Ухвала суду № 3105092, 04.11.2008, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

К-4217/07

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

01029, м. Київ, вул. Московська, 8

УХВАЛА

Іменем України

04 листопада 2008 р.                                                                                          м. Київ

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача           Федорова М.О.

суддів:                                                         Брайка А.І.

                                                                       Голубєвої Г.К.

                                                                       Ланченко Л.В.

                                                                       Рибчинка А.О.

секретар судового засідання                Гусєва К.О.

за участю представників згідно журналу судового засіданні від 04.11.08р. (в матеріалах справи)

розглянувши касаційну скаргуДубенської ОДПІ Рівненської області на ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 22.01.2007 та постанову господарського суду Рівненської області від 24.10.2006

у справі №18/33

за позовом               ДП «Селекція» ВАТ «Дубноцукор»

до                               Дубенської ОДПІ Рівненської області

про                             визнання нечинними податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

ДП «Селекція» ВАТ «Дубноцукор» звернулось до суду з позовом до Дубенської ОДПІ про визнання недійсними податкового повідомлення-рішення від 07.06.04 за № 000024/17-42/0 та № 00004022340/0. В процесі судового розгляду справи представником позивача подано уточнення предмету позову, щодо визнання нечинними податкових повідомлень-рішень №0000062340/3 від 04.01.05, №000034/17-42/2 та №000024/17-42/2 від 25.10.04.

Постановою господарського суду Рівненської області від 24.10.2006, яку залишено без змін ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 22.01.2007 у справі №18/33, позов задоволено.

Не погоджуючись з зазначеними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Судом першої та апеляційної інстанцій встановлено, що Дубенською об'єднаною державною податковою інспекцією 28.05.04 проведено документальну перевірку ДП "Селекція" ВАТ "Дубноцукор", про що складено акт № 37/23/30044560 від 28.05.04.

Під час проведення перевірки податковим органом встановлено, що підприємством занижено у відповідних звітних періодах 2002-2003 років податок на додану вартість та не утримано і не перераховано до бюджету прибутковий податок з доходів громадян, чим допущено порушення вимог п.п. 3.1.1 п.3.1 ст.3, п.4.1 ст.4, п.11.29 ст.11 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.97 зі змінами та доповненнями; абз. 2 п.4 Постанови Кабінету Міністрів України від 26.02.99 № 271 "Про Порядок акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками - платникам податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини" (із змінами і доповненнями); п.22.6 ст.22, п.п. 20.3.2 ст.20 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22.05.04 за № 889-ІУ (із змінами і доповненнями), Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" за № 13-92 від 26.12.04 (із змінами і доповненнями).

За наслідками адміністративного оскарження податковим органом були прийняті податкові повідомлення-рішення №0000062340/3 від 04.01.05, яким визначено податкове зобов'язання по ПДВ в сумі 1712038,00 грн. т.ч. основний платіж 1446200 грн., штрафні (фінансові) санкції 265838,00 грн.; №000034/17-42/2 від 25.10.04, яким визначено податкове зобов'язання по прибутковому податку з доходів громадян, отриманих не за місцем основної роботи і прирівняних до них доходів в сумі 45000 грн., в т.ч. основного платежу в сумі 1500 грн. штрафних (фінансових) санкцій в сумі 30000 грн.; №000024/17-42/2 від 25.10.04, яким визначено податкове зобов'язання по прибутковому податку з доходів громадян в сумі 5216748 грн., в т.ч. основного платежу 1738916 грн., штрафних (фінансових) санкцій в сумі 3477832 грн., які є предметом судового розгляду.

Судами також встановлено, що в 2002 році ДП "Селекція" ВАТ "Дубноцукор» як сільськогосподарський товаровиробник користувався спеціальним режимом оподаткування, який регламентується п.11.21 ст.11 та п.11.29 ст.11 Закону України "Про податок на додану вартість" (із змінами і доповненнями). Згідно з п.3 і 4 Порядку, затвердженого постановою КМУ № 271 та абз. 2 п.15 Порядку, затвердженого постановою КМУ від 12.05.99 № 805 (із змінами і доповненнями) підприємство зобов'язане вести три окремих податкових та бухгалтерських обліки по видам реалізованої продукції. На порушення вищевказаних пунктів підприємство не вело окремо три бухгалтерські та податкові обліки. Власна і покупна готова продукція обліковувалась разом на одному рахунку 208 "Готова продукція".

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо задоволення позовних вимог з огляду на таке.

Згідно із п.11.29 ст.11 Закону України "Про ПДВ" с/г товаровиробники не сплачують до бюджету суми ПДВ за результатами здійснення операцій з продажу товарів (робі, послуг) власного виробництва, крім операцій з продажу переробним підприємствам молока та м'яса в живій вазі.

Згідно із абз. 2 п.4 Постанови КМ України від 26.02.99 № 271 із змінами і доповненнями, вказані суми ПДВ перераховуються сільськогосподарськими товаровиробниками з поточного рахунка на окремий рахунок.

Згідно із абз. 1 п.5 цієї ж Постанови КМУ кошти, перераховані сільськогосподарськими товаровиробниками на окремий рахунок, використовуються ними для придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення. У разі неперерахування на окремий рахунок зазначених коштів або у разі їх нецільового використання, такі кошти підлягають стягненню до державного бюджету у безспірному порядку.

Перевіркою встановлено, що суми ПДВ за 2002 рік по Декларації № 1 (суми ПДВ по реалізованій продукції тваринного походження) в сумі 9812 грн. та по Декларації № 2 (суми ПДВ по реалізованій продукції рослинного походження) в сумі 904712 грн. не перераховані ДП "Селекція" ВАТ "Дубноцукор» на окремий рахунок, чим порушено п. 11.21 та п. 11.29 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість» із змінами і доповненнями, абз. 2 п.4 Постанови КМУ від 26.02.99 № 271, а тому вважаються такими, що використовуються не за цільовим призначенням, і підлягають стягненню до державного бюджету у безспірному порядку.

Проте, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що Законом України від 13.07.00 № 1874-ІІІ "Про внесення зміни до Закону України "Про податок на додану вартість" з 27.07.00 статтю 11 Закону п. 11.29, яким для сільгосптоваровиробників незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, у яких сума, одержана від продажу сільгосппродукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, а для новостворених підприємств - поточний звітний період, становить не менш як 50% від загальної суми валового доходу підприємства, встановлено спецрежим оподаткування. Згідно з ним щодо операцій з продажу товарів ( робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільгоспсировини, за винятком операцій з продажу переробним підприємствам молока та м'яса у живій вазі, суми ПДВ, належні до сплати чи відшкодування, на розрахунки з бюджетом не відносяться. Зазначені кошти залишаються у розпорядженні сільгосптоваровиробників і використовуються ними на придбання МТР виробничого призначення. У разі нецільового використання акумульованих коштів вони стягуються до держбюджету України в безспірному порядку.

Як вірно встановлено судами, при встановленні належності позивача до сільгосптоваровиробників відповідачем не дотримано вимог та порушено методику п. 11.29 ст. 11 Закону України "Про податок на додану вартість" № 167/97-ВР від 03.04.97 (із змінами та доповненнями), зокрема відповідачем: - визначалась реалізація покупної продукції, а не встановлювалась сума, яка одержана від продажу сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) 2002 рік (як зазначено на сторінці 13 акта перевірки по причині неможливості визначити реалізацію зернових); - порівняння здійснено з обсягами реалізації продукції згідно поданих позивачем в Лубенську ОДПІ декларації по ПДВ, а не із загальною сумою валового доходу позивача (причин в акті не зазначено).

Крім того, податковий орган допустив помилку при встановленні суми реалізації цукру та жому фізичним особам, вказавши суму 4682984,00 грн без ПДВ (5619580,80 грн. з ПДВ) замість суми 4519166,67 грн. без ПДВ (5423000,00 грн. з ПДВ), адже заборгованість перед фізичними особами була саме в сумі 5423000,00 грн.. яка встановлена та зазначена відповідачем в абз.4 на сторінці 12 акту перевірки від 28.05.04 № 37/23/30044560. І на цю суму була проведена зустрічна поставка цукру та жому фізичним особам.

Враховуючи наведене, податковим органом завищено обсяги реалізації цукру та жому фізичним особам на суму 163817,33 грн. (4682984,00 – 4519166,67), як наслідок на цю суму завищена загальна реалізація всієї покупної продукції, яка має становити за 2002 рік 4638598,67 грн., або 49,3% від обсягу реалізації продукції згідно поданих відповідачем в Лубенську ОДПІ декларації по ПДВ.

Отже, сума реалізованої в 2002 році власної продукції становить 4767,9 тис. грн. (9406,5 -4638,6) або 50,7% від обсягу реалізації продукції згідно поданих відповідачем в Лубенську ОДПІ декларації по ПДВ, що є достатньою підставою для перебування не на загальній системі оподаткування в 2003 році, а застосування ДП "Селекція" спеціального режиму по ПДВ, встановленого пунктом 11.29 ст.11 “Про податок на додану вартість” № 167/97-ВР від 03.04.97 (із змінами та доповненнями).

Порядок акумуляції та використання сум ПДВ, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками, затверджено постановою КМУ від 23.04.02 № 374 "Про внесення змін та доповнень до постанови Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1999 року № 271", яку постановою КМУ від 11.04.02 № 488 доповнено п.4, яким передбачено, що у разі неперерахування коштів (сум ПДВ) на окремий рахунок у встановлені терміни, ці кошти вважаються такими, що використовуються не за цільовим призначенням, і підлягають стягненню у безспірному порядку.

Проте, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів, що постанову Кабінету Міністрів України від 26.02.99 № 271 та затверджений нею порядок акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками - платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництв, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини прийнято, як зазначено в преамбулі, у відповідності до пункту 11.29 ст. 11 Закону України "Про податок на додану вартість" № 167/97-ВР від 03.04.97 (із змінами та доповненнями), а тому вони не можуть суперечити зазначеним в ньому вимогам.

В пункту 11.29 ст.11 вказаного Закону зазначено лише один випадок, при якому проводиться безспірне стягнення до Державного бюджету України акумульованих коштів. Зокрема, у разі їх нецільового використання.

Постановою від 11.04.02 № 488 Кабінет Міністрів України встановив додаткові випадки та умови, не передбачені пунктом 11.29 статті 11 Закону про ПДВ, стягнення до Державного бюджету у безспірному порядку, а саме в доповненому реченні абз. 2 п.4 Порядку № 271 установлено, що не перераховані на окремий рахунок кошти також вважаються використаними не за цільовим призначенням і підлягають стягненню до державного бюджету в безспірному порядку.

Крім того, в висновку судово-економічної (бухгалтерської) експертизи № 1527 від 18.07.06 по господарській справі № 18/33 визначено, що відповідно до Порядку заповнення та подання податкової декларації по податку на додану вартість, затвердженого Наказом ДПА України від 30.05.97 № 166 у рядках декларації 1-5 вказується загальні обсяги продажу, за якими у платника податку у даному звітному періоді виникло податкове зобов'язання: оподаткування за ставкою 20%, 0%, звільнені від оподаткування відповідно до ст. 5 Закону України "Про ПДВ" та ст. 11 цього ж Закону, чи інших нормативно-правових актів та обсяги продажу, що не є об'єктом оподаткування.

При визначенні обсягів продажу за звітний період платник зобов'язаний врахувати значення терміну "продаж товарів (робіт, послуг)" згідно до вимог п.1.4 ст.1 даного Закону, тобто визначення загального обсягу власної продукції на підставі аналізу спеціальних декларацій по ПДВ не відображає повної вартості власної продукції.

Загальний об'єм власної продукції підприємства визначається за даними головної книги по бухгалтерському рахунку "Готова продукція", що підтверджується звітами про випуск готової продукції із виробництва та її реалізації.

Отже, визначення загального об'єму власної продукції на підставі аналізу спеціальних декларацій по ПДВ не відображає повної вартості реалізованої власної продукції. В деклараціях відображено лише реалізація продукції, яка підлягає оподаткуванню, в деклараціях не відображено використання власної продукції на потреби виробництва та інші господарські цілі.

Враховуючи зазначене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції про безпідставне та необґрунтоване донарахування ПДВ в сумі 1712038,00 грн., в т.ч. основного платежу 1446200 грн. штрафних (фінансових) санкцій в сумі 265838,00 грн.

Щодо донарахування прибуткового податку з громадян та застосування штрафних (фінансових) санкцій, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.

Виробництво сільськогосподарської продукції має свої особливості, які впливають на ведення бухгалтерського обліку. Сезонність робіт і тривалість виробничого процесу у землеробстві зумовлюють сповільнення обороту коштів підприємства і нерівномірне використання їх протягом року.

Бухгалтерський облік на сільськогосподарських підприємствах ведеться із застосуванням обраної форми обліку.

Закупівля від фізичних осіб сільськогосподарських продуктів, продуктів їх переробки та сировини можуть бути оформлені "Приймальною квитанцією на закупівлю сільськогосподарських продуктів", продуктів їх переробки та сировини" - форма № ПК-4УКС "Відомістю на закупівлю сільськогосподарських продуктів, продуктів їх переробки та сировини у населення" - форма № 5УКС або форма № ПК-24. У відомості записують дату приймання продукції, її назву, кількість прийнятої продукції, прізвище, ім'я та по-батькові здавальника, а також його місце проживання.

В матеріалах справи такі приймальні квитанції, відомості -відсутні.

Сільськогосподарські підприємства повинні вести облік за Планом рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 30.11.99 № 291 з використанням Методичних рекомендацій з організації та ведення бухгалтерського обліку, затверджених наказом Мінагрополітики України від 07.03.01 № 49 для підприємств, що підпорядковані Міністерству аграрної політики або наказом Міністерства фінансів України від 29 грудня 2000 року № 356 для підприємств, що не підпорядковані Міністерству аграрної політики.

Підприємство самостійно обирає форму бухгалтерського обліку та застосовує форми первинних документів відповідно до обраної форми обліку та затвердженої наказом по підприємству.

Усі прямі витрати по рослинництву відображають на субрахунку 231 "Рослинництво" у розрізі аналітичних рахунків. За дебетом субрахунку 231 відображають прямі витрати по рослинництву.

ДП "Селекція" ВАТ "Дубноцукор» купівлю посівів цукрового буряка відповідно до договору по бухгалтерському обліку відображало бухгалтерською проводкою Д-т 231 «Рослинництво» К-т 685 «Розрахунки з іншими кредиторами». При розрахунках з фізичними особами відображено Д-т 685 «Розрахунки з іншими кредиторами»К-т 208 «Матеріали сільськогосподарського призначення», погашення заборгованості перед іншими кредиторами проводилось шляхом відпуску жому та цукру в залежності від кількості зданого цукрового буряка та його цукристості.

Дане не суперечить Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.11.99 № 291 та Методичними рекомендаціями з організації та ведення бухгалтерського обліку.

По акту позапланової перевірки Лубенської ОДШ Рівненської області від 28.05.04 ДП "Селекція" ВАТ "Дубноцукор» донараховано прибутковий податок з громадян у сумі 1753916,40 грн. за рахунок того, що при оплаті за надані послуги по вирощуванню цукрового буряка із посівів, закуплених у фізичних осіб, не нараховувався прибутковий податок у розмірі 20% від вартості отриманого цукру та жому за зданий фізичними особами цукровий буряк.

ДП "Селекція" ВАТ "Дубноцукор» укладались угоди з фізичними особами на купівлю у них посіві цукрового буряка. Фізичні особи зобов'язуються виконати агротехнічні с/г роботи по обробітку та збиранню цукрового буряка. Оплата фізичним особам проводиться цукром та жомом із розрахунку за кожну тону зданого цукрового буряка при цукристості 16% - 70 кг цукру та 400 кг свіжого жому.

Оскільки вартість посіві буряка та вартість послуг по вирощуванню буряка договорами з фізичними особами не визначена, то оплата за посіви та послуги по вирощуванню цукрового буряка фізичним особам договором не передбачалась, а договором передбачалась оплата за кількість зданого цукрового буряка при встановленому відсотку цукристості буряка, який вирощений на власних ділянках.

Відповідно до ч.1 ст.5 Декрету КМУ "Про прибутковий податок" до сукупного оподатковуваного доходу, одержаного громадянами в період, за який здійснюється оподаткування не включаються доходи громадян від продажу вирощеної в особистому підсобному господарстві, на присадибній дачній і садовій ділянці продукції рослинництва.

Оскільки нарахування прибуткового податку здійснено тільки на бухгалтерську проводку та договору, то судова колегія погоджується з висновком суду, що сума донарахованого прибуткового податку з громадян 1753916,40 грн. за період з 01.01.01 по 31.12.03 необґрунтована.

За змістом ч.1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильності зазначених висновків суду апеляційної інстанції, зроблених у відповідності з вищеназваними нормами матеріального права, у зв’язку з чим підстав для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення не встановлено.

З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційна скарга Дубенської ОДПІ Рівненської області задоволенню не підлягає, а ухвала Львівського апеляційного господарського суду від 22.01.2007 та постанова господарського суду Рівненської області від 24.10.2006 у справі №18/33 – залишаються без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Дубенської ОДПІ Рівненської області залишити без задоволення.

Ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 22.01.2007 та постанову господарського суду Рівненської області від 24.10.2006 у справі №18/33 – без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

ГоловуючийМ.О. ФедоровСуддіА.І. БрайкоГ.К. ГолубєваЛ.В.ЛанченкоА.О.Рибченко

З оригіналом згідно

Відповідальний секретар