Рішення № 31049814, 25.04.2013, Київський районний суд м. Полтави

Київський районний суд м. Полтави

Справа № 1609/7940/12

РІШЕННЯ

іменем україни

25 квітня 2013 року Київський районний суд м. Полтави в складі:

головуючого - судді Самсонової О.А.

при секретарі - Сакун А.С.,

за участю:

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві справу за позовом Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за послуги теплопостачання та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" про визнання недійсним пункту договору як такого, що укладений під впливом обману, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за надання послуг по теплопостачанню за період з 01 листопада 2010 року по 01 вересня 2012 року в сумі 5689 грн. 59 коп., які отримані за адресою: АДРЕСА_1.

Крім заборгованості за спожиту теплову енергію позивач також просив суд стягнути з відповідача нарахований індекс інфляції в розмірі 17 грн. 28 коп. та 3 % річних в сумі 37 грн. 69 коп. Всього просив стягнути 5744 грн. 56 коп.

Ухвалою суду від 15 січня 2013 року за клопотанням представника позивача до участі у справі в якості співвідповідача залучено ОСОБА_4 (а.с.49).

До початку розгляду справи по суті відповідач ОСОБА_3 звернулась до суду з зустрічним позовом до ВП «Полтаватеплоенерго» про визнання недійсним пункту договору як такого, що укладений під впливом обману.

В зустрічній позовній заяві відповідач вказувала що договір про надання послуг теплопостачання від 21 червня 2011 року в частині визнання нею боргу станом на 01 червня 2011 року в розмірі 7005 грн. 51 коп., та зобовязання цей борг погасити, про що вказано в пункті 7.2.8. договору, нею було підписано у звязку з введенням її в оману працівниками ВП «Полтаватеплоенерго». Омана полягала в тому, що позивачем її не було повідомлено, що вказаний борг є боргом попереднього власника, а до неї не має жодного відношення. Крім того, їй було повідомлено, що в договір буде вписано лише ті кошти, що мали бути сплачені нею з моменту придбання квартири до дня укладення договору. Оскільки вона є інвалідом по зору 2-ї групи, самостійно прочитати даний договір вона не могла, а тому договір підписала. У звязку з цим відповідач просила суд визнати недійсним пункт 7.2.8. договору про надання послуг теплопостачання від 21.06.2011 року та стягнути з відповідача на її користь витрати на правову допомогу.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позов підтримала в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві. Просила позов ВП «Полтаватеплоенерго» задовольнити в повному обсязі, стягнути з відповідачів в солідарному порядку на користь позивача заборгованість за послуги теплопостачання з врахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних в загальній сумі 5744 грн. 56 коп. Проти зустрічного позову заперечувала, в його задоволенні просила відмовити за безпідставністю зустрічних позовних вимог.

Відповідач ОСОБА_3 та її представник адвокат ОСОБА_2 в судовому засіданні проти позову ВП «Полтаватеплоенерго» заперечували, посилаючись на відсутність у ОСОБА_3 боргу перед позивачем. Зустрічний позов просили задовольнити в повному обсязі.

Після оголошеної судом перерви ОСОБА_3 в судове засідання не зявилась.

Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання також не зявилась, будучи у встановленому законом порядку повідомленою про час та місце розгляду справи, про причини неявки суду не повідомила, клопотання про відкладення розгляду справи до суду не подавала.

Тому суд, враховуючи наявність в справі достатніх матеріалів про права та правовідносини сторін, вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідачів.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши докази у справі, суд приходить до наступних висновків.

Як встановлено судом, відповідач ОСОБА_4 була споживачем послуг з теплопостачання, які надаються позивачем за адресою: АДРЕСА_1, на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 17 вересня 2010 року нотаріусом Другої полтавської державної нотаріальної контори, та договору дарування, посвідченого 23 вересня 2010 року приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу ОСОБА_5 (а.с.69-70).

ОСОБА_3 придбала квартиру №43, що розташована за адресою: м. Полтава, вул. Пушкіна, 133, на підставі договору купівлі-продажу, укладеного ОСОБА_4, що діяла в договорі як продавець, та ОСОБА_3, що діяла як покупець, та посвідченого 24 листопада 2010 року приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу ОСОБА_5 (а.с.6-7).

Таким чином до 24 листопада 2010 року споживачем послуг теплопостачання за адресою вказаної квартири була ОСОБА_4, а з 24 листопада 2010 року ОСОБА_3

На час укладення вказаного договору купівлі-продажу квартири борг ОСОБА_4 за послуги теплопостачання перед позивачем складав 7361 грн. 22 коп. (а.с.8).

21 червня 2011 року ОСОБА_3 звернулась до ВП «Полтаватеплоенерго» з заявою, в якій вказала, що вона визнає заборгованість на 01 листопада 2010 року в сумі 7361 грн. 22 коп., що існувала на момент укладення договору купівлі, заборгованість на 01 червня 2011 року в сумі 7005 грн. 51 коп., яку зобовязалась погасити протягом трьох років до 01 червня 2014 року (а.с.5).

З наведеної заяви вбачається, що відповідач ОСОБА_3 на час написання такої заяви чітко усвідомлювала, що борг в сумі 7361 грн. 22 коп. виник станом на 01 листопада 2010 року, тобто до придбання нею квартири. Станом на 21 червня 2011 року у звязку з частковою сплатою боргу відповідачем ОСОБА_3 борг вже становив 7005 грн. 51 коп. Відповідач визнала вказаний борг та зобовязалась його погасити протягом трьох років.

Вказаним спростовуються пояснення відповідача ОСОБА_3 та її представника ОСОБА_2 про те, що відповідач не усвідомлювала , що вказаний борг є боргом попереднього власника, а до неї не має жодного відношення. Також спростовуються їх посилання на те, що відповідачу на час укладення договору про надання послуг теплопостачання представниками ВП «Полтаватеплоенерго» було повідомлено, що в договір буде вписано лише ті кошти, що мали бути сплачені нею з моменту придбання квартири до дня укладення договору.

Також судом встановлено, що 21 червня 2011 року ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» та ОСОБА_3 було укладено договір про надання послуг теплопостачання, за яким теплопостачальна організація зобовязалась надавати споживачеві ОСОБА_3 та членам її сімї, а також іншим особам, які фактично проживають у квартирі, послуги теплопостачання, а споживач зобовязується своєчасно здійснювати оплату за спожити послуги на умовах цього договору (а.с.11).

Пунктом 7.2.8. договору також передбачено, що споживач (ОСОБА_3П.) зобовязана погасити заборгованість, що склалася станом на 01 червня 2011 року в сумі 7005 грн. 51 коп. до 01 червня 2014 року, проводячи оплату боргу щомісячно рівними частками, включаючи поточні платежі.

Враховуючи, що ОСОБА_3 звернулась до ВП «Полтаватеплоенерго» з заявою від 21 червня 2011 року, в якій чітко вказала, що борг, який виник до придбання нею квартири, вона визнає, відсутні підстави вважати, що договір про надання послуг теплопостачання в частині пункту 7.2.8. укладений нею під впливом обману.

Навпаки, як вбачається з наданих суду розрахунків заборгованості відповідача, ОСОБА_3 вживала заходів до погашення вказаного вище боргу, оскільки станом на 01 вересня 2012 року такий борг складав вже 5689 грн. 59 коп. Тобто, в рахунок погашення боргу після укладення договору про надання послуг теплопостачання відповідачем вже було сплачено 1315 грн. 92 коп., а взагалі за борг попереднього власника квартири 1671 грн. 63 коп.

Також в квитанціях на оплату послуг теплопостачання від 15 серпня 2011 року, 20 березня 2012 року, 23 березня 2012 року ОСОБА_3 власноручно вказувала, що здійснює оплату саме боргу.

Відповідно до ст.520 ЦК України боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

Таким чином, шляхом звернення ОСОБА_3 до ВП «Полтаватеплоенерго» з заявою про визнання боргу, та укладенням договору про надання послуг теплопостачання із зазначенням суми боргу та обовязку споживача цей борг погасити, фактично відбулася заміна боржника у зобовязанні.

Тому, хоча борг виник до придбання нею квартири, обовязок щодо сплати боргу покладається на нового боржника ОСОБА_3

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки визначаються Законом України «Про житлово-комунальні послуги».

Відповідно до ст. 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору, розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.

Нормою статті 67 ЖК України передбачено, що плата за комунальні послуги береться за затвердженими в установленому порядку тарифами.

За нормами ст. 68 ЖК України, ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник у разі прострочення виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 10 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлена відповідальність за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги у вигляді пені.

Така ж відповідальність за несвоєчасне здійснення платежів за надання послуг з теплопостачання встановлена у п. 23 Правил та п. 20 Типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21 вересня 2005 року № 630.

Разом з тим відповідно до загальних умов виконання зобов'язання, установлених ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору та вимогами ЦК України, інших актів цивільного законодавства. Недотримання таких вимог призводить до порушення зобов'язань.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За змістом ч. 1 ст. 901, ч. 1 ст. 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Зобов'язання боржника сплатити певну грошову суму на користь кредитора відповідно до цивільно-правового договору або з інших підстав, визначених законом, є грошовим зобов'язанням.

Таким чином, правовідношення, в якому замовник зобов'язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору, є грошовим зобов'язанням.

З огляду на викладене слід дійти висновку про те, що правовідносини, які склалися між сторонами на підставі договору про надання послуг теплопостачання, є грошовим зобов'язанням, у якому, серед інших прав і обов'язків сторін на боржника покладено виключно певний цивільно-правовий обов'язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (ч. 1 ст. 509 ЦК України) - вимагати сплату грошей за надані послуги.

Таким чином, виходячи з юридичної природи правовідносин сторін як грошових зобов'язань, на них поширюється дія ч. 2 ст. 625 ЦК України, як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання.

Закріплена в п. 10 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» правова норма щодо відповідальності боржника за несвоєчасне здійснення оплати за житлово-комунальні послуги у вигляді пені не виключає застосування правових норм, встановлених у ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Застосування положень ч. 2 ст. 625 ЦК України до спірних правовідносин також кореспондується із закріпленими в п. 3 ч. 1 ст. 96 ЦПК України нормами, відповідно до яких однією з вимог, за якими може бути видано судовий наказ, є вимога про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних, нарахованих на суму заборгованості.

На підставі викладеного суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення позовні вимоги про стягнення з відповідача ОСОБА_3 на користь позивача заборгованості за надані послуги з врахуванням індексу інфляції та 3% річних.

Тому з відповідача ОСОБА_3 на користь позивача необхідно стягнути 5689 грн. 59 коп. заборгованості за спожиту теплову енергію, компенсацію інфляційних втрат підприємства в розмірі 17 грн. 28 коп., 3 % річних в сумі 37 грн. 69 коп., на відшкодування понесених судових витрат - суму у розмірі 430 грн. 60 коп., всього необхідно стягнути 6175 грн. 16 коп.

В задоволенні позовних вимог до ОСОБА_4 необхідно відмовити, оскільки право вимоги на відшкодування ОСОБА_4 сплаченого за неї боргу, виникло у ОСОБА_3

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 також необхідно відмовити за його безпідставністю.

Керуючись ст.ст. 209, 213 215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" (р/р 260363119530 в ТВБВ №10016/0112 філії Полтавське обласне управління АТ «Ощадбанк», МФО 331467, код 03338030) суму заборгованості за послуги теплопостачання, що виникла станом на 01.09.2012 року, в розмірі 5689 грн. 59 коп., компенсацію інфляційних втрат підприємства в розмірі 17 грн. 28 коп., 3 % річних в сумі 37 грн. 69 грн., на відшкодування понесених судових витрат суму у розмірі 430 грн. 60 коп., всього стягнути 6175 грн. 16 коп.

В задоволенні позовних вимог до ОСОБА_4 відмовити.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" про визнання недійсним пункту договору як такого, що укладений під впливом обману, - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Полтавської області через Київський районний суд м. Полтави шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний термін.

Головуючий О.А.Самсонова

25.04.2013