Рішення № 310506, 05.12.2006, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95000, м.Сімферополь, вул. К.Маркса, 18, к. 318

РІШЕННЯ

Іменем України

05.12.2006

Справа №2-19/10032-2006

За позовом – Роздольненського районного центра зайнятості, смт. Роздольне.

До відповідача – Роздольненського ВП ЖКГ, смт. Роздольне.

Про стягнення 3689,46 грн.

Суддя Мокрушин В.І.

П Р Е Д С Т А В Н И К И :

Від позивача – Костюкова В.В., ю/к, довіреність № 21/04-69 від 07.02.2006 р.

Від відповідача – Шило Р.П., ю/к, довіреність № 186 від 21.07.2006 р.

Суть спору:

Позивач заявив позов про стягнення з відповідача 3689,46 грн. Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач повинен сплатити суму несплачених страхових внесків на випадок безробіття.

Ухвалою Господарського суду АР Крим від 15.08.2006 р. провадження по справі було призупинено, по справі призначено судово-бухгалтерську експертизу документів, після проведення якої провадження по справі було відновлено.

Згідно висновків судово - бухгалтерської експертизи № 103/06 від 06.11.2006 р. заборгованість Роздольненського ВПВКГ по внескам на загальнообов’язкове державне страхування на випадок безробіття станом на 01.04.2006 р. становить 3689,46 грн.

Відповідач надав заперечення щодо висновків експерта, які мотивовані тим, що експерті висновки було зроблено без врахування попередніх рішень Господарського суду АР Крим від 02.06.2005 р. по справі № 2-26/3920-2005 р. та від 27.04.2006 р. по справі № 2-31/7093-2006 р.

Відповідно до ст.9, 10 Конституції України, ст.9 Європейської хартії регіональних мов (ратифікована Законом України від 15.05.2003 року № 802), ст.3 Декларації прав національностей України (від 01.11.1991 року № 1771), ст.10 Закону України «Про судоустрій» (від 07.02.2002 року № 3018), ст.18 Закону України «Про мови» (від 28.10.1989 року № 8312), ст. ст.10, 12 Конституції Автономної Республіки Крим (Закон України від 23.12.1998 року № 350) та клопотанням представників позивача та відповідача справа розглядалась на російській мові.

Згідно із клопотанням представників сторін фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалась.

Справа розглядалась відповідно до ст.75 ГПК України.

Розглянув матеріали справи, суд –

В С Т А Н О В И В :

Відповідно до ст.1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав і основних свобод людини (ратифікована Законом України від 17.07.1997 року № 475/97-ВР) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Попередні положення, однак, ніяким чином не обмежують право держави запроваджувати такі закони, які, на її думку, необхідні для здійснення контролю за використанням майна відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків або інших зборів чи штрафів.

Відповідно до ст.67 Конституції України кожний зобов’язаний сплачувати податки та збори у порядку та розмірах, встановлених законом.

Відповідно до ст.14 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування (від 14.01.1998 року № 16 із змінами та доповненнями) страхові фонди є органами, які здійснюють керівництво та управління окремими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, провадять збір та акумуляцію страхових внесків, контроль за використанням коштів, забезпечують фінансування виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням та здійснюють інші функції згідно з затвердженими статутами.

Відповідно до ст.16 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» (від 02.03.2000 року № 1533 із змінами та доповненнями) джерелами формування коштів Фонду є, зокрема, страхові внески страхувальників - роботодавців, застрахованих осіб, що сплачуються на умовах і в порядку, передбачених цим Законом та іншими законодавчими актами.

Відповідно до ст.8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» (від 02.03.2000 року № 1533 із змінами та доповненнями) фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (далі - Фонд) створюється для управління страхуванням на випадок безробіття, провадження збору та акумуляції страхових внесків, контролю за використанням коштів, виплати забезпечення та надання соціальних послуг, здійснення інших функцій згідно із цим Законом і статутом Фонду.

Відповідно до ст.92 Конституції України (від 28.06.1996 року № 254к/96-ВР) передбачено, що виключно Законами України встановлюється система оподаткування, податки та збори.

Відповідно до п.16 ч.1 ст.14 Закону України «Про систему оподаткування» (від 18.02.1997 року № 77 із змінами та доповненнями) збір на обов’язкове соціальне страхування віднесений до загальнодержавних зборів.

Види збору на соціальне страхування встановлені, зокрема, ст.4 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування (від 14.01.1998 року № 16 із змінами та доповненнями) та нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» (від 02.03.2000 року № 1533 із змінами та доповненнями).

Таким чином, такий вид збору на соціальне страхування як збір на випадок безробіття є збором, який встановлений Законом України, передбачений та відповідає Конституції України і повинен сплачуватися на всій території України страхувальниками.

Згідно із ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до розрахункової відомості про нарахування і перерахування страхових внесків до Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття за перший квартал 2006 року недоїмка за платником збору – відповідачем складає 29006,53 грн. (а.с.8).

Згідно висновків судово - бухгалтерської експертизи № 103/06 від 06.11.2006 р. заборгованість Роздольненського ВПВКГ по внескам на загальнообов’язкове державне страхування на випадок безробіття станом на 01.04.2006 р. становить 3689,46 грн.

Відповідач надав заперечення щодо висновків експерта, які мотивовані тим, що експерті висновки було зроблено без врахування попередніх рішень Господарського суду АР Крим від 02.06.2005 р. по справі № 2-26/3920-2005 та від 27.04.2006 р. по справі № 2-31/7093-2006.

Відповідно до ст.35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

В ході дослідження експерта враховані рішення Господарського суду АР Крим від 02.06.2005 р. по справі № 2-26/3920-2005 та від 27.04.2006 р. по справі № 2-31/7093-2006 р., що підтверджується його висновками.

Таким чином, позиція відповідача спростовується наданими дроказами.

Відповідно до ст.38 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» (від 02.03.2000 року № 1533 із змінами та доповненнями) роботодавець несе відповідальність за несвоєчасність реєстрації як платник страхових внесків, несвоєчасність сплати та неповну сплату страхових внесків, у тому числі страхових внесків, що сплачують застраховані особи через рахунки роботодавців. У разі несвоєчасної сплати страхових внесків страхувальниками, у тому числі через ухилення від реєстрації як платника страхових внесків, або неповної їх сплати страхувальники сплачують суму донарахованих контролюючим органом страхових внесків (недоїмки), штраф та пеню. Не сплачені в строк страхові внески, пеня і штраф стягуються в доход Фонду із страхувальника у безспірному порядку. Строк давності у разі стягнення страхових внесків, пені, та фінансових санкцій, передбачених цією статтею, не застосовується.

Відповідно до ст.39 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» (від 02.03.2000 року № 1533 із змінами та доповненнями) спори, що виникають із правовідносин за цим Законом, вирішуються в судовому порядку.

Відповідно до ст.12 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування (від 14.01.1998 року № 16 із змінами та доповненнями) спори, що виникають із правовідносин за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, вирішуються в судовому порядку, якщо законом не встановлено досудовий порядок їх розгляду.

Таким чином всі спори, які виникають з правовідносин, пов’язаних із збором на соціальне страхування на випадок безробіття вирішуються у судовому порядку.

Несвоєчасна сплата збору на соціальне страхування на випадок безробіття порушує права та інтереси позивача, які охороняються, зокрема, Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» (від 02.03.2000 року № 1533 із змінами та доповненнями).

Право на звернення до суду для поновлення своїх прав фактично є універсальним правом згідно із ст.124 Конституції України (від 28.06.1996 року № 254к/96-ВР).

Згідно із п.3 ст.18 Закону України «Про зайнятість населення» (від 01.03.1991 року № 803-XII із змінами та доповненнями) діяльність державної служби зайнятості фінансується за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, передбачених на ці цілі.

Згідно із ст.19 Закону України «Про зайнятість населення» (від 01.03.1991 року № 803-XII із змінами та доповненнями) державна служба зайнятості має право: розпоряджатися в установленому законодавством порядку коштами Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття; стягувати з підприємств, установ і організацій, незалежно від форм власності, суми прихованих або занижених обов'язкових зборів та недоїмок до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Суду не надано доказів сплати відповідачем заборгованості по збору на соціальне страхування на випадок безробіття, у зв’язку з чим суд задовольняє позовні вимоги.

Судові витрати суд покладає на відповідача згідно із ст.49 ГПК України.

У судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частина рішення.

На підставі викладеного та керуючись ст.33, 49, 75, 82-84 Господарського процессуального кодексу України суд, -

В И Р І Ш И В :

· Позов задовольнити.

· Стягнути з Роздольненського ВП ВКГ, смт. Роздольне (АР Крим, смт. Роздольне, вул. Южна, 24, р/р 2600430139 в ВАТ “Ощадбанк № 4571”, МФО 324168, ЄДРПОУ 03348330) на користь Роздольненського районного центру зайнятості, смт. Роздольне ( 96200, АР Крим, Роздольненський район, смт. Роздольне, вул. Леніна, 32 ( р/р 37174301900230 УГК в АРК м. Сімферополь, МФО 824026, ЄДРПОУ 20708675, ОФСС на випадок безробіття 50040100) 3689,46 грн. заборгованості.

· Стягнути з Роздольненського ВП ВКГ, смт. Роздольне (АР Крим, смт. Роздольне, вул. Южна, 24, р/р 2600430139 в ВАТ “Ощадбанк № 4571”, МФО 324168, ЄДРПОУ 03348330) в доход Державного бюджету України (р/р 31118095600002 у банку одержувача Управління Держказначейства в АР Крим, МФО 824026, одержувач: Держбюджет м.Сімферополя, ЄДРПОУ 22301854) 102 грн. витрат по сплаті державного мита.

· Стягнути з Роздольненського ВП ВКГ, смт. Роздольне (АР Крим, смт. Роздольне, вул. Южна, 24, р/р 2600430139 в ВАТ “Ощадбанк № 4571”, МФО 324168, ЄДРПОУ 03348330) на користь Державного підприємства «Судовий інформаційний центр» (банківські реквізити: розрахунковий рахунок №26002014180001 у ВАТ «Банк Універсальний» м. Львів, МФО 325707, код ОКПО 30045370) 118 грн. витрат по сплаті інформаційно-технічних послуг судового процесу.

· Видати накази після набрання чинності рішенням суду.

Рішення оформлено

відповідно до ст.84, 85 ГПК України

11.12.2006 р.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим Мокрушин В.І.