Ухвала суду № 31048411, 23.04.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/1002/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Літвінова А.В.

Суддя-доповідач: Межевич М.В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"23" квітня 2013 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Межевича М.В., суддів Земляної Г.В. та Сорочка Є.О., за участю секретаря судового засідання Міщенко Ю.М., представника позивача Валентинова А.В., розглянувши у відкритому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва ДПС на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.02.2013 року у справі за адміністративним позовом Науково-Технологічного Алмазного Концерну (Алкон) Національної Академії Наук України до Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 02.11.2012 №0000842205 та від 02.11.2012 №0000852205,-

В С Т А Н О В И В:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.02.2013 року адміністративний позов задоволено.

Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.02.2013 року з підстав порушення судом норм матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача та пояснення представника позивача, розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, Державною податковою інспекцією у Оболонському районі міста Києва ДПС проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Науково-Технологічного Алмазного Концерну (Алкон) Національної Академії Наук України з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з Приватним підприємством «Габарит-Груп» за період з 01.04.2011 по 30.06.2012.

За результатами перевірки встановлено порушення Науково-технічним Алмазним концерном (Алкон) Національної Академії Наук України пунктів 198.2, 198.3 та 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200, пунктів 201.4, 201.6, 201.8 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження позивачем податку на додану вартість на суму 875,00 грн.

Окрім того, перевіркою встановлено порушення позивачем вимог підпункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження позивачем податку на прибуток на суму 1 006,00 грн.

За результатами перевірки Державною податковою інспекцією у Оболонському районі міста Києва ДПС складено акт від 17.10.2012 №798/22-50/23504418 та прийнято податкові повідомлення-рішення: від 02.11.2012 № 0000842205, яким позивачеві визначено грошове зобов'язання із податку на додану вартість у сумі 876,00 грн, у тому числі: 875,00 грн - основний платіж, 1,00 грн - штрафні (фінансові) санкції; від 02.11.2012 № 0000852205, яким позивачеві визначено грошове зобов'язання із податку на прибуток у сумі 1 006,00 грн, у тому числі: 1 006,00 грн - основний платіж, 0,00 грн - штрафні (фінансові) санкції.

За результатами адміністративного оскарження податкові повідомлення-рішення залишено без змін, первинну скаргу без задоволення.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, що фінансово-господарські операції між Науково-Технологічним Алмазним Концерном (Алкон) Національної Академії Наук України з приватним підприємством «Габарит-Груп» не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності; доказів того, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 02.11.2012 прийнято обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин справи, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги Науково-Технологічного Алмазного Концерну (Алкон) Національної Академії Наук України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 02.11.2012 №0000842205, від 02.11.2012 №0000852205 підлягають задоволенню.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Спірні правовідносини у даній справі регулюються Конституцією України, Податковим кодексом України, Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та іншими нормативно-правовими актами.

Здійснені позивачем витрати, які підлягають дослідженню на предмет їх реального вчинення, враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток та об'єкта оподаткування податком на додану вартість.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II Кодексу. Згідно з підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку на прибуток підприємств.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на додану вартість є: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; ґ) виключено; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 201.4 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Пунктом 201.6 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Органи Державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Згідно з пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Як зазначено в Акті перевірки, невиїзну перевірку проведено за результатами аналізу даних АІС «Реєстр платників податків» ДПІ у Оболонському районі м. Києва, АІС ОР ДПА у м. Києва, ЦБД ПДС ДПА України, АРМ «Бест-Звіт» ДПІ у Оболонському районі м. Києва, ТАХ ДПІ у Оболонському районі м. Києва, АРМ «Аудит» ДПІ у Оболонському районі м. Києва, АІС «Співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту на рівні ДПА України» згідно поданих до ДПІ у Оболонському районі м. Києва податкових декларацій з податку на прибуток, податку на додану вартість, розшифровок податкового кредиту та податкових зобов'язань в розрізі контрагентів (додаток № 5 до податкової декларації з ПДВ за період з 01.04.2011 по 30.06.2012) та за матеріалами, наданими ДПІ у м. Сімферополі АРК ДПС супровідним листом № 2166/7/22-4 від 24.04.2012, а саме: акту про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Габарит-Груп» за період з 01.01.2009 по 31.03.2012; копіями первинних документів, наданими позивачем листами від 19.07.2012, 23.07.2012, 20.06.2012.

Таким чином, як вбачається з наведеної інформації, податковий орган мав лише деякі первинні документи, що стосувалися тих податкових періодів, за які здійснювалася перевірка, а отже, первинні документи не досліджені відповідачем змістовно та в повному обсязі.

Окрім того, як встановлено судом першої інстанції, на момент здійснення господарських операцій між позивачем та приватним підприємством «Габарит-Груп», останнє було у встановленому порядку зареєстроване платником податку на додану вартість та мало відповідне свідоцтво. Свідоцтво платника податку на додану вартість приватного підприємства «Габарит-Груп» від 01.07.2008 №100125015 було анульовано лише 24.01.2012, а господарські операції між позивачем та приватним підприємством «Габарит-Груп» здійснювалися у травні 2011 року.

В апеляційній скарзі відповідач посилається на висновок УПМ ДПС у АР Крим, в якому зазначено, що сумнівний податковий кредит, отриманий ПП «Габарит-груп» від контрагентів-постачальників фактично не було використано у власній господарській діяльності, а було спрямовано на ухилення від сплати податків. Проте, жодних доказів на підтвердження таких заяв відповідачем до матеріалів справи не додано. Посилання ж на свідчення ОСОБА_4, яка стверджує, що на підприємстві фактично діяльність не здійснювала, а документи підписувала за грошову винагороду не є належними доказами, оскільки як встановлено судом, Державною податковою інспекцією у Оболонському районі міста Києва ДПС під час судового розгляду справи підтверджено відсутність вироку у кримінальній справі на яку є посилання в акті від 17.10.2012 № 798/22-50/23504418.

На підтвердження виконання позивачем умов договору, руху активів в процесі здійснення господарських операцій у справі містяться договір про надання послуг від 01.05.2011 №27, виписку банку щодо оплати послуг, копія податкової накладної від 18.05.2011 №5, копія акту здачі приймання робіт від 18.05.2011 №ОУ-107, копія рахунку-фактури від 04.05.2011 №СФ-86, копія видаткової накладної від 18.05.2011 №108.

Натомість Державною податковою інспекцією у Оболонському районі міста Києва ДПС на спростування реальності господарських операцій, здійснених між Науково-Технологічним Алмазним Концерном (Алкон) Національної Академії Наук України з приватним підприємством «Габарит-Груп», вказано лише на висновки акту про неможливість проведення зустрічної звірки приватного підприємства «Габарит-Груп» з питань правомірності проведення господарських відносин з контрагентами-покупцями та постачальниками з метою встановлення факту реальності проведених взаємовідносин, повноти їх відображення в податковому обліку за період з 01.01.2009 по 31.03.2012 від 06.04.2012 №9/22/35941644.

Щодо посилання відповідача на те, що укладена угода між позивачем та його контрагентом є нікчемним правочином, то суд вважає за потрібне зазначити таке.

Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Згідно ч. 2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст. 228 ЦК України, нікчемним є правочин, що порушує публічний порядок, тобто спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, Держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Згідно ст. 234 ЦК України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним, а, відповідно до ст. 27 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам Держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них госпо дарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу Державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Аналізуючи наведені норми, та відповідно до презумпції правомірності правочину, всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). У всіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність та кого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

Відповідач, приймаючи оскаржуване в даній справі рішення, не міг керуватися лише припущеннями щодо фіктивності (недійсності) укладених договорів, а його позиція про те, що дані договори очевидно суперечать інтересам Держави та суспільства, не підкріплені належними доказами та рішенням суду про визнання їх такими.

Таким чином, після детального з'ясування обставин справи та аналізу законодавчих норм, суд апеляційної інстанції вважає, що надані позивачем документи повністю підтверджують правомірність формування витрат та податкового кредиту , а тому податкові повідомлення-рішення від 02.11.2012 №0000842205 та від 02.11.2012 №0000852205 є протиправними та підлягають скасуванню.

Приймаючи до уваги те, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду доводами апелянта не спростовані, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 160,195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва ДПС залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.02.2013 року - без змін.

Ухвала може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя М.В. Межевич

Суддя Г.В. Земляна

Суддя Є.О. Сорочко

Повний текст ухвали виготовлений 27.04.2013 року.

Головуючий суддя Межевич М.В.

Судді: Земляна Г.В.