Рішення № 31046631, 29.04.2013, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"29" квітня 2013 р. Справа № 911/843/13-г

Господарський суд Київської області в складі судді Скутельника П.Ф., при секретарі-помічникові Подимі Я.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом 1 спеціального регіонального центру швидкого реагування оперативно-рятувальної служби цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій України, ідентифікаційний код: 33945453, місцезнаходження: 04114, м. Київ, вул. Вишгородська, 150,

до відповідача: товариство з обмеженою відповідальністю «Баришівказернопродукт», ідентифікаційний код: 32445705, місцезнаходження: 07500, Київська обл., смт Баришівка, вул. Комсомольська, 135 В, поштова адреса: 07500, Київська обл., Баришівський р-н, вузол зв'язку, поштова скринька 45,

про стягнення заборгованості

за участю представників сторін

від позивача: Мельниченко Ю.А., яка діє на підставі довіреності б/н від 22.04.2013 року;

від відповідача: Житнюк Ю.В., яка діє на підставі довіреності від 27.02.2013 року за № 12, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

1 спеціальний регіональний центр швидкого реагування оперативно-рятувальної служби цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій України (далі за текстом: Позивач) звернувся до господарського суду Київської області з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю «Баришівказернопродукт» (далі за текстом: Відповідач) про стягнення заборгованості за договором на постійне та обов'язкове обслуговування від 16.11.2011 року за № 210 (далі за текстом: Договір) у вигляді основного боргу в сумі 5325,66 грн. (п'ять тисяч триста двадцять п'ять гривень 66 коп.) та пені в сумі 248,63 коп. (двісті сорок вісім гривень 63 коп.).

Свої вимоги Позивач обґрунтовує неналежним виконанням Відповідачем своїх зобов'язань за Договором, внаслідок чого у Відповідача перед Позивачем виникла заборгованість у вигляді основного боргу в сумі 5325,66 грн. (п'ять тисяч триста двадцять п'ять гривень 66 коп.) та пені в сумі 248,63 коп. (двісті сорок вісім гривень 63 коп.).

Відповідно до ухвали від 13.03.2013 року порушено провадження у справі № 911/843/13-г та призначено її розгляд на 15.04.2013 року.

15.04.2013 року в судове засідання Позивач не з'явився, про причини неявки суд не повідомив будучи повідомленим про день та час розгляду справи, вимоги ухвали суду від 13.03.2013 року не виконав. В судове засідання з'явився Відповідач, який виконав вимоги ухвали суду від 13.03.2013 року, дав пояснення, проти позову заперечував та просив в його задоволенні відмовити в повному обсязі. Ухвалою суду від 15.04.2013 року розгляд справи відкладено на 29.04.2013 року.

29.04.2013 року в судове засідання з'явився Позивач, який виконав вимоги ухвал суду від 13.03.2013 року та від 15.04.2013 року, дав пояснення, позов підтримав та просив задовольнити. В судове засідання з'явився Відповідач, який дав пояснення, проти позову заперечував та просив в його задоволенні відмовити в повному обсязі.

У зв'язку з цим спір розглядався за наявними у справі матеріалами, після дослідження яких та врахування наданих пояснень Позивача та Відповідача, суд видалився до нарадчої кімнати для прийняття рішення у справі, оголошення якого призначено на 29.04.2013 року.

Відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарський судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Враховуючи надані Позивачем та Відповідачем пояснення, матеріали справи, які є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов за наявними у справі матеріалами, згідно з вимогами ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Детально розглянувши матеріали справи, заслухавши представника Позивача та Відповідача, дослідивши подані докази, господарський суд Київської області, -

ВСТАНОВИВ:

згідно з ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно п.1, п.2 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правововідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утримуватися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Цивільним кодексом України у ч. 2 ст. 202 закріплено, що правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Крім того, відповідно до вимог ст.ст. 901, 902 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання. Виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Цей же Кодекс у ст. 905 передбачає, що строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

16.11.2011 року між 1 спеціальним регіональним центром швидкого реагування Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій України та товариством з обмеженою відповідальністю "Баришівказернопродукт" з дотриманням вимог ст.ст. 2, 5, 14 Закону України „Про аварійно-рятувальні служби", ст.ст. 173, 179 Господарського кодексу України та ст.ст. 202, 901, 902, 905 Цивільного кодексу України, укладено договір на постійне та обов'язкове обслуговування від 16.11.2011 року за №210 (далі за текстом: Договір), відповідно до п. 1.1. якого предметом Договору є організація та здійснення Позивачем аварійно-рятувального обслуговування Відповідача з метою своєчасного реагування та виконання аварійно-рятувальних робіт при виникненні на об'єкті Відповідача надзвичайної ситуації та ліквідації її наслідків.

Дослідженням Договору встановлено, що останній укладено на виконання вимог ст. 5 Закону України „Про аварійно-рятувальні служби" та постанови Кабінету Міністрів України від 04.08.2000 року за № 1214, якою відповідно до вимог ст.ст. 2, 5, 14 Закону України „Про аварійно-рятувальні служби" затверджено „Перелік об'єктів та окремих територій, які підлягають постійному та обов'язковому на договірній основі обслуговуванню державними аварійно-рятувальними службами".

За наслідками дослідження даного Договору суд приходить до висновку, що останній за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

На виконання умов Договору Відповідач зобов'язався, зокрема, оплачувати, відповідно до умов Договору, постійне та обов'язкове обслуговування Позивачем Відповідача, відшкодовувати витрати, що пов'язані з ліквідацією надзвичайних ситуацій (пункт 3.1.11. Договору).

Плата за обслуговування здійснюється Відповідачем до 10 числа наступного місяця за попередній місяць, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Позивача (пункт 4.5. Договору).

Термін дії договору - до 31.12.2012 (пункт 7.1. Договору).

На підставі розділу 4 Договору сторонами погоджено вартість робіт, що складає 295,87 грн. за годину. Ця вартість встановлена сторонами Договору на основі розрахунку (калькуляції), який додано до матеріалів справи та який відповідно до пункту 4.1. Договору є невід'ємною його частиною.

Сторонами Договору складено, підписано та скріплено їх печатками Акт обстеження потенційно-небезпечного об'єкту, де визначено, що для обслуговування даного об'єкта необхідно 4 години на місяць. Копія Акту знаходиться в матеріалах справи.

Враховуючи вищевикладене, загальна вартість обслуговування відповідно до п. 4.1. Договору за домовленістю сторін Договору становить на місяць 1 183,48 грн.

Згідно із вимогами п. 4.3. Договору, оплата за аварійно-рятувальне обслуговування проводиться на підставі рахунків та Актів виконаних робіт (наданих послуг), що надаються «Аварійно-рятувальною службою» шляхом пересилання Укрпоштою або будь-яким іншим способом.

Цивільний кодекс України у ч. 3 ст. 205 передбачає, що у випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

Відповідно до п. 4.4. Договору, за умови не повернення «Об'єктом» та неотримання «Аварійно-рятувальною службою» підписаного Акта приймання виконаних робіт (наданих послуг) чи ненадання Об'єктом обґрунтованих письмових заперечень, щодо виконання умов цього Договору у звітному місяці, 05 числа наступного місяця за попередній місяць, вважаються, що роботи (послуги) у такому місяці виконані «Аварійно-рятувальною службою» в повному обсязі і прийнятті «Об'єктом» без будь-яких зауважень, а Акт приймання виконаних робіт (наданих послуг) таким, що підписаний Сторонами.

Цивільний кодекс України у ст. 903 передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов'язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов'язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Цивільний кодекс України у ч. 1 ст. 530 передбачає, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Цивільний кодекс України в ст. 526 передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Позивач у період з липня по грудень 2012 року з дотриманням вимог п. 1.1. Договору та ст.ст. 509, 526, 629, 901, 902 Цивільного кодексу України, ст.ст. 3, 5 Закону України „Про аварійно-рятувальні служби" надав Відповідачу послуги щодо організації та здійснення аварійно-рятувального обслуговування, в зв'язку з чим Позивач на виконання п.п. 4.1., 4.3. Договору виставляв щомісячно Відповідачу для оплати наданих послуг шляхом направлення останньому за допомогою поштового зв'язку рахунки та акти здачі-приймання робіт на загальну суму 7100,88 грн. (сім тисяч сто гривень 88 коп.).

Проте, Відповідач в порушення вимог ст.193 Господарського кодексу України, ст.ст. 903, ст.ст. 509, 526, 629, 901, 902, 903 Цивільного кодексу України, п.п. 1.1., 4.5. Договору частково оплатив Позивачу вартість послуг щодо організації та здійснення аварійно-рятувального обслуговуванняшляхом перерахування Позивачу коштів в сумі 1775,22 грн. (одна тисяча сімсот сімдесят п'ять гривень 22 коп.), внаслідок чого у Відповідача перед Позивачем виникла заборгованість за Договором у вигляді основного боргу в сумі 5325,66 грн. (п'ять тисяч триста двадцять п'ять гривень 66 коп.).

Одночасно судом з'ясовано, що Відповідач систематично ухилявся від належного виконання Договору та перешкоджав Позивачу його виконувати, що підтверджено рішенням господарського суду Київської області від 24.07.2012 року в справі № 25/063-12, внаслідок чого в силу вимог ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти ухилення Відповідача від виконання Договору та перешкоджання Відповідачем Позивачу виконувати Договір - вважаються встановленими, в зв'язку з чим новому доведенню та встановленню не підлягають.

Позивач в порядку досудового врегулювання спору, передбаченого ст.ст. 5, 6 Господарського процесуального кодексу України, 18.12.2012 року відправив Відповідачу претензію у вигляді листа від 17.12.2012 року за № 1777 з вимогою погасити заборгованість за Договором. Претензія у формі листа від 17.12.2012 року за № 1777 отримана Відповідачем 26.12.2012 року, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, копія якого знаходиться в матеріалах справи.

Відповідач на вказану претензію Позивача не відреагував та заборгованість у вигляді основного боргу за Договором не погасив.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Отже заборгованість Відповідача у вигляді основного боргу за Договором становить 5325,66 грн. (п'ять тисяч триста двадцять п'ять гривень 66 коп.).

На час розгляду справи сума основного боргу Відповідачем не погашена та її наявність Відповідачем належними та допустимими доказами не спростована. Перевіркою розміру суми основного боргу встановлено, що вона Позивачем визначена вірно та відповідає фактичним обставинам справи.

Суд приходить до висновку, що факт порушення Відповідачем умов Договору по суду Позивачем у справі доведений належними та допустимими доказами, внаслідок чого Позивач має право на стягнення з Відповідача основного боргу у сумі 5325,66 грн. (п'ять тисяч триста двадцять п'ять гривень 66 коп.).

За таких обставин вимоги Позивача про стягнення з Відповідача основного боргу за Договором у сумі 5325,66 грн. (п'ять тисяч триста двадцять п'ять гривень 66 коп.) є обґрунтованими, в зв'язку з чим підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім того, Позивач просить стягнути на його користь з Відповідача пеню в сумі 248,63 коп. (двісті сорок вісім гривень 63 коп.).

Господарський кодекс України у ст. 216 передбачає, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до вимог ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з п. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Господарський кодекс України у ст.230 передбачає, що застосування до учасника господарських відносин, який неналежно виконав свої зобов'язання, штрафних санкцій.

Відповідно до ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Цивільний кодекс України у ст. 612 передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків. Прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Договір у п. 6.3. передбачає, що за порушення терміну оплати «Об'єкт» оплачує «Аварійно-рятувальній службі» пеню у розмірі подвійної ставки НБУ від суми нарахування місячного, за кожен день прострочення відповідно до вимог чинного законодавства.

Дії Відповідача є порушенням договірних зобов'язань, тому Відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, внаслідок чого є підстави для застосування встановленої законом та Договором відповідальності.

Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 10 січня 2002 року за N 2921-III у ст.1 встановлює, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Таким чином, сума пені, яку Відповідач зобов'язаний сплатити на користь Позивача у зв'язку із простроченням в оплаті основного боргу за Договором, на день подання позовної заяви складає 248,63 коп. (двісті сорок вісім гривень 63 коп.).

Перевіркою обґрунтованості нарахування пені суд приходить до висновку, що остання Позивачем нарахована Відповідачу обґрунтовано та вірно, в зв'язку з чим суд приходить до висновку, що вимоги Позивача про стягнення з Відповідача пені у сумі 248,63 коп. (двісті сорок вісім гривень 63 коп.) є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до вимог ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Господарський процесуальний кодекс України у ст.36 встановлює, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що копії документів, які знаходяться в матеріалах справи та надавались Позивачем і Відповідачем суду в якості доказів, можуть вважатися належними та допустимими письмовими доказами, які стосуються предмета спору.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У судовому засіданні надані Позивачем докази Відповідачем за допомогою належних і допустимих доказів не спростовані.

Крім того, Позивач просить стягнути на його користь господарські витрати у вигляді судового збору в сумі 1720,50 грн. (одна тисяча сімсот двадцять гривень 50 коп.).

Відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, при частковому задоволенні позову, господарські витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При відмові в задоволені позову господарські витрати покладаються на позивача.

Позивач довів здійснення ним господарських витрат у вигляді судового збору в сумі 1720,50 грн. (одна тисяча сімсот двадцять гривень 50 коп.), в зв'язку з чим дані вимоги Позивача підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст.ст.44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов 1 спеціального регіонального центру швидкого реагування оперативно-рятувальної служби цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій України до товариство з обмеженою відповідальністю «Баришівказернопродукт» про стягнення заборгованості, - задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Баришівказернопродукт», ідентифікаційний код: 32445705, місцезнаходження: 07500, Київська обл., смт Баришівка, вул. Комсомольська, 135 В, на користь 1 спеціального регіонального центру швидкого реагування оперативно-рятувальної служби цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій України, ідентифікаційний код: 33945453, місцезнаходження: 04114, м. Київ, вул. Вишгородська, 150, заборгованість за договором від 16.11.2011 року за № 210 у вигляді основного боргу в сумі 5325,66 грн. (п'ять тисяч триста двадцять п'ять гривень 66 коп.) та пені в сумі 248,63 коп. (двісті сорок вісім гривень 63 коп.), судовий збір у сумі 1720,50 грн. (одна тисяча сімсот двадцять гривень 50 коп.).

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя Скутельник П.Ф.

Повний текст рішення складено та підписано 30.04.2013 року