Ухвала суду № 31049317, 23.04.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2013 року Справа № 107032/11/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі :

головуючого судді Святецького В.В.

суддів Довгополова О.М., Коваля Р.Й.,

з участю секретаря судового засідання Румянцевої О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2011 року у справі за адміністративним позовом спільного українсько-німецького підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю ,,Сферос-Електрон" до державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В :

20 квітня 2011 року спільне українсько-німецьке підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю (СП ТОВ) ,,Сферос-Електрон" звернулося до суду з адміністративним позовом, в якому просило визнати нечинними податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції (ДПІ) у Шевченківському районі м. Львова №0000052340/8344 від 01.04.2011 року, №0000072340/9370 від 12.04.2011 року, та №0000092340/9614 від 13.04.2011 року, згідно яких позивачу зменшено суму від'ємного значення по податку на додану вартість відповідно за грудень 2010 року на суму 139 574,00грн., за листопад 2010 року на суму 139 574,00грн. та за жовтень 2010 року на суму 139 574,00 грн.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2011 року позов задоволено повністю та ухвалено визнати протиправними та скасувати оскаржені податкові повідомлення-рішення.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, ДПІ у Шевченківському районі м. Львова подала апеляційну скаргу, оскільки вважає, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що суд першої інстанції безпідставно залишив поза увагою доводи податкового органу про те, що позивачем безпідставно завищено значення рядка 26 декларації за вересень 2010 року на суму на 139574,00 грн., за жовтень 2010 року на 139574,00 грн. та за листопад 2010 року на 139574,00 грн..

З огляду на викладене, ДПІ у Шевченківському районі м. Львова просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Представник податкового органу в судове засідання апеляційного суду не з'явився, що не є перешкодою для розгляду справи у його відсутності на підставі вимог ч. 4 ст. 196 КАС України.

Представник позивача заперечив вимоги апеляційної скарги, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

З матеріалів справи суд вбачає, що на підставі висновків актів виїзних позапланових перевірок від 05.01.2011 року, від 14.01.2011 року та від 18.03.2011 року та за наслідками апеляційного оскарження ДПІ у Шевченківському районі м. Львова прийнято податкові повідомлення-рішення:

-№0000092340/9614 від 13.04.2011 року , яким позивачеві зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за жовтень 2010 року на суму 139 574грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 0грн.;

-№0000072340/9370 від 12.04.2011 року, яким позивачеві зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за листопад 2010 року на суму 139 574грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 0грн.;

-№0000052340/8344 від 01.04.2010 року, яким позивачеві зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за грудень 2010 року на суму 139 574грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 0грн..

Висновки податкового органу базуються на тому, що позивачем в порушення пп.7.7.1, пп.7.7.2 п.7.2 ст.7 Закону України ,,Про податок на додану вартість" завищено значення р.26 декларації за жовтень 2010 року на суму 139574,00грн., за листопад 2010 року на суму 139574,00 грн. та за грудень 2010 року на 139 574,00грн..

Фактичними підставами для зменшення позивачеві суми від'ємного значення податку на додану вартість за відповідний період податкова інспекція вважає ті обставини, що актом документальної невиїзної (камеральної) перевірки №1949/338/15-2/23972496 від 28.10.2009 року зменшено суму рядка 26 в розмірі 139 574,00грн., однак підприємством в податковій декларації за жовтень-грудень 2009 та січень-грудень 2010 року не відображено зменшення даної суми ( т.1 а.с.52, 65, 87).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що висновки податкового органу щодо порушення позивачем вимог Закону України ,,Про податок на додану вартість" не підтверджені належними доказами та базуються на необгрунтованих даних.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку апеляційного суду, відповідають фактичним обставинам справи, нормам матеріального права та є вірними.

Так, згідно з підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР ,,Про податок на додану вартість" (чинного, на час виникнення спірних правовідносин) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 цього ж Закону якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту кожного наступного податкового періоду лише в частині суми податку фактично сплаченої отримувачем постачальникам товарів (послуг) та при імпорті і включається до розрахунку бюджетного відшкодування наступного звітного періоду;

залишок від'ємного значення, за яким не проведено розрахунків з постачальниками відображається в податковій декларації з податку на додану вартість окремим рядком для визначення суми податку, яка може підлягати відшкодуванню в частині сплачених сум податку в наступних звітних періодах;

залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування відображається у декларації з податку на додану вартість окремим рядком та включається до складу податкового кредиту починаючи з першого звітного періоду 2011 року.

Пунктом 5.12.4 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 166 (у редакції наказу від 15 червня 2005 р. № 213) та зареєстрованого

в Міністерстві юстиції України 30 червня 2005 р. за № 702/10982 (далі - Порядок) визначено, що залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (відображається у рядку 26 податкової декларації поточного звітного податкового періоду та переноситься до рядка 23.2 податкової декларації наступного звітного періоду).

Якщо за наслідками перевірки податковим органом виявлено заниження заявленої платником у попередніх періодах суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної податковим органом унаслідок такої перевірки, вважається, що платник податку добровільно відмовився від отримання такої суми заниження бюджетного відшкодування та враховує її згідно з підпунктом 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів на підставі податкового повідомлення. Така сума не може надалі бути відображена ні в рядку 25.1, ні в рядку 25.2 декларації.

На таку суму відповідно зменшується значення рядка 26, що відображається в рядку 23.4 податкової декларації наступного звітного періоду зі знаком "-" ( пункт 5.12.6 Порядку).

Суд першої інстанції дослідив належним чином податкові декларації з податку на додану вартість позивача за період з травня 2009 року по грудень 2010 року та дійшов вірного висвноку, що позивач, як платник ПДВ, протягом тривалого часу переносив значення рядка 24 декларації з ПДВ до рядка 26 цієї самої декларації (і далі до рядка 23.2 декларації наступного звітного періоду), тобто ,,накопичив" суму від'ємного значення ПДВ у податкових деклараціях з податку на додану вартість в розмірі 139 574,00грн., керуючись своїм правом зберігати її у рядку 26 до моменту врахування у зменшення майбутніх податкових зобов'язань.

Такі висновки суду першої інстанції узгоджуються з приписами наведених нормативно-правових актів.

Суд першої інстанції також достеменно дослідив актів документальних невиїзних (камеральних) перевірок від 31.08.2009 року, від 18.09.2009 року, від 28.10.2009 року, а також акти документальних виїзних позапланових перевірок від 05.01.2011 року, від 14.01.2011 року від 18.03.2011 року та встановив, що жоден акт перевірки не містить систематизованого викладу виявлених у ході перевірки порушень норм податкового законодавства, у них не викладено всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності позивача, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового законодавства.

Проаналізувавши приписи Закону України ,,Про податок на додану вартість", Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005 року №327, Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що обов'язковими передумовами (підставами) для зменшення рядка 26 за результатами перевірки є встановлення контролюючим органом завищення задекларованої платником суми податкового кредиту, що в свою чергу, призвело до необгрунтованого включення суми такого завищення до залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

В актах камеральних перевірок за 2009 рік податковий орган на порушення приписів Порядку оформлення результатів перевірок не зазначив жодного первинного документу, на підставі якого він дійшов висновку щодо завищення позивачем від'ємного значення ПДВ в сумі 139 574,00грн. в рядку 26 податкових декларацій.

Податковий орган, на якого в силу ч.2 ст.71 КАС України покладено обов'язок щодо доказування правомірності своїх рішень, і суду першої інстанції не надав жодного доказу на підтвердження безпідставного завищення позивачем від'ємного значення ПДВ в сумі 139 574,00 грн..

В судові засідання апеляційного суду представник податкового органу взагалі двічі не з'явився та не дав відповідних пояснень та доказів правомірності прийнятих рішень.

За таких обставин, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного та обґрунтованого висновку щодо правомірності визначення позивачем та відображення у податкових деклараціях від'ємного значення ПДВ, а тому прийняв законне рішення щодо скасування оскаржених податкових повідомлень-рішень.

Доводи апеляційної скарги не містять доказів на спростування висновків суду першої інстанції, а тому скарга є безпідставною та такою, що не належить до задоволення. Крім того, апеляційна скарга містить доводи, які не стосуються даної справи.

В силу ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції немає.

Керуючись ч.3 ст. 160, ст.195, ст. 196, п. 1 ч. 1 ст.198, ст. ст. 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2011 року у справі № 2а-4631/11/1370 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Ухвала в повному обсязі складена 29 квітня 2013 року.

Головуючий суддя В.В. Святецький

Судді О.М. Довгополов

Р.Й.Коваль