Ухвала суду № 3105091, 04.12.2007, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

К-5241/07

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

01010, м. Київ, вул. Московська, 8

УХВАЛА

Іменем України

“04”грудня 2007    Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого                                            Федорова М.О.

суддів:                                                         Костенко М.І.

                                                                       Голубєвої Г.К.

                                                                       Карася О.В.

                                                                       Рибченко А.О.

секретар судового засідання                Каліушко Ф.А.

за участю представників згідно протоколу судового засіданні від 04.12.07  (в матеріалах справи)

розглянувши касаційну скаргуДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя на ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від 09.02.2007 та постанову господарського суду Запорізької області від 10.10.2006

у справі        № 18/366/06-АП

за позовом              ВАТ «Діоніс»

до                               ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя

про                             скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство «Діоніс» звернулося до господарського суду Запорізької області з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0000072305/0 від 04.04.2006.

В процесі розгляду справи, позивач уточнив позовні вимоги та просив суд скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000072305/0 від 04.04.2006 в частині зменшення бюджетного відшкодування на суму 7887, 51грн.

Постановою господарського суду Запорізької області від 10.10.2006, яку залишено без змін ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 09.02.2007 у справі № 18/366/06-АП, позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000072305/0 від 04.04.2006 в частині зменшення бюджетного відшкодування на суму 7887,51грн.

Не погоджуючись з зазначеними рішеннями судів першої та  апеляційної інстанцій, відповідач звернувся із касаційною скаргою до суду касаційної інстанції, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог позивачу

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Запоріжжя проведено виїзну позапланову перевірку Відкритого акціонерного товариства «Діоніс», м. Запоріжжя з питання достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за жовтень-грудень 2005 року.

За результатами перевірки складено акт № 22/23-5-30086490 від 23.03.2006 року.

Згідно вказаного акту, при проведенні перевірки заповнення розрахунку суми бюджетного відшкодування (Додаток № 3 до податкової декларації з податку на додану вартість) встановлено порушення п.п. 5.12.2 п. 5.12 ст. 5 «Порядку заповнення та надання податкової декларації по ПДВ», затвердженого Наказом ДПА України № 166 від 30.05.1997 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 09.07.1997 року за № 250/2054 зі змінами та доповненнями у складенні розрахунку суми бюджетного відшкодування за жовтень, грудень 2005 року та порушено п. 1.8 ст.1. п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997 року (із змінами та доповненнями), що призвело до завищення заявленої суми бюджетного відшкодування за жовтень 2005 року на суму 1607грн. та за грудень 2005 року на суму 9496грн.

На підставі вказаного акту перевірки, 04.04.2006 року Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Запоріжжя прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000072305/0, яким Відкритому акціонерному товариству «Діоніс», м. Запоріжжя зменшено суму бюджетного відшкодування в розмірі 11103грн., у тому числі: за жовтень 2005 року на 1607грн. та за грудень 2005 року - на 9496грн.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суди мотивували тим, що позивач правомірно включив до складу податкового кредиту серпня та жовтня 2005 року суми 3601,85 грн. та 4285,66 грн. відповідно, а також правомірно здійснив платіж у наступному податковому періоді.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до додатку № 5.1 до акту перевірки, позивачем включено до складу бюджетного відшкодування у жовтні 2005 року 3601грн.85коп. - суму ПДВ, сплачену у вересні 2005 року за товари та послуги, надані контрагентами у серпні 2005 року та відповідно включені до сум податкового кредиту серпня за податковими накладними: № 5100805/410/44 від 31.08.2005 року на суму 1741,66грн., оплата п/д № 1678 від 01.09.2005 року; податкова накладна № 33957 від 31.08.2005 року ПДВ на суму 1860,19грн., оплата п/д № 1758 від 12.09.2005 року. Також, позивачем включено до складу бюджетного відшкодування грудня 2005 року суму 4285,66грн., що складає ПДВ, сплачений у листопаді 2005 року за товари та послуги, надані контрагентами у жовтні 2005 року та включені до податкового кредиту жовтня за такими податковими накладними: № 4561005/410/44 від 31.10.2005 року на суму ПДВ 3771,26грн., оплата п/д № 2133 від 01.11.2005 року; № 162 від 31.10.2005 року; № 163 від 31.10.2005 року, оплата п/д № 2158 та № 2159 від 07.11.2005 року; податкова накладна № 6133 від 13.09.2005 року, оплата п/д № 2167 від 09.11.2005 року.

П.1.8 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Згідно п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 цього ж закону, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п. 7.4.1. п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пп.7.7.1 п.7.7. ст.7 вищевказаного закону встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (пп. 7.7.2).

Відтак, з аналізу вказаної норми закону вбачається, що законодавець не ставить настання бюджетного відшкодування в залежність від того, коли у отримувача товару виникло зобов'язання перед постачальниками, а визначає, що суми податку на додану вартість мають бути фактично сплачені у попередньому податковому періоді постачальникам товарів.

Аналогічну норму містить також пп.5.12.2. Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 р. №166 (у редакції наказу від 15 червня 2005 р. № 213), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 червня 2005 р. за № 702/10982, згідно якого, бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).

З урахуванням вищенаведених норм, колегія суддів вважає, що , позивачем при складанні та поданні податкової звітності з податку на додану вартість не порушено п. 1.8 ст.1. п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997 року.

За змістом ч.1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильності зазначених висновків суду апеляційної інстанції, зроблених у відповідності з вищеназваними нормами матеріального права, у зв’язку з чим підстав для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення не встановлено.

Враховуючи викладене вище, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційна скарга ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя задоволенню не підлягає, а ухвала Запорізького апеляційного господарського суду від 09.02.2007 та постанову господарського суду Запорізької області від 10.10.2006 у справі № 18/366/06-АП – залишаються без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя залишити без задоволення.

Ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від 09.02.2007 та постанову господарського суду Запорізької області від 10.10.2006 у справі № 18/366/06-АП – без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

ГоловуючийМ.О. ФедоровСуддіМ.І. КостенкоГ.К. ГолубєваО.В. КарасьА.О.Рибченко

З оригіналом згідно

Відповідальний секретар                                                                            Каліушко Ф.А.