Постанова № 31046556, 26.04.2013, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2013 року м. ПолтаваСправа № 816/1225/13-а

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Гіглави О.В.,

при секретарі - Дрижирук М.І.,

за участю:

представника позивача - Кривенкової М.В.,

представника відповідача - Даниленка А.Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бурат-Агро" до Полтавської митниці про визнання протиправними та скасування наказу та податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

15 березня 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Бурат-Агро" (далі - ТОВ "Бурат-Агро", позивач) звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Полтавської митниці (далі - відповідач, митний орган) про визнання протиправними та скасування наказу від 29 січня 2013 року №31 "Про проведення документальної невиїзної перевірки" та податкових повідомлень-рішень від 06 березня 2013 року №12 та №13.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що будь-які законні підстави для проведення документальної невиїзної перевірки ТОВ "Бурат-Агро", за результатами якої складений акт від 12.02.2013 №Н0003/13/806000000/0030152327, після проведення планової документальної перевірки за той же період, у митного органу були відсутні. Вказував, що порушень митного законодавства, викладених в акті перевірки №Н0003/13/806000000/0030152327 від 12.02.2013, ТОВ "Бурат-Агро" не вчиняло, оскільки на ввезене підприємством протягом 2010 року на митну територію України насіння кукурудзи ZEA MAYS, яке було задеклароване за кодом 1005101500 згідно УКТЗЕД (ставка ввізного мита 0%), останнім надавалися всі необхідні документи для його митного оформлення. При цьому, відсутність сертифікату якості на насіння України не надає відповідачу право вважати насіння кукурудзи, яке оброблене пестицидами і не могло бути використане в інший спосіб, крім як насіння для засіву, звичайною кукурудзою.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечував та просив відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування своїх заперечень посилався на те, що в ході проведення аналізу документів, на підставі яких ТОВ "Бурат-Агро" здійснено митне оформлення товару "насіння кукурудзи ZEA MAYS, для сівби", робочою групою встановлено, що під час декларування цього товару підприємством до митного оформлення було надано ряд документів, серед яких не виявлено сертифікатів на насіння України, що засвідчують сортові та посівні якості насіння і садивного матеріалу на кожну партію насіння кукурудзи. Факт неподання підприємством до митного оформлення відповідних сертифікатів додатково підтверджується відсутністю у графі 44 кожної вантажної митної декларації (ВМД) інформації про наявність сертифікатів на насіння України, що засвідчують сортові та посівні якості кожної партії імпортованого насіння кукурудзи. На підставі інформації, отриманої від Полтавської обласної державної насіннєвої інспекції (лист від 21.12.2012 №01-10/801) встановлено, що протягом 2010 року сертифікація насіння гібридів кукурудзи, ввезених ТОВ "Бурат-Агро" на митну територію України, державними насіннєвими інспекціями Полтавської області не проводилася і відповідно сертифікати на насіння України на вказані партії насіння гібридів кукурудзи не видавалися. З огляду на це, в ході проведеної невиїзної документальної перевірки ТОВ "Бурат-Агро" митний орган прийшов до висновку про факт декларування підприємством імпорту насіння кукурудзи ZEA MAYS, для сівби невірним кодом згідно УКТЗЕД, що призвело до порушення платником податків Закону України "Про Митний тариф України", Закону України "Про податок на додану вартість" та заниження, у зв'язку з цим, податкових зобов'язань по сплаті до Державного бюджету України митних податків у розмірі 889444,36 грн, в тому числі ввізне мито 741203,65 грн та податок на додану вартість 148240,71 грн.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ТОВ "Бурат-Агро" (ідентифікаційний код 30152327) 18.08.1998 зареєстроване в якості юридичної особи Решетилівською районною державною адміністрацією Полтавської області та є платником податку на додану вартість.

Як слідує з матеріалів справи, згідно зовнішньоекономічного контракту від 19.02.2010 №РRUA10/21 та доповнень до нього, укладеного між швейцарською юридичною особою "Pioner Hi-Bred Switzerland S.A." (продавець) та ТОВ "Бурат-Агро" (покупець) на умовах поставки DDU протягом 2010 року здійснено ввезення на митну територію України товар "насіння кукурудзи ZEA MAYS, для сівби" на загальну суму 220334,19 грн (том 1 а.с. 69-93).

Переміщення через митний кордон України товару "насіння кукурудзи ZEA MAYS, для сівби" оформлене митними деклараціями від 19.03.2010 №806000010/2010/002298, №806000010/2010/002306, №806000010/2010/002307, від 25.03.2010 №806000010/2010/002542, №806000010/2010/002545, №806000010/2010/002559, від 31.03.2010 №806000010/2010/002800, №806000010/2010/002826, №806000010/2010/002827, №806000010/2010/002832, від 09.04.2010 №806000010/2010/003161, №806000010/2010/003162 (том 1 а.с. 138-139, 142-143, 148-149, 153-154, 158-160, 165-166, 169-170, 173-174, 177-179, 185-186, 190-191, 194-195).

Ввезене ТОВ "Бурат-Агро" протягом 2010 року на митну територію України насіння кукурудзи було задеклароване митному органу за кодом 1005101500, згідно УКТЗЕД (ставка ввізного мита 0%).

Під час декларування цього товару підприємством до митного органу було надано наступні документи:

- сертифікати міжнародної організації ISTA на партії насіння кукурудзи;

- лист Державної служби з охорони прав на сорти рослин Міністерства аграрної політики України від 19.02.2010 №45-5/244 щодо сортів внесених до Державного реєстру сортів рослин, придатних для поширення та перспективних для поширення в Україні у 2010 році;

- карантинні дозволи на імпорт насіння кукурудзи, видані державною інспекцією з карантину рослин;

- сертифікати походження насіння кукурудзи для сівби;

- акти фітосанітарного контролю насіння кукурудзи.

Відповідно до положень статті 351 Митного кодексу України від 13.03.2012 №4495-VI (в редакції, чинній на момент проведення перевірки) предметом документальних невиїзних перевірок є дані про своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати митних платежів при переміщенні товарів через митний кордон України підприємствами, а також при переміщенні товарів через митний кордон України громадянами з поданням митної декларації, передбаченої законодавством України для підприємств.

Документальна невиїзна перевірка проводиться на підставі наказу митного органу.

Документальна невиїзна перевірка проводиться посадовими особами митного органу в приміщенні цього органу за умови направлення керівнику відповідного підприємства або відповідному громадянину рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особистого вручення зазначеним особам чи уповноваженим ними представникам під розписку письмового повідомлення про дату початку та місце проведення перевірки.

Тривалість проведення перевірки визначається у відповідному наказі митного органу та не може перевищувати строки, встановлені частиною восьмою статті 346 цього Кодексу для проведення документальних виїзних перевірок. Продовження строку проведення перевірки можливе на строк та з підстав, визначених частиною дев'ятою статті 346 цього Кодексу.

12.02.2013 Полтавською митницею, відповідно до статті 351 Митного кодексу України, у зв'язку з виявленням ознак, що свідчать про можливе порушення законодавства України з питань державної митної справи, в частині достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів ТОВ "Бурат-Агро" при переміщенні через митний кордон України товару "насіння кукурудзи ZEA MAYS, для сівби", оформленого за митними деклараціями від 19.03.2010 №806000010/2010/002298, №806000010/2010/002306, №806000010/2010/002307, від 25.03.2010 №806000010/2010/002542, №806000010/2010/002545, №806000010/2010/002559, від 31.03.2010 №806000010/2010/002800, №806000010/2010/002826, №806000010/2010/002827, №806000010/2010/002832, від 09.04.2010 №806000010/2010/003161, №806000010/2010/003162, на підставі наказу Полтавської митниці від 29.01.2013 №31, проведено невиїзну документальну перевірку ТОВ "Бурат-Агро".

У відповідності до пункту 4 статті 351 Митного кодексу України Полтавська митниця рекомендованим листом від 29.01.2013 №19/04-543 повідомила підприємство про дату початку перевірки та місце проведення перевірки. Згідно поштового повідомлення лист підприємство отримало 04.02.2013 (том 2 а.с. 69).

Статтею 354 Митного кодексу України встановлено, що результати перевірок оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами митного органу та керівником підприємства, що перевірялося, або уповноваженою ним особою. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка. За результатами зустрічної звірки складається довідка.

За результатами даної перевірки відповідачем складений акт №Н0003/13/806000000/0030152327 від 12.02.2013 (том 1 а.с. 24-31), за висновками якого встановлено, що в ході проведеної невиїзної документальної перевірки ТОВ "Бурат-Агро" робочою групою виявлено факти декларування підприємством імпорту "насіння кукурудзи ZEA MAYS, для сівби" невірним кодом згідно УКТЗЕД, що призвело до порушення платником податків Закону України від 05.04.2001 №2371-ІІІ "Про Митний тариф України" (зі змінами та доповненнями) та Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (зі змінами та доповненнями), які діяли на момент проведення митного оформлення товару. Таким чином, за результатами невиїзної документальної перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати ТОВ "Бурат-Агро" митних платежів встановлено факти заниження платником податків податкових зобов'язань по сплаті до Державного бюджету України митних податків у розмірі 889444,36 грн, в тому числі ввізне мито - 741203,65 грн та податок на додану вартість - 148240,71 грн.

На підставі висновків акту №Н0003/13/806000000/0030152327 від 12.02.2013, Полтавською митницею 06.03.2013 прийняті податкові повідомлення-рішення форми "Р":

- №12, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем: ввізне мито в розмірі 926504,56 грн, в тому числі 741203,65 грн - за основним платежем та 185300,91 грн - за штрафними санкціями (а.с. 19-20);

- №13, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість з товарів, ввезених на територію України суб'єктами господарювання в розмірі 185300,89 грн, в тому числі 148240,71 грн - за основним платежем та 37060,18 грн - за штрафними санкціями (а.с. 21-22).

Позивач, не погоджуючись із правомірністю винесення наказу про проведення документальної невиїзної перевірки, з висновками акта перевірки, правомірністю збільшення йому сум податкових зобов'язань з ввізного мита та податку на додану вартість, а також з правомірністю застосування штрафних санкцій, звернувся до суду з вимогою про визнання протиправними та скасування наказу від 29 січня 2013 року №31 "Про проведення документальної невиїзної перевірки" та податкових повідомлень-рішень від 06 березня 2013 року №12 та №13.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Завданням адміністративного судочинства, згідно частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є захист прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно - правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Досліджуючи правомірність прийнятих Полтавською митницею податкових повідомлень-рішень, суд виходить з наступного.

Як слідує зі змісту акта перевірки №Н0003/13/806000000/0030152327 від 12.02.2013, висновок про порушення позивачем вимог митного законодавства перевіряючі обґрунтовують тим, що до комплекту документів, поданих ТОВ "Бурат-Агро" до митного органу із метою оформлення товару "насіння кукурудзи ZEA MAYS, для сівби", не було додано сертифікатів на насіння України, що засвідчують сортові та посівні якості насіння і садивного матеріалу на кожну партію насіння кукурудзи.

Одночасно з цим, на підставі інформації, отриманої від Полтавської обласної державної насіннєвої інспекції (лист від 21.12.2012 №01-10/801) встановлено, що протягом 2010 року сертифікація насіння гібридів кукурудзи, ввезених підприємством на митну територію України державними насіннєвими інспекціями Полтавської області не проводилася і відповідно сертифікати на насіння України на вказані партії насіння гібридів кукурудзи не видавалися.

Аналізуючи вказане та керуючись Законом України від 26.12.2002 №411-ІV "Про насіння та садивний матеріал", Поясненнями до товарної позиції 1005 (у редакції, затвердженій наказом Держмитслужби України від 28.11.2007 №1006 "Про внесення змін до наказу Держмитслужби України від 31.01.2004 №68"), товар "насіння кукурудзи ZEA MAYS, для сівби", ввезений на митну територію України підприємством за відсутності сертифікатів, виданих національними компетентними органами, на думку митного органу, неможливо класифікувати у товарній підпозиції 1005101500 згідно з УКТЗЕД (як "кукурудза - насіннєва - гібриди - гібриди прості", ставка ввізного мита 0%). При цьому, із урахуванням пояснень до товарної позиції 100510 згідно УКТЗЕД та положень Закону, класифікацію товару необхідно проводити в товарній під категорії 1005900000 згідно з УКТЗЕД "кукурудза - інша".

Отже, ввезений ТОВ "Бурат-Агро" на митну територію України товар "насіння кукурудзи ZEA MAYS, для сівби" необхідно було декларувати митному органу кодом 1005 90 00 00 згідно УКТЗЕД (ставка ввізного мита 10%).

Декларування підприємством митному органу товару "насіння кукурудзи ZEA MAYS, для сівби" невірним кодом згідно УКТЗЕД призвело до порушення платником податків Закону України від 05.04.2001 №2371-ІІІ "Про Митний тариф України" (зі змінами та доповненнями, який діяв на момент проведення митного оформлення товару) та Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (зі змінами та доповненнями, який діяв на момент проведення митного оформлення товару).

Внаслідок цього підприємством занижено податкові зобов'язання по сплаті до Державного бюджету України митних податків у розмірі 889444,36 грн, в тому числі ввізне мито - 741203,65 грн та податок на додану вартість - 148240,71 грн.

Разом з тим, суд не погоджується з такою позицією відповідача з огляду на наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про насіння та садивний матеріал" (в редакції, чинній на момент імпорту кукурудзи):

насіння - органи рослин, які використовуються для розмноження;

партія насіння і садивного матеріалу - будь-яка кількість однорідного за якістю насіння і садивного матеріалу, якість яких засвідчується відповідним документом;

посівні якості - сукупність показників якості насіння, що характеризують його придатність до посіву;

кондиційне насіння - насіння, сортові та посівні якості якого відповідають вимогам нормативних документів;

некондиційне насіння - насіння, що не відповідає за якісними показниками вимогам нормативних документів.

Згідно положень статті 24 Закону України "Про насіння та садивний матеріал" насіння і садивний матеріал можуть ввозитися в Україну за умови, якщо:

- насіння і садивний матеріал належать до сорту, який занесено до Реєстру сортів рослин України або за результатами державного випробування визнано перспективним;

- державна інспекція з карантину рослин видала дозвіл на їх ввезення;

- насіння і садивний матеріал мають сертифікат походження;

- насіння і садивний матеріал мають фітосанітарний сертифікат, виданий державними органами з карантину рослин країни-експортера;

- насіння і садивний матеріал призначені для селекційних і дослідних робіт, експонування;

- насіння і садивний матеріал супроводжуються сертифікатом, що засвідчує їх якість.

Суд зауважує, що стаття 24 Закону України "Про насіння та садивний матеріал" не містить такого словосполучення як "сертифікат України", а чітко визначає такий документ, як сертифікат, без вказівки на країну походження сертифікату.

Як слідує з матеріалів справи, при митному оформленні товару "насіння кукурудзи ZEA MAYS, для сівби" до ВМД ТОВ "Бурат-Агро" надавалися сертифікати країн експортерів ІSTA та OESD, що підтверджують якість товару, в повному обсязі виконуючи вимоги статті 24 Закону України "Про насіння та садивний матеріал" відносно того, що насіння і садивний матеріал супроводжуються сертифікатом, що засвідчує їх якість.

В обґрунтування правомірності проведених нарахувань митних податків, митний орган посилається на те, що необхідність проведення сертифікації імпортованого насіння кукурудзи державними насіннєвими інспекціями підтверджується листом Міністерства аграрної політики України від 24.02.2011 №93-14-194.

Так, в листі Міністерства аграрної політики України від 24.02.2011 №93-14-194 зазначено, що відповідно до статті 21 Закону України "Про насіння і садивний матеріал" усі партії насіння і садивного матеріалу, призначені для реалізації, повинні мати сертифікати, що засвідчують їх сортові та посівні якості. Проведення сертифікації та видача сертифікатів, що засвідчують сортові та посівні якості насіння, здійснюються державними насіннєвими інспекціями. В той же час, на сьогодні існує практика реалізації на території України насіння сільськогосподарських рослин по сертифікату відповідності, який відповідно статті 1 Закону України "Про підтвердження відповідності" не засвідчує сортові якості насіння і не може бути застосований при введені його в обіг. Тому, при реалізації імпортованого насіння на території України суб'єктам насінництва необхідно отримати сертифікат на насіння України, що засвідчує сортові та посівні якості насіння і садивного матеріалу відповідно до статті 1 Закону України "Про насіння і садивний матеріал". Для отримання сертифіката на насіння України суб'єкту насінництва необхідно надати до державної насіннєвої інспекції оригінали помаранчевого міжнародного сертифіката на партію насіння (ІСТА), сортовий сертифікат на насіння (ОЕСР) та провести визначення посівних якостей насіння в лабораторіях державних насіннєвих інспекцій.

Зміст даного листа свідчить, що він не має ніякого відношення до митного оформлення насіння, що імпортується, оскільки в ньому мова йде про реалізацію вже імпортованого насіння на території України суб'єктами насінництва.

Як пояснив в суді представник ТОВ "Бурат-Агро", придбаний у "Pioner Hi-Bred Switzerland S.A." товар "насіння кукурудзи ZEA MAYS, для сівби" підприємство використало у своїй господарській діяльності для засіву полів та не мало на меті вчиняти дій щодо реалізації вказаного насіння на території України.

Згідно Закону України "Про Митний тариф України" товарною номенклатурою митного тарифу України є Українська класифікація товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТЗЕД).

Відповідно до УКТЗЕД коду товару 1005101500 відповідає опис "кукурудза - насіннєва - гібриди - гібриди прості".

В акті №Н0003/13/806000000/0030152327 від 12.02.2013 перевіряючі зазначають, що у відповідності до Пояснень до товарної позиції 1005, у позиції 1005 10 термін "насіннєва" означає лише ту кукурудзу, що національними компетентними органами розглядається як насіннєвий матеріал. Далі митний орган робить висновок, що за відсутності на кожну партію насіння кукурудзи відповідних сертифікатів, останнє повинне класифікуватись за кодом 1005 90 00 00.

Разом з тим, слід відмітити, що сертифікати на кожну партію товару, які підтверджують його якість, надавались позивачем до митного оформлення, а перевіряючі невірно застосували норми статті 18 Закону України "Про насіння та садивний матеріал".

У відповідності до статті 18 вказаного Закону насіння і садивний матеріал вводять в обіг після їх визнання державними органами управління та контролю в насінництві та розсадництві, що підтверджується відповідними документами встановленої форми.

Насіння і садивний матеріал вважаються визнаними, якщо вони: - за сортовою чистотою і посівними якостями відповідають вимогам нормативного документа; - належать до сорту, який занесено до Реєстру сортів рослин України, або за результатами державного випробовування сорту визнані перспективними, тобто показали значну перевагу щодо урожайності або за іншими цінними ознаками.

Позивачем при митному оформленні надано у відповідності до статті 18 Закону України "Про насіння та садивний матеріал" лист Державної служби з охорони прав на сорти рослин Міністерства аграрної політики України від 19.02.2010 №45-5/244 щодо сортів, внесених до Державного реєстру сортів рослин, придатних для поширення та перспективних для поширення в Україні у 2010 році, в якому зазначаються завезені гібриди насіння як визнані (том 1 а.с. 94-96).

Таким чином, в Поясненнях до товарної позиції про насіння, що розглядається як насіннєвий матеріал компетентними органами у позиції 1005 10 мова йде лише про насіння, яке визнане, тобто занесене до Реєстру сортів рослин України.

Відтак, сертифікат якості, виданий компетентними органами країни-експортера, або сертифікат якості, виданий українськими компетентними органами не є документом, що свідчить про визнання в розумінні статті 18 Закону України "Про насіння та садивний матеріал", а таким документом є внесення сорту до Реєстру.

Окрім цього, суд вважає за доцільне відмітити, що статтею 72 Митного кодексу України від 11.07.2002 №92-IV (чинного на момент митного оформлення товару) встановлено, що митне оформлення розпочинається після подання митному органу митної декларації, а також усіх необхідних для здійснення митного контролю та оформлення документів, відомостей щодо товарів і транспортних засобів, які підлягають митному оформленню. Засвідчення митним органом прийняття товарів, транспортних засобів та документів на них до митного контролю та митного оформлення здійснюється шляхом прославлення відповідних відміток на митній декларації та товаросупровідних документах.

Відповідно до статті 86 Митного кодексу України митна декларація приймається та реєструється митним органом у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України або уповноваженим ним органом.

Подання митної декларації повинно супроводжуватися наданням митному органу комерційних супровідних та інших необхідних документів, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України або уповноваженим ним органом.

Митна декларація приймається митним органом, якщо встановлено, що в ній містяться всі необхідні відомості і до неї додано всі необхідні документи. Дата і час прийняття митної декларації фіксуються посадовою особою митного органу, що її прийняла, прославленням відміток на бланку митної декларації та відповідним записом у документах митного органу.

З моменту прийняття митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення.

Митний орган не має права відмовити в прийнятті митної декларації, якщо декларантом виконано всі умови, встановлені цим Кодексом.

Відмова митного органу в прийнятті митної декларації повинна бути вмотивованою, а про причини відмови має бути письмово повідомлено декларанту.

З аналізу наведених норм законодавства вбачається, що прийнявши митні декларації, митний орган засвідчив юридичний факт наявності всіх необхідних документів для оформлення товару в якості насіння кукурудзи та той факт, що група УКТЗЕД визначена вірно.

Отже, якщо митний орган, приймаючи ВМД, пропускає товар на митну територію України (після сплати імпортером передбачених законом податків і зборів), то в подальшому він не має правових підстав для прийняття податкових повідомлень-рішень про донарахування зобов'язань у зв'язку із виявленням помилки стосовно класифікації товару, за виключенням випадку, коли така помилка була наслідком протиправних дій імпортера, зокрема, зазначення у вантажних митних деклараціях недостовірних відомостей.

В ході розгляду справи відповідач не довів помилки стосовно класифікації товару чи зазначення у ВМД недостовірних відомостей.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що при кодуванні товару "насіння кукурудзи ZEA MAYS, для сівби", та віднесення його до товарної підкатегорії 1005101500 з боку ТОВ "Бурат-Агро" не було допущено порушення вимог митного законодавства.

Таким чином, суд вважає помилковими висновки Полтавської митниці щодо невірного визначення позивачем кодифікації товару згідно УКТЗЕД. Відтак, за висновком суду, оскаржувані податкові повідомлення-рішення, якими ТОВ "Бурат-Агро" визначено суму податкового зобов'язання за платежем: ввізне мито в розмірі 926504,56 грн та суму податкового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість з товарів, ввезених на територію України суб'єктами господарювання в розмірі 185300,89 грн, прийняті митним органом без врахування всіх обставин, що мали значення для їх прийняття, у зв'язку з чим є протиправними та підлягають скасуванню.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Разом з тим, незважаючи на вимогу частини 2 статті 71 цього Кодексу щодо процесуального обов'язку відповідача, останній в ході судового розгляду справи правомірності прийнятих податкових повідомлень-рішень від 06.03.2013 №12 та №13 не довів, а відтак позовні вимоги ТОВ "Бурат-Агро" в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 06.03.2013 №12 та №13 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Що стосується позовних вимог ТОВ "Бурат-Агро" про визнання протиправним та скасування наказу від 29 січня 2013 року №31 "Про проведення документальної невиїзної перевірки" суд зазначає слідуюче.

Судом встановлено, що на підставі статей 336, 345, 346 Митного кодексу України від 13.03.2012 №4495-VI, плану-графіку проведення планових перевірок суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності на ІІІ квартал 2012 року, затвердженого Державною митною службою України, наказу Полтавської митниці від 11.09.2012 №347, головним інспектором відділу митного аудиту Полтавської митниці Гордійко М.В. (посвідчення на право проведення перевірки №28 від 14.09.2012, видане Полтавською митницею) проведено документальну планову виїзну перевірку стану дотримання законодавства України з питань державної митної справи при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності ТОВ "Бурат-Агро". Період за який проводилася перевірка: з 01.09.2009 по 30.09.2012.

За результатами даної перевірки Полтавською митницею складений акт №0009/12/806000000/0030152327 від 23.11.2012 (том 1 а.с. 35-55), зі змісту якого слідує, що під час проведення контрольного заходу здійснено перевірку правильності класифікації імпортованих товарів, що декларувалися підприємством. Так, за результатами проведеного аналізу встановлено, що ввезене підприємством протягом 2010 року на митну територію України насіння кукурудзи було задеклароване ТОВ "Бурат-Агро" митному органу за кодом 1005101500, згідно УКТЗЕД, як кукурудза "насіннєва" (ставка ввізного мита 0%). Разом з тим, у разі відсутності на кожну партію кукурудзи відповідних сертифікатів, це насіння повинно розглядатися як "не насіннєве" та у відповідності до вимог Закону України від 05.04.2001 №2371-ІІІ "Про митний тариф України" (діючого на момент митного оформлення кукурудзи) повинно класифікуватися за кодом 1005 90 00 00 згідно УКТЗЕД (ставка ввізного мита 10%).

З метою з'ясування питання наявності у підприємства (власника насіння кукурудзи) відповідних сертифікатів, під час проведення перевірки підприємству було надано письмовий запит від 27.09.2012 №04/612 та повторний запит від 08.10.2012 №04/641. На момент завершення перевірки ТОВ "Бурат-Агро" не було надано для перевірки копії відповідних сертифікатів та пояснень щодо їх надання.

Таким чином, з метою остаточного з'ясування питання отримання підприємством на насіння кукурудзи відповідних сертифікатів було запропоновано керівнику митниці направити запити до державної насіннєвої інспекції.

Згідно інформації, отриманої від Полтавської обласної державної насіннєвої інспекції (лист від 21.12.2012 №01-10/801 /том 2 а.с. 14/) на запит начальника Полтавської митниці Храмова В.В. (лист від 20.12.2012 №19/04-6393 /том 2 а.с. 15-16/), протягом 2010 року сертифікація насіння гібридів кукурудзи, завезеного на митну територію Полтавської області ТОВ "Бурат-Агро" державними насіннєвими інспекціями Полтавської області не проводилась і відповідно сертифікати на насіння України, на партії насіння гібридів кукурудзи не видавалися.

Відповідно до положень статті 345 Митного кодексу України від 13.03.2012 №4495-VI документальна перевірка - це сукупність заходів, за допомогою яких митні органи переконуються у правильності заповнення митних декларацій, декларацій митної вартості та в достовірності зазначених у них даних, законності ввезення (пересилання) товарів на митну територію України або на територію вільної митної зони, вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України або за межі території вільної митної зони, а також своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів.

Митні органи мають право здійснювати митний контроль шляхом проведення документальних виїзних (планових або позапланових) та документальних невиїзних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи щодо:

1) правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів;

2) обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування;

3) правильності класифікації згідно з УКТ ЗЕД товарів, щодо яких проведено митне оформлення;

4) відповідності фактичного використання переміщених через митний кордон України товарів заявленій меті такого переміщення та/або відповідності фінансових і бухгалтерських документів, звітів, договорів (контрактів), калькуляцій, інших документів підприємства, що перевіряється, інформації, зазначеній у митній декларації, декларації митної вартості, за якими проведено митне оформлення товарів у відповідному митному режимі;

5) законності переміщення товарів через митний кордон України, у тому числі ввезення товарів на територію вільної митної зони або їх вивезення з цієї території.

У зв'язку з викладеним, на підставі статті 351 Митного кодексу України від 13.03.2012 №4495-VI та з метою перевірки достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів при переміщенні товарів через митний кордон України ТОВ "Бурат-Агро", т.в.о. начальника митниці Черноусовим О.І. видано наказ №31 від 29.01.2013 про проведення у період з 01.02.2013 по 07.02.2013, з урахуванням строків, встановлених статтею 346 Митного кодексу України, документальної невиїзної перевірки ТОВ "Бурат-Агро" (том 2 а.с. 20-21).

Таким чином, в судовому засіданні не знайшли свого підтвердження посилання позивача на відсутність підстав для прийняття Полтавською митницею наказу №31 від 29.01.2013 "Про проведення документальної невиїзної перевірки", оскільки підставою для його прийняття послугувало ненадання позивачем документів на письмові запити митного органу та отримання інформації від Полтавської обласної державної насіннєвої інспекції (лист від 21.12.2012 №01-10/801).

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що наказ №31 від 29.01.2013 прийнято уповноваженою особою Полтавської митниці на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що встановлені Митним кодексом України.

Суд також звертає увагу й на інший аспект даної справи.

Позивач оскаржує акт індивідуальної дії - наказ митного органу щодо проведення перевірки позивача. Однак, судом встановлено, що на день розгляду даної справи документальну невиїзну перевірку митним органом фактично проведено. Таким чином, наказ щодо проведення перевірки позивача є реалізованим і вичерпав свою дію. А відтак позов про скасування акта індивідуальної дії, що вичерпав свою дію, задоволенню не підлягає як такий, що не може призвести до захисту прав позивача.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування наказу від 29 січня 2013 року №31 "Про проведення документальної невиїзної перевірки".

Згідно з положеннями статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені витрати з Державного бюджету України; якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Бурат-Агро" до Полтавської митниці про визнання протиправними та скасування наказу та податкових повідомлень-рішень задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Полтавської митниці від 06 березня 2013 року №12 та від 06 березня 2013 року №13.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бурат-Агро" (код ЄДРПОУ 30152327) судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2294,00 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 30 квітня 2013 року.

Суддя О.В. Гіглава