкової   служби   України   податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних фінансових санкцій, що свідчить про неправомірність їх прийняття.

Отже з наведеного вбачається, що судами першої та апеляційної інстанцій при вирішенні даної справи правильно застосовано положення Законів України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", "Про податок на додану вартість" тощо.

Згідно з частиною третьою статті 211 Кодексу адміністративного судочинства України підставами касаційного оскарження є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Оскільки оскаржувані судові рішення постановлено судом з додержанням норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу ДПІ у Київському районі м. Харкова на постанову господарського суду Харківської області від 23.05.2009 та ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 31.07.2006 у справі №АС-42/156-06 слід відхилити, а судове рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 2201, 221 ,223 ,230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ДПІ у Київському районі м. Харкова відхилити.

Постанову господарського суду Харківської області від 23.05.2009 та ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 31.07.2006 у справі                  №АС-42/156-06 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

ГоловуючийМ.О. ФедоровСуддіА.І. БрайкоГ.К.ГолубєваО.В. КарасьА.О. Рибченко

З оригіналом згідно

Відповідальний секретар                                                                                           А.О.Патюк